Рішення

від 18.02.2011 по справі 2-14/2011

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-14/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2011 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: Бабоїд О. М.

за участю

при секретарі - Гура Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФ в Таращанському районі , третя особа: про про зобовязання провести перерахунок пенсії та доплат, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, пенсіонером.

Статтею 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», їй, як особі, віднесеній до 4 категорії, передбачена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком. Розмір отримуваної нею додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не відповідає 15 % мінімальної пенсії за віком, і виплачується відповідачем в розмірі 5% мінімальної пенсії за віком.

В зв'язку з тим, що відповідач відмовив їй в проведенні перерахунку додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно з нормами, встановленими законами України, вона вимушена звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав.

Просить суд зобов'язати відповідача перерахувати та сплатити на її користь недоплачену додаткову пенсію з 01.01.2008 року по даний час та з послідуючим перерахунком. Звільнити від сплати судового збору, як потерпілу внаслідок аварії на ЧАЕС. Судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, проте надала до суду заяву, в якій зазначила, що просить суд розглядати справу без її участі та без фіксування судового процесу технічними засобами, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, по час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, проте надав до суду заяву, в якій зазначив, що просить суд розглядати справу без його участі та без фіксування судового процесу технічними засобами, позов не визнане в повному обсязі. Крім того, відповідач надав до суду заперечення в якому зазначив, що вважає позов не обґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню та просить залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон) пенсії особам віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюється у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров"ю, громадянам, віднесеним до 4 категорії потерпілих, виплачується у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. У ст. 51 зазначено не конкретний розмір додаткової пенсії, а відсоток від мінімальної пенсії за віком.

До 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком визначався на рівні мінімального споживчого бюджету (ч. З ст. 19 ЗУ «Про пенсійне забезпечення).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених лише за цим Законом.

Конкретний розмір додаткової пенсії, встановленої ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка виплачується за рахунок коштів державного бюджету, визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки, за правилами ст.. 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме до відання Уряду належать питання, пов»язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених пенсійним законодавством.

Згідно Закону України «Про підвищення мінімального розміру пенсії» № 979 від 15 07.1999 року мінімальний розмір пенсії за віком поширюється тільки на трудові пенсії, що призначаються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок підвищення розміру пенсії не застосовується до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Крім того, такі положення узгоджуються з правилами, визначеними ст. 62 згаданого Закону, де зазначено роз»яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов»язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб»єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Доводи позивача стосовно звуження Кабінетом Міністрів України його конституційних прав та свобод не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 України розмір додаткової пенсії не визначається, а забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту покладено на Кабінет Міністрів.

З метою законодавчого врегулювання розбіжностей між законами щодо визначення розрахункової величини мінімальної пенсії за віком для обчислення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де зазначено" особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, призначається в розмірі 5 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, Конституційний суд України своїм рішенням від 22.05.2008 року, визнав неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення рішення КСУ положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Разом з тим рішення про відновлення дії вищезазначених законодавчих актів України у редакції, чинній до внесення змін до них, Верховною Радою не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених вищезазначеними законодавчими актами, залишився неврегульованим.

З метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян обчислення підвищення до пенсії, передбаченого ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Водночас і положення ОСОБА_2 України, зокрема ст. 95 зазначають, що тільки Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Статтею 7 Бюджетного кодексу України визначено, що основним принципом бюджетної системи є збалансованість. Виходячи з цього принципу всі витрати бюджету на відповідний рік затверджуються виходячи з можливості його дохідної частини.

Згідно з п. 1 ст. 23 зазначеного вище Кодексу будь-які бюджетні зобов»язання та платежі з бюджету можна провадити лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Кодексу під час бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням ОСОБА_2 України, Бюджетного Кодексу України та Закону України про Державний бюджет України.

Вважає, що відповідними статтями Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розміри соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлювалися виходячи з обсягу видатків, виділених на цю мету під час формування показників державного бюджету на 2008 рік.

