Постанова

від 05.06.2012 по справі 2а/2370/751/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року м.Черкаси

16 год. 50 хв. справа № 2а/2370/751/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

при секретарі - Гришанові Д.Є.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Компанія Брілюкс» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004552301 від 08.12.2011, №0004662301 від 08.12.2011,

ВСТАНОВИВ

06.03.2012 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось приватне підприємство «Компанія Брілюкс»(далі-позивач) до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області (далі-відповідач), в якій просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області форми «Р»від 08.12.2011 №0004552301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 50000,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 1 грн. та податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області форми «Р»від 08.12.2011 №0004562301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 57500,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі акту перевірки від 25.11.2012 № 2647/23-2/35523664, є необґрунтованими та винесені всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки здійснення позивачем господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи це тим, що позивач фактично не здійснював господарські операції за договором на постачання товарів господарського призначення від 01.04.2011 № 24/1, укладеного між позивачем та ТОВ «Ніка-Актів», на підставі якого позивач в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року відніс до складу валових витрати на придбання товарів в сумі 250000,00 грн. та завищив податковий кредит за квітень 2011 року на суму 50000,00 грн. Безтоварність операцій відповідач обґрунтовував відсутністю товарно-транспортних накладних; відсутністю в основного постачальника позивача ТОВ «Ніка-Актів»складських приміщень, транспорту, устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Компанія Брілюкс» зареєстроване як юридична особа з 01.11.2007 та є платником ПДВ з 08.02.2008 (індивідуальний податковий номер 355236623013), що підтверджується відповідним (свідоцтвом № 100096929.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу ДПІ у місті Черкасах Черкаської області від 14.11.2011 №2990 провів документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Брілюкс» щодо дотримання вимог податкового законодавства за результатми правовідносин із ТОВ «Ніка-Актів» за квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 25.11.2011 № 2647/23-2/35523664 (далі по тексту - Акт).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.239.1.9, п.198.6 Податкового кодексу України (далі - ПКУкраїни) та зроблено висновок про заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 57500,00 грн. та податку на додану вартість за квітень 2011 на суму 50000,00 грн. Порушення стосувалися виявлених ознак безтоварності операцій позивача у вищевказаному періоді за договором поставки товару від 01.04.2011 № 24/1 (далі - договір №24/1), укладеного з ТОВ «Ніка-Актів».

На підставі Акта податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 08.12.2011 № 00045523013242301, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем "частина прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджетуподатком на додану вартість у розмірі 50000,00 грн., та від 08.12.2011 № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 57500,00 грн.

Ці рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, однак не були скасовані.

Для вирішення справи суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що безтоварними відповідач визнав поставки наступних засобів, які позивач придбавав з метою використання у своїй господарській діяльності на виконання послуг прибирання приміщень своїм контрагентам: штихоніт спрей, плямовивідник, амілан миюче, акрілан миюче, метеор миюче, миючий засіб для обладнання, шуманіт для склокераміки, нетканний матеріал, литуфіт миюче, вакси чистяче.

Постачальник товарів ТОВ "Ніка-Актів" відповідно до даних витягу з ЄДРПОУ (а.с.161) здійснює види діяльності, які виключають можливість здійснення господарських операцій з позивачем, а саме: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами; управління фінансовими ринками; інше фінансове посередництво; консультування з питань комерційної діяльності та управління. Відповідно до акту документальної невиїзної перевірки від 30.08.2011 №1205/23-2/372, проведеної ДПІ у Печерському районі ДПА України, ТОВ "Ніка-Актів" не надав жодних документів фінансово-господарської діяльності; не має основних фондів

З письмових доказів суд встановив, що постачальник позивача - ТОВ «Ніка-Актів» виписав податкові накладні (далі - ПН), а саме:

- за видатковою накладною від 01.04.2011 №НК-1 ПН від 01.04.2011 №1;

- за видатковою накладною від 05.04.2011 №НК-9 ПН від 05.04.2011 №9;

- за видатковою накладною від 07.04.2011 №НК-16 ПН від 07.04.2011 №16;

- за видатковою накладною від 11.04.2011 №НК-30 ПН від 11.04.2011 №30;

- за видатковою накладною від 13.04.2011 №НК-36 ПН від 13.04.2011 №36;

- за видатковою накладною від 15.04.2011 №НК-41 ПН від 15.04.2011 №41;

- за видатковою накладною від 19.04.2011 №НК-56 ПН від 19.04.2011 №56;

- за видатковою накладною від 21.04.2011 №НК-70 ПН від 21.04.2011 №70;

- за видатковою накладною від 25.04.2011 №НК-78 ПН від 25.04.2011 №78;

- за видатковою накладною (далі -ВН) від 28.04.2011 №НК-90 ПН від 28.04.2011 №90.

Згідно з даними у ВН уповноваженим на прийняття товару від позивача був ОСОБА_3 за відповідною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка відповідно до пояснень представника позивача видавалася терміном на 10 днів.

Під час звірки даних довіреностей на особу, що уповноважувалася приймати товар, вказаних у видаткових накладних, та даних завіреної копії листів з книги реєстрації виданих довіреностей позивача суд встановив, що за ВН №НК-41 містяться відомості про дані довіреності на отримання товару, термін дії якої минув, а у ВН-90 містяться реквізити довіреності, яка відповідно до журналу реєстрації виданих довіреностей не виписувалася на вказану особу, і взагалі такою датою не виписувалися. Водночас суд звернув увагу на те, що позивач на час перевірки та до часу прийняття податковим органом рішення, а також на вимогу суду не надав для огляду оригінал книги реєстрації виданих довіреностей.

Відповідно до ч.6 ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд встановив, що у видаткових накладних не має жодних посилань на договір, рахунок-фактуру, відповідно до яких вони виписані, посад осіб, уповноважених на прийняття товару. п.1 Договору № 24/1 встановлює, що асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках Покупця, однак позивач цих заявок в суд не надав, як і не надав інших доказів, які би могли підтвердити домовленість сторін щодо асортименту, кількості та ціни товару. Відсутність істотних умов договору поставки свідчить про те, що договір не є укладеним, встановлення чого не потребує окремого судового рішення.

Ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі -Закон України № 996-XIV) встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Ст.9 Закону України № 996-XIV передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ТОВ "Ніка-Актів" у податковій звітності за квітень 2011 року відобразило сформований податковий кредит на користь позивача. Однак відповідно до висновку спеціаліста від 27.07.2011 №242 підписи від імені ОСОБА_4 - керівника ТОВ "Ніка-Актів" у документах податкової звітності (т.ч. у декларації з ПДВ, розрахунках коригування сум ПДВ, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту за 04 місяць 2011 року) виконані іншою особою.

На підтвердження оплати товару ТОВ "Ніка-Актів" позивач надав платіжні доручення з датами, що не відповідають договірним умовам оплати за товар, а саме:

платіжне доручення від 12.05.2011 №71 на суму 26800,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 01.04.2011»;

платіжне доручення від 12.05.2011 №72 на суму 15200,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 05.04.2011»;

платіжне доручення від 17.05.2011 №82 на суму 36387,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 05.04.2011 та від 28.04.2011»;

платіжне доручення від 25.05.2011 №87 на суму 20000,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 07.04.2011»;

платіжне доручення від 26.05.2011 №88 на суму 14520,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 07.04.2011»;

платіжне доручення від 26.05.2011 №89 на суму 29931,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 11.04.2011»;

платіжне доручення від 26.05.2011 №90 на суму 20250,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 13.04.2011»;

платіжне доручення від 14.06.2011 №94 на суму 14990,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 13.04.2011»;

платіжне доручення від 14.06.2011 №95 на суму 34792,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 15.04.2011»;

платіжне доручення від 14.06.2011 №96 на суму 29550,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 19.04.2011»;

платіжне доручення від 14.06.2011 №97 на суму 30210,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 21.04.2011»;

платіжне доручення від 14.06.2011 №98 на суму 17500,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 25.04.2011»;

платіжне доручення (далі - ПД) від 15.06.2011 №99 на суму 9870,00 грн. з призначеннм платежу «за господарчі товари згідно з рахунком-фактурою б/н від 25.04.2011».

Договір №24/1 передбачає умови щодо оплати товару - не пізніше трьох робочих дні з дати поставки відвантаженої партії товару (абзац 4 пунтку 2) та строку поставки - 3 робочі дні з моменту підтвердження постачальником заявки покупця (абзац 5 пунтку 3). Позивач таких заявок до суду не надав, як і не надав рахунків-фактур, вказаних у платіжних документах, у зв'язку з чим єдиним підтвердженням щодо оплати товару за відповідними накладними є сума проплат за дату, що відповідає даті видаткових накладних. При дослідженні призначень платежів суд встановив наступні розбіжності, а відповідно і недооплату товару:

- ВН від 13.04.2011 на суму 35510,00 грн., а згідно з ПД №90 та №94 оплачено за товар згідно з рахунком фактурою від 13.04.2011 суму 35240,00 грн. (тобто недооплачено);

- ВН від 25.04.2011 на суму 27100,00 грн., а згідно з ПД №98 та №99 оплачено за товар згідно з рахунком фактурою від 25.04.2011 суму 27370,00 грн.(тобто більше, ніж за товар на вказану дату).

Таким чином позивач не довів повну оплату товару за видатковими накладними на товар.

Враховуючи, що поставка здійснювалася за рахунок постачальника, позивач у судовому засіданні підтверджував транспортування товару за наступними товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) від ФОП ОСОБА_5: №002908 від 01.04.2011, №002913 від 05.04.2011, №002924 від 07.04.2011, №002933 від 11.04.2011, №002935 від 13.04.2011, №002943 від 15.04.2011, №002946 від 19.04.2011, №002958 від 21.04.2011, №002960 від 25.04.2011, №002962 від 28.04.2011. Однак суд встановив, що ці ТТН не містять даних щодо пункту розвантаження та навантаження товару; невідображені в повній мірі відомості про вантаж; завірені копії ТТН не скріплені печатками позивача, підписами з розшифруванням.

Відповідно до п.2 спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства ттатистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" обов'язковим є застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Згідно з приміткою до Типової форми № 1-ТНВ в тих випадках, коли в ТТН у розділі "Відомості про вантаж" немає можливості перелічити усі назви і характеристики відпущених товарно-матеріальних цінностей, до товарно-транспортної накладної, як товарний розділ, повинні прикладатися як невід'ємна частина спеціалізовані форми (товарна накладна та інші форми), затверджені в установленому порядку, по яких провадиться списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також ведеться складський, оперативний і бухгалтерський облік.

Відповідно до ТТН транспортування товару здійснював транпортний засіб MAN з д.н.з. CA7813AB. Однак, відповідно до довідки управління Державтоінспекції УМВС України в Черкаській області (а.с.263) д.н.з. НОМЕР_2 видані при реєстрації автомобіля ВАЗ 21213 у 16.06.2005 та були зняті з реєстрації 30.11.2011. Згідно з аналізом податкової звітності ТОВ "Ніка-Актів", викладеним в акті перевірки (а.с.213-223), ФОП ОСОБА_6 серед його контрагентів не вказаний, відповідні зобов'язання не задекларовані. Таким чином, суд встановив, що товарно-транспортні накладні, якими обгрунтовуюються поставки товару, є недійсними, що є доказом того, що товари, вказані у видаткових накладних не перевозилися за цими ТТН.

Крім того, суд звернув увагу на письмові заперечення відповідача (а.с.185-189) про те, що ці ТТН не були надані позивачем на момент перевірки податковим органом і до часу прийняття відповічем рішення, що підтверджується копією запиту на отримання інформації від 22.09.2011 (а.с.193) та актом перевірки (а.с.139, 196-198), копією листа позивача від 04.10.2011 (а.с.261).

Враховуючи, що місцезнаходженням ТОВ "Ніка-Актів" згідно з даними ЄДРПОУ є м.Бориспіль, орендованих ним приміщень, складів податковими органами не встановлено (а.с.211-226), а місцем виконання зобов'язань щодо поставки товару є м.Черкаси, отже відсутність доказів переміщення товару є додатковим доказом нереальності операцій.

Крім того, відповідно до даних акту перевірки контрагента позивача та його податкової звітності з ПДВ за квітень 2011 року (а.с.231-240) ТОВ "Ніка-Актів" не задекларувало зобов'язання з постачальниками, які би могли надавати товар в асортименті, який було в подальшому перепродано позивачу, що є доказом того, що операції між ним та позивачем не могли фактично відбутися за відсутності їх наявності у ТОВ "Ніка-Актів".

Рух товарів на підприємстві позивач підтверджував накладними на внутрішнє переміщення матеріальних засобів (а.с.53-62) та актом списання матеріалів (а.с.76) у виробництво, проте належних доказів, які би підтверджували право здійснювати виробничу діяльність до суду не надано.

Судом встановлено, що позивач не здійснює облік запасів на складі, оскільки на час перевірки податковим органом та на час судового розгляду не надав доказів наявності складських приміщень, книги складського обліку товарно-матеріальних цінностей.

Позивач не довів належними доказами, що саме товар, який вказаний у видаткових накладних і товарність операцій яких є предметом спору, були використані у своїй господарській діяльності, оскільки вказані в накладних на внутрішнє переміщення матеріальних засобів товари не мають ідентифікуючих ознак щодо його походження, а також зогляду на те, що внутрішнє переміщення матеріальних засобів за відсутності складу на підприємстві є неможливим. Відповідно до листа позивача від 04.10.2011 №43 (а.с.261) на запит відповідача, що передував проведенню перевірки, придбані товари доставлялися постачальником безпосередньо на об'єкти, де він надав клінінгові послуги, однак це не підтверджено доказами у справі, оскільки прийняття товарів у кількості, вказаній у відповідних накладних, однією довіреною особою, як зазначено у ВН, на підприємства з різним місцерозташуванням фізично не є можливим.

Відповідно до ч.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (ч.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.14.1.27 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Таким чином, оскільки позивач не підтвердив переміщення товару від постачальника до позивача (транспортування), не підтвердив облік товарів на підприємстві (зберігання), а отже не довів правомірність формування валових витрат за рахунок операцій, відображених за видатковими накладними із ТОВ "Ніка-Актів". З урахуванням часу, віддаленості, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів та у контрагентів виробничо-складських приміщень і договірних відносин, які би компенсовували таку відсутність, є доказом того, що операції не могли фактично відбутися.

Пунктом 9 ч.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, позивач не обгрунтував правомірність формування валових витрат за вищевказаним договором поставки, не надав суду доказів, які б свідчили про порушення відповідачем норм чинного законодавства України, спростували факти, викладені в Акті перевірки, та доказів на обґрунтованість позову, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з урахуванням ч.6 ст.44 ПК України, на підставі тих документів, які надавалися позивачем податковому органу під час перевірки і до часу прийняття рішення.

З огляду на зазначене, враховуючи, щосуд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги про скасування рішення є безпідставними.

Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Компанія Брілюкс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004552301 від 08.12.2011 та №0004662301 від 08.12.2011 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копії постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 11.06.2012