Постанова

від 31.08.2009 по справі 18/321

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/321

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.08.2009                                                                                           № 18/321

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря судового засідання            

 представників сторін:

 позивача: Руф А.О. (пред. за дов. від 18.08.09 б/н);

 відповідача: Бобошко В.М. (пред. за дов. від 10.04.09 № 16),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГМА МЕДІАБАІНГ”

 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009

 у справі № 18/321 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                      "РТМ-Україна"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                      “МАГМА МЕДІАБАІНГ”

 про                                                   стягнення 40926,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.09 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГМА МЕДІАБАІНГ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РТМ –Україна” 37 769 грн. 57 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1 278 грн. 24 коп. пені, 319 грн. 56 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 393 грн. 71 коп. витрат по сплаті держмита та 113 грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити, а саме: вимоги позивача задовольнити частково, стягнувши 35345 грн. 21 коп. основного боргу, 933 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 941 грн. 24 коп. пені, 235 грн. 31 коп. 3% річних, а також судові витрати.  

Скарга мотивована тим, що умови договору виконані позивачем належним чином лише 17.02.08 шляхом надання для оплати рахунків-фактур та їх оригіналів. Таким чином, позивач вправі вимагати стягнення суми штрафних санкцій, починаючи з 23.02.09, тобто з 6-го дня прострочення платежу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.12.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю “МАГМА МЕДІАБАІНГ” (далі- відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РТМ-Україна” (далі-позивач, виконавець) було укладено договір № 417 про надання послуг з проведення рекламної кампанії (рекламних кампаній).

Предметом цього договору є правовідносини сторін щодо надання виконавцем замовникові послуг з проведення рекламної кампанії клієнта (клієнтів) замовника, а також порядок прийняття цих послуг замовником і здійснення розрахунків сторін (п. 2.1. договору від 24.12.07 № 417).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник здійснює оплату послуг виконавця на підставі виставлених виконавцем у порядку, встановленому цим договором, оригіналів рахунків –фактур у наступному порядку:

— 50% від встановленої відповідною додатковою угодою вартості послуг виконавця сплачується замовником у термін до 20 числа місяця, в якому надаються послуги;

— 50% від встановленої відповідною додатковою угодою вартості послуг виконавця, сплачується замовником у термін до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надаються послуги.

Додатковою угодою від 22.09.08 № 12 до договору визначена вартість послуг позивача в сумі 40 345,21 грн.

Згідно з п. 3 додаткової угоди №12 замовник здійснює оплату послуг виконавця на підставі оригіналу рахунку –фактури шляхом перерахування на поточний рахунок виконавцю суми грошових коштів у розмірі, встановленому п. 2 даної додаткової угоди, у термін:

— 50% до 15.10.08;

— 50% до 14.11.08.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав відповідачеві, а останній прийняв послуги на суму 40 345,21 грн., що підтверджується актом здачі –прийняття робіт (надання послуг) від 01.11.08 №РТ-0003066.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, надані позивачем послуги оплатив лише частково в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, то застосування неустойки за порушення зобов'язань передбачено і умовами договору, і нормами чинного цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Норми ст. 549 ЦК України також зобов'язують боржника сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання визначену законом або договором грошову суму (сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання, щодо внесення плати за проведення рекламної компанії.

Отже, заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені є також обґрунтованими.  

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.09 у справі №18/321 залишити без змін, а апеляційну скаргу –  без задоволення.

2. Матеріали справи №18/321 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 02.09.09 (відправлено)