Постанова

від 26.08.2015 по справі 903/279/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"26" серпня 2015 р. Справа № 903/279/15

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Карпович О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Лукашин Є.В. (довіреність №547-О від 20.02.2012р.);

відповідача- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Публічного акціонер-ного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу господарського суду Волинської області від 15.07.2015р. у справі № 903/279/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

м.Дніпропетровськ

до Приватного підприємства «КРП і Партнери» м.Луцьк

про стягнення 64 634 грн. 61 коп. заборгованості та пені за кредитним договором,-

Представнику Позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Укра-їни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.07.2015р. у справі №903/279/15 (суддя Гарбар І.О.) задоволено заяву Відповідача про розстрочку виконання рішення господарсь-кого суду Волинської області від 30.03.2015р. за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі в тексті – Банк) до Приватного підприємства «КРП і Пар-тнери» (надалі в тексті – Підприємство) про стягнення 64 634 грн. 61 коп. заборгованості по роз-рахунках та пені згідно укладеного кредитного договору.(арк.справи 156-157).

Ухвала вмотивована тим, що розстрочення виконання рішення суду до липня 2016 року не призведе до негативних наслідків у вигляді невиконання судового рішення, разом з тим, не поз-бавить кредитора можливості виконати рішення суду добровільно та в розумний строк.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Банк подав скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 15.07.2015р. у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.(арк.спра-ви 166).

Апелянт вважає, що оскаржувану ухвалу суд виніс із порушенням норм матеріального пра-ва. Зазначає, що погодившись із скрутним матеріальним становищем боржника, суд першої інс-танції однак не вказав і не дослідив обставин і доказів, які це стверджують; обставини неможли-вості виконання рішення суду без застосування розстрочки також не досліджувались судом.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. поновлено про-пущений строк, прийнято до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 26.08.2015 року.(арк.справи 162,163).

Через суд першої інстанції 10.08.2015р. від Позивача надійшли додаткові пояснення до апе-ляційної скарги, в яких Банк зазначає, що Підприємство не надало жодного належного доказу його скрутного матеріального становища. Крім того, не надано й доказів можливості реального вико-нання рішення суду із застосуванням розстрочки.(арк.справи 173-174).

Відповідач 25.08.2015р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що скрутне матеріальне становище Підприємства не покращилося, державним виконавцем накладено арешт на рахунки, заробітна плата працівникам не виплачувалася і протягом червня-серпня 2015 року, витрати у першому кварталі 2015р. перевищують доходи, а тому задоволення апеляційної скарги та скасування розстрочки не лише призведе до неможливості виконання рішення суду, а й до імо-вірного банкрутства Приватного підприємства «КРП і Партнери».(арк.справи 181-183).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 26.08.2015р. представник Позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав свої пояснення.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у призначене на 26.08.2015р. судове засі-дання, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку, про що свідчить повідомлення з пошти про вручення поштового відправлення.(арк.справи 179).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015р. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» зверну-лося до господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства «КРП і Партнери» про стягнення 64 634 грн. 61 коп. заборгованості по розрахунках та пені згідно укладе-ного кредитного договору.(арк.справи 4-7).

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.03.2015р. у справі №903/279/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. – позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 64 634 грн. 61 коп. заборгованості по розрахунках та пені та 1 827 грн. витрат зі сплати судового збору. (арк.справи 69-71, 121-127).

На виконання рішення від 30.03.2015р. у даній справі господарським судом Волинської об-ласті 24.06.2015р. видано наказ про стягнення з Підприємства на користь Банку 64 634 грн. 61 коп. боргу та пені, а також 1 827 грн. судового збору.(арк.справи 130).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2015р. Підприємство звернулося до господарського суду Волинської області із заявою про розстрочку виконання рішення рівними частками строком на 12 місяців.(арк.справи 135).

Заява вмотивована тим, що підприємство перебуває в скрутному матеріальному становищі, кошти на рахунках майже відсутні, наявна загроза банкрутства, заробітна плата працівникам зат-римується, крім того, борги перед Підприємством не покривають боргів самого Підприємства пе-ред іншими господарюючими суб'єктами.(арк.справи 139,140).

Однак, як вказує заявник, розстрочка виконання рішення суду дасть можливість Підприєм-ству не збанкрутувати та виконати свої зобов'язання перед кредиторами.

