Постанова

від 02.09.2009 по справі 25/517

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/517

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.09.2009                                                                                           № 25/517

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коротун  О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Сапожніков А.А., керівник,  

Антонюк О.В., довір. 01/2008 від 08.12.2008р.  

 від відповідача - Мниха В. В. , довір. № 251/2009  від 22.07.2009 р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Європейський страховий альянс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2009

 у справі № 25/517 (суддя  

 за позовом                               Приватне підприємство "Пріма Едіторе"

 до                                                   ЗАТ "Європейський страховий альянс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 1000000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 У листопаді  2008 р.  Позивач,   Приватне підприємство   «Пріма Едіторе», звернувся до господарського суду  міста Києва з позовом  до Закритого акціонерного товариства «Європейський  страховий альянс», про стягнення  страхового відшкодування у  розмірі  100 000 грн.  , посилаючись на  те, що відповідач (страховик  за договором) порушив умови договору добровільного страхування, укладеного   у формі  страхового  полісу серії 106 К  № 22120 від 14.05.2008 р.,  і безпідставно  відмовив  страхувальнику  у  виплаті  страхової  суми при   настанні страхового  випадку.

На доведення обставин в обґрунтування своїх вимог, Підприємство   послалося на те, що  08.06.2008   на ділянці  автомобільної дороги Березань-Войково, Баришівського району Київської області,  у результаті дорожньо-транспортної  пригоди   належний підприємству автомобіль марки MITSUBISHI OUTLANDER, державний  номер АА 0870  ВЕ  зазнав  ушкоджень. Незважаючи на своєчасне та належне  повідомлення  страховика про  настання страхового  випадку,  у виплаті страхового   відшкодування    страхувальнику  було відмовлено  з  посиланням  на приписи п.  26.3 Закону  України «Про страхування»  та на подання страхувальником  завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового   випадку  та про  об'єкт страхування. Наведені страховиком  мотиви відмови  позивач вважав  такими, що не відповідають дійсності,  посилаючись   при цьому  на відомості      подорожнього  листа  та довідку  відділення   ДАІ  з обслуговування  Баришівсього району при УДАЇ МВС України в Київський області , у яких водієм  транспортного  засобу  був вказаний  гр.. Сапожніков Андрій Олексійович, водійський стаж   та вік  якого   відповідав   умовам  страхування .

Відповідач ( страховик за договором)  позов  не визнав , мотивував   свою  відмову у виплаті  страхового  відшкодування  тим, що позивач  завідомо повідомив  неправдиву інформацію    про  обставини настання страхового  випадку,  оскільки     у момент  скоєння  дорожньо-транспортної  пригоди  автомобілем  керувала гр. Сапожнікова Анастасія  Андріївна,   вік якої 20 років, а водійський стаж – менше   року, тоді як  відповідно до п. 4.1.1 договору страхування     вік водія мав бути не менше 22 років ,  а водійський стаж  3 роки.  Зазначені   обставини  відповідач  підтверджував власноруч написаними   заявами  гр. Сапожнікова Андрія Олексійовича   на адресу    страхової компанії 26.06.2008 р.   та  роздруківкою даних  звукового файлу компанії ЗАТ «Коріс Україна» , яке надає послуги  інформаційного  асистансу страховій компанії.

Рішенням господарського суду  від 16.04.2009 р.  позов   задоволено, стягнуто з відповідача  100 000 грн. страхового  відшкодування та  судові витрати  , у тому числі вартість   судової експертизи  з визначення розміру матеріального  збитку   ,  на загальну суму 1665,12 грн.

Задовольняючи позов,  місцевий господарський  суд виходив з відсутності у матеріалах справи   доказів ,як-от: рішення суду  у цивільній  , адміністративній справі , вирок  суду у кримінальній справі, які би спростовували  дані  щодо особи  водія транспортного засобу  у момент  дорожньо-транспортної  пригоди , вказані    у   виданому  ПП«Пріма Едіторе»  подорожньому   листі   службового легкового  автомобіля  серії 05-АБК № 475117 від 7-9 червня 2008 р., на керування  автомобілем  водію  Сапожнікову Андрію Олексійовичу , та зазначені у  довідці відділення   ДАІ  з обслуговування  Баришівсього району при УДАЇ МВС України в Київський області від 08.06.2008 р. Суд визнав   ці документами неспростовними доказами , що   підтверджували  факт  керування автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER, д.  н. АА 0870  ВЕ гр.. Сапожніковим  Андрієм Олексійовичем  у момент скоєння   ДТП.

Не погодившись із  висновками суду,  відповідач  подав апеляційну  скаргу до Київського апеляційного  господарського  суду  ,у якій  просив рішення суду першої інстанції   скасувати , а у задоволенні  позову відмовити , у зв'язку із допущеними   порушеннями  судом першої інстанції  норм процесуального   та матеріального  права . Водночас, заявив клопотання  про  відновлення строку  на подання  апеляційної   скарги.  

28.07.2009р.  колегією суддів   Київського апеляційного господарського суду  у складі    судді –доповідача   – Кропивної Л.В.,    суддів – Попікової О.В.,  та  Пашкіної С.А.   відновлено  строк подання апеляційної скарги ,   порушено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги   та призначено  її до розглядку у судовому засіданні 12.08.2009 р. Розгляд справи  відкладався  з підстав,  передбачених ст. 77 ГПК України .        

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 р.   за № 01-23/1/3   та  від 02.09.2009 р № 01-23/1/10 „Про зміну складу колегії суддів” у зв'язку з виробничою необхідністю,  відповідно до статті 28 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі:   головуючого  : Коротун О.М..,  Кропивна Л.В., судді –Поляк О.І.

У судове засідання 02.09.2009р. з'явилися   представники  сторін , які підтримали  свої доводи . Викликаний у судове засідання  керівник позивача на запитання суду  про  те,  чи відповідали  його  дії  як керівника юридичної особи-   страхувальника   у відносинах   із страховиком критеріям добросовісності та розумності,  пояснив, що саме він  керував    автомобілем  у момент  скоєння ДТП, але  з метою уникнення  додаткових розслідувань  вимушений був вдатися  до обману, аби  його дочку,  Сапожнікову А.А.,  не затримували  у виїзді за кордон.   Щодо надання ним    додаткових письмових 26.08.2008р. пояснень страховику,  то  вказав,  що  писав  їх під тиском   працівників  страхової компанії.

Представник  відповідача просив долучити  до матеріалів справи  договір, укладений між ним та   ЗАТ «Коріс Україна» , предметом  якого є надання послуг страховику  по забезпеченню  цілодобового прийому дзвінків  від клієнтів останнього  та   веденню  аудіо-записів телефонних повідомлень страхувальників.     

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, пояснення керівника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність та обґрунтованість  прийнятого  місцевим  господарським   судом рішення  у повному обсязі, Київський  апеляційний господарський суд вважає, що  апеляційна скарга підлягає до задоволення,  а рішення  суду  -  скасуванню, виходячи з наступного.  

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, і ,  будучи  не зв'язаним доводами апеляційної скарги , перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно  встановлено  судом першої інстанції ,  14.05.208 р.  між приватним підприємством «Пріма Едіторе» , як страхувальником,  та   Закритим акціонерним товариством «Європейський  страховий альянс», як страховиком, з дотриманням   простої  письмової  форми  , був укладений  на умовах  Правил страхування № 0609/1 від 30.11.2007 р.  договір страхування, шляхом видачі  страхового  полісу серії  106 К № 22120 , підписаного   обома сторонами.

Предметом договору страхування є майнові інтереси,  пов'язані  з   володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом  Постановляючи рішення  про  задоволення   позову, господарський суд міста Києва виходив  із доведеності  позивачем   факту  настання  страхового  випадку, за  умови  настання  якого   відповідач  зобов'язаний  був   виплатити  страхувальнику   передбачене  договором  страхове  відшкодування  у  визначений     договором строк.         

При цьому доведеність  факту  настання страхового  випадку та виникнення у  зв'язку із цим у відповідача обов'язку  сплатити страхове відшкодування   місцевий господарський  суд обґрунтував тим  , що   крім    подорожнього   листа серії 05-АБК № 475117 від 7-9  червня 2008 р.  службового легкового  автомобіля марки MITSUBISHI OUTLANDER, державний  номер АА 0870  ВЕ,   та   довідки   відділення   ДАІ  з обслуговування  Баришівсього району при УДАЇ МВС України в Київський області без дати , числа та номера ,   не подано інших належних  доказів , які би  підтверджували , що за кермом  вказаного автомобіля  на час скоєння  ДТП була інша , а не Сапожніков А.О., особа.

До числа  належних  доказів суд першої   інстанції відніс   рішення суду в цивільній чи адміністративній  справі , вирок  суду у кримінальні справі, відповідну  довідку чи постанову органів  ДАІ ,тощо ,  а  обов'язок по   їх  наданню     поклав     на    відповідача  .

Утім,  з такими висновками  місцевого господарського  суду колегія суддів      погодитися не може,  оскільки вони    постановлені  з порушенням норм   процесуального  права, що призвело до прийняття  неправильного  рішення.

Попри визначений  ст. 43 ГПК України обов'язок оцінювати надані сторонами  докази  у їх сукупності , безсторонньо та об'єктивно,  не надаючи  жодному із них  заздалегідь встановленої   сили,  місцевий господарський   суд   не врахував , що довідка  ДАІ  , або     рішення   суду з адміністративної   справи     є   лише одними   з  доказів, які мали  би   перевірятися  та  оцінюватися   судом у сукупності  з іншими доказами стосовно  обставин дорожньо-транспортної   події   та  особи –правопорушника,  про  що зазначив  Верховний Суд України   в ухвалі  Судової  палати у цивільних справах  від 8 квітня 2004 р.  

Що ж до вироку суду  з кримінальної справи  або рішення суду  з цивільної справи то вони  ,   в силу   ст. 35 ГПК України  ,  мали би     для господарського  суду преюдиціальне   значення,  якщо  би  були   постановлені   відповідним  судом і набрали  законної сили.    

Їх відсутність,   що не заперечено  сторонами  по справі у процесі апеляційного  провадження ,  не звільняло  суд першої інстанції  від необхідності  самостійно  за результатами  дослідження всіх  обставин та матеріалів справи  визначити  , чи мали місце обставини,   на які  посилаються особи, що беруть участь  у процесі , та якими  доказами вони підтверджуються , чи не виявлено   у процесі розгляду справи інших фактичних  обставин,  що мають суттєве значення  для правильного вирішення  спору , і доказів, на підтвердження    цих обставин,   яка правова  кваліфікація  відносин сторін,  виходячи з фактів, установлених у процесі  розгляду справи, та яка правова норма підлягає  застосуванню  для вирішення спору.

Вирішення  питання щодо вини водія  юридичної особи-страхувальника у скоєнні ДТП  не входило  до   предмету  дослідження у даній справі, оскільки      страховик   відмовив у виплаті  страхового  відшкодування   з підстав, передбачених пунктом 26.3 Закону України «Про страхування»  . І саме це стало підставою виникнення господарського спору і що  оспорював  Позивач , який    вважав , що     твердження страхувальника  з цього приводу   не  відповідали  дійсності (абз.2,3   а.с. 3).

Відповідно до пункту  26.3.  Закону України «Про страхування»  ,який  відтворено  у  п.3. ч. 1 ст. 991 ЦК України та   у п.   20.1.  Умов дії Поліса добровільного  страхування транспортного засобу,  підставою  відмови    страховика  від здійснення  страхової виплати є  подання страхувальником  завідомо  неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання  страхового  випадку.  

За змістом  глави  67 ЦК України,  для отримання страхової виплати  необхідна наявність  ряду юридичних  фактів, як-от: своєчасна сплата  страхової премії,  наявність  страхового  інтересу та страхового  ризику у період дії  договору,   настання страхового  випадку,  окрім умислу страхувальника.

Оскільки   страхування  підпорядковано  принципу  найвищої довіри сторін, тому  повідомлення   страхувальником  завідомо неправдивих  відомостей   щодо   об'єкту страхування  або про факт настання страхового  випадку   руйнує довіру між  сторонами і  тягне     відповідальність страхувальника   у  вигляді  неотримання ним  повністю  або  частково  страхової   виплати.   

Місцевий господарський суд  на це уваги не звернув; докази, подані    відповідачем, які  об'єктивно  спростовували   вказані   страхувальником  обставини настання страхового  випаду, безпідставно  відхилив, хоча  правдивість  наведених  страхувальником обставин  настання страхового  випадку повністю  спростовувалася  наявними у справі доказами .   

Як  випливає з матеріалів справи і  спростовує  інформацію  позивача, викладену ним у повідомленні від 09.06.2008р..  про подію з транспортним засобом (ас  109-110),   у момент скоєння  ДТП за рулем  автомобіля  перебувала  Сапожнікова Анастасія  Андріївна ,  яка, телефонуючи    08.06.2008 р. о 2:04 год повідомляла  оператору «Європейського страхового альянсу»   про   те, що була засліплена фарами  автомобіля, який  рухався по  зустрічній музі,  внаслідок  чого    автомобіль  марки MITSUBISHI OUTLANDER  виїхав в кювет , де стикнувся з деревом і зазнав механічних ушкоджень ( а.с. 112)

Факт подання завідомо неправдивої інформації  про обставини настання страхового  випадку був    підтверджений також   Сапожніковим Андрієм Олексійовичем , керівником  ПП «Пріма Едіторе»,   який,  надаючи  26.06.2008 р.  письмові пояснення страховику з проханням не розцінювати  його дії у намаганні  приховати факт керування автомобілем  його  дочкою як зловмисні і  не застосовувати  до нього мір  відповідальності ( а.с. 119- 121 та  а.с.122)  , тим самим     спростував власні   твердження , викладені ним  раніше, 09.06.2008р., у повідомленні про подію з транспортним засобом  .

Доводи  Сапожнікова А.О. , наведені   ним  суду апеляційної    інстанції ,    з приводу надання ним  пояснень 26.06.2008 р.   під тиском  працівників страхової  компанії ,  не знаходять свого  документального  підтвердження і спростовуються іншими матеріалами справи, а тому  колегією суддів   Київського апеляційного   господарського суду   до уваги не приймаються.  

Колегія  суддів   виходить  з того, що  настання страхового  випадку  зобов'язує  страховика  здійснити виконання страхувальнику  кожен раз, якщо   відсутні  передбачені законом або договором  підстави  звільнення  його  від цього обов'язку.

Усупереч тому, що    за умовами  договору страхування , погодженими обома  сторонами,     використання транспортного  засобу  мало відбуватися    водієм , вік якого  22-65 років,  а   стаж  керування  не менше 3-х років  (підпункти    г та ж пункту  4.1.1 розділу  4  Полісу ),  що є суттєвими  елементами  страхового  зобов'язання  ,   однак  страхувальник , діючи   недобросовісно  , повідомив страховику інформацію, яка містила     завідомо     неправдиві відомості   про  обставини  настання страхового  випадку,  тому   Відповідач,    в силу положень    пункту  26.3.  Закону України «Про страхування» ,   п.3. ч. 1 ст. 991 ЦК України та   п.   20.1.  Умов дії Поліса добровільного  страхування транспортного засобу,  вправі  був  відмовити  Позивачу  у  виплаті страхового  відшкодування .   

За таких обставин  справи,   доводи   апеляційної  скарги  колегія  суддів    Київського апеляційного господарського суду  визнає обґрунтованими, а  рішення господарського   суду     міста Києва від  08.07.2009 р. як таке,  що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального  права, - скасуванню    з постановленням  нового  рішення про відмову  позивачу   у  задоволенні    його  позову з віднесення на останнього судових витрат  на загальну суму 1665,12 грн , у тому числі вартості    судової експертизи  про визначення  розміру матеріального  збитку.

 Судові витрати , понесені  апелянтом  за розгляд  апеляційної    скарги,   відносяться в силу ст.. 49 ГПК України, на  позивача  у справі.     

  Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 49, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

  Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Європейський  страховий альянс» задовольнити .

Рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2009 р.  року у справі  № 25/517  скасувати .

У задоволенні позову  Приватного підприємства   «Пріма Едіторе до Закритого акціонерного товариства «Європейський  страховий альянс», про стягнення  страхового відшкодування у  розмірі  100 000 грн. та судових витрат відмовити.

Стягнути  з  Приватного підприємства   «Пріма Едіторе» на користь   Закритого акціонерного товариства «Європейський  страховий альянс» 500 грн. за   розгляд апеляційної скарги.

 Доручити  господарському суду міста Києва видати  відповідні  накази.

 Матеріали справи № 25/517      повернути до господарського суду місті Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Коротун  О.М.

 Судді                                                                                          

 07.08.09 (відправлено)