Постанова

від 26.02.2007 по справі 33/447

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/447

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26.02.07 р.                                                                                 Справа № 33/447

Суддя господарського суду Донецької області Новікова Р.Г., при секретарі судового засіданні Овчинніковій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АЕМ - Транс” м. Донецьк

до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки

про:

-          визнання неправомірною дію Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки щодо передачі вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р. до Виконавчої служби Кіровського району м. Макіївки;

-          стягнення з відповідача збитків у розмірі 73 грн.12коп.;

-          стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної підприємству у розмірі 500грн.

за участю представників:

від позивача: Обухов О.Є. – за довіреністю від 13.01.2007р.

від відповідача: Макуріна О.С. –за довіреністю №226/06 від 15.01.2007р.

на підставі статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України було оголошено перерву з 20.02.2007р. по 26.02.2007р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „АЕМ - Транс” м. Донецьк звернулося до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки із позовом про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки; зобов'язання відповідача повернути ТОВ „АЕМ – Транс” 73 грн.12коп.; стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної підприємству у розмірі 1000грн.

В обґрунтування заявлених вимог щодо неправомірності дій відповідача позивач посилається на норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи підстави стягнення 73грн.12коп. позивач посилається на пункти 1 та 5 статті 216 та статтю 1212 Цивільного кодексу України. Підставою для стягнення моральної шкоди за твердженням позивача є пункт 2 статті 216, пункт 2 статті 229, пункт 1 статті 22 та пункти 1 та 4 статті 23 Цивільного кодексу України.

Як зазначає позивач, станом на 01.07.2006р. підприємство мало заборгованість перед відповідачем за травень 2006р. у розмірі 815грн. Вказана сума була перерахована платіжним дорученням №595 від 05.07.2006р.

15.07.2006р. на адресу підприємства надійшла вимога про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р. у розмірі 731грн.15коп. за травень 2006р.

04.09.2006р. Державною виконавчою службою у Кіровському районі м. Макіївка за допомогою платіжної вимоги №116 від 23.08.2006р. з рахунку підприємства були списані кошти у розмірі 804грн.27коп. в рахунок погашення заборгованості за вимогою про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р.

08.09.2006р. Державна виконавча служба у Кіровському районі м. Макіївка повернула підприємству кошти у розмірі 731грн.15коп. Решта суми, а саме – 73грн.12коп. були утримані виконавчою службою як виконавчий збір.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.12.2006 року про відкриття провадження в адміністративній справі №33/447 викликано представників сторін у попереднє судове засідання, призначене на 16.01.2007р. та витребувані певні документи.

У попередньому засіданні 16.01.2007р. позивач не відмовився від адміністративного позову і наполягав на заявлених вимогах, відповідач позовні вимоги не визнав.

У запереченнях на позовну заяву зазначено, що Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки відносно стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування діяло відповідно до норм чинного законодавства, а саме: правомірно винесло вимогу про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р., подало спірну вимогу про сплату боргу до Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Макіївки; а у зв'язку з погашенням Товариством з обмеженою відповідальністю „АЕМ - Транс” заборгованості по сплаті страхових внесків, яка зазначена у наданій раніше вимозі, надіслало на адресу виконавчої служби повідомлення про сплату боргу №44 від 31.08.2006р.

Державна виконавча служба у Кіровському районі м. Макіївки примусово списала кошти з рахунка Товариства з обмеженою відповідальністю „АЕМ - Транс” після повідомлення її управлінням про відсутність заборгованості перед фондом у цього підприємства.

На підставі викладеного, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки просило у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою від 16.01.2007р., винесеною за результатами попереднього судового засідання, з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку від позивача та відповідача судом були витребувані документи та вдруге викликано сторін у засідання на 05.02.2007р.

У листі №21 від 25.01.2007р. позивач частково змінив позовні вимоги та наполягав на визнанні неправомірними бездіяльність посадових осіб відповідача під час виконання ними посадових обов'язків та прийнятті необґрунтованого рішення про проведення примусового стягнення недоїмки.

Крім того, позивач зазначив, що підставою для стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки 73грн.12коп. є норми статті 610, пункт 1 статті 614, пункти 1 та 4 статті 611 Цивільного кодексу України, які визначають підстави відшкодування збитків за порушення зобов'язання.

Погіршення ділової репутації підприємства проявилось у ставленні посадових осіб підприємства та працівників банку, зниження довіри з боку банківської установи (більш тривалі строки розгляду заяв та підготовки необхідних довідок спеціалістами банку з питань продажу техніки та виведення її з залогу, жорсткі вимоги до застави).

У засіданні від 05.02.2007р. представник відповідача надав лист №675/06 від 05.02.2007р., де зазначив наступне.

При направленні 04.08.2006р. вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р. на адресу Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Макіївки у підприємства була наявна недоїмка зі сплати страхових внесків.

Повідомлення про сплату боргу №44 від 31.08.2006р. позивачем направлене на адресу Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Макіївки 31.08.2006р.

За наслідками підготовчого провадження було винесено ухвалу від 05.02.2007р. про призначення справи до судового розгляду на 20.02.2007р.

Головуючим були роз'яснені процесуальні права та обов'язки сторонам, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач змінив позовні вимоги та наполягав на визнанні неправомірною рішення Управління Пенсійного Фонду України Кіровського району м. Макіївки про передачу вимоги про сплату боргу до Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Макіївки, тобто фактично позивач просив визнати неправомірною дії Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки щодо передачі вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р. на адресу Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Макіївки.

Позивач також зменшив розмір моральної шкоди до 500грн. та додатково пояснив, що 73грн.12коп. заявлені до стягнення на підставі норм пункту 1 статті 218, пункту 3 статті 249, пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України.

На підставі статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України було оголошено перерву з 20.02.2007р. по 26.02.2007р.

Під час судового розгляду були досліджені: платіжна вимога №116 від 23.08.2006р.; витяги з банківського реєстру; лист ТОВ „АЕМ - Транс” №452 від 12.09.2006р.; лист Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Макіївки №8220/12 від 25.09.2006р.; витяг зі статуту ТОВ „АЕМ - Транс”; протокол №1 зборів учасників від 18.07.2004р.; довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; Положення про Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки; заперечення на позовну заяву від 16.01.2007р.; лист ТОВ „АЕМ - Транс” №360 від 05.07.2006р.; фіскальний чек №5079 від 07.07.2006р.; акт №41 від 23.06.2006р. перевірки додержання вимог законодавства щодо розрахунків з бюджетом ПФУ по страхових внесках та формування індивідуальних відомостей застрахованих осіб страхувальником-юридичною особою ТОВ „АЕМ - Транс”; розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за січень-травень 2006р.; лист №21 від 25.01.2007р.; договір на інформаційне - юридичне забезпечення позову від 04.09.2006р.; лист Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки №675/06 від 05.02.2007р.; лист Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки №1016 від 20.02.2007р.; вимога про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р.; повідомлення про вручення поштової кореспонденції від 12.07.2006р.; лист Донецького регіонального управління Приватбанку від 12.02.2007р.; лист від 14.02.2007р.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „АЕМ-транс” м. Донецьк була направлена вимога про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р., де зазначено, що станом на 01.07.2006р. у підприємства наявна заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 731грн.15коп.

Частиною 3 статі 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р. територіальним органам Пенсійного фонду надано право надсилати страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Документом, що визначає процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах є Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі – Інструкція), затверджена Постановою правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003р. (реєстрація в Мінюсті 16.01.2004 за №64/8663).

Розділ 8 цієї Інструкції визначає порядок стягнення заборгованості зі страхувальників.

Відповідно до підпункту „б” пункту 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У такому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції для страхувальника - юридичної особи.

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Відповідно до норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р. недоїмкою (простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків) є - суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону.

Згідно із пунктами 4 та 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р. страхувальники зобов'язані сплачувати страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, в даному випадку, базовим звітним періодом є - календарний місяць.

Як зазначає відповідач і з цим погоджується позивач, станом на 01.07.2006р. дійсно існувала сума недоїмки зі сплати страхових внесків за травень 2006р. у розмірі 731грн.15коп.

Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги страхувальнику працівники, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, передають корінець такої вимоги з відміткою про вручення відділу надходження доходів.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №267979 від 12.07.2006р., вимога про сплату боргу була отримана позивачем 15.07.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням №595 від 05.07.2006р.та платіжним дорученням №596 від 05.07.2006р. позивачем було перераховано 830грн. в рахунок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2006р.

Згідно із частиною 9 статті 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р. встановлено, що днем сплати страхових внесків вважається у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Відповідно до підпункту „а” пункту 8.6 Інструкції вимога вважається відкликаною, якщо сума боргу самостійно погашається страхувальником. В такому випадку вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми недоїмки.

Згідно пояснень відповідача (лист Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки №1016 від 20.02.2007р.) сума 815грн., сплачена платіжним дорученням №595 від 05.07.2006р., була зарахована в особовому рахунку платника 05.07.2006р. Виписка про рух коштів на поточному рахунку Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки надійшла на адресу відповідача 06.07.2006р.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача (лист №675/06 від 05.02.2007р.) щодо правомірності направлення 04.08.2006р. на адресу Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Макіївки вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р. з наступних підстав.

Відповідно до змісту вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р., в ній зафіксований факт наявності недоїмки зі сплати страхових внесків станом на 01.07.2006р. Згідно листа Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки №1016 від 20.02.2007р. наступна заборгованість у розмірі 822грн.98коп. виникла 20.07.2006р.

Перед направленням вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р. перевірялась наявність заборгованості станом на 04.08.2006р. Тому на думку відповідача, направлення 04.08.2006р. на адресу Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Макіївки вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р. є цілком правомірним.

Відповідно до підпункту „б” пункту 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Згідно із пунктом 8.9 Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.

Таким чином, якщо станом на 04.08.2006р. існувала нова сума заборгованості зі сплати страхових внесків, відповідач мав винести нову вимогу про сплату боргу саме на вказану суму.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду, що спірна дія вчинена ним обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для вчинення дії, та з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ця дія.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім вимоги про визнання неправомірними дій відповідача з направлення вимоги про сплату боргу до Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Макіївки позивач наполягає на стягненні збитків у розмірі 73грн.12коп. та моральної шкоди у розмірі 500грн.

Як вбачається з пояснень позивача, викладених у позові та листах №21 від 25.01.2007р., б/н від 14.02.2007р. на підставі норм пункту 1 статті 218, пункту 3 статті 249, пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України та статті 610, пункт 1 статті 614, пункти 1 та 4 статті 611 Цивільного кодексу України. Вказані норми визначають підстави відшкодування збитків за порушення зобов'язань.

Відповідно до статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

При цьому, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Проте вимога про стягнення збитків у розмірі 73грн.12коп. має розглядатись в порядку господарського судочинства України.

З урахуванням цього провадження в адміністративній справі в частині стягнення збитків у розмірі 73грн.12коп. підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки моральної шкоди у розмірі 500грн., то слід зазначити наступне.

Стаття 23 Цивільного кодексу України визначає, що моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Пунктом 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, позивач не довів суду факт заподіяння діями відповідача, які полягали у направленні вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р.на адресу Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Макіївки, моральної шкоди шляхом приниженні ділової репутації юридичної особи.

Враховуючи те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме – визнати неправомірною дію Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки щодо передачі вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р. до Виконавчої служби Кіровського району м. Макіївки.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної підприємству у розмірі 500грн.

Закрити провадження в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 73 грн.12коп.

Частина 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначає - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до договору на інформаційно-юридичне обслуговування позову від 04.09.2006р., укладеного між позивачем (далі - Замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності Шамовим С.Е. (далі - Виконавець), виконавець надає замовникові правові послуги, які полягають у складанні документів, наданні консультацій та забезпеченні необхідної інформації в процесі підготовки та розгляду спорів із Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки.

На підставі цього договору, акту від 15.01.2007р. приймання послуг правового характеру за договором від 04.09.2006р., рахунку-фактури від 15.01.2007р. та квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.01.2007р. позивачем було перераховано 500грн. суб'єкту підприємницької діяльності Шамову С.Е.

Відповідно до частини 3 статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачеві судовий збір у розмірі 3грн.40коп. та 166грн.66коп. витрат на правову допомогу.

Керуючись нормами Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003р. (реєстрація в Мінюсті 16.01.2004 за №64/8663), Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р., статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 53, 54, 69-71, 79, 94, 98, 107, 110, 111, 114, 121, 122-170, 254, Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                           ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АЕМ - Транс” м. Донецьк до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки про - визнання неправомірною дію Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки щодо передачі вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р. до Виконавчої служби Кіровського району м. Макіївки; стягнення з відповідача збитків у розмірі 73 грн.12коп.; стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної підприємству у розмірі 500грн. – задовольнити частково.

Визнати неправомірною дію Управління Пенсійного фонду України у Кіровському районі м. Макіївки щодо передачі вимоги про сплату боргу №Ю-273/06 від 05.07.2006р. до Виконавчої служби Кіровського району м. Макіївки.

Відмовити у задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АЕМ - Транс” м. Донецьк про стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної підприємству у розмірі 500грн.

Закрити провадження в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 73 грн.12коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АЕМ - Транс” м. Донецьк (83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, буд. 36, к. 45, ЗКПО 33049362) судовий збір у розмірі 3грн.40коп. відповідно до задоволених вимог та 166грн.66коп. витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні 26.02.2007р. було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст виготовлено 02.03.2007р.

Суддя                                                                                                Новікова Р.Г.           

Надруковано 3 примірника: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи