Постанова

від 11.01.2011 по справі 7/201-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2011 р. Справа № 7/201-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., судді Бригінець Л.М. Демидюк О.О.

секретар судового засідання Новак Р.А.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокуд-1»(надалі в тексті -ТзОВ «Бокуд-1»), №253 від 08.12.2010р. на рішення господарського суду Вінницької області від 02.12.2010р. у справі №7/201-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокуд -1»м.Вінниця

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Вінниця-

обленерго»в особі «Вінницькі міські електричні мережі»м.Вінниця

про визнання договору недійсним в частині

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.12.2010р. у справі №7/201 (суддя Банасько О.О.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Бокуд-1»до Відкритого акціо-нерного товариства «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго»в особі «Вінницькі міські елект-ричні мережі»про визнання частково недійсним договору №819 від 05.05. 2009р.

Виходячи з принципу презумпції правомірності правочину, встановленого статтею 204 ЦК України, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не вста-новлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а також -із закріпленого ч.1 ст.3 ст.6 та ст.627 ЦК України принципу свободи договору, що сторони договору мають право вре-гулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані актами цивільного законодавства, а та-кож можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд -приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що при укладенні оспорюваного договору №819 від 05.05.2009р. сторони погодили усі його істотні умови, які є обов'язковими для даного виду договорів, в тому рахунку -визначили величину приєднаної потужності.

Оскільки, з огляду на приписи зазначених норм, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх зміс-ту або із суті відносин між сторонами -місцевий суд вважає, що вимоги Позивача із доводами які обґрунтовують їх -не можуть слугувати підставою для визнання недійсним п.1.1 укладеного сторонами у справі договору про постачання електричної енергії №819 від 05.05.2009р.

Разом з тим, згідно пунктів 1.13, 10.1 Правил користування електричною енергією (надалі в тексті -ПКЕЕ) в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, -Позивач, на думку місцевого суду, не позбавлений можливості захистити своє порушене право (непогодження

із величииною приєднаної потужності) шляхом ініціювання спору про внесення змін до договору в частині, що стосується величини приєднаної потужності в передбаченому Правилами порядку. (т.2, арк.справи 114).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач-Товариство з обмеженою відповідаль-ністю «Бокуд-1»подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржуване рішення порушує стст. 3, 7, 18, 26 Закону України «Про електроенергетику», ПКЕЕ, стст. 203, 215 ЦК України. Також заз-начає, що Договір від 05 травня 2009р. укладено на основі Типового договору (додаток №3 до ПКЕЕ), тому в Договорі передбачена приєднана, а не договірна потужність. А приєднана потуж-ність, на думку Скаржника, може розраховуватись тільки згідно ПКЕЕ, а не за домовленістю сто-рін. Відтак, незаконно встановлена в договорі приєднана потужність 1 280 кВт порушує права ТзОВ «Бокуд-1», позбавлюючи останнє можливості забезпечити законний розрахунок з ВАТ АК «Вінницяобленерго»за спожиту електроенергію.(т.2, арк.справи 120-зворот, 121-зворот).

На момент розгляду скарги, Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судове засідання апеляційної інстанції 11 січня 2011 року представники сторін не з'яви-лись. Проте, неявка сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процессу-ального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Вінницької області від 02.12. 2010р. у справі №7/201-10.

При цьому, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду виходить з нас-тупного.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним пункту 1.1 договору про постачання електричної енергії №819, укладеного сторонами у справі 05.05.2009р. (надалі в тексті -Договір), згідно пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 4.1, 4.4, 7, 8 якого ВАТ «АК Вінницяобленерго»-постачальник продає електроенергію для забезпечення потреб електроустановок споживача-ТзОВ «Бокуд-1»з приєднаною потужністю 1 280 кВт , а споживач -оплачує постачальнику згідно виставленого рахунку протягом п'яти днів вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно Договору. Договір підписано директорами «СО Вінницькі міські електричні мережі (ЕМ)»та ТзОВ «Бокуд-1», скріплено відбитками печаток сторін. Договір чинний, його умовами сторони керуються дотепер.(т.1, арк.справи 11-12).

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі стст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначаючи про невідповідність оспорюваного пункту 1.1 договору вимогам чинного законодавства, Скаржник покликається на ст.ст. 3, 7, 18, 26 Закону України «Про електроенерге-тику»та Правила користування електричною енергією (ПКЕЕ) і твердить про суперечність оспо-рюваного пункту договору, яка полягає у невірному визначенні при укладенні договору обсягу приєднаної потужності.

Згідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (або-нент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєд-нану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України, ст.26 Закону України «Про елект-роенергетику», - споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергі-єю виключно на підставі договору, оплачувати обсяги електричної енергії відповідно до умов договору, а також нести відповідальність за порушення вимог договору з енергопостачальником та Правил користування електричною енергією.

Аналогічне положення містить п.10.2. Правил користування електричною енергією, зат-верджених постановою НКРЕ від 11.07.1996р., - споживач електричної енергії зобов'язаний ко-ристуватись електричною енергією виключно на підставі договору.

Вбачається, що сторони узгодили п.5.2 Договору умову, що договірні величини споживан-ня електричної енергії визначаються на рівнях, заявлених споживачем.(т.1, арк.справи 12).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов обгрунто-ваного висновку, що правові норми, про порушення яких твердить Скаржник - не містять право-вих підстав для визнання оспорюваного пункту договору недійсним.

Так, відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за прави-лами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним пра-вилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатка-ми. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він буде вважатись укладе-ним за наявності згоди іншої сторони з його умовами при оформленні його відповідно до вимог час-тини першої статті 181 ГК України (підписання та скріплення печатками) і поверненні одного примірнику договору другій стороні або надсиланні відповіді на лист, факсограму тощо у двад-цятиденний строк після одержання договору.

При цьому, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реаль-не настання правових наслідків, що обумовлені ним. (чч. 1, 5 ст. 203 ЦК України).

При наявності заперечень сторін щодо умов договору, розбіжності між ними вирішуються в порядку передбаченому названою статтею шляхом складання протоколів розбіжностей, а в по-дальшому -в судовому порядку.

Згідно п.1.2 ПКЕЕ, площадка вимірювання - точка обліку або сукупність точок обліку еле-ктричної енергії, між якими можливі перетікання електричної енергії технологічними електрич-ними мережами власника електроустановок, у які надходить або з яких віддається електрична енергія; приєднана потужність - сумарна за площадкою вимірювання номінальна потужність приєднаних до електричної мережі струмоприймачів та трансформаторів споживача (без ураху-вання резервних трансформаторів), які перетворюють електричну енергію на робочу напругу (яка безпосередньо живить струмоприймачі), кВт.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п.5.2 ПКЕЕ (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного правочину) при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3).

При цьому, умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення дого-вору про постачання електричної енергії.

Пункт 5.5 Правил зазначено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, а саме величини дозво-леної та приєднаної потужності.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за взаємною згодою шляхом обстеження та складання відповідних актів (підписаних керівником Позивача) узгодили величини приєднаної потужності, які і стали підставою для зазначення її розміру у п.1.1 Договору.

Правові наслідки недійсності окремих частин правочину передбачено статтею 217 ЦК Укра- їни, -недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки, позовна заява і апеляційна скарга ТзОВ «Бокуд-1»містять вимоги про визнання Договору недійсним в частині пункту 1.1, колегія суддів, дослідивши матеріали справи вважає, що умова п.1.1 Договору про продаж постачальником електроенергії споживачеві для живлення електроустановок останнього -є істотною умовою Договору постачання електроенергії, тому припущення, що Договір був би вчинений без включення до нього данного пункту -є неправо-мірним.

Разом з тим, згідно пунктів 1.13, 10.1 Правил користування електричною енергією, не по-годжуючись із закріпленою в Договорі величииною приєднаної потужності, -Позивач не позбав-лений можливості захистити свої інтереси шляхом направлення в порядку, передбаченому ст.188 Господарського кодексу України та ПКЕЕ -письмової пропозиції Відповідачу про внесення змін до Договору в частині, що стосується величини приєднаної потужності.

Матеріали справи не містять доказів звернення з такою пропозицією ТзОВ «Бокуд-1»до ВАТ «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго».

З огляду на зазначене в сукупності, колегія суддів вважає правомірним висновок місцево-го суду про безпідставність і необгрунтованість позовної вимоги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 02.12.2010р. у справі №7/201-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу Укра-їни.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.