Постанова

від 23.09.2009 по справі 31/221

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/221

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.09.2009                                                                                           № 31/221

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 за первісним позовом:

від позивача-1:          не з'явились;

від позивача-2:          Науменко С.Б. – дов. б/н від 21.09.2009р.;

від відповідача:      Головко І.І. – дов. №1/220 від 05.11.2008р.;

від прокуратури:    не з'явились;

за зустрічним позовом:

від позивача:          Головко І.І. – дов. №1/220 від 05.11.2008р.;

від відповідача:      Науменко С.Б. – дов. б/н від 21.09.2009р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Завод "Ленінська кузня"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.07.2009

 у справі № 31/221 (суддя  

 за первісним позовом                               Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі

          1) Міністерства регіонального розвитку та будівництва України

          2) Державного підприємства „Проектний інститут Укрметротунельпроект”

 до                                                   ВАТ "Завод "Ленінська кузня"

 про                                                   стягнення 1258107,17 грн.

 за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”

до                           Державного підприємства „Проектний інститут Укрметротунельпроект”

про                                   стягнення 276 238,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Київський транспортний прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Державного підприємства „Проектний інститут Укрметротунельпроект” про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 258 107,17 грн. (в т.ч. пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат) за Договором №23/08/141-08 від 19.05.2008р. про виконання проектно-вишукувальних робіт, мотивуючи це тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання.

Під час розгляду справи прокурор подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 985 660,56 грн., 117 962,27 грн. пені, 21 228,33 грн. 3% річних, 68 996,24 грн. штрафу та 130 043,75 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач проти заперечував позову зазначаючи про те, що згідно акту звірки, підписаному між сторонами, сума заборгованості відповідача становить лише 394 159,77 грн., у зв'язку з чим, на думку відповідача, нарахована сума пені, штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних не відповідає дійсності, а позов в цій частині не підлягає задоволенню.

30.06.2009р. відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Державного підприємства „Проектний інститут Укрметротунельпроект” (позивача-2 за первісним позовом) про стягнення штрафних санкцій, мотивуючи це тим, що в порушення умов Договору відповідач (за зустрічним позовом) неналежним чином виконував свої зобов'язання в частині дотримання строків та графіку виконання проектно-вишукувальних робіт, узгоджених сторонами під час укладання Договору.

Прокуратура та позивачі (за первісним позовом) заперечували проти вимог зустрічного позову, зазначаючи про те, що неналежне виконання Державним підприємством „Проектний інститут Укрметротунельпроект” зобов‘язань за договором мало місце у зв‘язку з невиконанням позивачем (за зустрічним позовом) своїх зобов‘язань в частині фінансування проектно-вишукувальних робіт, порушенням встановлених договором строків передачі авансу та надання вихідних даних на проектування, внаслідок чого граничний термін виконання робіт було перенесено. Окрім того, ненадання архітектурно-планувального завдання та технічних умов взагалі позбавило відповідача (за зустрічним позовом)  можливості здійснити подальше виконання робіт в об'ємах, передбачених Договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2009р. у справі №31/221 первісний позов було задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач (за первісним позовом) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2009р. у справі №31/221 скасувати, прийнявши нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2009р. апеляційну скаргу відповідача (за первісним позовом) було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2009р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2009р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П.,                Лосєва А.М.  

В судовому засіданні 23.09.2009р. представник відповідача (за первісним позовом) підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2009р. у справі №31/221, прийнявши нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Представник позивача-2 (за первісним позовом) в судовому засіданні подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники прокуратури та позивача-1 (за первісним позовом) в судове засідання 23.09.2009р. не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, пояснень з приводу обставин, викладених в апеляційній скарзі, не надали, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та прокуратури про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представників прокуратури та позивача-1 за наявними у справі матеріалами, у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.05.2008р. між Державним підприємством „Проектний інститут „Укрметротунельпроект” (далі - позивач-2, Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством „Завод „Ленінська кузня” (далі – відповідач, Замовник) було укладено Договір №23/08/141-08 на виконання проектно-вишукувальних робіт (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1 – п.1.4) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання проектно-вишукувальних робіт (далі - ПВР): „Коригування проектів спорудження другого входу на станцію метрополітену „Вокзальна” Святошино-Броварської лінії та дільниці Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві від станції „Вокзальна” до станції „Глибочицька”. Зміст та обсяг роботи в цілому визначаються узгодженим Зведеним Кошторисом №23/08-П (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору. Договір укладено на підставі листа Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” від 13.05.2008р. №161/445 (Додаток №4). Джерело фінансування - кошти Замовника.

Згідно з п.2.1, п.2.2. Договору за виконані проектно-вишукувальні роботи, відповідно до п. 1.1 цього Договору, Замовник  перераховує Виконавцю кошти у сумі 6 005 815,44 грн. (в т.ч. 1 000 969,24 грн. ПДВ). Замовник оплачує Виконавцю на протязі 10-ти банківських днів з дати підписання обома сторонами Договору аванс у розмірі 30% від вартості проектно-вишукувальних робіт, передбаченої в п.2.1, що складає 1 801 744 ,63 грн. (в т.ч. 300 290,77 грн. ПДВ).

В п.2.3, п.2.8 Договору передбачено, що аванс закривається поступово у відсотковому відношенні до обсягів виконаних проектно-вишукувальних робіт згідно актів здачі-приймання робіт за етапами Календарного плану. Оплата здійснюється Замовником поетапно згідно актів здачі-приймання робіт протягом 5 банківських днів з дня їх підписання обома сторонами.

В розділі 3 Договору сторони узгодили порядок виконання, передачі та приймання робіт, згідно з яким Виконавець розпочинає виконання робіт тільки після підписання Договору уповноваженими представниками сторін та за умови перерахування Замовником  попередньої оплати авансу, передбаченого у п. 2.2 Договору. Виконавець виконує проектно-вишукувальні роботи згідно з вимогами завдання на проектування та державних будівельних норм і правил у встановлені Календарним планом строки. Документація видається Виконавцю у 4 примірниках. Після закінчення робіт у цілому Виконавець передає Замовнику комплект документації за накладною та остаточний акт здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт. Замовник зобов‘язаний розглянути прийняту документацію і протягом 20 календарних днів підписати акт здачі-приймання виконаних робіт та передати його Виконавцю або мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком необхідних доробок. У разі виявлення в процесі приймання-передачі проектно-кошторисної документації недоліків у виконаних роботах Замовник вправі вимагати усунення виявлених недоліків Виконавцем, а Виконавець зобов‘язаний їх усунути, якщо недоліки виникли з його вини.

В додатках до Договору сторонами були затверджені Зведений кошторис №23/08-ІІ на проекті та вишукувальні роботи, Протокол узгодження договірної ціни за роботи, що виконуються, а також Календарний план робіт.

На виконання умов п.2.2 Договору відповідачем (за первісним позовом) було перераховано позивачу-2 (за первісним позовом) аванс у розмірі 1 801 744,63 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем-2 та відповідачем (за первісним позовом) було складено та підписано Акти здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції №103 від 27.06.2008р.,№134 від 19.08.2008р., №149 від 25.09.2008р., №158 від 30.09.2008р., №163 від 24.10.2008р. №167 від 31.10.2008р. на загальну суму 4 034 144,40 грн.

Натомість, відповідач (за первісним позовом) лише частково перерахував позивачу-2 грошові кошти за виконані роботи у загальній сумі 3 639 984,63 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку.

26.02.2009р. позивач-2 направив відповідачу (за первісним позовом) претензію про сплату заборгованості за виконані проектно-вишукувальні роботи, в якій вимагав.

Однак, дана претензія була залишена відповідаче6м (за первісним позовом) без належного реагування.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника. Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зобов‘язаний, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом, а також надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором (ст. ст. 888, 889 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами діючого законодавства, зокрема, Закону України „Про архітектурну діяльність”, Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №2328 від 20.12.1999р. (яка була чинною на момент укладення спірного Договору та виконання робіт), наказу Державного комітету з будівництва та архітектури №8 від 20.01.2004р. про затвердження Державних будівельних нормам ДБН А.2.2.-3-2004, проектувальник без наявних вихідних даних, зокрема архітектурно-планувального завдання, завдання на проектування, а також технічних умов, не мав можливості та права здійснювати виконання відповідних проектно-вишукувальних робіт.

В ході судового розгляду було встановлено, що в порушення умов Договору відповідач (за первісним позовом) повинен був перерахувати позивачу-2 аванс в строк до 02.06.2008р., тоді як грошові кошти були перераховані відповідачем (за первісним позовом) в повному обсязі лише 23.06.2008р., що свідчить про порушення строків внесення авансового платежу.

Окрім того, відповідач (за первісним позовом) не виконав свої договірні зобов‘язання в частині надання позивачу-2 вихідної документації на проектування, з чим сторони пов‘язували початок та строки виконання проектних робіт позивачем-2 у відповідності до п.3.1 Договору та Календарного плану, оскільки завдання на проектування було надано позивачу-2 лише 06.08.2008р., а технічні умови та архітектурно-планувальне завдання надані не були, тоді як позивач-2 повністю виконав свої зобов‘язання відносно передачі відповідачу (за первісним позовом) всіх документів, необхідних для отримання архітектурно-планувального завдання та технічних умов (лист позивача-2 №К-13/1017 від 22.10.2008р.).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач-2 на замовлення відповідача (за первісним позовом) виконав проектні роботи на загальну суму 4 034 144,40 грн. Роботи були прийняті відповідачем (за первісним позовом) без будь-яких зауважень (заперечень), що підтверджується відповідними Актами здачі-приймання робіт, але повна оплата вартості виконаних робіт відповідачем проведена не була, оскільки відповідач (за первісним позовом) перерахував на користь позивача-2 грошові кошти у загальному розмірі 3 639 984, 63 грн.

Посилання відповідача (за первісним позовом) на те, що сума заборгованості за спірним Договором становить лише 394 159,77 грн., про що сторонами було складено та підписано відповідний Акт звірки розрахунків від 15.05.2009р. (т.с.2, а.с.9) не може прийматись судом до уваги, оскільки у вищезгаданому Акті звірки сторони Договору не дійшли згоди відносно суми заборгованості, а зазначили розбіжності в розрахунках, згідно з якими розходження суми боргу між даними позивача-2 та відповідача (за первісним позовом) становить 591 501,19 грн.

При цьому, 591 501,19 грн. є невикористаною частиною авансу та помилково зарахована відповідачем як оплата за виконані проектно-вишукувальні роботи, оскільки відповідно до п.2.3 Договору сума такого авансу підлягає закриттю поступово у відсотковому відношенні до обсягу виконаних проектно-вишукувальних робіт за етапами Календарного плану згідно актів здачі-приймання робіт.

Станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача (за первісним позовом) з оплати виконаних робіт становила 985 660,96 грн. Доказів на підтвердження протилежного суду надано не було.

Згідно з п.4.3 Договору в разі порушення Замовником термінів оплати за виконану роботу, останній сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату зарахування пені.

Відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Окрім того, згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивач-2 (за первісним позовом) є державним підприємством, яке належить до державного сектору економіки, а також беручи до уваги те, що під час розгляду справи судом було встановлено прострочення відповідачем (за первісним позовом) своїх договірних зобов'язань, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно правомірності нарахування відповідачеві (за первісним позовом) пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань на суму основного боргу.

Таким чином, вимоги первісного позову є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Відносно вимог зустрічного позову, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що, як уже зазначалось вище, позивач (за зустрічним позовом) не виконав свої договірні зобов'язання в частині повного та своєчасного надання відповідачу (за зустрічним позовом) вихідних даних на проектування, на підставі яких останній повинен був приступити до виконання передбачених Договором проектно-вишукувальних робіт.

В ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з п.4.2 Договору в разі порушення терміну виконання робіт з вини Виконавця, останній сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату зарахування пені.

В ч.4 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов‘язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Оскільки під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач (за зустрічним позовом) за відсутності вихідних даних (архітектурно-планувального завдання, завдання на проектування, технічних умов) не мав можливості та права здійснювати виконання проектно-вишукувальних робіт в обсязі, передбаченому Договором, тому апеляційний суд погоджується з доводами відповідача (за зустрічним позовом) про те, що невиконання ним своїх договірних зобов‘язань та прострочення виконання частини робіт було наслідком неналежного виконання позивачем (за зустрічним позовом), як замовником, своїх зобов‘язань в частині своєчасного внесення авансового платежу та передачі необхідних вихідних даних на проектування, а отже вина відповідача (за зустрічним позовом) в порушенні зобов‘язання за спірним Договором відсутня.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення вимог зустрічного позову відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  

У відповідності до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у справі, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

З огляду на вищевикладені обставини в їх сукупності, а також виходячи з системного аналізу норм законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2009р. у справі №36/38 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд не відшкодовуються та покладаються відповідача (за первісним позовом) (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2009р. у справі №31/221 – без змін.

2. Матеріали справи №31/221 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 29.09.09 (відправлено)