Рішення

від 29.05.2012 по справі 2-185/2011

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

29.05.2012

Справа № 2 - 351 /11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 травня 2012 року Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_6, про визнання майна особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя. Позивачка вказувала на те, що з 2008 року перебувала з відповідачем ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі. За період спільного проживання ними було придбано автомобіль HYUNDAI SANTA FE, 2008 року випуску, вартістю 205000 грн. 10 липня 2009 року вони з відповідачем припинили шлюбні відносини і ведення спільного господарства. Проте угоди про поділ спільного майна не досягли. 11 липня 2009 року відповідач без її відома та згоди уклав зі своїм батьком ОСОБА_6 договір купівлі-продажу автомобіля, який було зареєстровано товарною біржею Альянс та того ж дня автомобіль було перереєстровано в МРЕВ УДАІ за ОСОБА_6

Посилаючись на те, що відповідач добровільно не бажає компенсувати належну їй частку в автомобілі, позивачка просила суд провести поділ автомобіля, стягнувши з відповідача на свою користь ? частину вартості автомобіля у розмірі 102500 грн.

Відповідач ОСОБА_8 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_7 про визнання майна особистою приватною власністю. Відповідач вказував на те, що автомобіль HYUNDAI SANTA FE, 2008 року випуску було придбано ним за його власні особисті кошти для свого батька ОСОБА_6, а не для їх з позивачкою сім'ї, накопичені ним за рахунок отриманої заробітної плати як моряка ще до укладення шлюбу з позивачкою. А тому, оскільки автомобіль він вважає своєю власністю, він розпорядився ним на власний розсуд, уклавши 11 липня 2009 року договір купівлі-продажу зі своїм батьком ОСОБА_6 Посилався також на те, що фактично він подарував батьку автомобіль, оскільки між ним і батьком ще до укладення шлюбу з ОСОБА_7 існувала домовленість про те, що він подарує автомобіль батьку, який фактично і займався його вибором до його купівлі, про що було відомо позивачці.

Ухвалою суду від 31 березня 2010 року обидва позови об'єднано в одне провадження.

В липні 2010 року позивачка збільшила свої вимоги. Вказувала на те, що в період їх шлюбу з відповідачем її чоловік ОСОБА_8 працював на підставі трудового контракту моряка. Розмір його заробітної плати складав 5700 дол. США щомісячно. За період з січня 2009 року по травень 2009 року відповідач отримав заробітну плату у розмірі 22800 дол. США. Проте отримана відповідачем заробітна плата не витрачалась на потреби сім'ї, оскільки кошти перераховувались на банківський рахунок відповідача, яким вона не мала можливості користуватися. Посилаючись на такі обставини, позивачка також просила суд стягнути з відповідача на свою користь ? частину заробітної плати відповідача у розмірі 90288 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представники підтримали позов, просили про його задоволення. Відповідач та його представники заперечували проти позову ОСОБА_7, просили суд задовольнити зустрічний позов ОСОБА_8

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні посилався на те, що спірний автомобіль його син, відповідач у справі ОСОБА_8, пообіцяв подарувати ще задовго до укладення ним шлюбу з позивачкою. Автомобіль було куплено його сином безпосередньо для нього, за особисті кошти сина. З часу придбання спірного автомобіля він знаходиться у нього та саме він постійно ним користується.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 18 жовтня 2008 року між позивачкою ОСОБА_7 і ОСОБА_8 було укладено шлюб.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва шлюб між сторонами розірвано.

В силу ст.60 СК України презумується, що все майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (крім майна, зазначеного в ст..57 СК України). Поділ майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст..ст. 69-72 СК України.

Із змісту ст.ст. 60, 61, 63, 69 СК України та роз'яснень, що містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявність його на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 2008 року. 08 грудня 2008 року, тобто під час зареєстрованого шлюбу за договором купівлі - продажу на ім'я ОСОБА_8 для сім'ї було придбано автомобіль HYUNDAI SANTA FE, 2008 року випуску, вартістю 205000 грн. 4 листопада 2010 року Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану зареєстровано розірвання шлюбу ОСОБА_7 і ОСОБА_8

В судовому засіданні встановлені ті обставини, що частина коштів, за які було придбано спірний автомобіль, належала особисто відповідачу ОСОБА_8

Так з матеріалів цивільної справи слідує, що відповідач до укладення шлюбу працював за трудовим контрактом моряка на борту судна, отримував заробітну плату, мав відкритий депозитний рахунок у відділенні Миколаївського РУ Приватбанку .

Відповідно до відповіді Миколаївського РУ Приватбанку від 02.03.2010 року 01.11.2007 року на ім'я ОСОБА_8 будо відкрито депозитний рахунок на суму 7000 дол. США. Вклад повернуто ОСОБА_8 04.11.2008 року і виплачено в сумі 7735, 90 дол. США.

В судовому засіданні встановлено, що зазначені кошти, які належали особисто відповідачу, були витрачені саме на придбання спірного автомобіля HYUNDAI SANTA FE, 2008 року випуску, що визнала в судовому засіданні і позивачка.

З наявного у справі договору купівлі-продажу автомобіля від 08.12.2008 року вбачається, що вартість транспортного засобу на час його придбання становила 205000 грн.

Таким чином, з врахуванням існуючого на той час курсу долару США частка особистих коштів відповідача в придбаному автомобілі становила 1/3 частину.

Що ж стосується інших коштів, що складали 2/3 частини вартості автомобіля, то як слідує з наявних у матеріалах справи доказів, пояснень свідків у судовому засіданні, вони були зібрані спільно подружжям та їх батьками, оскільки на час придбання автомобіля сторони проживали однією сім'єю і мали спільний бюджет.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ).

Враховуючи ті обставини, що спірний автомобіль було відчужено відповідачем без згоди і відома ОСОБА_7, своєму батькові ОСОБА_6, який і є його власником на теперішній час, суд вважає за необхідне, стягнути з відповідача на користь позивачки його вартість у розмірі, що становить його 1/3 частку (2/3 : 2).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст..372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачка посилалася на те, що вартість автомобіля становить 205000 грн., відповідач не погоджувався з такою оцінкою майна, проте інших доказів у справі щодо іншої вартості спірного автомобіля на час розгляду справи суду не надав, суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства , вважає, що при вирішенні питання щодо вартості спірного майна слід виходити саме з його вартості, що становить 205000 грн.

Таким чином, розмір належної позивачці грошової компенсації 1/3 частини вартості автомобіля становить 68333 грн. (205000 грн. : 3), які і слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Що ж стосується інших вимог позивачки щодо поділу заробітної плати відповідача, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Як слідує з матеріалів справи і підтверджується поясненнями свідків в судовому засіданні отримувана відповідачем заробітна плата була використана на побутові потреби сім'ї позивачки і відповідача під час їх спільного проживання. А тому позов ОСОБА_7 в цій частині є недоведеним і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 68333 (шістдесят вісім тисяч триста тридцять три) грн. компенсації 1/3 частки вартості автомобіля HYUNDAI SANTA FE, 2008 року випуску.

В іншій частині в позові ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н.А. Спінчевська