Постанова

від 18.07.2007 по справі 25/517

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

18 липня 2007 р.                                                                                  

№ 25/517 

Вищий господарський суд України у

складі  колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого,

Подоляк О.А.,

Козир Т.П.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                      Суб"єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на рішення                                        господарського

суду міста Києва від

24.11.2006р.

та на постанову            Київського

апеляційного господарського суду від 18.04.2007р.

у справі                                                 

№ 25/517

господарського суду                              міста Києва

за позовом                                                 

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Любе

місто"

до                                                           

Суб"єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1

про          стягнення 39 691,24 грн.

за участю представників:

позивача -          Спасібухова О.Л.

відповідача -          не з"явились

ВСТАНОВИВ:

У вересні місяці 2006 року

Товариство з обмеженою відповідальністю "Любе місто" звернулось до

господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Суб"єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 39 691,24 грн. основного

боргу, 387 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3 969 грн. витрат,

пов"язаних з оплатою адвокатських послуг.

В подальшому, уточнивши розмір

позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 36 034,48 грн.

основного боргу.

Рішенням господарського суду міста

Києва від 24.11.2006р. (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою

Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року у справі

№25/517 (судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Лосєв А.М.), позов задоволено та

стягнуто з Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любе місто" 36

034,48 грн. основного боргу, 387 грн. витрат по сплаті державного мита, 118

грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3 656,76

грн. витрат, пов"язаних з оплатою адвокатських послуг.

В касаційній скарзі Суб"єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати рішення та

постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове

рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, обговоривши доводи

касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення

представника позивача,  перевіривши

юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши  правильність застосування господарськими

судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального

права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими

судами попередніх інстанцій, 09.08.2004 року між Товариством з обмеженою

відповідальністю "Любе місто", ТОВ "Топаз-Інвест", ДП

"Ельтон -Дніпро" ЗАТ "Ельтон", Суб"єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 та Суб"єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір підряду

НОМЕР_1, за яким позивач зобов"язався виконати оздоблювальні роботи фасаду

будівлі, розташованої у АДРЕСА_1, а замовники -оплатити їх вартість.

Згідно умов п.п.2.2., 2.3. договору

сторони домовились про те, що розрахунки за фактично виконані обсяги робіт

здійснюються щомісячно на підставі акту прийому виконаних робіт, що надається

позивачем відповідачу не пізніше 30 числа звітного місяця, а відповідач приймає

виконані роботи,  підписує акт прийому не

пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним та оплачує їх вартість шляхом

перерахування грошових коштів на рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця,

наступного за звітним.

Враховуючи, що позивач виконав

договірні зобов'язання, про що свідчать акти прийому виконаних робіт за

вересень 2004 року та січень 2006 року, а відповідач оплатив їх частково,

позивач звернувся з позовом про стягнення з нього заборгованості у розмірі 36

034,48 грн. у примусовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги в

частині стягнення заборгованості, місцевий господарський суд, з висновками

якого погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідив всі суттєві

обставини справи, правильно встановив, що відповідач взятих на себе договором

зобов"язань повністю не виконав, а допущення підрядником недоліків у

роботі не є підставою для відмови замовника від виконання своїх грошових

зобов"язань згідно з нормами цивільного законодавства.

Дані висновки судів відповідають

вимогам закону, встановленим судом обставинам та ґрунтуються на матеріалах

справи.

Згідно ст. 33 ГПК України  кожна сторона 

повинна  довести  ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень

Відповідач, в свою чергу, не надав

доказів на підтвердження повної оплати виконаних робіт.

Виходячи з приписів частин 1-3

статті 853 ЦК України, при прийнятті роботи замовник зобов'язаний оглянути

роботу. У разі виявленні недоліків в роботі або відступлень від договору

замовник зобов'язаний негайно повідомити про них підрядникові. При виявленні

таких відступлень або недоліків в подальшому права та обов'язки диференціюються

залежно від того, явними чи прихованими вони є. Якщо недоліки є явними,

відсутність заяви замовника про недоліки в момент прийняття роботи веде до

втрати замовником права посилатись на відступи підрядника від договору чи інші

недоліки роботи. Якщо ж в подальшому в роботі будуть виявлені приховані

недоліки, тобто недоліки, які не могли бути виявлені при звичайному прийнятті

роботи, замовник зобов"язаний негайно повідомити про це підрядника.

Натомість матеріали справи не

містять доказів про те, що Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа

ОСОБА_1 повідомляв позивача про наявність та вимагав усунення недоліків.

Крім цього, п.3.7. договору

встановлено, що позивач зобов'язаний ліквідувати дефекти та недоліки, які

виникли з його вини за свій рахунок. При цьому, наявність дефектів

встановлюється дефектним актом, підписаним сторонами, чого зроблено не було, в

той час як акт за грудень місяць 2005 року цій домовленості не відповідає,

оскільки підписаний в односторонньому порядку.

Передбачений статтею 858 ЦК України

перелік дій замовника по відновленню його порушених прав не передбачає

можливості його відмови від оплати виконаних на його користь та прийнятих ним

робіт.

Згідно ст.ст. 525,526 ЦК України

одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має

виконуватися належним чином  відповідно

до умов договору  та вимог цього Кодексу,

інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог

-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

За таких обставин суд першої

інстанції, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦК України,  дійшов вірного  висновку про правомірність вимог позивача в

частині стягнення з відповідача основного боргу.

Задовольняючи позовні вимоги в

частині стягнення пені, суд першої інстанції, керуючись ст.611 ЦК України,  виходив з того, що відповідно до Закону

України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань" передбачено обов'язок боржника сплатити пеню за прострочку

платежу.

Проте,  з цим висновком погодитись не можна,  оскільки він не відповідає дійсним

правам  та обов'язкам сторін та

ґрунтується на помилковому застосуванні 

норм матеріального права.

Статтями 1, 3 Закону України “Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, передбачено,

що розмір пені, встановлений за згодою сторін, 

обчислюється від суми простроченого платежу та не може  перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. договору сторони

передбачили, що за прострочку платежу Замовник сплачує на користь Підрядчика

(позивача) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в

період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день

прострочення платежу.

Обґрунтовуючи рішення  в цій 

частині, суд не звернув  уваги на

те, що зазначеним договором  встановлено

строк проведення розрахунків  з моменту

підписання даного договору. При цьому, місцевий суд не визначив момент

прострочення виконання зобов'язання з урахуванням акту приймання виконаних

робіт та  не визначився відносно

законодавства, що регулює порядок застосування строку позовної давності для

позовів про стягнення пені.

При ухваленні рішення про

задоволення позову, в частині стягнення пені судом першої інстанції не були

враховані приписи наведених вище норм та не надана правова оцінка правильності

нарахування позивачем заявленої до стягнення пені.

Крім того, відповідно до ст.84 ГПК

України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову

або про відмову в позові повністю або частково по кожній з заявлених вимог.

В порушення зазначеної норми

закону, в резолютивній частині рішення господарського суду першої інстанції

відсутній висновок щодо заявленої вимоги про стягнення витрат на  послуги адвоката.

За таких обставин, висновку щодо

обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення пені та витрат, понесених у

зв'язку з оплатою послуг адвоката, суд першої інстанції дійшов без врахування

вищевказаних норм матеріального права, на що не звернула увагу апеляційна

інстанція, залишаючи рішення суду за результатами перегляду в апеляційному

порядку без змін.

Враховуючи зазначене, рішення

господарського суду міста Києва від 24.11.2006р. в частині стягнення пені та

витрат, понесених у зв'язку з оплатою послуг адвоката та постанова Київського

апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року у справі №25/517 в частині

залишення рішення суду першої інстанції у зазначеній частині без змін

підлягають скасуванню, з направленням справи у цій частині на новий

розгляд.         

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11110, 11111 Господарського

процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу з Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста

Києва від 24.11.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 18.04.2007 року у справі №25/517 в частині стягнення пені та витрат,

понесених у зв'язку з оплатою послуг адвоката, скасувати і в цій частині справу

передати на новий розгляд господарському суду м. Києва в іншому складі суду.

В решті - постанову Київського

апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року у справі №25/517 залишити

без змін.

Головуючий суддя

Н.І.Мележик

Судді

О.А.Подоляк

Т.П.Козир