Постанова

від 30.09.2009 по справі 4/394

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/394

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.09.2009                                                                                           № 4/394

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гольцової  Л.А.

 суддів:             

 за участю секретаря

судового засідання

 за участю представників сторін:

 від позивача:          Вуж Д.В., представник, довіреність б/н від 05.06.2009;

 від відповідача:      Зборошенко М.Є., представник, довіреність № 105 від 17.08.2009;

 розглянувши  апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.07.2009

 у справі № 4/394 (суддя  

 за позовом                               Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк”

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства „ХДІ Страхування”

 про                                                   стягнення суми

постанова прийнята 30.09.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 26.08.2009 до 30.09.2009

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 у справі № 4/394 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк” до Відкритого акціонерного товариства „ХДІ Страхування” про стягнення 20 712,72 грн. відмовлено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Інвестбанк” (далі – ПАТ „КБ „Інвестбанк”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилався, що судом невірно встановлено, що вимоги щодо сплати відповідачем 3% річних є непрямими збитками за договором страхування №003061; не дивлячись на те, що позивач довідався про порушення свого права 20.04.2006, розрахунок ціни позову слід визначати з 20.05.2006, оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом в травні 2009.

          Представник Відкритого акціонерного товариства „ХДІ Страхування” (далі – ВАТ „ХДІ Страхування”) у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „КБ „Інвестбанк” ПАТ „КБ „Інвестбанк” та представник в засіданні суду проти її доводів заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ „КБ „Інвестбанк” – без задоволення.

          Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 № 01-23/1/6 у справі № 4/394 внесено зміни до складу судової колегії і замість судді Григоровича О.М. введено до складу колегії суддю Вербицьку О.В.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між АКБ „Інвестбанк” та Звягіним М.І. 02.12.2005 укладено кредитний договір №92-05, предметом якого є надання АКБ „Інвестбанк” Звягіну М.І. кредиту у розмірі 42000,00 доларів США для придбання автомобіля мірки „Nissan Maхima”, 2004 року випуску шляхом видачі готівки, та зобов'язання Звягіна М.І. повернути АКБ „Інвестбанк” кредит та виплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі, на умовах та в строк, що зазначені в даному договорі.

          Також, між АКБ „Інвестбанк” та Звягіним М.І. 02.12.2005 укладено договір застави, за умовами якого, Звягіним М.І. передано під заставу автотранспорт (автомобіль мірки „Nissan Maхima”, 2004 року) в забезпечення виконання зобов'язань Звягіним М.І. перед АКБ „Інвестбанк”, в силу чого АКБ „Інвестбанк” має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання Звягіним М.І. зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу автотранспорту переважно перед іншими кредиторами Звягіна М.І.

          Між ВАТ „СК “Алькона” (страховик) та Звягіним М.І. (страхувальник) 01.12.2005 укладено договір страхування транспортних ризиків № 003061 належного страхувальнику автомобіля „Nissan Maхima”, реєстраційний номер ВН 0720 АН, страховий платіж в сумі 11 748,82 грн., який здійснено 01.12.2005 страхувальником Одеській філії ВАТ „СК „Алькона”, за умовами якого, страховим випадком є, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом, крадіжка (п. 1.2 договору № 003061).

          Страховик відповідно до п. 4.1 договору № 003061 зобов'язався, зокрема, при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у терміни, передбачені відповідними Правилами страхування згідно з умовами цього договору.

          Порядок виплати страхового відшкодування передбачено п. 5.7 договору страхування.

          Матеріалами справи встановлено, що невизначена особа незаконно заволоділа автомобілем „Nissan Maхima”, реєстраційний номер ВН 0720 АН, який знаходився біля дома № 9 по вул. Радянська в м. Миколаєві.

          ВАТ „СК „Алькона” листом від 14.04.2006 № 86 повідомило АКБ „Інвестбанк”, що під час дії договору № 003061 застрахований товариством автомобіль „Nissan Maхima”, реєстраційний номер ВН 0720 АН був викрадений 31.03.2006 у м. Миколаєві і оскільки АКБ „Інвестбанк” є вигодонабувачем, то товариство просило повідомити про можливість перерахування страхового відшкодування на рахунок банку.

          АКБ „Інвестбанк” 19.04.2006 листом № 439 повідомив ВАТ „СК „Алькона”, що не заперечує проти здійснення переводу суми страхового відшкодування по страховому випадку (крадіжка автомобіля „Nissan Maхima”, реєстраційний номер ВН 0720 АН), що стався 31.03.2006.

          Оскільки сума страхового відшкодування ВАТ „СК „Алькона” не була перерахована на рахунок АКБ „Інвестбанк”, то останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ „СК „Алькона” про стягнення 232 476,75 грн. страхового відшкодування.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 у справі № 18/47 у позові АКБ „Інвестбанк” до ВАТ „СК „Алькона” про стягнення 232 476,75 грн. страхового відшкодування відмовлено повністю.

          Судовим рішенням встановлено, що відповідно до ст. 16 Закону України „Про страхування”, ст. 979 ЦК України та п. 6.1.9 договору № 003061 зазначена вище подія, що сталася не є страховим випадком, а, отже, у ВАТ „СК „Алькона” не виникло зобов'язання по сплаті страхового відшкодування.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 у справі № 18/47 скасовано. Позов АКБ „Інвестбанк” до ВАТ „СК „Алькона” про стягнення 232 476,75 грн. страхового відшкодування задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ „СК „Алькона” на користь АКБ „Інвестбанк” 232 476,75 грн. страхового відшкодування, 2 325,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 163,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

          Постанова суду мотивована тим, що відповідно до умов договору страхування, страховим випадком є незаконне заволодіння транспортним засобом (крадіжка), а тому, беручи до уваги всі наявні матеріали справи в їх сукупності, позов АКБ „Інвестбанк” підлягає задоволенню.

          Також, апеляційною інстанцією встановлено, що вигодонабувачем є АКБ „Інвестбанк”, який має, право на отримання страхового відшкодування у повному обсязі.

          Вищий господарський суд України постановою від 10.09.2008 залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 у справі № 18/47.

          Господарським судом міста Києва 02.10.2008 видано відповідні накази № 18/47 про стягнення з ВАТ „СК „Алькона” на користь АКБ „Інвестбанк” 232 476,75 грн. страхового відшкодування, 2 325,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 163,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

          Правонаступником ВАТ „СК „Алькона” є ВАТ „ХДІ Страхування”, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2008 у справі №18/47 (а.с. 38).

          Звертаючись до суду із даним позовом, ПАТ „КБ „Інвестбанк” зазначило, що заборгованість в сумі 232 476,75 грн. відповідачем не сплачена і останній безпідставно зберігає та користується чужими грошовими коштами, а тому з ВАТ „ХДІ Страхування” підлягає стягненню 20 712,72 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 20.05.2006 по 08.05.2009.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що сплата процентів за користування чужими грошовими коштами є прямим обов'язком боржника на підставі положень ст. 536 ЦК України.

          Під терміном „користування чужими грошовими коштами” слід розуміти не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями. Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами, а зважаючи на положення ст. 536 ЦК України юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов'язку.

Стаття 536 ЦК України сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору, закону, іншим актами цивільного законодавства.

          Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

          Статтею 625 ЦК України надано можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, стягувати з нього три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тощо.

          Отже, зважаючи на зазначені положення законодавства, кредитор має право вимоги від боржника сплати процентів за зберігання та користування ним грошовими коштами кредитора до моменту, коли такі кошти були повернуті або перераховані боржником кредитору.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 у даній справі зобов'язано сторони надати докази виконання судового рішення у справі № 18/47.

          Як вбачається із належним чином завіреної копії платіжного доручення від 26.05.2009 № 872, яка була надана ВАТ „ХДІ Страхування” на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2009, товариство перерахувало ПАТ „КБ „Інвестбанк” грошові кошти в сумі 259 751,02 грн., про що в графі „призначення платежу” зазначено „оплата страх.відшк. з-но рішення та наказу госп. суду м. Києва № 18/47 від 02.10.2008 про стягн. боргу з ВАТ „ХДІ Страхування” на користь АКБ „Інвестбанк”. Без ПДВ”.

          При цьому, сума страхового відшкодування, яка підлягала стягненню з відповідача на користь позивача у справі № 18/47 становила 232 476,75 грн., а платіжним дорученням №872 перераховано суму - 259 751,02 грн.

          Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивач мав всі підстави для звернення до суду із даним позовом.

          Проте, в своїх позовних вимогах та в матеріалах апеляційної скарги позивач вказав на те, що він довідався про порушення свого права 20.04.2006 посилаючись при цьому на свій лист від 19.04.2006 № 439, але розрахунок ціни позову слід визначати з 20.05.2006, оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом в травні 2009.

          Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

          Аналізуючи зміст позовної заяви та апеляційної скарги можна дійти висновку, що позивач пов'язує момент нарахування коштів з моментом звернення його до суду із даним позовом, але акцентуючи на тому, що він довідався про порушення свого права 20.04.2006.

          Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а позивач довідався про порушення свого права 20.04.2006, про що свідчить лист позивача 19.04.2006 № 439 в зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що право на даний позов у ПАТ „КБ „Інвестбанк” виникло в квітні 2006 року і саме з цього часу починається відлік строку, в межах якого товариство мало можливість звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

          Враховуючи вищезазначене та керуючись нормами ст. 257 ЦК України, строк на звернення до суду із даним позовом у ПАТ „КБ „Інвестбанк” сплинув у квітні 2009, а товариство звернулось до суду із даним позовом у травні 2009 року.

          Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          ВАТ „ХДІ Страхування”, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просило суд першої інстанції відмовити ПАТ „КБ „Інвестбанк” у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 у справі №4/394.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2009 у справі № 4/394 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Інвестбанк” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 4/394 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 05.10.09 (відправлено)