Кошти на виплату доплат до пенсії та додаткової пенсії відповідно до статтей 39,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначених рішеннями судів за минулі роки в Державному бюджеті України на 2009 рік не передбачені.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є пенсіонером, громадянином, який постійно проживає території зони посиленого радіоекологічного контролю, потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджено копією Чорнобильського посвідчення та пенсійного посвідчення.

Частиною 3 ст. 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» в редакції, яка діє на даний час, передбачено, що особам, віднесеним до 4-ої категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу, а також відповідно до ч. 5 ст. 55 вказаного Закону призначення та виплата пенсій названим категоріям (в т.ч. і тим, які віднесені до 4-ої категорії) провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Порядок обчислення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначений постановою КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджетуВ» від 03.01.2002 року № 1, внаслідок чого при визначенні додаткової пенсії позивачці відповідач керувався встановленим даною постановою розміром - 5% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, проте цей розмір суперечить вимогам ч. 3 ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» та іншим нормативним актам.

31.10.2006 року набрав чинності Закон України від 05.10.2006 року « Про внесення змін до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , у якому визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст. 50 ОСОБА_2 України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування, завданої порушенням цього права, шкоди.

Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.

Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позиція відповідача ґрунтується виключно на Постановах Кабінету Міністрів України.

Згідно ст.8 ОСОБА_2 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України та повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України - є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 ОСОБА_2 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений ОСОБА_2 та Законами України.

Статтею 113 ОСОБА_2 України передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується ОСОБА_2 України та Законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст. 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» .

Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Отже, з 22 травня 2008 року відновлена дія ст. 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , відповідно до якої пенсії особам, віднесеним до 4-ої категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 7 , ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 ОСОБА_2 України, набуті у сфері пенсійного забезпечення, не можуть бути скасовані, звужені. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 ОСОБА_2 України.

У ст. 7 ОСОБА_2 України зазначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна рада України. Таким чином, при розгляді даної справи необхідно брати до уваги прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність та мінімальну заробітну плату, встановлені Верховною Радою України, а не Постановами КМУ, оскільки КМУ не надано право встановлювати прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність та мінімальну заробітну плату.

Виходячи із загального законодавства України, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами КМУ.

Згідно ч.3 ст. 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 51 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Починаючи з червня місяця 2004 року мінімальна пенсія за віком в Україні встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги положення ч. 3 с. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. І ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання додаткової пенсії відповідно до ст. 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ»

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно ст. 46 ОСОБА_2 України мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум, ст.ст. 17, 19 ЗУ „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантіїВ» наголошують, що мінімальна пенсія за віком є державною гарантією і вона визначається виключно Законом України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачці додаткової пенсії відповідно до постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджетуВ» від 03.01.2002 року № 1 у розмірі 5% мінімальної пенсії за віком є неправомірними.

Статтею 58 ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рікВ» № 107 - 4 від 28.12.2007 року, що набрав чинності з 01.01.2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн, з 1 квітня - 481 грн, з 1 липня - 482 грн, з 1 жовтня - 498 грн.

Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлюється в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн, а з 01 листопада 2009 року - 573 гр.

Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 695 грн, з 1 квітня - 706 грн, з 1 липня - 709 грн, 3 1 жовтня - 723 грн, з 1 грудня - 734 грн.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, а саме за період з 22.05.2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Позивачка при подачі позову до суду понесла судові витрати на оплату ІТЗ в розмірі 37 грн, які підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Позивачка підлягає звільненню від сплати судового збору, як потерпіла від аварії на ЧАЕС.

Відповідач звільняється від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».

Указані обставини встановлено з матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.

Керуючись, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 57-61, 88, 174, 197, 213-215, 294-296 ЦПК України, ст. 257 ЦК України, ст.ст. 2,7,8, 19, 22, 46, 92, 113 ОСОБА_2 України, ст. ст. 49, 51, 55, 67 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , ч. 1 ст. 28, ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік», ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-УІ, ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет на 2010 рік», Постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836, Постановою КМУ від 03.01.2002 року № 1, Декретом КМУ «Про державне мито», суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії відповідно до ч. 3 ст. 51 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 15 % від мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на користь ОСОБА_1 37 грн понесених нею судових витрат.

Звільнити сторони від сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський суд шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:ОСОБА_3.