Постанова

від 07.09.2009 по справі 37/274

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/274

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.09.2009                                                                                           № 37/274

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря

судового засідання

 за участю представників сторін:

 від позивача:      Лук'янова О.Л., представник, довіреність № 56 від 20.08.2009;

 від відповідача:  повідомлений належним чином, але не з'явився;

 розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Шляхово-будівельне управління № 41”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2009

 у справі № 37/274 (суддя  

 за позовом                               Приватного підприємства "Лук"янов"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 21202,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2009 у справі № 37/274 позов Приватного підприємства „Лук'янов” до Відкритого акціонерного товариства „Шляхово-будівельне управління № 41” про стягнення 21 202,43 грн. задоволено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2009 у справі № 37/274, Відкрите акціонерне товариство „Шляхово-будівельне управління № 41” (далі – ВАТ „ШБУ № 41”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилався, що судом порушено його права, передбачені ст. 22 ГПК України.

          Приватне підприємство „Лук'янов” (далі – ПП „Лук'янов”) в наданому відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „ШБУ № 41” та представник у судовому засіданні проти її доводів заперечував та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „ШБУ № 41” – без задоволення.

          ВАТ „ШБУ № 41” у судове засідання, яке відбулося 07.09.2009, повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги товариства належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 13.08, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

          Крім того, про належне повідомлення ВАТ „ШБУ № 41” у справі про прийняття апеляційної скарги ВАТ „ШБУ № 41” до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представником товариства ухвали суду від 13.08.2009.

          Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між ПП „Лук'янов” (Продавець) та ВАТ „ШБУ № 41” (Покупець) 19.09.2008 укладений договір № 19/09 за умовами якого, Продавець продав, а Покупець купив борт 3 ГП, розміром 600x200xL мм, в кількості 320 м. пог., в т.ч. 20 % ПДВ (п. 1.1 договору).

          Відповідно до п. 2.1 договору Продавець взяв на себе зобов'язання виготовити та продати Покупцеві товар, в кількості, за цінами, що передбачені в п. 1.1 цього договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що Покупець взяв на себе зобов'язання прийняти товар та здійснити за нього оплату в порядку, передбаченому у 4.1 та 4.2 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються у національній валюті України, у безготівковому порядку відповідно до банківських реквізитів, вказаних у даному договорі.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань по ньому, але не пізніше 31.12.2008 (п. 9.1 договору).

          ПП „Лук'янов” поставило ВАТ „ШБУ № 41” товар на загальну суму 142 526,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями (а.с. 8, 9, 39-43).

          Натомість, ВАТ „ШБУ № 41” поставлений ПП „Лук'янов” товар розрахувалось частково, у зв'язку з чим заборгованість ВАТ „ШБУ № 41” перед ПП „Лук'янов” становить 20 000,00 грн.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

          Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.12.2008, який підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками. Цей акт підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 34 617,20 грн.

          Позивач листом від 28.01.2009 № 01 повідомив відповідача про наявність у нього заборгованості в сумі 34 617,20 грн. за поставлений позивачем товар по договору № 19/09 і просив в термін до 15.02.2009 її погасити.

          ПП „Лук'янов” 12.03.2009 звернулось до ВАТ „ШБУ № 41” з претензією, в якій зазначило, що у товариства перед підприємством існує заборгованість по договору №19/09 в сумі 20 000,00 грн., а також вказало про нарахування відповідних штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання і просило протягом 7-ми днів перерахувати суму основної заборгованості - 20 000,00 грн., суму штрафних санкцій у розмірі 605,99 грн. та суму понесених збитків у розмірі 1 615,40 грн.

          При цьому, з тексту зазначеної вище претензії позивача вбачається, що із суми заборгованості (34 617,20 грн.), 03.03.3009 за товар відповідачем було перераховано 14 617,20 грн., а тому сума основного боргу 20 000,00 грн. є остаточною у визначенні заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 20 000,00 грн. за поставлений позивачем товар.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Оскільки матеріали справи свідчать про часткову оплату ВАТ „ШБУ № 41” за поставлений ПП „Лук'янов” товар по договору № 19/09 і скаржник до матеріалів апеляційної скарги не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань по оплаті в повному обсязі за поставлений позивачем товар, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 20 000,00 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Що стосується суми 3% річних та індексу інфляції, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 195,76 грн. та індекс інфляції у розмірі 988,72 грн.

          Посилання скаржника, що судом порушено його права, передбачені ст. 22 ГПК України, колегією суддів до уваги не приймається з таких підстав.

          Згідно п. 3.6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

          Також, дана правова позиція викладена у п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”.

          Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Отже, у випадках, передбачених ст. 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

          Як вбачається із матеріалів справи, ПП „Лук'янов” при зверненні до Господарського суду міста Києва було зазначено адресу ВАТ „ШБУ № 41”: 03039, м. Київ, пр-кт 40-річчя Жовтня, 32.

          Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.06.2009 у справі № 37/274, якою засідання суду було призначено на 22.06.2009, була надіслана на адресу сторін 01.06.2009, про що свідчить відмітка на звороті ухвали. При цьому, про отримання цієї ухвали представниками сторін, зокрема, ВАТ „ШБУ № 41” свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, відправлені судом товариству на зазначену в позовній заяві адресу (а.с. 3).

          У зв'язку з неявкою представника ВАТ „ШБУ № 41” ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 розгляд справи було відкладено на 08.07.2009. Зазначена ухвала була надіслана на адресу сторін 22.06.2009, про свідчить також відмітка на звороті ухвали.

          Отже, ВАТ „ШБУ № 41” було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

          При цьому, в матеріалах справи відсутні дані про те, що кореспонденція, яка надсилалась Господарським судом міста Києва на адресу ВАТ „ШБУ № 41”, поверталась на адресу суду.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2009 у справі №37/274.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2009 у справі № 37/274 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Шляхово-будівельне управління № 41” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 37/274 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 09.09.09 (відправлено)