Ухвала

від 31.08.2015 по справі 760/11223/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Івченко О.М.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року скасувати, та постановити нову ухвалу про повернення позовної заяви позивачу.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду 1-ї інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги, що при визначенні за правилами підсудності Позивачка керувалась ст.114 ЦПК України, проте, можливість застосування положень цієї статті передбачає обов'язкове подання документу на підтвердження місцезнаходження майна. Зазначена вимога Позивачкою не була виконана, вказані Позивачкою адреси місцезнаходження об'єктів нерухомого майна не підтверджені ніякими документами, хоча саме на Позивача покладається обов'язок доказування та підтвердження своїх вимог належними та допустимими доказами згідно вимог ст. 58-60 ЦПК України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Унікальний номер справи: 760/11223/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/11960/201 5 Головуючий у суді першої інстанції: Калініченко О.Б. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В. Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Суд першої інстанції, відкриваючи провадження, виходив з того, що у зазначеній позовній заяві вказується адреса знаходження нерухомого майна, а саме квартири: АДРЕСА_1, що у Солом'янському районі м. Києва, та двох земельних ділянок, які розташовані у с. Велика Дубечня Вишгородського району Київської області.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ст. 115 Цивільного процесуального кодексу України , якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Cудом першої інстанції враховано, що пунктом 34 Постанови Вищого спеціалізованого суду України № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що питання про підсудність справ визначається ЦПК, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VII-1 - щодо заяв про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішень іноземних судів; статтею 404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; статтею 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

Якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК України.

При цьому колегія суддів зазначає, що нормами ст. 114 ЦПК України враховано виключну підсудність справ щодо нерухомого майна, а саме: позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майнаабо основної його частини.

Разом з тим, ні апелянтом, ні його представником не спростовано належними та допустимими доказами, що зазначена квартира: АДРЕСА_1, розташована у Солом'янському районі м. Києва, не є основною частиною майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин доводи апеляційної скарги, що мало місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому ця ухвала підлягає скасуванню, не знайшли підтвердження матеріалами справи.

З огляду на те, що доводи апеляційної скарги висновків в ухвалі суду не спростовують та містяться лише на формальних міркуваннях, колегія суддів вважає, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року обґрунтована та законна і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: