Рішення

від 28.08.2015 по справі 2-185/2011

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.08.2015

Справа № 2-185

за 2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року Новоселицький районний суд

Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

при секретарі Гайсан Д.В.

з участю позивачів ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника позивачів ОСОБА_6

відповідача ОСОБА_7

представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_7 про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що у березні 2010 року вони викупили від відповідача нежитлову будівлю автомийки з пунктом техобслуговування та три земельні ділянки, які розташовані в с. Маршинці Новоселицького району Чернівецької області за домовлену суму в 120 тис. євро. Оскільки, грошей для повного викупу вказаного нерухомого майна у них не було, у підтвердження факту укладання договору купівлі-продажу, 15 березня 2010 року вони уклали договір позики, відповідно до якого вони позичали у ОСОБА_9 40 тис. євро. Приймаючи до уваги, що грошові кошти фактично не були одержані ними та укладений договір не був спрямований на настання правових наслідків позики, просили визнати недійсним договір позики від 15 березня 2010 року.

В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені позовні вимоги та пояснили суду, що автомийку та земельні ділянки вони викупили від ОСОБА_7, який був їх фактичним власником. Оскільки, грошові кошти від останнього у вигляді позики не отримали, просили задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав та пояснив суду, що в березні 2010 року він, шляхом надання посередницьких послуг, допоміг позивачу ОСОБА_1 викупили у ОСОБА_10 приміщення автомийки та три земельні ділянки в с. Маршинці Новоселицького району. Оскільки, у ОСОБА_1 не було необхідної суми грошей для викупу даних об'єктів, він позичав позивачам 40 тис. євро, про що 15 березня 2010 року уклали відповідний договір позики, який був нотаріально посвідчений. Вважає вимоги позивачів щодо визнання недійсним даного договору безпідставними та просив відмовити їм у позові.

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що у березні 2010 року відповідач допоміг йому продати позивачу ОСОБА_1 автомийку та три земельні ділянки в с. Маршинці Новоселицького району. Він був власником вказаного нерухомого майна, а ОСОБА_7 займався всіма робочими питаннями, в тому числі і з їх продажу. В рахунок вартості купленого майна, ОСОБА_1 мав погасити в банк кредити отримані ним, його дружиною ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в підтвердження чого передав у іпотеку банку куплене нерухоме майно. Крім цього, позивачі мали передати йому за договором купівлі-продажу близько 40 тис. євро. Про обставини, укладання договору позики між сторонами йому нічого не відомо.

Аналогічні покази дали допитані як свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Свідок ОСОБА_13 показав суду, що він продав ОСОБА_10 приміщення автомийки в с. Марщинці Новоселицького району, який в послідуючому продав її позивачу ОСОБА_1. Про укладені між сторонами договори, нічого не знає.

Свідок ОСОБА_14 показала суду, що працює у Новоселицькому відділенні банку «Аваль», який обслуговує отримані ОСОБА_15, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кредити. Приміщення автомийки та земельні ділянки позивача ОСОБА_1 знаходяться у іпотеці банку. Про договірні зобов'язання сторін по справі, нічого не знає.

Допитана у судовому засіданні нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_16 показала суду, що 15 березня 2010 року до неї звернулися сторони по справі посвідчити договір позики, за яким позивачі отримали від відповідача 40 тис. євро. Перед виконання вказаної нотаріальної дії, вона роз'яснила сторонам їх права при укладанні договору та упевнившись з пояснень позивачів, що вони отримали від відповідача 40 тис. євро, посвідчила вказаний договір позики, який був підписаний сторонами. Будь-яких клопотань або заяв при його оформлені та посвідчені від сторін не надійшло.

Оцінюючі у сукупності пояснення сторін, свідків та досліджені матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із його безпідставністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 березня 2010 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до якого позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали позику від ОСОБА_7 40 тис. євро, яких зобов'язалися повернути позикодавцю в строк до 15 листопада 2010 року.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позивальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Але при цьому, якщо договір має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає недоведеними посилання позивачів на той факт, що вони не отримали від відповідача позику в сумі 40 тис. євро згідно договору від 15 березня 2010 року, оскільки ця обставина спростовується змістом даного договору, який укладений із дотриманням форми, передбаченої ст. 1047 ЦК України, поясненнями відповідача ОСОБА_7 та показами свідка - нотаріуса ОСОБА_16.

З договорів купівлі-продажу від 24 березня 2010 року слідує, що ОСОБА_10 продав ОСОБА_1 нежитлову будівлю автомийки з пунктом техобслуговування і міні-баром, яка розташована по АДРЕСА_1, а також земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_2.

Тому, посилання позивачів на те, що відповідач не міг позичати позивачам 40 тис. євро, у зв'язку із тим, що він сам продав їм нежитлову будівлю автомийки та земельні ділянки, спростовуються зазначеними договорами купівлі-продажу, поясненнями ОСОБА_7 та показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 з яких слідує, що позивач ОСОБА_1 купив вказане нерухоме майно у ОСОБА_10.

Позивачами не надано доказів та судом не встановлено фактів, що оспорюваний договір позики між сторонами укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості між сторонами або під впливом тяжкої обставини.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання договору позики між сторонами недійсним, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст.ст. 509, 510, 1046, 1047, 1051 ЦК України, суд керуючись ст. ст. 10, 11, 58-61, 208-218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору позики грошових коштів в сумі 40000 (сорок тисяч) євро, укладений між сторонами 15 березня 2010 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький райсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Справа № 2-185

за 2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року Новоселицький районний суд

Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

при секретарі Гайсан Д.В.

з участю позивачів ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника позивачів ОСОБА_6

відповідача ОСОБА_7

представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку із складністю справи та тривалістю в часі для винесення мотивованого рішення, суд вважає за можливе оголосити в судовому засіданні його вступну та резолютивну частини.

Суд керуючись ст. ст. 10, 11, 58-61, 208-218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору позики грошових коштів в сумі 40000 (сорок тисяч) євро, укладений між сторонами 15 березня 2010 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький райсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: