Ухвала

від 17.03.2010 по справі 01/21-38     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"17" березня 2010 р. Справа № 01/21-38

за позовом торгово-виробничого обслуговуючого підприємства В«Комірекс ОСОБА_1 ОСОБА_2, Сєматицький повіт, місцевість Сємятиче

до товариства з обмеженою відповідальністю В«ФорасВ» , м. Луцьк

про стягнення 25 995 Євро,

Суддя Якушева І.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 (довір. від 12.01.2010р.)

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 25 995 Євро за непоставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві від 22.02.2010р., представник відповідача, будучи в судовому засіданні 24.02.2010р., позову не визнали, просили у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивач з вимогою про повернення безпідставно перерахованих коштів до відповідача не звертався. У зв'язку з цим вважав, що не настав строк виконання зобов'язання по поверненню безпідставно перерахованих грошових коштів та відсутній сам факт порушення прав позивача.

Також відповідач вказував на те, що статтею 533 ЦК України передбачено, що зобов'язання підлягає виконанню у національній валюті. Валютою виконання грошового зобов'язання є гривня. В ст. 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Допускається лише визначення еквіваленту зобов'язання у іноземній валюті, а не сплата нею. Відтак, вважав, що позовні вимоги торгово-виробничого обслуговуючого підприємства «Комірекс ОСОБА_1 ОСОБА_2»не грунтуються на нормах чинного законодавства.

В додаткових запереченнях на позов від 15.03.2010р. відповідач просить припинити провадження у справі, посилаючись на таке:

- у позовній заяві позивач зазначав про те, що перерахування ним на рахунок відповідача валюти за відсутності між сторонами контракту було безпідставним. Дане посилання не відповідає дійсності. Позивачем було перераховано валютні кошти на розрахунковий рахунок товариства на підставі укладеного факсом у 2008р. контракту №03/08.

Нормативні акти міжнародного права чітко визначають право на укладення контракту факсом.

Більше того, таке право передбачене і національним законодавством України.

Так, відповідно до ч.1ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частиною 1 ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно з ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства.

Як і передбачено ч. 1ст. 181 Господарського кодексу України позивачем та відповідачем було підтверджено прийняття до виконання контракту №03/08 шляхом проведення позивачем платежу, а відповідачем поставки товару. За наслідками укладення у 2008р. між сторонами контракту товариством було поставлено позивачу товарно-матеріальні цінності - гриби лисички, свіжі охолоджені. Оскільки поставка товару відбулась через митний кордон України, а саме, через Волинську митницю, то операція підтверджується вантажно-митною декларацією та комерційним інвойсом.

За відсутності контракту перерахування валютних коштів у такому розмірі від нерезидента з переміщенням їх через митний кордон України було б неможливим, оскільки переказ валюти через митний кордон потребує ряд документів, серед яких є контракт.

Підтвердженням існування між сторонами договірних зобов'язань є також додатки до контракту №03/08, які підписувались сторонами після укладення контракту.

Іншими доказами існування такого контракту є подані самим же позивачем додатки до позовної заяви, зокрема, рахунки-проформи ТзОВ «Форас»та платіжні документи позивача. В даних документах зазначається про те, що перерахування грошових коштів здійснюється позивачем на виконання контракту.

Укладеним сторонами контрактом №03/08 було передбачено, що, по-перше, спори з приводу виконання умов контракту будуть розглядатись судом при торгово-промисловій палаті за місцезнаходженням позивача. Та, по-друге, при вирішенні спірних питань буде застосовуватись матеріальне право країни позивача.

Таким чином, укладеним сторонами договором було визначено підсудність спорів з даного договору у суді при торгово-промисловій палаті, що знаходиться за місцезнаходженням позивача. Також сторонами було досягнуто згоди про те, що при розгляді спорів будуть застосовуватись норми матеріального права країни позивача.

Вищевикладені умови договору свідчать про те, що позов торгово-виробничого обслуговуючого підприємства «Комірекс ОСОБА_1 ОСОБА_2»до товариства з обмеженою відповідальністю «Форас»не може розглядатись в господарському суді Волинської області внаслідок того, що сторонами було визначено договірну підсудність спорів за місцезнаходженням позивача, а також сторонами було погоджено, що при вирішенні спорів мають застосовуватись норми матеріального права країни позивача, тобто має застосовуватись не українське законодавство, а законодавство ОСОБА_4.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що постають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначаються Законом України «Про міжнародне приватне право».

За відсутності у господарсько-процесуальному кодексі України інституту договірної підсудності визначальною є позиція Верховного Суду України, який зазначив, що спори що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у визначених випадках можуть розглядатись судами України, а також за згодою сторін спору міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при торгово-промисловій палаті України, при цьому застосування ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право»не суперечить положенням господарського процесуального кодексу України, більше того, при розгляді справ за участю іноземного елемента зазначений нормативний акт є спеціальним щодо ГК України, у зв'язку із чим, за загальним правилом, повинні застосовуватись саме положення зазначеного Закону. Як висновок Верховний суд України зазначає, що відмова судів у розгляді спорів за участю іноземного елемента при існуванні угоди (умови угоди) про підсудність спору господарському суду України на підставі того, що норми ГПК України не містять норм про договірну підсудність є незаконною. Відповідно до даного висновку, якщо існує угода (умови угоди) про підсудність спору не господарському суду України, а іншій судовій установі в іншій країні, то саме там і має розглядатись спір.

Такими чином, визначення сторонами у контракті №03/08 договірної підсудності по розгляду спору при торгово-промисловій палаті за місцезнаходженням позивача відповідає Закону України «Про міжнародне приватне право», що є спеціальною щодо ГПК України нормою, а сама договірна підсудність є обов'язковою умовою як для сторін договору, так і для судів. Визначена у контракті №03/08 підсудність передбачає інший порядок вирішення спору та унеможливлює розгляд господарським судом Волинської області справи №01/21-38.

Оскільки відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено, що учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин, то додатковим підтвердженням неможливості розгляду даного спору в господарському суді Волинської області є обов'язкова для сторін та суду умова договору про те, що при вирішенні спорів мають застосовуватись норми матеріального права країни-позивача. Оскільки позивач в розумінні чинного законодавства є іноземним елементом, то при вирішенні даного спору не підлягають застосуванню норми чинного законодавства України.

Крім додаткових заперечень на позов відповідач також подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача.

Враховуючи подачу відповідачем додаткових заперечень на позов, з метою забезпечення позивачу можливості ознайомитися із запереченнями відповідача та подати свої пояснення на них, розгляд справи слід відкласти.

Оскільки спір відповідно до ст.69 ГПК України має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців з дня надходження позовної заяви, строк розгляду спору продовжено за клопотанням сторін.

Керуючись ст.69, п. 3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

1.Строк розгляду спору продовжити за клопотанням сторін.

2 . Розгляд справи відкласти на 1.04.2010р. на 15 год.

3. Зобов'язати позивача до 29.03.2010р. подати суду:

3.1. Письмові пояснення по справі з врахуванням заперечень відповідача.

4. Надіслати відповідачу письмові пояснення позивача від 15.03.2010р.

Суддя І. О. Якушева