Рішення

від 21.03.2011 по справі 2-14/2011

ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-14

2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2011 року Якимівський районний суд Запо різької області у складі:

головуючого судді - Федорець С.В.

при секретарі - Шеліповій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, АКБ «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, КП «Якимівське БТІ»про визнання недійсним реєстрацію (запис) у КП «Якимівське БТІ», визнання недійсним витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, визнання недійсним технічного паспорту на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_5, визнання недійсним договору купівлю-продажу спірної квартири від 11 травня 2007 року, визнання недійсним технічного паспорту на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, витребування майна від недобросовісного набувача та про визнання права власності на це майно,

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, АКБ «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недобросовісними набувачами, витребування майна від недобросовісного набувача та про визнання права власності на це майно;

та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно,

суд

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, АКБ «Укрсоцбанк» про про визнання недійсним реєстрацію (запис) у КП «Якимівське БТІ», визнання недійсним витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, визнання недійсним технічного паспорту на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_5, визнання недійсним договору купівлю-продажу спірної квартири від 11 травня 2007 року, визнання недійсним технічного паспорту на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, витребування майна від недобросовісного набувача та про визнання права власності на це майно з наступних підстав.

Як зазначає позивач ОСОБА_1, у серпні 2007 року його дружина, ОСОБА_4, приїхавши до смт Якимівка, з'ясувала, що належна позивачеві квартира АДРЕСА_1 була предметом судового розгляду і право власності на цю квартиру перейшло до інших осіб. Так, рішенням Якимівського районного суду від 04.05.2006 року був визнаний дійсним правочин купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та визнано за ОСОБА_5 право власності на цю квартиру. Однак, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_5 він не знає, ніколи з ним цієї угоди не укладав, оригінали документів на квартиру йому не передавав, тому вважає рішення Якимівського суду від 04.05.2006 року незаконним. Також позивач вказує, що це рішення суду було зареєстровано 16.10.2006 року в КП «Якимівське БТІ»як правовстановлюючий документ, після чого 11.05.2007 року ОСОБА_6, діючи на підставі довіреності від ОСОБА_5, продав квартиру АДРЕСА_2 О.А. та ОСОБА_3 14.01.2008 року ОСОБА_4 звернулася до прокуратури Якимівського району щодо дій судді Бойчевої Н.В., за результатами перевірки, як вказує ОСОБА_1, було встановлено наявність у справі двох рішень -заочного та ухваленого на загальних підставах. Після цього ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05.11.2008 року вище вказане рішення Якимівського районного суду від 04.05.2006 року (ухвалене на загальних підставах) визнано неіснуючим. Таким чином, як стверджує ОСОБА_1, продаж належної йому квартири відбувся на підставі неіснуючого рішення суду від 04.05.2006 року, а заочне рішеня по цій справі було скасовано ухвалою Якимівського райсуду від 06.09.2007 року, тобто на момент продажу ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 подружжю ОСОБА_3, на думку позивача, не існувало жодного рішення суду, яке було б чинним. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що, оскільки квартира вибула з його власності не з його волі, він має право витребувати її у добросовісних набувачів -ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі ст. 388 ЦК України. Крім того, ОСОБА_1 також зазначає, що ОСОБА_2 могли знати, що ОСОБА_5 не мав права відчужувати їм цю квартиру, оскільки у договорі купівлі-продажу зазначено, що квартира належить ОСОБА_5 на підставі рішення Якимівського суду від 04.05.2006 року, а у своєму зустрічному позові ОСОБА_2 посилаються на заочне рішення суду по цій справі. Крім того, як вважає ОСОБА_1, продаж квартири була здійснена за дуже низьку ціну, що також свідчить, на його думку, про намір ОСОБА_2 придбати квартиру у особи, яка не має права її відчужувати. Також в обґрунтування своїх посилань ОСОБА_1 вказує на те, що під час укладення договору від 11.05.2007 року у нотаріуса був присутній ОСОБА_5, однак договір купівлі-продажу він не підписав, а підписав його ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності. Крім того, у квартирі находилися особисті речі подружжя ОСОБА_1, що також, на думку позивача, мало бути причиною для ОСОБА_2 знати, що вони придбавають квартиру незаконно.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить визнати недійсним реєстрацію (запису) у КП «Якимівське БТІ»ухваленого на загальних підставах рішення Якимівського райсуду по справі №2-571/06 від 04.05.2006 року як правовстановчого документу (№ запису 42 в книзі №2, Р№16383194); визнати недійсним витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №14481631, виданий КП «Якимівське БТІ»від 08.05.2007 року; визнати недійсним технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3, виданий КП «Якимівське БТІ»на ім'я ОСОБА_5; визнати недійсним технічний паспорт на зазначену квартиру, виданий КП «Якимівське БТІ»на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на цю квартиру, визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недобросовісними набувачами та витребувати у них квартиру АДРЕСА_4. Також ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

