Рішення

від 27.08.2010 по справі 2-207-10

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Оріхівський районний суд Запорізької області

м. Оріхів, вул. Першотравнева, 23, 70500, (06141) 4-36-23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

27 серпня 2010 року м.Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого судді Плечищевої О.В.

При секретарі Лазько В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Оріхівського районного суду Запорізької області по вулиці Першотравнева, 23 в місті Оріхові Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що з 23 жовтня 1982 року вона перебувала у шлюбі з громадянином ОСОБА_2 (далі по тексту - Відповідач).

Від шлюбу вони мають дітей: сина - Дмитра, та доньку - Катерину, які весь час проживали разом з нею без відповідного піклування зі сторони Відповідача.

06 червня 2006 року шлюб між ними був розірваний, підтвердженням чому є свідоцтво про розірвання шлюбу серії І-ЖС № 014701, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Оріхівського РУЮ Запорізької області, актовий запис № 94.

Під час шлюбу ними набуте майно, яке у відповідності з вимогами ст. 60 Сімейного кодексу України, належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: житловий будинок з господарсько- побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: Запорізька область, місто Оріхів, вул. Ветеринарна / Радянська, буд. 27/1, підтвердженням чого є договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом 03 травня 1988 року за реєстровим № 10094.

На теперішній час згоди про добровільний поділ майна ними не досягнуто, що спонукало її звернутися до суду, адже всі документи на вказаний будинок виписані на ім'я Відповідача.

На житловий будинок у відповідності до положень ст. 70 Сімейного кодексу України вона має право на рівну частку, однак частиною 3 цієї ж статті передбачено можливість відступу судом від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Вона вважає, що проживання дітей з нею та відсутність з боку Відповідача будь-якого піклування стосовно утримання не тільки їхньої родини, а й їхнього спільного будинку і є істотною обставиною для такого відступу, а тому має намір просити суд визначити її дольову частку в спільно нажитому майні в розмірі 2 / 3 частини, що буде цілком справедливо, адже вона самостійно лише за допомогою дітей на власні кошти та власними силами здійснює поточні ремонти, облаштовує будинок та прилеглу територію, оплачує всі комунальні платежі, тощо.

У відповідності до вимог ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України вона визначає ціну позову виходячи з вартості спільного майна та частки на яке вона претендує, що в грошовому виразі становить 3936 грн. ( 2 / 3 частини встановленої вартості житлового будинку).

Статтею 68 Сімейного кодексу України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, підтвердженням чому також є положення ст. 368 Цивільного кодексу України, а ст. 370 Цивільного кодексу України надає їй право на виділ у натурі частки із майна що є у спільній сумісні власності.

Стаття ЦК України кожній особі надає право на захист свого права в разі його порушення чи невизнання.

У відповідності ж до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав І хюби є визнання права.

Не маючи достатніх знань в галузі юриспруденції та користуючись своїм конституційним правом на тоавову допомогу вона звернулася до адвоката за отримання правової допомоги, за шо сплатила 200, '"' грн..

підтвердженням чому є квитанція до прибуткового касового ордеру від 16.10.2009 року, що у відповідності до вимог ст.ст. 79, 84 Цивільного процесуального кодексу України являється судовими витратами.

В судовому засіданні Представник позивача вимогах довірителя наполягає та прохає позов задовольнити повністю та поділити майно, що набуте подружжям під час шлюбу, визнавши за довірителем право власності на 2 / 3 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами з правом реєстрації в підприємствах бюро технічної інвентаризації.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (іпостановляє заочне рішення). На підставі чого судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, про що Позивач не заперечує.

Суд, заслухавши Представника позивача та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Судовим слідством встановлено, що сторони по справі знаходились у шлюбних відносинах з 23 жовтня 1982 року по 06 червня 2006 року, що стверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії 1-ЖС № 499678 виданого 23.10.1982 р. та Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-ЖС № 014701 виданого

06.06.2006 р.

Згідно правил ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування і ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеної норми цивільного процесуального законодавства України, суд при обранні кола майна що підлягає поділу, керувався наявністю майна в натурі на час розірвання шлюбу та належність його на праві спільної власності подружжю.

До кола майна, що сторонами було набуто під час спільного шлюбу, яке є в натурі на час розірвання шлюбу, суд вважає входить: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: Запорізька область, місто Оріхів, вул. Ветеринарна / Радянська, буд. 27 / 1; що у відповідності до вимог ст. 60 СК України і ст. 368 ЦК України є спільною сумісною власністю і є рівною.

Як зазначено у ч. З ст. 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Однак, стороною позивачів не було надано суду, належних та допустимих доказів, що з позивачкою проживають малолітні чи неповнолітні діти, і розмір аліментів недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування чи інші обставини, що мають істотне значення; а тому суд не вбачає підстав для відступу від засади рівності часток подружжя.

Керуючись ст.ст. 11, 27, 31, 57, 58, 59, 60, 74, 76, 88, 167, 199, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 14, 16, 181, 182, 267, 331, 334, 355-372 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 60,70,71 СК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на У частину житлового будинку 2 господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: Запорізька область, міст: Оріхів, вул. Ветеринарна / Радянська, буд. 27/1.

В інших позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачене державне мито у розмірі 38 грн. 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені витраті на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 90 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстани протягом 10 днів дня проголошення рішення

Суддя:

ОСОБА_3