Як зазначалось вище, господарський суд Волинської області ухвалою від 15.07.2015р. розст-рочив виконання рішення на 12 місяців, а саме до липня 2016 року.(арк.справи 156-157).

Матеріали справи не містять доказів добровільного виконання Відповідачем рішення у да-ній справі від 30.03.2015р.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Згідно ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий до-кумент, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали пос-танови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Розглядаючи дану скаргу, апеляційний суд виходить з того, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встанов-леним господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну спо-собу і порядку виконання рішення, господарський суд зобов'язаний враховувати матеріальні ін-тереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфля-ційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної осо-би – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке мож-ливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші над-звичайні події тощо. Такої практики дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло своє відображення в пунктах 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Разом з тим, стаття 33 ГПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи заяву, суд першої інстанції прийняв до уваги факти відсутності коштів на ра-хунках Підприємства, затримання заробітної плати працівникам, перевищення витрат над дохо-дами та накладення арешту на рахунки Відповідача, а задовольняючи заяву Відповідача про роз-строчення виконання рішення, суд першої інстанції припустив можливі негативні наслідки вико-нання такого рішення для Відповідача, врахувавши специфіку його діяльності, наявність дебітор-ської заборгованості перед боржником, відсутність достатніх грошових коштів на рахунках і дій-шовши висновку, що матеріальні інтереси обох сторін спору ним враховано – визнав обставини такими, що є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України та розстрочив виконання рішення на 12 місяців до липня 2016р. включно зі сплатою рівними частинами по 5 386 грн. 21 коп.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки на пе-реконання колегії суддів, винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять його неможливим – заявою Підприємства не обґрунтовано і належними дока-зами не доведено, а матеріалами справи і оскаржуваною ухвалою – не стверджено.

          Колегія суддів вважає, що бухгалтерська довідка про перевищення заборгованості Підпри-ємства над дебіторськими зобов'язаннями, фінансовий звіт, який відображає збитковість за пер-ший квартал 2015 року та постанова Відділу ДВС про арешт рахунків в межах 2 096 грн. 69 коп. по іншому судовому рішенню – свідчать лише про відсутність у Підприємства коштів. Разом з тим, ма-теріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про ймовірне отримання прибутку чи інших надходжень в майбутньому і це не було враховано судом першої інстанції.(арк.справи 139).

Матеріалами справи стверджуються доводи Скаржника, що Підприємством не обґрунтовано пов'язаності своєї збитковості із необхідністю сплати боргу по даній справі, відсутні докази, які стверджують можливість щомісячного надходження на рахунки Відповідача коштів, які необхідні для виконання рішення протягом терміну розстрочки, а місцевим судом не враховано матеріальні інтереси Банку.

При цьому, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять як доказів добровіль-ного виконання Відповідачем рішення у даній справі, так і доказів відкриття виконавчого провад-ження за наказом від 24.06.2015р. Як наслідок, відсутні також висновки державного виконавця про неможливість виконання рішення господарського суду Волинської області від 30.03.2015р. у спра-ві №903/279/15.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що розстрочка подовжує період відновлення поруше-ного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визна-чення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріа-льного права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі підстави надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини – несвоєчасне виконання рі-шення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення су-ду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його спра-ви у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, – суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду або затягування такого виконання, може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин даної справи. Крім того, довготри-вале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння влас-ністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи питання про застосування розст-рочки виконання рішення, місцевий господарський суд залишив зазначені обставини поза увагою. Відтак, ймовірність погашення заборгованості згідно запропонованого Відповідачем графіку розс-трочки боргу ґрунтується на припущенні.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно погодив-ся з доводами заявника і з мотивів, зазначених вище – не вбачає підстав для застосування розст-рочки виконання даного рішення, тому заява Відповідача безпідставна і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності – доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, які згідно п.п. 1, 3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскіль-ки, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи місцевий господарський суд припустився невідповідності обставинам справи висновку, викладеного в ухвалі.

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, понесені Позивачем витрати із сплати су-дового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу господарського суду Волинської області від 15.07.2015р. у справі №903/279/15 задово-лити.

2. Ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення (ухвалу) про відмову в задоволенні заяви Приватного підприємства «КРП і Партнери» про розстрочку виконання рішення у справі №903/279/15.

3. Стягнути з Приватного підприємства «КРП і Партнери» на користь Публічного акціонер-ного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 609 грн. витрат зі сплати судового збору за по-дання апеляційної скарги.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №903/279/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.