Рішення

від 25.08.2015 по справі 902/158/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2015 р. Справа № 902/158/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засіданні Горейка М.В.,

позивача: Грабік О.А., довіреність №б/н від 01.01.2015р., паспорт серії АВ 954242 виданий Строміським РВ УМВС України у Вінницькій області 03.09.2011р.,

у відсутності представників відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Полімер" (вул. Карла Маркса, 50, м. Вінниця)

до 1. : товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпак" (вул. Карла Маркса, 50, м. Вінниця)

до 2.: товариства з обмеженою відповідальністю "Дім полімерів" (вул. Чернишевська, 13, м. Харків, 61057; вул. Тернопільська, буд. 9, м. Хмельницький, 29018)

про розірвання договору та стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ :

09.02.2015 р. до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №б/н від 04.02.2015 р. товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Полімер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпак" (ТОВ «Поліпак», відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Дім полімерів" (ТОВ «Дім полімерів», відповідач 2) про розірвання договору поставки №300511 від 12.07.2011р., укладеного між позивачем - ТОВ - підприємством "Полімер" та відповідачем 2 - ТОВ "Дім полімерів". Також позивач заявив вимогу про стягнення з ТОВ "Поліпак" на користь ТОВ - підприємства "Полімер" 1000 грн. штрафу на підставі договору поруки від 21.09.2012 р.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем 2 умов договору, а саме незаміною на вимогу покупця неякісно поставленої деталі, у наслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладені договору. Відтак, огляду на положення ст.651 ЦК України, позивач просить розірвати укладений договір, окрім того, також просить стягнути з відповідача 1 штраф в розмірі 1000 грн., оскільки за договором поруки останній є поручителем відповідача 2 на суму 1000 грн відповідно до положень договору поруки від 21 вересня 2012 року.

Ухвалою від 12.02.2015 р. вказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Позивач, не погоджуючись із винесенням ухвали від 12.02.2015 р. про передачу позовної заяви за підсудністю до господарського суду Харківської області, подав апеляційну скаргу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р. ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.02.2015 р. скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою від 25.05.2015 р. суддею господарського суду Вінницької області Білоусом В.В. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 11.06.2015 р.

10.06.2015 р. суддя Білоус В.В. подав заяву про самовідвід від розгляду справи №902/158/15 з метою усунення і недопущення будь-яких сумнівів позивача у справі №902/158/15 в об'єктивності, неупередженості при подальшому розгляді справи.

Ухвалою суду від 11.06.2015 року заяву про самовідвід судді Білоуса В.В. задоволено з підстав, наведених у ній.

11.06.2015р. відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду справу №902/158/15 передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 15.06.2015р. вказану справу суддею Тварковським А.А. прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

30.06.2015р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 11.08.2015р. через неявку в судове засідання представників відповідачів 1, 2 та неподання ними витребуваних судом доказів.

11.08.2015р. в судове засідання з'явилася представник позивача, надавши суду витребуванні ухвалою докази, які долучено до матеріалів справи. Відповідачі 1 та 2 повноважних представників в судове засідання повторно не направили, витребуваних ухвалою доказів не надали не зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися ухвалою, яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією.

Ухвалою суду від 11.08.2015 року розгляд справи відкладено до 25.08.2015 року, разом із тим за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів

В судове засідання від 25.08.2015 року з'явилася представник позивача, котра позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити повністю.

Будучи належним чином повідомлений, відповідач 1 в судове засідання свого представника не направив. При цьому слід відмітити, що 30.06.2015 року від нього до суду надійшла заява, відповідно до якої останній проти пред'явленої позовної вимоги не заперечує, справу просить розглядати за відсутності свого представника.

Також не направив в судове засідання повноважного представника і відповідач 2. Відтак його процесуальна позиція щодо заявленого позову суду невідома. Як свідчать матеріали справи поштова кореспонденція останньому направлялася за адресою, що вказана в договорі поставки, та адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Направлена судом на першу адресу відповідача 2 кореспонденція повернута поштовими відділеннями з відмітками "за закінченням терміну зберігання", натомість направлена судом кореспонденція за другою адресою, тобто тією, що значиться в ЄДРПОУ, до суду станом на час розгляду справи не повернулася. Разом із тим, як вбачається з реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Вінницької області та даних з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвала суду надсилалася відповідачу 2, однак інформація про зміст та стан поштового відправлення відсутня.

Відповідно до абз. 3 п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, слід відмітити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого не є відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України та факт закінчення строку розгляду справи, визначеного ст.69 ГПК України, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача 2 про дату, час і місце розгляду справи.

Відтак, з огляду на належне повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи та зважаючи на достатність наявних у справі доказів для об'єктивного прийняття рішення, суд дійшов висновку розглядати справу за їх відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 липня 2011 року між ТОВ підприємством «Полімер» та ТОВ «Дім полімерів» укладено договір поставки №300511 з Додатком 1 до вказаного договору (а.с.57-63).

Відповідно до умов п.1 Договору ТОВ «Дім полімерів» зобов'язувалося передати у власність позивача обладнання - високопродуктивну 3-шарову соекструзійну видувну машину, характеристики якого вказуються в специфікації (Додаток 1), здійснити монтаж та запуск виробничих потужностей обладнання на виробничих площах покупця та провести введення в експлуатацію обладнання на виробничих площах покупця. У свою чергу ТОВ підприємство «Полімер» зобов'язується прийняти обладнання, оплатити його вартість, а також вартість робіт в строки та розміри, передбачені цим договором.

Згідно із п.4.1 Договору ціна договору складає 5 776 011 грн, що на момент підписання договору еквівалентно 721 100 доларів США.

В п.4.2 Договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

- протягом п'яти банківських днів з моменту укладання Договору покупець здійснює перший платіж в розмірі 20% від ціни Договору, що становить 1155202,2 грн та еквівалентно 144220 доларам США;

- протягом 180 банківських днів з моменту виконання п.6.2 Договору (щодо здійснення тестового запуску обладнання та складання акту тестового запуску у випадку відсутності зауважень до обладнання) покупець здійснює другий платіж в розмірі 70% від ціни Договору, що становить 4043207,7 грн, що еквівалентно 504770 доларів США;

- протягом 3 днів з моменту підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію покупець здійснює третій платіж в розмірі 10% від ціни Договору, що становить 577601,1 грн та еквівалентно 72110 доларам США.

На виконання умов Договору позивачем на користь відповідача 2 перераховано кошти в загальному розмірі 517601,3 грн, що стверджується наявними у справі платіжними дорученнями (а.с.115-126).

20 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем 2 підписано акт введення в експлуатацію обладнання із зауваженнями, згідно із яким сторонами Договору встановлено, що високопродуктивна 3-шарова соекструзійна видувна машина не у повному обсязі відповідає технічним характеристикам обладнання, викладеним у Додатку 1 до договору поставки №300511 від 12 липня 2011 року, а саме: не забезпечує належну якість продукції та продуктивність (а.с.56).

Пунктом 6.8 Договору встановлено, що після завершення робіт з монтажу обладнання, в рамках строку встановленого п.6.7 цього Договору, сторони складають акт введення в експлуатацію, в якому вказується про стан роботи (функціонування) обладнання без зауважень або перелік виявлених зауважень із зазначенням строків усунення виявлених недоліків. Постачальник зобов'язаний за власний рахунок усунути недоліки в розумний строк, що не перевищує 10 (десять) робочих днів.

Втім, розглядом справи встановлено, що зафіксовані в акті від 20 вересня 2012 року недоліки, відповідачем 2 усунені не були.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір поруки від 21 вересня 2012 року (а.с.40-42), відповідно до якого поручитель - ТОВ «Поліпак» зобов'язується частково в сумі 1000 гривень відповідати перед кредитором - ТОВ підприємством «Полімер» за виконання ТОВ «Дім полімерів» зобов'язань, що виникли з договору поставки №300511 від 12.07.2011 року.

Оскільки відповідач 2 визначені в акті від 20 вересня 2012 року недоліки не усунув, позивач уклав із компанією LUNG MENG MACHINERY CO. LTD договір купівлі-продажу №1 від 19 травня 2014 року, згідно із яким придбав формуючу екструзійну головку для виробництва плівки на високопродуктивній 3-шаровій соекструзійній видувній машині (а.с.42-46).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою господарські зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями, котрі регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що спір виник між позивачем та відповідачем 2 з підстав поставки обладнання, яке не відповідає технічним характеристикам, зазначеним у Додатку 1 (специфікації) до договору поставки, тобто з підстав поставки відповідачем 2 обладнання неналежної якості, при цьому також через не усунення останнім виявлених недоліків, що зафіксовані в акті введення обладнання в експлуатацію.

Статтею 678 ЦК України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості та дії покупця у зв'язку із цим.

Так, відповідно до частин 1 та 2 вказаної статті покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Втім, як встановлено судом, наданими ст.678 ЦК України спеціальними способами захисту позивач не скористався, разом із тим, виходячи із системного аналізу положень ЦК України, це не позбавляє ТОВ «Полімер» та не забороняє йому скористатися правом щодо розірвання укладеного договору на загальних підставах, обравши саме такий спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, позивач посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань, визначених у спірному договорі, на підставі положень ст.651 ЦК України просить його розірвати.

Розглядаючи взаємовідносини сторін договору поставки в контексті ст.651 ЦК України, суд погоджуючись із заявленими позовними вимогами, з огляду на наступне.

В силу дії статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13 істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Разом із тим, матеріалами справи, зокрема п.6.9 договору поставки №300511 від 12.07.2011 року, підтверджено, що постачальник вважається таким, що належним чином виконав умови договору поставки в повному обсязі, після підписання сторонами акту введення в експлуатацію обладнання, яке відповідає вимогам, визначеним сторонами у Додатку №1 до спірного договору, а підтвердженням належного виконання умов Договору є акт введення в експлуатацію обладнання. При цьому, виходячи із п.6.8 договору, акт введення в експлуатацію обладнання складається без зауважень, а у разі наявності таких, постачальник у 10-денний строк за власний рахунок зобов'язаний їх усунути.

Таким чином, з системного аналізу викладених положень Договору, вбачається, що підтвердженням належного виконання відповідачем 2 свого обов'язку за договором поставки є факт підписання сторонами без будь-яких зауважень акту введення в експлуатацію поставленого обладнання.

Натомість, актом введення в експлуатацію обладнання від 20.09.2012 року, стверджується протилежне: високопродуктивна 3-шарова соекструзійна видувна машина не у повному обсязі відповідає технічним характеристикам обладнання, викладеним у Додатку 1 до договору поставки №300511 від 12 липня 2011 року, а саме: не забезпечує належну якість продукції та продуктивність.

З огляду на викладене, в матеріалах справи наявні докази виконання відповідачем 2 зобов'язань за договором поставки неналежним чином. Тобто, судом встановлено, що мало місце порушення відповідачем 2 умов договору щодо якості поставленого товару та обов'язку усунення виявлених недоліків.

Разом із тим, надаючи оцінку порушенню відповідачем 2 вказаних умов договору через призму поняття істотності порушення договору, як на те вказує ВСУ, слід зазначити наступне.

Так, на думку суду, очевидним та не потребує доведення той факт, що позивач, укладаючи договір поставки обладнання та оплачуючи придбаний товар, мав на меті, з огляду на вказані у Додатку 1 технічні характеристики обладнання, та розраховував на певний результат щодо виробництва плівки, зокрема в частині продуктивності та характеристик виробленого продукту (ширина плівки (макс): 1600 мм, макс. продуктивність: 350 кг/год), при цьому не важливо з якою ціллю позивач використав би цей результат. Утім, як видно із акту введення в експлуатацію обладнання від 20 вересня 2012 року, позивач, розраховуючи на один результат, гарантований умовами договору, отримав дещо інший - обладнання не забезпечує належну якість та продуктивність: не підтримується російська мова; main PC втрачає зв'язок з термоконтролерами; main PC періодично зависає; при відхиленні встановленого розміру від розміру, на якому калібрувалась система, розмір фактичний не відповідає розміру встановленому, чим більше відхилення, тим більша невідповідність, відхилення фактичного розміру від встановленого повинно складати не більше 10 мм; інколи при старті чи рестарті ІВС працює некоректно - при досягненні фактичного розміру плівки система ІВС переводиться в автоматичний режим, при цьому система не відпрацьовує автоматичне підтримання заданих параметрів, роздуває пузир до великих розмірів, працюючи за незрозумілими алгоритмом, із такої ситуації вивести систему своїми діями неможливо, потрібно зачекати 20-25 хв. поки система не пропрацює, зрозуміє, що вона робить, а потім починає працювати нормально, екструдер повинен виходити на робочі розміри протягом 5 хвилин; зависає PLC дозатор екструдера С; не працює сенсорний екран PLC товщиноміра; при встановленій продуктивності більше 220 кг/год - фактична продуктивність завжди менша; плівка, яка виготовляється, виходить з формуючої щілини голови з яскраво вираженими смугами 4 по 2. Тобто, дана обставина значною мірою позбавила позивача очікуваного результату, який мав би місце у разі належного виконання відповідачем 2 свого договірного зобов'язання.

Таким чином, в сукупності надаючи оцінку доказам наявним у справі, суд дійшов висновку, що не виконання відповідачем по справі взятих на себе зобов'язань по договору поставки, фактично позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні цього договору. А відтак, в силу вимог ч.2 ст.651 ЦК України наявні правові підстави для розірвання вказаного договору.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Окрім того, відповідно до умов договору поруки, що міститься у справі, та з урахуванням положень ч.2 ст. 554 ЦК України підлягають стягненню з відповідача 1 як з поручителя відповідача 2 кошти в сумі 1000 грн.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

В силу вимог ч. 1 та 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задоволити позов в повному обсязі.

У зв'язку із задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідачів, виходячи із заявлених до кожного із них позовних вимог (до відповідача 1 вимоги майнового характеру, до відповідача 2 вимоги немайнового характеру), відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір поставки №300511 від 12.07.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством "Полімер" (вул. Карла Маркса, 50, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 23058539) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дім полімерів" (вул. Чернишевська, 13, м. Харків, 61057; вул. Тернопільська, буд. 9, м. Хмельницький, 29018, код ЄДРПОУ 36989357).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дім полімерів" (вул. Чернишевська, 13, м. Харків, 61057; вул. Тернопільська, буд. 9, м. Хмельницький, 29018, код ЄДРПОУ 36989357) на користь товариства з обмеженою відповідальністю- підприємства "Полімер" (вул. Карла Маркса, 50, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 23058539) 1218 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпак" (вул. Карла Маркса, 50, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 31576346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю- підприємства "Полімер" (вул. Карла Маркса, 50, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 23058539) 1000 грн штрафу та 1827 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити відповідачам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 31 серпня 2015 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 1 (вул. Карла Маркса, 50, м. Вінниця)

3, 4 - відповідачу 2 "Дім полімерів" (вул. Чернишевська, 13, м. Харків, 61057; вул. Тернопільська, буд. 9, м. Хмельницький, 29018)