Крім того, до суду звернулася ОСОБА_4 з позовом до тих самих осіб про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недобросовісними набувачами, витребування в них квартири АДРЕСА_1 та визнання за нею права власності на цю квартиру з наступних підстав.

Посилаючись на ст. 65 СК України, ОСОБА_4 зазначає, що квартира №4 по вул. Меліоратрів, у смт Якимівка належить їй та її чоловікові, ОСОБА_1, на праві спільної власності, яскільки була придбана ними під час шлюбу. Будь-якої згоди на продаж цієї квартири ОСОБА_5 вона ніколи не надавала, тому вважає договір купівлі-продажу від 25.05.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 нікчемним, а рішення Якимівського районного суду від 04.05.2006 року, яким цей договір був визнаний дійсним, незаконним. В обгрунтування своїх вимог щодо визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недобросовісними набувачами та витребування у них з чужого незаконного володіння спірної квартири, ОСОБА_4 посилається на ті ж підстави, що й ОСОБА_1

На підставі викладеного ОСОБА_4 просить визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недобросовісними набувачами квартири АДРЕСА_1, витребувати спірну квартиру з їх незаконного володіння та визнати за нею, ОСОБА_4, право власності на цю квартиру.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності за наступними підставами.

04.05.2006 року заочним рішенням Якимівського райсуду за ОСОБА_7 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1. 11.05.2007 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_8 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали зазначену квартиру, провели державну реєстрацію цього договору, тобто, як зазначають ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вони стали добросовісними набувачами даного майна. В подальшому, 06.09.2007 року заочне рішення по справі було скасовано, а ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про витребування спірної квартири у ОСОБА_3 та визнання за ним права власності. Однак, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вважають себе добросовісними набувачами і вважають, що підстав, передбачених ст. 388 ЦК України для витребування з їх володіння цієї квартири на теперішній час немає.

На підставі викладеного ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_3.

У судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованим листом, надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність, свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечує, з приводу позову ОСОБА_4 ніяких заяв чи заперечень не надав.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримала, позов ОСОБА_1 визнала частково, вважає, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 повинно бути визнано за нею, однак свою позицію ніяким чином не обгрунтувала. Зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не визнала повністю, пояснивши, що подружжя ОСОБА_2 могли знати на час придбання ними спірної квартири про незаконність її відчуження з причин, перелічених нею у позові, крім того, вказує, що у судовому засіданні пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у частині дійсної вартості квартири не співпадають, а ОСОБА_3 пояснювала, що про продаж квартири ОСОБА_5 вона дізналася з газети «Урядовий Кур'єр», що не може відповідати дійсності, оскільки зазначене друковане видання відсутнє у вільному продажі і оголошення з приводу продажу нерухомості у цій газеті не друкуються.

