Постанова

від 25.08.2009 по справі 31/131

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/131

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.08.2009                                                                                           № 31/131

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Суліма  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Левандовський Ч.Ч. – представник за дов. б/н від 21.07.2009р.;

 від відповідача -Принципал О.С. – представник за дов. № 1 від 23.06.2009р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ГДП Укрбудпромсервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2009

 у справі № 31/131 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Компаньйон"

 до                                                   ТОВ "ГДП Укрбудпромсервіс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 57033,22 грн.

 Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компаньйон” (далі – позивач) у грудні 2008 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГДП Укрбудпромсервіс”                    (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача                                (з врахуванням уточнення заявлених позовних вимог) 37671,60 грн. основного боргу, 137,29 грн. пені, 22898,35 грн. інфляційних, 4234,23 грн. 3% річних, 570,33 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2009р. у справі № 31/131 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 37671,60 грн. основного боргу, 22808,00 грн. інфляційних, 4234,23 грн. 3% річних, 13,73 грн. пені, 648,17 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компаньйон” до Державного бюджету України суму недоплаченого державного мита у розмірі 79,08 грн.

          Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що  Відповідач прострочив оплату за виконану роботу за договором.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2009р. у справі № 31/131, і прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Компаньйон” у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт зазначив, що строк оплати вартості виконаних робіт для Відповідача на сьогоднішній день не наступив, оскільки вимоги щодо оплати вартості виконаних робіт згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України – не має.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2009р. у справі № 31/131, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

          Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/29 від 27.07.2009р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі             № 31/131 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Іваненко Я.Л., Сулім В.В.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 28.07.2009р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2009р. по справі № 31/131 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, у даному відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що проти основного боргу 37671,60 грн. апелянт не заперечує, і у договорі підряду № 6/05 сторони дійсно не обумовили строку оплат виконаних робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009р. відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

07.08.2009р. Апелянт надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що Позивач жодної вимоги на його адресу не надсилав, а відтак станом на час розгляду судом справи строк виконання Відповідачем своїх обов'язків відносно оплати за договором взагалі ще не настав, а позовна давність за зобов'язаннями за договором сплила в силу приписів ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/606 від 10.08.2009р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 31/131 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Острович С.Е.

У судовому засіданні 11.08.2009р. Позивачем було надано пояснення про переривання позовної давності пред'явленням позову та вчинення боржником-Відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу за ст. 264 Цивільного кодексу України від 10.08.2009р., а також пояснення про надання доказів направлення вимог Відповідачу від 10.08.2009р., в якій зазначає, що підтвердженням факту отримання Відповідачем вимог є не заперечення цього факту Відповідачем; пояснення Позивача є доказом звернення з вимогами в силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, а також просив викликати до суду посадових осіб Відповідача для надання пояснень апеляційному суду щодо отримання вимог. Крім того Позивач надав суду пояснення щодо нормативного обґрунтування позовних вимог від 10.08.2009р., а також додав розрахунки штрафних санкцій та інфляції і основної суми боргу.

Колегією апеляційного суду відхилено клопотання про виклик посадових осіб Відповідача з метою надання пояснень, оскільки апеляційна скарга містить заперечення обставин, на які посилається Позивач, при цьому апеляційна скарга підписана директором Відповідача, який, як стверджує Позивач, отримав вимоги.

11.08.2009р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 25.08.2009р.

19.08.2009р. Апелянт через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надав письмові пояснення, в яких також зазначав, що Позивач жодної вимоги на його адресу не надсилав, а відтак станом на час розгляду судом справи строк виконання Відповідачем своїх обов'язків відносно оплати за договором взагалі ще не настав.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, між Позивачем та Відповідачем 01.06.2005р. було укладено договір підряду № 6/05 (далі – договір), предметом якого відповідно до пункту 1.1 є зобов'язання підрядника (Позивач) виконати за замовленням замовника (Відповідач) роботи з вертикального планування та благоустрою території житлового будинку по вул. Кравченко, 5/19, а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.2 договору вартість робіт на укладення договору є динамічною договірною і орієнтовно становить 231276,00 грн., в т.ч. ПДВ 38546,00 грн., згідно кошторисних розрахунків.

Згідно із п.п. 3.1 та 3.2 договору до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику суму у розмірі 50% від договірної ціни на придбання матеріалів. Замовник зобов'язується проводити розрахунки з підрядником за фактично виконані роботи, згідно актів виконаних робіт.

Термін виконання робіт проводиться згідно графіка (п. 4.1 договору). Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що за затримку оплати за виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день затримки.

Відповідно до п. 7.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання усіх обов'язків сторін договору.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи (довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 та акти приймання виконання підрядних робіт КБ-2в) в період з листопада 2005 року по грудень 2005 року Позивач виконав, а уповноважений представник Відповідача прийняв без зауважень виконані Позивачем роботи на загальну суму 204124,80  грн. (а.с. 16-30 т.1). Акти приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 року підписані сторонами 01.12.2005 року, а за грудень – 08.12.2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Відповідач за виконані за договором роботи у повному обсязі не розрахувався, відповідно до банківських виписок (наявні в матеріалах справи) Відповідач розрахувався лише на суму 166454,00 грн.

Так, внаслідок неналежного (часткового) виконання Відповідачем зобов'язань за договором у нього виникла заборгованість у сумі 37670,80 грн. грн.

Відповідачем було надано лист Головного управління житлового забезпечення від 22.05.2008 № 044/98-1864, яким повідомлено, що розрахунки із Відповідачем по житловому будинку за адресою: вул. Кравченка, 5-19, проведені.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.                                                        

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору не встановлено строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання, а отже строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання має обраховуватися відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України – протягом семи днів із моменту направлення Позивачем як кредитором за договором вимоги. Враховуючи умови п. 3.2 Договору та приписи ст. 530 Цивільного кодексу України у Позивача виникло право звернутися із вимогою про сплату вартості виконаних робіт за договором за листопад 2005 року (надалі – вимоги за листопад 2005 рік) з 01.12.2005 року, а за грудень 2005 року (надалі – вимоги за грудень 2005 року) – з 08.12.2005 року.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що він неодноразово звертався до Відповідача з вимогою перерахувати борг, а саме листами № 64 від 10.10.2007 та № 182 від 28.11.2008, а також позовною заявою, копію якої він направив Відповідачу по справі 18.06.2008. При цьому, як зазначив Позивач у поясненнях вищезазначені листи були особисто передані технічним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон» Горай С.Д. директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпромсервіс» Мартинюку А.І. Дослідивши зазначені вище листи, колегія встановила, що вони не містять відомостей про факт отримання зазначених листів представником Відповідача, в тому числі директором Мартинюком А.І. З огляду на зазначене, вищевказані листи не можуть доводити фактів звернення Позивача із вимогою про виконання грошового зобов'язання до звернення із позовною заявою 30.12.2008.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Позивач не надав на вимогу колегії оригіналів наданих листів, а тому не можуть бути доказом звернення Позивача із вимогою про виконання грошового зобов'язання до звернення із позовною заявою 30.12.2008.

Посилання Позивача на той факт, що Відповідач не заперечував проти отримання цих листів, є доказом отримання листів у зазначені дати колегією не приймається, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі та у письмових поясненнях, поданих під час розгляду справи господарським судом першої інстанції, зазначив, що він не отримував від Позивача жодної вимоги про сплату боргу за договором. Таким чином, надані суду листи не містять належних та допустимих доказів направлення Позивачем та отримання Відповідачем листів № 64 від 10.10.2007 та № 182 від 28.11.2008.

Що стосується твердження Позивача на те, що ним була направлена Відповідачу копія позовної заяви цінним листом з описом 18.06.2008, а отже Відповідач отримав вимогу, то колегія відхиляє це твердження виходячи з наступного. Позовна заява за своєю правовою природою є процесуальним документом - зверненням до суду із проханням розглянути спір між позивачем та відповідачем, а також є реалізацією права на захист порушених прав позивача. Надіслання копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів є виконанням обов'язку, встановленого ст. 56 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на зазначене, надіслання копії позовної заяви на виконання норм процесуального права не є тотожнім зверненню кредитора із вимогою до боржника відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, Відповідачем на момент подання позовної заяви 30.12.2008р. не допустив порушення грошового зобов'язання за договором в частині сплати вартості виконаних робіт, оскільки Позивачем не було заявлено вимоги про виконання цього зобов'язання.

Водночас, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2008 у справі № 29/482, яка була порушена за вищезазначеною позовною заявою, остання була залишена без розгляду. При цьому як вбачається з тексту зазначеної ухвали, Господарським судом міста Києва позов було залишено без розгляду у судовому засіданні у справі № 29/482 за участю директора Відповідача – Мартинюка А.І. Отже, Відповідачу під час судового розгляду Господарським судом міста Києва у справі № 29/482 стало відомо, що Позивач вважає, що у Відповідача існує заборгованість за договором. Згідно із вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи зі положень норм ст. ст. 546, 548 та 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім вимоги про стягнення з Відповідача основного боргу Позивачем були заявлені також вимоги про стягнення з Відповідача 137,29 грн. пені на підставі п. 5.5 договору за період з 06.12.2005р. по 23.04.2009р., 22898,35 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення з грудня 2005 року по квітень 2009 року та 4234,23 грн. 3% річних за період з 03.12.2005 року по  23.04.2009 року.

Оскільки до моменту подання позовної заяви 30.12.2008 Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт звернення до Відповідача з вимогою про сплату боргу за договором, а тому Позивач не довів допущення прострочення Відповідачем оплати виконаних робіт за договором. Враховуючи вищезазначене, у Позивача не виникло права нараховувати пеню на суму вартості виконаних робіт, яка не була сплачена Відповідачем.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Вимагаючи стягнути з Відповідача три проценти річних та інфляційні, Позивач посилається на положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Проте, право заявляти такі вимоги у кредитора виникає лише за умови допущення боржником прострочення грошового зобов'язання. Оскільки Позивач не довів належними та допустимими доказами факт прострочення Відповідачем вимоги про виконання грошового зобов'язання за договором, то у Позивача не виникло права вимагати стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення 137,29 грн. пені на підставі п. 5.5 договору за період з 06.12.2005р. по 23.04.2009р., 22898,35 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення з грудня 2005 року по квітень 2009 року та 4234,23 грн. 3% річних за період з 03.12.2005 року по  23.04.2009 року є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 37670,80 грн., то колегія дійшла до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).  2 п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). При цьому, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України). Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено пільговий строк виконання зобов'язання – семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. З огляду на зазначене, під пільговим строком у розумінні абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України слід розуміти семиденний строк, протягом якого боржник після пред'явлення йому вимоги повинен виконати свій обов'язок. Дана правова позиція колегії відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у п. 26 Листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Колегією встановлено, що за договором строк виконання грошового зобов'язання не встановлений, а отже перебіг позовної давності за вимогами за листопад 2005 року розпочався 08.12.2005 року, а за вимогами за грудень 2005 року – 16.12.2005 року.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Колегія вважає за необхідне вказати, що в силу приписів ч. 5 ст. 261 та ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за зобов'язаннями, строк виконання яких договором не встановлений, не переривається у зв'язку із пред'явленням боржнику вимоги. Водночас, Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами пред'явлення вимог Відповідачу із виконання грошового зобов'язання за договором до моменту звернення Позивача 30.12.2008р. із позовною заявою до Господарського суду міста Києва.

Разом з тим, Позивач надав пояснення про переривання позовної давності пред'явленням позову та вчиненням боржником-відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу за ст. 264 ЦК України від 10.08.2009, в якому зазначає, що перебіг позовної давності почався заново з дня наступного за направленням Відповідачу копії позову 18.06.2008 року, тобто з 19.06.2008 року та триває до 18.06.2011 року. Статтею 265 Цивільного кодексу України встановлено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Пред'явлений Позивачем позов, поданий до Господарського суду міста Києва 19.06.2008, був залишений без розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2008 у справі № 29/482. З огляду на зазначене, колегія вважає безпідставним твердження Позивача, що перебіг позовної давності був перерваний 18.06.2008, а тому відхиляє його.

Крім того, у своїх поясненнях Позивач зазначає, що Відповідачем 15.12.2008 було здійснено часткове погашення заборгованості за договором, що підтверджується копією банківської виписки з поточного рахунку Позивача від 15.12.2008, як на доказ визнання Відповідачем боргу за договором, а отже як правову підставу переривання позовної давності. Колегія погоджується, що часткове погашення заборгованості за договором є дією Відповідача, що свідчить про визнання ним боргу за договором.

Разом з тим, переривання перебігу позовної давності відбулося не за всіма вимогами за договором, а лише в частині – за вимогами за грудень 2005 року. Як було вище встановлено колегією, перебіг позовної давності за вимогами за листопад 2005 року розпочався 09.12.2005р. та сплив 08.12.2008р. Отже, на момент здійснення платежу 15.12.2008р. позовна давність за вимогами за листопад 2005 року сплила, а тому позовна давність за цими вимогами не може бути перервана в порядку ст. 264 Цивільного кодексу України. Проте, за вимогами за грудень 2005 року перебіг позовної давності розпочався 16.12.2005р. та тривав до 15.12.2008р., включно, а тому перебіг позовної давності за вимогами за грудень 2005 року був перерваний 15.12.2008р. внаслідок здійснення часткової оплати виконаних робіт за договором, тобто через вчинення дій, що свідчать про визнання Відповідачем наявності боргу за договором. Отже, в силу приписів ст. 264 Цивільного кодексу України за вимогами за грудень 2005 року розпочався з 16.12.2008 та триває 15.12.2011.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачем було зроблено заяву про застосування позовної давності № 24-04/1 від 24.04.2009р. під час розгляду справи Господарським судом міста Києва, а також у письмових пояснення, наданих Київському господарському апеляційному суду 07.08.2009р. Оскільки колегією встановлено, що перебіг позовної давності за вимогами за грудень 2005 року був перерваний в силу приписів ст. 264 Цивільного кодексу України, то колегія відхиляє вищезазначену заяву в частині вимог за грудень 2005 року. Проте, як свідчить штамп Господарського суду міста Києва позовна заява у справі була подана до суду 30.12.2008р., тобто вже після спливу позовної давності за вимогами про стягнення боргу за договором за листопад 2005 року.

Правові наслідки сплаву позовної давності встановлені у ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, а саме: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В той же час частиною 5 цієї статті встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущеної позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач заперечує проти заяви Відповідача про сплив позовної давності у запереченнях на заяву Відповідача до ухвали Господарського суду м. Києва від 17.03.2009р. № 24-04/1 від 24.04.2009р. Разом з тим, оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва встановлено, що Позивач заявив клопотання про поновлення строку позовної давності. Матеріали справи не містять письмового клопотання, а у рішенні не було зазначено, з яких саме поважних причин Позивач пропустив позовну давність. З огляду на зазначене, визнання клопотання Позивача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, Господарським судом міста Києва не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Фактичні обставини справи свідчать, що Позивач не вчинив дій, спрямованих на погашення Відповідачем заборгованості за договором у встановленому чинним законодавством України порядку. Позивач не навів поважних причин пропуску позовної давності Київському апеляційному господарському суду, а тому колегія вважає, що відсутні правові підстави для поновлення позовної давності за позовними вимогами в частині стягнення основного боргу за вимогами за листопад 2005 року, а тому в силу приписів ст. 267 Цивільного кодексу України позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон» в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за роботи, виконані у листопаді 2005 року, не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині вимог про стягнення заборгованості за роботи виконані у грудні 2005 року, тобто у розмірі 35907,60 грн.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2009р. у справі № 31/131 було прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що врегульовують позовну давність.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ГДП «Укрбудпромсервіс» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає зміні.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.     

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подання апеляційної скарги – також покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв'язку з частковим її задоволенням.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГДП Укрбудпромсервіс» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 у справі № 31/131 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду викласти в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГДП Укрбудпромсервіс» (03124, м. Київ, вул. Василенка, буд. 7-а, код ЄДРПОУ 32820703 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон» (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 11-а, код ЄДРПОУ 31776580, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) 35907,60 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сім гривень 60 копійок) основного боргу, 315,35 грн. (триста п'ятнадцять гривень 35 копійок) витрат із сплати державного мита, 65,24 грн. (шістдесят п'ять гривень 24 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволені позовних вимог в іншій частині відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компаньйон» (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 11-а, код ЄДРПОУ 31776580, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГДП Укрбудпромсервіс» (03124, м. Київ, вул. Василенка, буд. 7-а, код ЄДРПОУ 32820703) 181,07 грн. (сто вісімдесят одна гривня 07 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

          4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

          5. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді