Постанова
від 25.08.2009 по справі 34/114
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/114

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.08.2009                                                                                           № 34/114

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Суліма  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Лазарева Л.Л. – представник за дов. № 370 від 10.01.2009р.;

 від відповідача -Гудій В.В. – представник за дов. б/н від 01.06.2009р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Німецькі будівельні машини"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2009

 у справі № 34/114 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Німецькі будівельні машини"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 150434,01 грн.

 Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-буд» (далі – позивач) у квітні 2009 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецькі будівельні машини» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 150434,01 грн. договірної неустойки, 1504,34 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у справі № 34/114 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецькі будівельні машини» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-буд» 146407,91 грн. пені, 1464,07 грн. витрат по сплаті державного мита та 114,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 610, 611 та 612 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України та п. 9.2 договору поставки № 01/12-07-07 від 12.07.2007 з огляду на те, що  відповідач прострочив фактичну передачу товару за договором.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 у справі № 34/114 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що передача товару Відповідачем була здійснена не на підставі договору поставки № 01/12-07-07 від 12.07.2007, а на підставі договору доручення з таким самим номером та від тієї самої дати; Відповідач стверджує, що договір поставки сторонами не виконувався, а отже сторони уклали договір поставки без наміру створення правових наслідків, а тому він є фіктивним; Позивач не виконав належним чином умови п. 3.2 договору поставки, а тому застосування строків, визначених п. 4.2 договору поставки є помилковим; передача товару та поставка товару не є ідентичними поняттями, а відповідальність за п. 9.2 договору поставки настає саме за прострочення передачі товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2009р. у справі № 34/114, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/604 від 10.08.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 34/114 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Острович С.Е.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009р. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено розгляд справи в зв'язку з неявкою представника відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 25.08.2009р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2009р. по справі № 34/114 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, у даному відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правової природи договору № 01/12-07-07 від 12.07.2007р. Аналіз умов договору та положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що укладений договір є договором поставки.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд

  

ВСТАНОВИВ:

 Згідно із ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

12.07.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Німецькі будівельні машини» (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-буд» (покупець) був уклали договір поставки № 01/12-07-07 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору сторони встановили, що Постачальник зобов'язався на умовах та у визначений Договором строк передати у власність Покупця Товар, а саме колісний самохідний телескопічний кран, а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити його.

Додаткові данні про Товар, його технічні характеристики та комплектність вказуються в додатку № 1 до даного Договору (п. 1.2 Договору).

Документи на Товар, які Постачальник зобов'язаний передати Покупцю: рахунок-фактура, накладна, акт передачі-приймання, інструкція по експлуатації, каталог на запасні частини, копія сертифікату виробника, митні документи, документи для подання в ДАІ та технічний нагляд (п. 1.3 Договору).

Сторони у п. 2.1 Договору погодили, що загальна ціна Товару за даним Договором складає 5 329 043,46 грн., що на день підписання Договору за курсом НБУ (на 12.07.2007 1 євро становить 6,945265 грн.) складає 767291,60 євро.

Статтею 3 Договору сторони визначили порядок розрахунків. Розрахунки за даним Договором здійснюються поетапно: 1-ий етап – Покупець протягом 2-ох банківських днів з дня підписання цього Договору перераховує на рахунок Постачальника частину коштів в сумі 532 904,35 грн., що становить 10% загальної вартості Товару (п. 3.1 Договору); 2-ий етап – Покупець протягом 10-ти банківських днів з моменту виконання Покупцем умов пункту 3.1 Договору, перераховує на рахунок Постачальника частину коштів в сумі 3 517 168,68 грн., що становить 66% загальної вартості Товару (п. 3.2 Договору); 3-ий етап – Покупець протягом 2-ох банківських днів з дня прибуття Товару на митний склад Постачальника та письмового повідомлення про це Покупця поштою або за допомогою факсимільного зв'язку, перераховує на рахунок Постачальника залишок вартості Товару, що складає 1 278 970,43 грн., що становить 24% загальної вартості Товару (п. 3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP – Україна, м. Донецьк. Тлумачення базисних умов поставки і передачі товару здійснюється відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Згідно із п. 4.2 Договору товар повинен бути поставлений у місце вказане в пункті 4.1 Договору протягом 80-ти календарних днів з моменту перерахування грошової суми, вказаної в пункті 3.1 Договору та відповідного повідомлення про це Постачальника, за умови належного виконання Покупцем умов пунктів 3.2, 3.3 Договору.

На підставі ст. 5 Договору на товар встановлений гарантійний термін, протягом якого постачальник  гарантує якість товару на рухомі робочі механізми, перелік яких вказується у додатку № 2 до договору, за умови використання товару у відповідності до інструкції з його експлуатації. Гарантійний термін товару складає 12 місяців з моменту підписання сторонами відповідних актів приймання передачі товару або 1200 мотогодин за спідометрами двигунів (в залежності від того, яка подія відбудеться раніше). Постачальник зобов'язався у випадку виходу з ладу товару, вузлів, деталей, на які розповсюджуються гарантійні зобов'язання, у період гарантійного терміну усунути за свій рахунок несправність, замінити вузли, деталі, що вийшли з ладу протягом 20-ти календарних днів з моменту письмового повідомлення постачальника покупцем.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що передача-приймання товару здійснюється в місці поставки, вказаному в п. 4.1 Договору протягом 2 (двох) робочих днів, з дня прибуття товару та повідомлення про це Покупця, в присутності уповноважених представників сторін.

Відповідно до п. 6.2 Договору перехід права власності на Товар відбувається з моменту підписання акту передачі-приймання Товару та прийняття документації в комплекті вказаному в п. 1.3 Договору.

12.07.2007 Позивач та Відповідач уклали додаток № 1 до Договору, у якому визначили основні показники Товару – самохідного колісного телескічного всюдихідного крану, а також додаток № 2 до Договору, у якому визначили гарантійне обслуговування товару.

Позивач сплатив вартість товару за Договором у повному обсязі, що підтверджується наступним платіжними дорученнями:

№ 130 від 13.07.2007 на суму 532904,35 грн.,

№ 13885 від 08.08.2007 на суму 140000 грн.,

№ 14143 від 05.09.2007 на суму 3377168,68 грн.,

№ 14418 від 08.10.2007 на суму 1312076,91 грн., копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 25-28 т. 1).

Враховуючи той факт, що Позивач виконав грошове зобов'язання, визначене у п. 3.1 Договору, 13.07.2007, то Відповідач мав здійснити поставку в повному обсязі не пізніше 30.09.2007.

Сторони склали акт приймання-передачі, датований 30.11.2007, про те, що Відповідач передав, а Позивач прийняв всюдихідний кран на спеціальному шасі RIGO RTT 654 у кількості одна штука. Відповідно до застереження, зробленого Позивачем на цьому акті, останній прийняв товар 03.12.2007 без документів. Отже, Відповідач порушив умови щодо строку поставки товару за Договором, а термін прострочення становить 64 дні.

Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку затримки передачі Товару з вини Постачальника, Постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від сплаченої вартості Товару.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 172 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс», введених у дію 01.01.2000, термін DDP тлумачиться наступним чином: DELIVERED DUTY PAID (... named place of destination) ПОСТАВКА ЗІ СПЛАТОЮ МИТА (... назва місця призначення)

Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Статтею А терміну DDP визначено обов'язки продавця, зокрема: продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором (А.1); продавець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну та імпортну ліцензію, інший офіційний дозвіл чи інші документи, і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару, його транзитного перевезення через будь-яку країну, та імпорту (А.2); продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки (А.4). Статтею Б терміну DDP визначено обов'язки покупця, зокрема: покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4 (Б.4).

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України факт передачі товару від продавця до покупця є фактом виконання поставки товару, а тому суд відхиляє посилання скаржника про те, що поняття передачі товару не є ідентичним до поняття поставки товару.

Таким чином, фактична передача товару мала бути здійснена у строк, протягом якого мала бути здійснена поставка, тобто у строк, визначений у п. 4.2 Договору. Посилання скаржника на те, що строк передачі товару встановлений у п. 6.1 Договору суд відхиляє як безпідставне, оскільки умови п. 6.1 Договору визначають порядок повідомлення покупця про передачу товару та порядок приймання-передачі товару сторонами.

Скаржник стверджує, що відносини сторін з придбання самохідного пневмоколісного телескопного крану будувалися на підставі договору доручення, а не договору поставки. На підтвердження своєї позиції Відповідач надав копію договору доручення № 01/12-07-07 від 12.07.2007, який укладений між позивачем (довіритель) та відповідачем (повірений), та інші документи, які свідчать про виконання саме цього договору.

06.08.2007 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору доручення № 01/12-07-07, якою дійшли згоди про строки здійснення та суми  відшкодування витрат згідно з цим договором.

Надані Відповідачем документи свідчать, що дата укладання та номер договору доручення, строки здійснення та суми відшкодування  витрат, основні показники та технічні характеристики стрілового самохідного крану на спеціальному шасі, дати актів приймання-передачі виконаних робіт співпадають з датою та номером  договору поставки, основними показниками та технічними характеристиками самохідного колісного телескопічного всюдихідного крану, а також із актом приймання-передачі.

Системний аналіз наданих сторонами доказів свідчить, що між сторонами у зв'язку із придбанням Позивачем у власність самохідного колісного телескопічного всюдихідного крану між сторонами виник комплекс правовідносин, які врегульовані і договором доручення, і договором поставки. Отже фактичні обставини справи свідчать, що сторони виконували обидва договори.

Згідно зі ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Пунктом 2.1 договору доручення сторони погодили, що повірений, керуючись договором та посилаючись на нього заключити контракт з продавцем від свого імені, придбати технічний засіб, встановити додаткове обладнання, здійснити введення технічного засобу в експлуатацію, здійснити всі митні та сертифікаційні процедури, та інші дії необхідні для безперешкодної експлуатації технічного засобу на території України. Отже, за умовами договору доручення Відповідач зобов'язався вчинити дії, внаслідок яких саме Відповідач набув право власності на стріловий самохідний кран на спеціальному шасі, а до Позивача право власності на вищезазначений кран на підставі договору доручення не перейшло.

Водночас, ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України встановлено, що повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. У той же час статтею 1007 Цивільного кодексу України визначено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Сторони не надали суду доказів того, що Позивач видав Відповідачу довіреність, а отже у Відповідача не було правових підстав вчинення юридичних дій, спрямованих набуття Позивачем права власності на стріловий самохідний кран на спеціальному шасі на підставі договору доручення. Таким чином, на підставі договору доручення у повіреного не виникло зобов'язання за винагороду від імені і за рахунок довірителя придбати та передати у власність останньому кран стріловий самохідний на спеціальному шасі (рухома вантажопідйомна телескопічна кранова установка підвищеної прохідності), права і обов'язки за якими набуває безпосередньо довіритель.

Надані докази та пояснення сторін свідчать про те, що Відповідач виконав свої зобов'язання за договором доручення – придбав у свою власність стріловий самохідний кран на спеціальному шасі з метою наступної передачі у власність Позивачу, яка була здійснена на підставі договору поставки від 12.07.2007 № 01/12-07-07.

Матеріали справи доводять, що особою, від якої до Позивача перейшло право власності на самохідний колісний телескопний всюдихідний кран саме від Відповідача, а не від третьої особи за правочином, укладеним Відповідачем на виконання договору доручення, крім того вартість зазначеного крану Позивач сплачував на користь Відповідача. Таким чином, правочин, укладений на підставі договору доручення, Відповідач уклав від свого імені та на свою користь. В той же час, ст. 238 Цивільного кодексу України встановлено обмеження повноважень представника, зокрема, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Отже, в силу приписів чинного законодавства Відповідач не міг передати право власності на товар Позивачу на підставі договору доручення.

З огляду на вищевикладене, колегія дійшла до висновку, що Господарський суд міста Києва дійшов до правильного висновку, що відносини із передачі у власність Позивачу самохідного колісного телескопічного всюдихідного крану сторони врегулювали договором поставки № 01/12-07-07 від 12.07.2007.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що матеріали справи містять й інші докази, що доводять обґрунтованість висновку, що сторонами був виконаний в частині передачі права власності на самохідний колісний телескопний всюдихідний кран саме договір поставки № 01/12-07-07 від 12.07.2007. Зокрема, до матеріалів справи долучені листи Позивача до Відповідача від 03.12.07р. № 110, від 03.12.07р. № 111 та від 28.03.08р. № 154,  про здійснення гарантійного ремонту самохідного колісного телескопного всюдихідного крану. В той же час договір доручення від 12.07.2007 № 01/12-07-07 не містить умови щодо гарантійного ремонту та технічного обслуговування крану.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що твердження Відповідача про укладення і виконання сторонами з приводу передачі товару у власність Позивача саме договору доручення не відповідають дійсності.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що Договір є фіктивним, то колегія відхиляє зазначене твердження, виходячи з наступного. Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. На порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Відповідач не надав суду доказів того, що Договір був визнаний фіктивним (недійсним) у встановленому чинним законодавством України порядку. Крім того, правові наслідки, передбачені Договором, настали – Позивач отримав у власність самохідний колісний телескопний всюдихідний кран, а Відповідач – грошові кошти, сплачені за цей кран Позивачем. Отже, твердження скаржника про фіктивність Договору не відповідають дійсності.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. В силу умов Договору Відповідач мав передати самохідного колісного телескічного всюдихідного крану не пізніше 30.09.2007, але фактична поставка товару за Договором була здійснена 03.12.2007.

Таким чином, Господарський суд міста Києва обґрунтовано дійшов висновку, що Відповідач прострочив виконання обов'язку з передачі товару Позивачеві з 01.10.2007 по 03.12.2007.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Аналогічну норму містить і ст. 525 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічне положення міститься й у статті 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Колегія дійшла до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені за прострочення поставки (передачі) товару за період з 01.10.2007 до 03.12.2007 є обгрунтованими. Проте, розрахунок пені Позивача не враховує той факт, що на 01.10.2007 ним було сплачено лише частину вартості товару. В той же час сторони у п. 9.2 Договору погодили, що пеня нараховується від суми сплаченої вартості товару. Колегією встановлено, що Позивач станом на 01.10.2007 сплатив вартість товару на загальну суму 4050073,03 грн., а у повному обсязі вартість товару була сплачена лише 08.10.2007, коли було сплачено 1312076,91 грн. Колегія перевірила розрахунок пені, здійснений судом першої інстанції, та дійшла до висновку, що у розрахунку пені за період з 08.10.2007 по 03.12.2007 була допущена описка у колонці «сума вартості товару, грн.», де замість 5362149,94 грн. судом було зазначено суму 1312076,91 грн., однак допущена судом описка не вплинула на правильність здійсного розрахунку розміру пені.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2009 у справі № 34/114 грунтується на фактичних обставинах справи та на нормах матеріального та процесуального законодавства України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта, при задоволенні апеляційної скарги – на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

 

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Німецькі будівельні машини» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2009р. у справі № 34/114 без змін.

2.  Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.   Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку

 

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

  

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення25.08.2009
Оприлюднено08.10.2009
Номер документу4886626
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —34/114

Ухвала від 04.09.2012

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Пилипенко О.Є.

Постанова від 30.11.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 14.11.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 25.10.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 07.02.2011

Господарське

Господарський суд Одеської області

Фаєр Ю.Г.

Ухвала від 31.01.2011

Господарське

Господарський суд Одеської області

Фаєр Ю.Г.

Рішення від 12.10.2009

Господарське

Господарський суд Донецької області

Кододова О.В.

Постанова від 25.08.2009

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 27.08.2009

Господарське

Господарський суд Донецької області

Кододова О.В.

Рішення від 07.09.2009

Господарське

Господарський суд Одеської області

Фаєр Ю.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні