Ухвала

від 29.12.2012 по справі 18/5007/9/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті апеляційної скарги

"29" грудня 2012 р. Справа №18/5007/9/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 (м.Житомир)

на рішення господарського суду Житомирської області від 31.03.11 р.

у справі № 18/5007/9/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир"

до відповідача ОСОБА_1 виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 (м.Житомир)

про стягнення 114787,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 18/5007/9/11 від 31.03.11р. . позов задоволено. Стягнуто з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №3 (10014, м.Житомир, вул.Мала Бердичівська, 4, код ЄДРПОУ 13552103)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Житомир" (10002, м.Житомир, вул.Льва Толстого, 1-А , код ЄДРПОУ 34520825): 108380,10грн. - основного боргу; 500,00грн. - пені; 671,76грн. - 3% річних; 1686,99грн. - інфляційних; 1442,10грн. витрат по сплаті державного мита; 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство №3 (м.Житомир) звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 31.03.11р. у справі 18/5007/9/11 в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Апелянт відзнчає, що в частині стягнення основного боргу в сум 108380,10 грн. погоджується, так як дійсно в період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року позивачем були надані послуги на вказану суму, що підтверджують підписані сторонами акти надання послуг.Однак не погоджкються з нарпхуванням 3% річних , інфляційних та пені. Свої заперчення в цій частині апелянт обгрунтовуєтим, що згідно п.3.1 договору від 01.01.2009 року за № 19/ж-09 про надання послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів стандартним періодом оплати є період від одного до дванадцяти місяців. Оскільки цей період не конкретизовано, то висновки сулу щодо прострочення виконання зобов"язань є безпідставними. Заявлений в позовних вимогах період несплати послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів становить 6 місяців ( 01.07.2010 рокк - 31.12.2010 року), що не перевищує передбачених п.3.1 договору 12 місяців, а отже порушення строків оплати за договором зі сторони відповідача відсутнє.

Таким чином, не має правових підстав для застосування законодавчих норм, що встановлюють стягнення пені,3% річниз або інфляціцних нарахувань.

Вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду, з огляду на таке.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" із змінами і доповненнями внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 17.10.2012 року "Про внесення змін до деяких Постанов Пленуму Вищого господарського суду України" передбачено, що частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов’язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Якщо таке зловживання виявляється у повторному (два і більше разів) поданні апеляційних або касаційних скарг на судові рішення, які вже переглянуто відповідно в апеляційному або в касаційному порядку, то суд першої інстанції своєю ухвалою повертає повторно (і більше разів) подану одним і тим же учасником судового процесу апеляційну скаргу на одне й те саме судове рішення місцевого господарського суду, яке вже перевірено в апеляційному порядку, а так само на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі.

Ухвали про повернення апеляційних і касаційних скарг у наведених випадках можуть виноситися судом апеляційної інстанції й за відсутності у ньому матеріалів справи, - на підставі даних діловодства суду та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, як вбачається з даних Діловодства спеціалізованого суду, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.11р. рішення господарського суду Житомирської області від 31.03.2011 року у справі № 18/5007/9/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 залишити без задоволення.

Вказана вище постанова апеляційної інстанції згідно даних Діловодства спеціалізованого суду та Єдиного державного реєстру судових рішень в касаційному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

В силу ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідна обставина виключає перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України Рівненським апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду переглянуто в повному обсязі, повторне звернення будь-якої особи вказаної в ч.1 ст.91 ГПК України, з апеляційною скаргою не допускається.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що у прийнятті апеляційної скарги Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 рішення господарського суду Житомирської області від 31.03.2011 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86,91, 98 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті апеляційної скарги Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3 рішення господарського суду Житомирської області від 31.03.2011 року.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.