Постанова

від 03.09.2009 по справі 5/461

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/461

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 вересня 2009 р.                                                                                    № 5/461  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Бакуліної С.В.,

суддів :Олійника В.Ф.,Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного подання  Першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області

на рішеннявід 22.09.2005 року

у справі№ 5/461

господарського суду Полтавської області

за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Рубана Вадима Валерійовича

до1.          Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради;2.          Комунального підприємства “Кременчуцьке міжрайонне бюро технічної інвентаризації”

провизнання права власності на самовільне будівництво

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:Рубан В.В. –СПД

від відповідача-1:від відповідача-2:від прокуратури:не з'явилисьне з'явилисьРудак О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Полтавської області (суддя Гетя Н.Г.) від 22.09.2005 року (з урахуванням ухвали від 08.06.2005 року про виправлення описки а.с.71) по справі № 5/461 визнано за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, громадяни ном України Рубаном Вадимом Валерійовичем право власності на нежитлове приміщення № 78 в будинку №24/36А по вул. Манагарова у місті Кременчуці та добудований вхід (ґанок) до нежитлового приміщення загальною площею 34,3 кв.м., корисною площею 47,6 кв.м., яке складається з: коридору (поз.1) площею 4,9 м.кв., вбиральні (поз.2) площею 3,3 м.кв., кухні (поз.3) площею 5,1 м.кв., кімнати (поз.4) площею 17,3 м.кв., кімнати (поз.5) площею 8,1 м.кв., кімнати (поз.6) площею 8,9 м.кв., входу до нежитлового приміщення площею (ґанок) 7,3 м.кв.; зобов'язано Комунальне підприємство “Кременчуцьке міжрайонне бюро технічної інвентаризації” зареєструвати за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, громадянином України Рубаном Вадимом Валерійовичем право власності на нежитлове приміщення № 78 в будинку № 24/36А по вул. Манагарова у місті Кременчуці та добудований вхід (ґанок) до нежитлового примі щення загальною площею 34,3 кв.м., корисною площею 47,6 кв.м., яке складається з: коридо ру (поз.1) площею 4,9 м.кв., вбиральні (поз.2) площею 3,3 м.кв., кухні (поз.3) площею 5,1 м.кв., кімнати (поз.4) площею 17,3 м.кв., кімнати (поз.5) площею 8,1 м.кв., кімнати (поз.6) площею 8,9 м.кв., входу до нежитлового приміщення площею (ґанок) 7,3 м.кв.; в іншій частині рішення залишено без змін.

В касаційному поданні перший заступник прокурора Полтавської області просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2005 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на: порушення ст.376 ЦК України; неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведення обставин, які місцевий суд визнав встановленими; прийняття рішення про права і обов'язки Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, що не була залучена до участі у справі.

У відзивах на касаційне подання позивач та відповідач-2 повністю заперечують викладені в ньому доводи.

Відповідачі не скористались наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційному поданню прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ньому доводи, заперечення на касаційне подання позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У вересні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення квартиру №78 в будинку №24/36А по вул. Манагарова у місті Кременчуці та добудований вхід до житлового приміщення. Позов вмотивовано посиланням на факт придбання позивачем за договором купівлі-продажу квартири, яка була на підставі належних обґрунтувань та дозволів реконструйована, шляхом здійснення будівництва окремого входу до квартири без внутрішнього її переобладнання. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.48 Закону України “Про власність”, ст.ст.11, 376, 530 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 18.06.2004 року, укладеного між Алексєєвим Геннадієм Федоровичем та позивачем, останній придбав у власність квартиру № 78 в будинку № 24/36А по вул. Манагарова у м. Кременчуці з метою для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до градобудівельного обґрунтування від 17.08.2004 року затверджено реконструкцію вищевказаної квартири з улаштуванням окремого виходу по вул. Манагарова у м. Кременчуці, а також згідно експертного висновку (технічних умов) №1561 (від 06.09.2004 року №1568) Державного пожежного нагляду міста Кременчука про можливість реконструкції будівлі (приміщення), висновків Кременчуцької СЕС від 06.09.2004 року №8280/03-01 погоджено реконструкцію нежитлового приміщення. У поточному році було закінчено будівництво окремого входу до квартири без внутрішнього її переобладнання, що підтверджується технічним паспортом КП “Кременчуцьке МБТІ”. Квартира складається з: передпокою (поз.1) площею (6,0 м.кв.), кімнати (поз.2) площею 15,9 м.кв., кімнати (поз.3) площею 7,8 м.кв., кімнати (поз.4) площею 9,0 м.кв., кухні (поз.5) площею 5,0 м.кв., вбиральні (поз.7) площею 1,1м.кв., ванної кімнати (поз.8) площею 2,0 м.кв., входу до квартири площею 5,4м.кв. До забудови загальна площа спірної квартири складала 46,8 м.кв., а після - 52,2 м.кв. вартістю 9547,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, оскільки позивач має проект та погодження з відповідними службами, та вмотивував такий висновок посиланням на ч.3 ст. 376 ЦК України.

Проте, дійшовши такого висновку суд не з'ясував дійсних обставин спору, і зокрема, щодо наявності умов, встановлених законом для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду.

Разом з цим, місцевий суд не звернув уваги на вимоги абзацу 2 ч.2, ч.3 ст.331 ЦК України, відповідно до яких право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч.3 ст.18 Закону України “Про основи містобудування”.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” від 22 вересня 2004 року №1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.24 Закону України “Про планування і забудову територій” фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством.

В порушення вимог ст.ст.4, 38, 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судом не було з'ясовано обставин, пов'язаних з належним прийняттям спірного об'єкту нерухомості до експлуатації у встановленому порядку на дату прийняття судового рішення.

Як вбачається з касаційного подання та доданих до нього матеріалів, ухвалене в даній справі рішення господарського суду стосується прав Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, яка здійснює державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури (ст.10 Закону України “Про архітектурну діяльність”), що зумовлює її участь в судовому процесі по даній справі.

Прийняття судом рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені у справі, є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду на підставі п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України.

Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови “Про судове рішення” від 29 грудня 1976 року №11 роз'яснив, що обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

За таких обставин ухвалене у даній справі судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованими, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1, п.3 ч.2 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання першого заступника прокурора Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2005 року у справі № 5/461 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2005 року у справі № 5/461 –скасувати.

Справу № 5/461 направити до Господарського суду Полтавської області на новий розгляд.

Головуючий-суддя                                          С.Бакуліна

С у д д іВ.Олійник

Л.Рогач