Ухвала

від 19.08.2015 по справі 826/7131/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Київ К/800/52786/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В. , за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представників позивача Бєлкіна Л.М.,Тимошенко В.В.,

представника відповідача Шкодича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року

у справі № 826/7131/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Магістр» (далі - позивач, ТОВ «КУА «Магістр»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «КУА «Магістр» звернулось у травні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 111926552202.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 111926552202 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1 195 110,00 гривень за основним платежем та 298 777,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями та ухвалено нову постанову, якою задоволено позовні вимоги в цій частині. В іншій частині постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення спору в частині не віднесення позивачем до складу доходів сум відступлення права грошової вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) за векселем на загальну суму 5 691 000,00 гривень, у тому числі за IV квартал 2012 року, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 1 195 110,00 гривень.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи те, що касатор оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, позивачем дане рішення не оскаржено, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судового рішення, перевіряючи його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2013 року № 757-26-53-22-02/34730685, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 153.5 ст. 153, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 234 402,00 гривні.

За результатами оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішеннями податкових органів скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що ТОВ «КУА «Магістр» занижено скоригований валовий дохід на загальну суму 7800,00 гривень та 27 300,00 гривень в результаті не включення до валового доходу безоплатно одержаних послуги з оренди приміщення.

Окрім того, позивачем не віднесено до складу доходів суму відступлення права грошової вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) за векселем на загальну суму 5 691 000,00 гривен, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 1 195 110,00 гривень.

Також, позивачем віднесено до валових витрат суми по взаємовідносинам з контрагентами без наявності їх фактичного підтвердження, що призвело до завищення витрат на 127 500,00 гривень.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 111926552202, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 234 402,00 гривні та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 303 123,00 гривні.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 111926552202 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1 195 110,00 гривень за основним платежем та 298 777,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, дійшов висновку про те, що ТОВ «КУА «Магістр» достовірно відобразило в бухгалтерському обліку, фінансовій звітності та податковій звітності операції з векселями відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки облік та оподаткування операцій з векселями, які згідно норм чинного законодавства України є цінними паперами, повинні здійснюватися за правилами п. 153.8 ст. 153 ПК України, а не п. 153.5 ст. 153 цього Кодексу. При цьому, виключення векселя із об'єктів інвестиційної діяльності не позбавляє його статусу цінного паперу в силу законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «КУА «Магістр» уклало договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД19122012-27 від 19.12.2012 року з ПАТ «Банк «Січ». Предметом договору виступав простий вексель серії АА 2526003 номінальною вартістю 5 691 000,00 гривень емітент - ТОВ «ФК «Магістр-Інвест». Грошові кошти за продаж векселя надійшли від ПАТ «Банк «Січ» на поточний рахунок ТОВ «КУА «Магістр».

Позивачем була подана до податкового органу податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, в якій у рядку 3.1 «Додатку ЦП» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства відображено дохід у сумі 5 691 000,00 гривень, відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідач в акті перевірки не заперечував реальність самої господарської операції з купівлі-продажу векселя, розрахунків по операції та відповідність самого векселя встановленим законодавчим вимогам. Натомість вказав на те, що з моменту вступу в силу змін до Закону України «Про інвестиційну діяльність» вексель перестав бути об'єктом інвестиційної діяльності, а тому він не є цінним папером і не повинен оподатковуватись згідно ПК України за правилами, встановленими для оподаткування цінних паперів.

Купівля-продаж векселів трактується податковим органом як операція з відступлення права грошової вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) за векселями (пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 195 Цивільного кодексу України в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів як боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.

Обіг векселів як цінних паперів в Україні регулюється положеннями Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 року № 2374-ІІІ, Конвенцією від 07.06.1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (дата набрання чинності в Україні 06.01.2000 року).

Пунктом 153.8 ст. 153 ПК України в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги встановлений п. 153.5 ст. 153 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що будь-які посилання на те, що дані норми стосуються порядку оподаткування операцій з цінним папером-векселем, у п. 153.5 ст. 153 ПК України відсутні.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ТОВ «КУА «Магістр» достовірно відобразило в бухгалтерському обліку, фінансовій звітності та податковій звітності операції з векселями відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки облік та оподаткування операцій з векселями, які згідно норм чинного законодавства України є цінними паперами, повинні здійснюватися за правилами п. 153.8 ст. 153 ПК України, а не п. 153.5 ст. 153 цього Кодексу. При цьому, виключення векселя із об'єктів інвестиційної діяльності не позбавляє його статусу цінного паперу в силу законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з доводами відповідача та рішенням суду першої інстанції про те, що операція з реалізації векселя, емітентом якого є ТОВ «ФК «Магістр-Інвест» на суму 5 691 000,00 гривень, не є операцією з продажу цінних паперів, а отже підлягає включенню до складу доходів ТОВ «КУА «Магістр», як доходи з інших джерел.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2013 року № 111926552202 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1 195 110,00 гривень за основним платежем та 298 777,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року у справі № 826/7131/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) М.І. Костенко Помічник судді (підпис) І.В. Приходько