Рішення

від 14.01.2011 по справі 2-14/2011

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Великобагачанський районний суд Полтавської області

смт. Велика Багачка, вул. Шевченка, 69, 38300, (05345) 9-11-56

Справа № 2-2351/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 року Великобагачанський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого -судді Хоролець В.В.

при секретарі - Костенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що він, згідно державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки, що розташована по вул. Новоселівка, 9 в с. Герусове Великобагачанського району Полтавської області. З метою приватизації суміжної земельної ділянки від звернувся з заявою до Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. 15.05.2009 року Білоцерківською сільською радою Великобагачанського району було прийнято рішення, згідно якого йому надано дозвіл на виготовлення проекту відведення із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства в с. Герусівка Великобагачанського району по вул. Новоселівка, 9.

Позивач вказує, що 20.05.2010 року рішенням Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району йому було надано земельну ділянку площею 0,08 га в оренду терміном на 11 місяців до виготовлення правовстановлюючих документів. 21.05.2010 року між ним та Білоцерківською сільською радою був укладений договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстрований в Білоцерківській сільській раді Великобагачанського району.

ОСОБА_1 в позові зазначає, що у зв'язку з тим, що земельна ділянка була надана йому в оренду для ведення особистого селянського господарства, він приступив до її використання, однак ОСОБА_3 почала чинити перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою, зокрема, перешкоджала у посадці картоплі, вчиняючи сварки та висловлюючи погрози, однак він зміг завершити посадку картоплі.

З позову вбачається, що на протязі періоду з червня по вересень 2010 року ОСОБА_3 вчиняла перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що передана в користування ОСОБА_1, і в подальшому, самовільно зайняла орендовану ним земельну ділянку та викопала врожай картоплі ОСОБА_1 із 625 кущів, спричинивши йому матеріальну шкоду (за розрахунком позивача) в розмірі 2062 грн.50 коп. (0,6 кг -середня врожайність з одного куща Х 625 кущів Х 5,50 грн. -ринкова ціна 1 кг картоплі).

ОСОБА_1 вказує, що діями відповідача ОСОБА_3, пов'язаними з самовільним зайняттям земельної ділянки та знищенням врожаю картоплі, а також сварками і образами в його адресу, йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 4000 грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заподіяну матеріальну шкоду в сумі 2062 грн.50 коп. та заподіяну моральну шкоду в сумі 4000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалась на обставини, що викладені в позовній заяві і просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 2062 грн.50 коп. та моральну шкоду в сумі 4000 грн. Вказував про те, що на земельній ділянці площею 0,04 га, яка знаходиться в нього в оренді станом на 10.09.2010 року залишалось 625 кущів картоплі і коли він приїхав в с. Герусове то побачив, що дана площа була переорана, вся картопля знищена і цю земельну ділянку самовільно зайняла ОСОБА_3, яка засіяла цю земельну ділянку озиминою. Пояснив, що письмових доказів про знаходження на земельній ділянці 0,04 га 625 кущів картоплі у нього немає.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, вважаючи позов необґрунтованим, посилалася на те, що у травні 2010 року ОСОБА_1 посадив картоплю на земельній ділянці, якою вона раніше користувалася, знищивши її посіви. На початку вересня 2010 року вона побачила, що у землі залишилась частина картоплі (6 рядків) на площі 0,04 га, яку в травні садив ОСОБА_1 Вона їх викопала і поклала на узбіччі, а всю земельну ділянку зкультивувала, посіявши там озимину. Пояснила, що собі вона картоплі не брала, вважає, що ОСОБА_1 неправомірно використовує (орендує) земельну ділянку площею 0,08 га. Також вважає, що позивач ОСОБА_1 не надав належних доказів щодо кількості картоплі, яка була знищена і доказів про те, що у землі залишалось саме 625 кущів картоплі. Також підтримала свої додаткові письмові пояснення по справі (а.с.75-76). В задоволенні позовних вимог просила відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, дослідивши відмовні матеріали за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, та всі докази в їх сукупності і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди належить відмовити, а позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ПЛ №033827 від 15.12.1999 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1647 га, що розташована в с. Герусове, вул. Новоселівка, 9 Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с.58). Село Герусівка в інших документах йменується як село Герусове.

Рішенням 18 сесії 5 скликання Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 15.05.2009 року, ОСОБА_1 наданий дозвіл на виготовлення проекту відведення із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства в с. Герусівка Великобагачанського району по вул. Новоселівка, 9 (а.с.7).

Рішенням 23 сесії 5 скликання Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 20.05.2010 року ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 0,08 га строком на 11 місяців для ведення особистого селянського господарства в с. Герусівка (а.с.8).

21.05.2010 року між Білоцерківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області в особі сільського голови ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства в с. Герусівка Великобагачанського району Полтавської області. Даний договір зареєстрований у Білоцерківській сільській раді 21.05.2010 року за №35 (а.с.9-15).

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні посилався на те, що на орендованій земельній ділянці після 21.05.2010 року, як на місці побувала комісія і були встановлені межові знаки, він посадив 22 відра картоплі. В ході її дозрівання ОСОБА_2 неодноразово пошкоджувала посіви картоплі, і після того, як він із сім'єю вибрав частину картоплі, у землі станом на початок вересня 2010 року залишилось 625 кущів картоплі. Коли 10.09.2010 року він приїхав докопувати картоплю то побачив, що вся картопля знищена, а земельна ділянка закультивована. На пропозицію суду позивач ОСОБА_1 пояснив, що будь-яких письмових доказів щодо кількості посадженої та залишеної у землі картоплі у нього не має.

Відповідачем ОСОБА_2 не заперечується, що у травні 2010 року ОСОБА_1 посадив картоплю і між ними дійсно виникали конфліктні ситуації щодо користування земельною ділянкою, так як ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 безпідставно набув право користування земельною ділянкою площею 0,08 га і неправомірно посадив у травні 2010 року картоплю на цій земельній ділянці, оскільки вказує, що цією земельною ділянкою раніше фактично користувалася вона. Така позиція відповідача ОСОБА_2 об'єктивно вбачається і з відмовних матеріалів Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області (№№270,368,398,448,488,547,589), що були досліджені в судовому засіданні.

Допитані в судовому засіданні свідки сторони позивача -ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказували про те, що у вересні місяці вони як члени комісії були присутні при огляді земельної ділянки площею 0,04 га в с. Герусівка, яка знаходиться в оренді ОСОБА_1 і комісією було встановлено самовільне зайняття гр-кою ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,04 га, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 з травня 2010 року і є частиною від загальної орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,08 га. На момент огляду земельної ділянки вона була закультивована і на цій ділянці малися залишки картоплі. За результатами роботи комісії ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки. При цьому ці особи не вказали про те, яка кількість кущів картоплі, що належить ОСОБА_1 була на вказаній земельній ділянці. Ці свідки пояснили, що метою комісії було визначити самовільність зайняття земельної ділянки, яку орендує ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2, а не визначення збитків, які заподіяні ОСОБА_1 знищенням врожаю картоплі. Свідок сторони позивача ОСОБА_8 бачила виконані кущі картоплі на земельній ділянці, де весною садив картоплю ОСОБА_1, однак не змогла в судовому засіданні повідомити суд про те, яка саме кількість картоплі була викопана або знищена і ким саме. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що з дозволу ОСОБА_2 на початку вересня 2010 року накопала близько 7 відер картоплі, які допомогла їй перевезти додому ОСОБА_2 Пізніше від жителів села дізналася, що цю картоплю садив ОСОБА_1 Даний свідок не змогла вказала на кількість картоплі, яка знаходилася на земельній ділянці.

Свідок ОСОБА_4 -дільничний інспектор міліції в судовому засіданні пояснив, що з травня по вересень 2010 року він неодноразово виїздив в с. Герусівка на виклики ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу конфліктних ситуацій, пов'язаних з користування земельною ділянкою площею 0,08 га та тією її частиною, де була ОСОБА_1 посаджена картопля. Конфлікти між цими громадянами носять тривалий характер. По всіх заявах як ОСОБА_1, в т.ч. знищення врожаю картоплі, так і ОСОБА_2 приймалися рішення про відмову в порушенні кримінальних справ.

З відмовного матеріалу №547 від 15.09.2010 року по заяві ОСОБА_1 вбачається, що при огляді місця пригоди 11.09.2010 року зафіксовано частину земельної ділянки, яка закультивована і на цій земельній ділянці видно залишки картоплі (а.3-7 оглянутого в судовому засіданні відмовного матеріалу № 547 від 15.09.2010 року).

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП відносно ОСОБА_2 вбачається, що остання притягнута до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,04 га в с. Герусівка Великобагачанського району, що знаходиться в оренді ОСОБА_1 і на ОСОБА_2 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. (а.с.87-96). Будь-яких доказів скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №4 від 04.10.2010 року відносно ОСОБА_2 в матеріалах справи не має і вони не надані відповідачем.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.57 ЦПК).

Докази повинні бути належними, тобто містити інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Суд проаналізував докази, що подані позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених позовних вимог в сукупності з матеріалами справи та докази відповідача ОСОБА_2, подані на підтвердження заперечень щодо позову і приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2, самовільно зайнявши земельну ділянку площею 0,04 га, яка знаходиться в оренді ОСОБА_1 в с. Герусівка Великобагачанського району, знищила кущі картоплі, що залишилися невибраними ОСОБА_1, оскільки сама під час судового розгляду справи (в судовому засіданні 06.12.2010 року) визнала, що декілька рядків картоплі, яку садив ОСОБА_1 на спірній земельній ділянці вона викопала і склала на узбіччі, усно надала дозвіл на початку вересня 2010 року гр-ці ОСОБА_7 копати картоплю на цій земельній ділянці без згоди ОСОБА_1 і в подальшому, в цьому ж місяці зкультитувала земельну ділянку, на якій знаходилась картопля, посаджена ОСОБА_1 та засіяла там озимину. Однак, позивачем ОСОБА_1 будь-яких належних письмових доказів щодо підтвердження своїх позовних вимог про знищення відповідачем ОСОБА_2 саме 625 кущів картоплі, які викладені в позові суду не подано і вони не вбачаються з матеріалів справи в їх сукупності. Тому, з урахуванням цих обставин, виходячи зі змісту ст.ст.10,11,60 ЦПК України (принципів змагальності сторін, диспозитивності та обов'язків доказування і подання доказів) суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2062 грн.50 коп. в межах заявлених ним позовних вимог.

Сама по собі письмова заява ОСОБА_1 від 14.09.2010 року, адресована на ім'я сільського голови Білоцерківської сільської ради ОСОБА_6 не є належним письмовим доказом заявлених позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки іншими письмовими доказами щодо кількості знищених кущів картоплі не підтверджується і містить різні відомості про кількість знищених кущів ніж дані, що викладені в позовній заяві (а.с.111).

Суд, проаналізувавши показанням свідка ОСОБА_9 вважає, що повідомлені ним обставини не стосуються спірних правовідносин, що виникли між сторонами і є предметом розгляду даної цивільної справи.

Суд не приймає посилання відповідача ОСОБА_2 на незаконність рішення 23 сесії 5 скликання Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 20.05.2010 року та недійсність договору оренди земельної ділянки площею 0,08 га, укладеного 21.05.2010 року між Білоцерківської сільською радою та ОСОБА_1, оскільки відповідачем по справі будь-яких доказів скасування чи визнання незаконними вказаного рішення органу місцевого самоврядування та договору оренди земельної ділянки суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 були знищені кущі картоплі, яку посадив ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зі змісту ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, з урахуванням суті позовних вимог, суд виходить з характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач ОСОБА_1, характеру немайнових втрат та враховує інші обставини. Суд враховує те, що позивач ОСОБА_1 здійснював систематичний догляд за посадженою картоплею у весінньо-літній період та є пенсіонером, хвилювався з приводу знищення картоплі, а також враховує особу відповідача ОСОБА_2, яка народилася в 1941 році і є пенсіонеркою, не працює, проживає на пенсію і інших доходів не має, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди частково і необхідності стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_2 350 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.23,1167 ЦК України, ст.ст.152,158 ЗК України, ст.ст.3,10,11,57,58,60,64,88,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер суду невідомий, зареєстрованої у встановленому законом порядку на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонерки, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 А, кв.26 заподіяну моральну шкоду в сумі 350 (триста п'ятдесят) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер суду невідомий, зареєстрованої у встановленому законом порядку на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонерки, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 А, кв.26 витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови складений 19 січня 2011 року.

Суддя