Представник відповідача за первісними позовами АКБ «Укрсоцбанк»у судове засідання не з'явився повторно з невідомих причин, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, будь-яких заперечень проти позовів до суду не надав.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не визнав, зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтримав, пояснивши, що у травні 2003 року йому стало відомо від знайомих, що ОСОБА_1 терміново потрібні гроші і він продає належну йому квартиру за 8500 гривень. Оскільки ця ціна за квартиру була дуже низькою, ОСОБА_5 вирішив вигідно придбати нерухомість і 25.05.2003 року уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. При цьому, враховуючи дуже низьку вартість квартири і той факт, що ОСОБА_1 дуже терміново були потрібні гроші, а ОСОБА_5 не мав юридичної освіти і ніколи не стикався з ситуаціями купівлі-продажу нерухомості, він погодився на пропозицію ОСОБА_1 укласти договір у простій письмовій формі, передав йому гроші у сумі 8500 гривень, а ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 ключі від квартири та копії документів на квартиру, показавши оригінали, яким вони повністю відповідали. Через два роки ОСОБА_5 не зміг знайти ОСОБА_1 для нотаріального посвідчення угоди, тому звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору та визнання права власності на квартиру. Отримавши рішення суду, він зареєстрував своє право власності у КП «Якимівське БТІ», після чого надав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_6 на продаж цієї квартири, оскільки сам виїхав до м.Київа. Через деякий час він дуже сильно посварився з ОСОБА_6, вони перестали спілкуватися, тому про обставини продажу ОСОБА_6 за довіреністю квартири ОСОБА_2 він нічого пояснити не може, гроші від ОСОБА_6 за продаж квартири він не отримав, тому також не знає, за яку суму продана квартира. Також ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що оригіналу договору купівлі-продажу від 25.05.2003 року, укладеного між ним та ОСОБА_1, у нього немає, а на момент продажу йому ОСОБА_1 квартири він не знав, що ця квартира є спільною власністю подружжя і там зареєстровані неповнолітні діти.

Представник третьої особи -КП «Якимівське БТІ»- у судове засідання не з'явився повторно з невідомих причин, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, будь-яких заперечень проти позовів до суду не надав.

ОСОБА_2 у судовому засіданні позови ОСОБА_1 і ОСОБА_4 не визнав повністю, свій зустрічний позов підтримав, пояснивши, що у 2007 році вони з дружиною вирішили придбати квартиру у смт Якимівка. У травні 2007 року його дружина, ОСОБА_3, повідомила йому, що за оголошенням знайшла квартиру на вул. Меліораторів, вони подзвонили за вказаним у оголошенні телефоном, зустрілися з молодим чоловіком, який привів їх до квартири АДРЕСА_1, показав квартиру. Дійсно, у квартирі на той момент знаходилися якісь речі, однак продавець пояснив, що йому ці речі не потрібні і покупці можуть з ними робити що завгодно. Домовившись про ціну (10000 доларів США), ОСОБА_3 домовилися зустрітися з цим чоловіком у нотаріуса і 11.05.2007 року прийшли до нотаріальної контори, де нотаріус ОСОБА_8, перевіривши усі правовстановлюючі документи, посвідчив договір купівлі-продажу зазначеної квартири. Однак, з метою зменшення платежів, обов'язкових при укладенні угоди, у договорі була зазначена ціна 8607 гривень, хоча фактично продаж була здійснена за 10000 доларів США. При цьому ОСОБА_2 зазначає, що ніяких сумнівів у правомірності угоди в них з дружиною не виникало, оскільки нотаріусом були перевірені усі документи і договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений, тому вони є добросовісними набувачами. Також ОСОБА_2 пояснив, що через деякий час до них звернувся їх родич Букін з проханням виступити поручителями за його кредитом, на що вони погодилися і квартира АДРЕСА_5 усмт Якимівка була передана у заставу банку на цілком законних підставах.

З тих же підстав не визнала позови ОСОБА_4 ОСОБА_3, свій зустрічний позов підтримав повністю.

Представник відповідачки ОСОБА_3 -ОСОБА_9 -її позицію підтримав повністю, також зазначивши, що ані ОСОБА_1 ані ОСОБА_4, висуваючи вимоги про визнання за ними право власності на спірну квартиру та витребування її з незаконного володіння, при цьому не ставлять питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.05.2007 року, на підставі якого Олешками власне і було набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1. Враховуючи викладене, представник ОСОБА_3 вважає, що у позовах ОСОБА_4 слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Третя особа по справі -ОСОБА_6 -у судове засідання не з'явився повторно, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином за місцем реєстрації (згідно інформаційної довідки ВГІРФО Мелітопольського МВ ГУМВС України) та через засоби масової інформації.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе слухати справу у відсутність ОСОБА_1, представника АКБ «Укрсоцбанк», представника КП «Якимівське БТІ», ОСОБА_6

Заслухавши пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_3 -ОСОБА_9, ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як випливає з матеріалів справи, 13.04.2006 року до Якимівського районного суду дійсно звернувся ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_1 про визнання угоди (договору купівлі-продажу квартири від 25.05.2003 року) дійсною та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1. 04.05.2006 року Якимівським райсудом було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені. 06.09.2007 року ухвалою Якимівського районного суду зазначене заочне рішення було скасовано, а 06.03.2008 року ухвалою Якимівського районного суду позов ОСОБА_5 був залишений без розгляду.

Однак, як зазначають ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у своїх позовах, в ході перевірки, яка проводилася прокуратурою Якимівського району, було встановлено, що в матеріалах справи також знаходилося рішення суду від 04.05.2006 року, ухвалене на загальних підставах, яке було помилково видане ОСОБА_5 та зареєстроване як правовстановлюючий документ у КП «Якимівське БТІ»(номер запису 42 в книзі №2 р№16383194).

Також на підставі цього КП «Якимівське БТІ»було виготовлено техпаспорт на вказану квартиру на ім'я ОСОБА_5, а також надано витяг з реєстру прав власності від 16.10.2006 року №12162288.

Ці факти не оспорюються сторонами у судовому засіданні, тому суд вважає їх достовірно встановленими.

Як зазначає ОСОБА_1, рішення суду від 04.05.2006 року, яке було зареєстровано у КП «Якимівське БТІ»як правовстановлюючий документ, було визнане неіснуючим лише у 2008 році -ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05.11.2008 року. Перевірка, на висновки якої посилається ОСОБА_1, проводилася прокуратурою Якимівського району у 2007 році.

Таким чином, станом на 16.10.2006 року, тобто на момент реєстрації у КП «Якимівське БТІ»права власності за ОСОБА_5 рішення ЯФкимівського районного суду від 04.05.2006 року, видане ОСОБА_5 і оформлене належним чином (з оригіналом підпису судді та мокрою печаткою суду) дійсно мало силу правовстановлюючого документу, оскільки про те, що воно було видане помилково, стало відомо лише у 2007 році в ході службової перевірки, а неіснуючим воно було визнане у 2008 році.

Також на підставі цих документів на законних підставах був виготовлений техпаспорт на квартиру №4 по вул. меліораторів,3 у смт Якимівка на ім'я ОСОБА_5

Крім того, згідно до наданої копії витягу з реєстру прав власності від 16.10.2006 року №12162288 (т. 2 а.с. 42), у матеріалах інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_1 є відмітка про погашення цієї реєстрації. Також, як випливає з позову ОСОБА_1, після оформлення договору купівлі-продажу спірної квартири від 11.05.2007 року (між Олешками та ОСОБА_6 як представником ОСОБА_5О.) був виготовлений новий техпаспорт на квартиру на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2, тобто техпаспорт на ім'я ОСОБА_5 є фактично недійсним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною реєстрації рішення Якимівського райсуду від 04.05.2006 року у КП «Якимівське БТІ»та визнання недійсним техпаспорту на квартиру на ім'я ОСОБА_5 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання недійсним витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №14481631, виданий КП «Якимівське БТІ»від 08.05.2007 року.

Однак, у матеріалах інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_1, копії яких долучені до матеріалів справи (т.2 а.с. 211-220), мається, окрім цього витягу, аналогічний витяг, виданий 16.10.2006 року.

Крім того, згідно до посилань сторін та вище зазначених матеріалів інвентарної справи, зазначене право власності погашене, оскільки за договором купівлі-продажу від 11.05.2007 року право власності на квартиру зареєстровано за Олешками.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині також не мається.

Крім того, ОСОБА_1 також заявлено вимогу про визнання недійсним техпаспорту на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Однак, згідно до посилань сторін, матеріалів інвентарної справи на зазначену квартиру, цей техпаспорт був виготовлений на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2007 року, за яким до ОСОБА_2 перейшло право власності на спірну квартиру. Крім того, техпаспорт є не правовстановлюючим документом, а лише описом технічних характеристик об'єкту нерухомості.

