Рішення

від 25.01.2012 по справі 62/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/136 25.01.12

за позовом: Колективного підприємства профспілок Ялтинського бюро подорожей та екскурсій, м.Сімферополь, ЄДРПОУ 13788024

до відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірми «Вітал-ТЕР»(товариство з обмеженою відповідальністю), м.Київ, ЄДРПОУ 22911274

про стягнення 610800 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Пригунова А.Б.

Суддя Гулевець О.В.

Представники:

від позивача: Грипп О.І. -за дов.

від відповідача: Вінокурова Р.О. -за дов.

Позивач, Колективне підприємство профспілок Ялтинське бюро подорожей та екскурсій, м.Сімферополь звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірми «Вітал-ТЕР»(товариство з обмеженою відповідальністю), м.Київ про стягнення 610800 грн., у тому числі: грошових коштів в сумі 400000 грн., 174800 інфляційних збитків, 36000 грн. трьох відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу від 05.12.2003р. було розірвано рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.06-07.07.2009р. по справі №2-10/5019.1-2007, внаслідок чого у Колективного підприємства профспілок Ялтинського бюро подорожей та екскурсій виникло право на стягнення збитків згідно із п.5 ст.653 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві №24/20 від 22.11.2011р. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявності збитків в сумі, яка заявлена до стягнення. Одночасно, на думку Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірми «Вітал-ТЕР»(товариство з обмеженою відповідальністю) право Колективного підприємства профспілок Ялтинського бюро подорожей та екскурсій на звернення до суду з позовом про стягнення збитків виникло 14.07.2006р., внаслідок чого позивачем пропущено строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу Української РСР 1963р. (приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли під час дії цього Кодексу) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно із ст.224 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України (враховуючи, що правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеними нормативно-правовими актами законної сили) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 05.12.2003р. між Колективним підприємством профспілок Ялтинським бюро подорожей та екскурсій (продавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірмою «Вітал-ТЕР»(товариство з обмеженою відповідальністю) (покупець) було укладено договір купівлі-продажу.

За змістом вказаного договору продавець продав, а покупець придбав житловий будинок (літера А) загальною площею 743,7 кв.м, житловою площею 546,6 кв.м, який розташовано за адресою: Україна, АР Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 26.

Ціну договору від 05.12.2003р. сторони встановили на рівні 400000 грн., яку покупець зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За таких обставин, діючим законодавством встановлено загальне правило розірвання договору лише за наявності згоди сторін, між якими вказаний договір був укладений, якщо інше не передбачено самим договором або законом. У разі відсутності згоди сторін договір може бути розірвано за рішенням суду.

Виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи документів, договір купівлі-продажу від 05.12.2003р. було розірвано у судовому порядку, а саме:

Рішенням від 16.06-07.07.2009р. господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-10/5019.1-2007р. за позовом Колективного підприємства профспілок Ялтинського бюро подорожей та екскурсій, м.Ялта до відповідачів: 1. Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірми «Вітал-ТЕР» (товариство з обмеженою відповідальністю), м.Київ, 2. Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, м.Ялта, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта-Сапфір», м.Київ було, зокрема, розірвано договір купівлі-продажу від 05.12.2003р. житлового будинку (літера А) загальною площею 743,7 кв.м, житловою площею 546,6 кв.м, який розташовано за адресою: Україна, АР Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 26, укладений між позивачем та відповідачем 1.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.08.2009р. по справі №2-10/5019.1-2007 рішення суду першої інстанції у визначеній вище частині залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008р. по справі №2-1/3110-2007(2-1/4280-08) постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.08.2009р. залишено без змін.

За змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

З огляду на вищенаведене, при розгляді позовних вимог про стягнення 610800 грн., у тому числі: 400000 грн. збитків внаслідок розірвання договору купівлі-продажу від 05.12.2003р., 174800 інфляційних збитків, 36000 грн. трьох відсотків річних, господарський суд у відповідності до положень ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України приймає до уваги, встановлений судом при прийняті рішення від 16.06-07.07.2009р. по справі №2-10/5019.1-2007р. (з урахуванням змісту постанов від 25.08.2009р. та від 11.11.2008р. Севастопольського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України відповідно) факт припинення правовідносин сторін за договором купівлі-продажу від 05.12.2003р. внаслідок розірвання останнього.

Наразі, судом враховано, що підставою для розірвання вказаного договору судом першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, було визначено істотне порушення покупцем умов спірного договору стосовно несплати вартості житлового будинку в сумі 400000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.202 Господарського кодексу України та ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Одночасно, ч.3 ст.14 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.5 ст.653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків , завданих зміною або розірванням договору. Право на відшкодування збитків у разі відмови покупця заплатити за куплену річ встановлену ціну було також впередбачено ст.232 Цивільного кодексу Української РСР 1963р., який діяв на момент підписання сторонами спірного договору.

За приписами ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як було зазначено вище, у договорі купівлі-продажу від 05.12.2003р. позивач та відповідач погодили ціну угоди на рівні 400000 грн., яку покупець мав перерахувати на розрахунковий рахунок продавця. Тобто, під час підписання договору купівлі-продажу від 05.12.2003р. Колективне підприємство профспілок Ялтинське бюро подорожей та екскурсій, як продавець, розраховувало на отримання доходу (вигоди) у вказаному розмірі.

З цих підстав, а також з огляду на приписи ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України заперечення відповідача стосовно не доведеності наявності збитків в сумі, яка заявлена позивачем до стягнення, судом до уваги не приймаються.

Крім того, рішенням від 16.06-07.07.2009р. господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-10/5019.1-2007р. (з урахуванням змісту постанов від 25.08.2009р. та від 11.11.2008р. Севастопольського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України відповідно) було встановлено істотне порушення Підприємством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірмою «Вітал-ТЕР»(товариство з обмеженою відповідальністю) умов спірного договору, яке проявилося у несплаті останнім 400000 грн. за придбаний житловий будинок (літера А) загальною площею 743,7 кв.м, житловою площею 546,6 кв.м, який розташовано за адресою: Україна, АР Крим, м.Ялта, вул.Кірова, 26.

За таких обставин, приймаючи до уваги істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 05.12.2003р. та розірвання останнього в судовому порядку, враховуючи, що під час підписання спірної угоди позивач розраховував на отримання доходу (вигоди) у розмірі 400000 грн., з огляду на приписи ст.22, ч.5 ст.653 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в сумі 400000 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Колективного підприємства профспілок Ялтинського бюро подорожей та екскурсій про стягнення 174800 інфляційних збитків, 36000 грн. трьох відсотків річних є неправомірними, враховуючи наступне:

Правові підстави застосування відповідальності за порушення зобов'язання, визначені, зокрема, главою 51 Цивільного кодексу України .

Згідно із ст.610 вказаного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасно за змістом ч.ч.1, 3 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Наразі, як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до відповідача з вимогою сплатити збитки у розмірі 400000 грн., внаслідок істотного порушення останнім умов договору купівлі-продажу від 05.12.2003р. Тобто, обов'язок Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірми «Вітал-ТЕР»(товариство з обмеженою відповідальністю) сплатити вказану суму збитків виникне лише після набрання цим судовим рішенням законної сили в порядку норми ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, прострочення боржника, з існуванням якого ст.625 Цивільного кодексу України пов'язує можливість стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних, не настало, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно, п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності зазначених в цій нормі умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Приймаючи до уваги, що Колективним підприємством профспілок Ялтинським бюро подорожей та екскурсій не було подано будь-яких уточнень щодо стягнення з відповідача збитків, виходячи з ринкової вартості спірного житлового будинку, що існувала у день пред'явлення позову або на день ухвалення рішення, можливість застосування приписів ч.3 ст.623 Цивільного кодексу України в межах розгляду цієї справи не підлягає дослідженню.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача, яка була викладена у відзиві №24/20 від 22.11.2011р., судом до уваги не приймається, враховуючи наступне:

Згідно із ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 вказаного Кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як було встановлено судом, договір купівлі-продажу від 05.12.2003р. було розірвано у судовому порядку рішенням від 16.06-07.07.2009р. господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-10/5019.1-2007р., яке з огляду на приписи ст.85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили з моменту прийняття постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.08.2009р.

За висновками суду саме з цього моменту розпочався перебіг трирічного строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про відшкодування збитків на підставі ч.5 ст.653 Цивільного кодексу України , внаслідок чого, суд дійшов висновку, що право позивача на позов виникло 25.08.2009р .

При цьому, судом враховано, що договір купівлі-продажу від 05.12.2003р. не передбачав можливості його розірвання в односторонньому порядку, внаслідок чого посилання відповідача на вимогу про розірвання договору №73 від 06.07.2006р. Колективного підприємства профспілок Ялтинського бюро подорожей та екскурсій та твердження стосовно того, що перебіг строку позовної давності у цьому випадку розпочався 14.07.2006р., тобто, через сім днів з моменту пред'явлення вказаної вимоги Підприємству з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірмі «Вітал-ТЕР»(товариство з обмеженою відповідальністю), є безпідставними.

Таким чином, враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 05.12.2003р. та розірвання останнього в судовому порядку, приймаючи до уваги безпідставність позовних вимог щодо стягнення платежів на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що, за висновками суду, твердження відповідача про порушення строку позовної давності є необґрунтованим, позовні вимоги про стягнення 610800 грн., у тому числі: грошових коштів в сумі 400000 грн., 174800 інфляційних збитків, 36000 грн. трьох відсотків річних, підлягають задоволенню в частинні стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 400000 грн.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між позивачем та відповідачем пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Колективного підприємства профспілок Ялтинського бюро подорожей та екскурсій, м.Сімферополь до Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірми «Вітал-ТЕР»(товариство з обмеженою відповідальністю), м.Київ про стягнення 610800 грн., у тому числі: грошових коштів в сумі 400000 грн., 174800 інфляційних збитків, 36000 грн. трьох відсотків річних, задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу - фірми «Вітал-ТЕР»(товариство з обмеженою відповідальністю) (01021, м.Київ, Печерський район, провулок Кутузова, буд.4, кв.23, ЄДРПОУ 22911274) на користь Колективного підприємства профспілок Ялтинського бюро подорожей та екскурсій (95015, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, Центральний район, вулиця Севастопольська, буд.31, ЄДРПОУ 13788024) грошові кошти в сумі 400000 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 4000,13 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 153,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 25.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Пригунова А.Б.

Суддя Гулевець О.В.

Повне рішення складено 30.01.2012р.