При цьому доречними суд вважає посилання представника ОСОБА_3 ОСОБА_9 про те, що заявляючи такі позовні вимоги, ОСОБА_1 однак не просить визнати саме правовстановлюючий документ -договір купівлі-продажу квартири від 11.05.2007 року недійсним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині необхідно відмовити.

Щодо вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_3 недобросовісними покупцями, суд виходить з наступного.

Дійсно, згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі і те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача.

Як зазначають ОСОБА_1 та ОСОБА_4, у 2007 році, при укладенні договору купівлі-продажу 11.05.2007 року ОСОБА_3 могли знати, що рішення Якимівського райсуду від 04.05.2006 року, на підставі якого право власності на спірну квартиру належало продавцеві, є неіснуючим і квартира відчужується особою, яка не має на це права, оскільки у своєму зустрічному позові ОСОБА_3 вже посилаються на заочне рішення суду від 04.05.2006 року.

Однак, ці доводи суд вважає надуманими, оскільки зустрічний позов Олешками був поданий у вересні 2007 року, тобто вже після того, як прокуратурою Якимівського району в ході перевірки було встановлено, що по справі було 04.05.2006 року ухвалено саме заочне рішення.

Також в обґрунтування своєї позиції ОСОБА_4 посилаються на те, що у рішенні Якимівського районного суду від 04.05.2006 року, на підставі якого належало право власності на квартиру ОСОБА_5, були зазначені статті ЦК України про спадкове право.

Однак, до цих посилань суд ставиться критично, оскільки ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснювали, що саме рішення суду від 04.05.2006 року вони особисто не бачили, усі документи перевіряв нотаріус, що спростовано у судовому засіданні не було, а також суд бере до уваги те, що вони не мають юридичної освіти.

Крім того, ОСОБА_4 зазначають, що ОСОБА_3 могли зрозуміти про неправомірність продажу квартири з того, що вартість квартири була дуже низькою - 8607 гривень. При цьому у судовому засіданні ОСОБА_4 вважає, що необхідно критично поставитися до пояснень ОСОБА_3 з приводу того, що вони придбали квартиру за значно вищу ціну, оскільки ОСОБА_10 стверджувала, що квартира придбана за 11000 доларів США, а ОСОБА_2 -що за 10000 доларів США.

Однак, суд вважає, що посилання ОСОБА_10 у цій частині є необґрунтованими, оскільки, по-перше, ними не було наведено жодного доказу на підтвердження того, що станом на 11.05.2007 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 була значно вищою за 8607 гривень. По-друге, законом не заборонено власникові майна здійснювати продаж належного йому майна за будь-яку ціну за його бажанням, оскільки це є договірними відносинами.

Також безпідставними суд вважає посилання ОСОБА_10 як на доказ недобросовісності ОСОБА_2 на те, що при здійсненні угоди купівлі-продажу спірної квартири 11.05.2007 року був присутній ОСОБА_5, хоча від його імені угоду підписував на підставі доручення ОСОБА_6, оскільки, як видно з матеріалів справи, довіреність від ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6 оформлена належним чином, нотаріально посвідчена, а законом не забороняється присутність довірителя при оформленні угоди довіреною особою.

Той факт, що у квартирі на момент продажу знаходилися речі ОСОБА_10, також на думку суду не можуть свідчити про недобросовісність покупців, оскільки, як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_2, речі були достатньо старими і продавець, який показував їм квартиру, пояснив, що вони можуть викинути всі ці речі, оскільки йому вони не потрібні, так я квсе цінне він з квартири забрав.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недобросовісними набувачами не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, тому задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених ОСОБА_1 вимог про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності на квартиру, суд виходить з наступного.

По-перше, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 посилається на ст. 388 ЦК України, яка регулює відносини щодо витребування майна в добросовісного набувача. При цьому він заявляє вимогу про визнання ОСОБА_2 недобросовісними набувачами, тобто його вимоги протирічать у цій частині одна одній.

По-друге, ОСОБА_1 вказує, що квартира АДРЕСА_1 вибула з його володіння без його відому.

Однак, при цьому ОСОБА_1 не доведено цього факту. Так, ним не було заявлено вимогу про призначення по справі почеркознавчої експертизи з метою встановлення дійсності його підпису на договорі купівлі-продажу від 25.05.2003 року. При цьому допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що оригіналу цього договору у нього немає (що призводить до неможливості взагалі призначити таку експертизу), однак ОСОБА_1 особисто передав йому копію технічної документації на квартиру та ключі від неї, отримавши за це 8500 гривень.

Непрямим доказом пояснень ОСОБА_5 суд також вважає наявність у матеріалах справи, поданих ОСОБА_5 до суду 13.04.2006 року, копії довідки КП «Якимівське БТІ»про належність права власності на спірну квартиру ОСОБА_1, яка могла бути надана тільки за заявою власника нерухомого майна, а також копій інших технічних документів. Зогляду на це посилання ОСОБА_1 на те, що він ОСОБА_11 ні документи ні їх копії не передавав, є сумнівними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено у судовому засіданні той факт, що квартира АДРЕСА_1 вибула з його володіння не з його волі, тому підстав для задоволення його вимог про витребування її з володіння ОСОБА_2 та визнання за ним права власності на квартиру, на думку суду, немає.

Щодо вимог ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за нею права власності, суд виходить з наступного.

Як зазначає позивачка, спірна квартира була придбана за договором купівлі-продажу від 11.09.2001 року (т. 2 а.с. 40), тобто в період шлюбу її з ОСОБА_1 Таким чином, на підставі ст. 60 СК України їй належить Ѕ частина цієї квартири. При цьому згоди на продаж квартири чоловіком вона ніколи не надавала, тому вважає, що квартира вибула з її володіння без її волі.

Однак, як випливає з матеріалів справи, частка ОСОБА_4 у спільному майні подружжя ніяким чином визначена не була. Крім того, вона дійсно, як дружина, мала право на частку у спільному майні подружжя, однак при цьому право власності було зареєстроване за ОСОБА_1

Крім того, суду також не надано жодного доказу на підтвердження того, що право власності на всю квартиру має бути визнано за ОСОБА_4, оскільки вона навіть у позові посилається на те, що спірна квартира належала їй та ОСОБА_1 на праві спільної власності.

Також суд критично ставиться до посилань шеянової О.В. у судовому засіданні на те, що ОСОБА_2, оскільки є недобросовісними набувачами, з метою збереження за собою права власності на спірну квартиру передали її у заставу банку, хоча кредит у банку брали не вони, а їх родич, а ОСОБА_2 виступали поручителями за кредитним договором, так як, згідно до наданих матеріалів наглядової справи, спірна квартира Олешками була передана у заставу на цілком законних підставах, після належного оформлення ними свого права власника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що розпорядження власником своїм майном (що у даному разі є передання майна у заставу на законних підставах) не може свідчити про недобросовісність набування цього майна.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_4 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

З приводу вимог, заявлених Олешками, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Як було встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 11.05.2007 року, нотаріально посвідченого та зареєстрованого у встановленому законом порядку у КП «Якимівське БТІ», тобто на цілком законних підставах.

Факт недобросовісності ОСОБА_2 як набувачів квартири у судовому засіданні доведений не був.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може заявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, оскільки у даному разі право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру оспорювало ся та не визнавалося ОСОБА_12 та О.В., доводи яких однак не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства, суд вважає вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 правомірними, а зустрічний позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 215, 216, 219, 220, 328, 330, 331, 368, 386-388, 391, 572-575, 577, 589 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, АКБ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним реєстрацію (запис) у КП «Якимівське БТІ», визнання недійсним витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, визнання недійсним технічного паспорту на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_5, визнання недійсним договору купівлю-продажу спірної квартири від 11 травня 2007 року, визнання недійсним технічного паспорту на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, витребування майна від недобросовісного набувача та про визнання права власності на це майн, - відмовти повністю.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, АКБ «Укрсоцбанк»про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недобросовісними набувачами, витребування майна від недобросовісного набувача та про визнання права власності на це майно.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно -задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано через Якимівський районний суд до Апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з моменту оголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: