Постанова

від 28.02.2012 по справі 18/82/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.02.2012 р. справа №18/82/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

Прокурор: Кравцов В.І.

від позивача: ОСОБА_1 по дов.;

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.;

від третьої особи: ОСОБА_1 по дов.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття»м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2011р. (повний текст від 15.08.2011р.) у справі №18/82/2011 (суддя Корнієнко В.В.)

за позовом Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття» м. Луганськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчого комітету Луганської міської ради м. Луганськ

про стягнення 34 963,34грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Луганська звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Луганської міської ради м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття»м. Луганськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчого комітету Луганської міської ради м. Луганськ про стягнення 34 963,34грн., з яких заборгованість з орендної плати за землю - 34 284,61грн. та пеня - 678,73грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.08.2011 року у справі №18/82/2011 позов прокурора задоволено в повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття» м. Луганськ на користь Луганської міської ради м. Луганськ борг з орендної плати за землю в сумі 34 284,61грн. та пеню в сумі 678,73грн.

Не погодившись з винесеним рішенням відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття» м. Луганськ, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, на думку скаржника, позивачем неправомірно збільшено розмір грошової оцінки земельної ділянки при розрахунку орендної плати, оскільки відповідних змін чи доповнень до договору оренди земельної ділянки сторонами не вносилось.

Крім того, за твердженням відповідача, суд першої інстанції безпідставно стягнув платежі з орендної плати на користь Луганської міської ради, а не в доход відповідного бюджету.

Також заявник апеляційної скарги наголошує, що, на його думку, саме на податковий орган покладений обов'язок щодо контролю за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки, надані в оренду на підставі договорів оренди земель державної та комунальної власності.

Постановою від 08.11.2011р. у справі №18/82/2011 Донецький апеляційний господарський суд зазначену скаргу задовольнив, рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2011р. скасував, у задоволенні позову відмовив, посилаючись на те, що у позивача відсутні підстави для застосування грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 17 202 798,73грн. при розрахунку річної орендної плати, оскільки пункт 2.4 договору оренди землі від 15.02.2002р. було визнано частково недійсним, а відповідні зміни до договору оренди сторонами не вносились.

Проте, постановою Вищого господарського суду від 24.01.2012р. вказану постанову було скасовано, справа №18/82/2011 направлена на перегляд до Донецького апеляційного господарського суду. Серед підстав для скасування постанови Вищий господарський суд зазначив, що судом апеляційної інстанції залишені поза увагою та дослідженням умови договору оренди та норми матеріального права щодо нарахування орендної плати, а також не обґрунтовано, яким чином визнання у судовому порядку частково недійсним пункту 2.4 договору оренди землі від 15.02.2002р. впливає на обов'язок орендаря відповідно до умов договору та вимог закону самостійно здійснювати розрахунок орендної плати у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5, складового якої є змінна величина, а саме -нормативно-грошова оцінка землі, що встановлена рішенням власника цієї землі, яке в свою чергу за статтею 144 Конституції України є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Ухвалою від 09.02.2012р. Донецький апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття»м. Луганськ до провадження та призначив судове засідання на 27.02.2012р.

У судовому засіданні 27.02.2012р. представник відповідача надав апеляційному господарському суду пояснення, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги з посиланням на приписи п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.12.2001р. №314/33 між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття»(орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки від 15.02.2002р., за умовами якого орендодавець зобов'язався за плату надати в оренду відповідачу земельну ділянку загальною площею 0,0798 га, розташовану у м. Луганську, вул. Шовкового (біля будинку №1), згідно з проектом відведення земельної ділянки. Земельна ділянка надається орендарю строком до 19.12.2050 року під будівництво та розміщення офісу (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і сплачується у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5. Згідно з законодавством, діючим на момент укладення договору оренди, орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця шляхом перерахування коштів на рахунок місцевого бюджету. (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, розмір орендної плати розраховується орендарем самостійно з врахуванням індексації грошової оцінки земельної ділянки, яка здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України. У разі зміни земельного податку, пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін в договір. Про зміну земельного податку орендодавець письмово повідомляє орендаря або робить про це оголошення в місцевому засобі масової інформації (п.2.4 договору).

Рішенням Луганської міської ради №28/10 від 28.12.2007р., надрукованим у газеті «Жизнь Луганска»від 27.02.2008р. №9 (919) та від 02.04.2008р. №14 (924), була затверджена нова нормативна грошова оцінка земель міста Луганська.

Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором щодо вчасного і повного перерахування орендної плати за землю не виконував, у зв'язку з чим, на підставі умов договору, а також з урахуванням нормативної грошової оцінки земель м. Луганська, затвердженої вищевказаним рішенням Луганської міської ради, позивач нарахував відповідачу 34 319,58грн. орендної плати за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

Оскільки станом на 01.01.2009р. за відповідачем обліковувалась переплата в розмірі 34,97грн., прокурором заявлено вимоги про стягнення з останнього заборгованості в сумі 34 284,61грн. по внесенню орендної плати за оренду земельної ділянки (за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.), та пені за прострочення платежів в сумі 678,73грн.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі»(зі змінами та доповненнями) визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі»(зі змінами та доповненнями), істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди - місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»(який діяв під час виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (стаття 13 вказаного Закону).

Статтею 14 цього Закону встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) (стаття 19 Закону).

Статтею 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

За приписами ст.24 Закону України «Про оренду землі»(зі змінами та доповненнями), орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 3.4.2 договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луганської міської ради від 28.12.2007р. № 28/10 була затверджена нова нормативна грошова оцінка земель м. Луганська.

Нормативна грошова оцінка є складовою земельного податку, який встановлюється у відсотковому відношенні до неї та в розмірі якого визначена орендна плата у договорі, укладеному між сторонами, а тому у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється відповідно і розмір земельного податку.

В матеріалах справи наявна довідка Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2009 рік, згідно якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: вул. Шовкового (біля будинку №1), загальною площею 0,0798га, становить 17 202 798,73грн./га, а також приведено приклад розрахунку орендної плати.

Сторони у договорі передбачили, що орендна плата обчислюється самостійно орендарем з урахуванням індексу інфляції, а також з урахуванням інших змін розмірів земельного податку, що відбувається протягом терміну дії договору оренди.

Тобто, орендар повинен був враховувати зміни складових земельного податку, що як наслідок спричиняє і зміну його розміру, для обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку, яка надана відповідачу на підставі договору оренди землі.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати не виконав належним чином, тому у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. в сумі 34 284,61грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем існуючої заборгованості, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу з орендної плати за землю в сумі 34 284,61грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Наявна в матеріалах справи довідка заступника начальника ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська, згідно якої станом на 12.10.2011р. відповідач не має заборгованості, не є належним доказом по справі, оскільки в зазначеній довідки взагалі не йдеться про те, якої саме заборгованості не має у відповідача. Крім того, у довідці є посилання на дату 12.10.2011р., а не дату прийняття рішення місцевим господарським судом -09.08.2011р. За таких обставин, твердження заявника апеляційної скарги про те, що саме на податковий орган покладений обов'язок щодо контролю за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки, надані в оренду на підставі договорів оренди земель державної та комунальної власності, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані.

Крім того, надане відповідачем рішення господарського суду Луганської області від 02.09.2011р. по справі №28/113пд/2011 (залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2011р.) про визнання недійсним з моменту укладення п.2.4 договору оренди землі від 15.02.2002р., укладеного Виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ «Торгівельний дім «Все для шиття», в частині: «У разі зміни земельного податку, пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін в договір», не може бути прийнято судовою колегією до уваги, оскільки розмір орендної плати, яку відповідач має сплачувати за договором, безпосередньо залежить від грошової оцінки земельної ділянки. Рішенням Луганської міської ради від 28.12.2007р. № 28/10 (яке згідно ст. 144 Конституції України є обов'язковим для виконання на відповідній території) була затверджена нова нормативна грошова оцінка земель м. Луганська. Оскільки сторони у договорі передбачили, що орендна плата обчислюється самостійно орендарем з урахуванням індексу інфляції, а також з урахуванням інших змін розмірів земельного податку, що відбувається протягом терміну дії договору оренди, наведене не впливає на обов'язок орендаря відповідно до умов договору та вимог закону здійснювати розрахунок та сплачувати орендну плату.

Стосовно посилань відповідача на невірне визначення позивачем функціонального коефіцієнту земельної ділянки, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук, від 27.01.2006р. №18/15/21/11, віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 N 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.98 за N 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики. Види діяльності за КВЕД відповідача згідно Довідки АА№291326 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є здавання в оренду власного нерухомого майна, виробництво верхнього одягу, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля текстильними товарами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, тобто передбачають комерційну діяльність. Відповідно до наведеного, а також п. 2.1 договору, до відповідача правомірно було застосовано коефіцієнт функціонального використання 2,5 (землі комерційного використання).

Разом з цим, судова колегія не може погодитись із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені в сумі 678,73грн. виходячи з наступного.

Дійсно, у разі несвоєчасного внесення орендної плати орендар зобовязався сплатити пеню, яка нараховується на суму боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності), із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного Банку України, діючої на день виникнення такого боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.2.5 договору).

Вказаний розмір пені позивачем було нараховано за період з 01.03.2009р. по 31.08.2009р., тоді як з позовною заявою останній звернувся до господарського суду 25.05.2011р.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 258 ЦК України (спеціальна позовна давність) для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Ч.3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

В матеріалах справи наявна заява відповідача від 25.07.2011р. про застосування строку позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої за період з 01.03.2009р. по 31.08.2009р., в сумі 678,73грн., яка безпідставно залишена судом першої інстанції без дослідження та розгляду.

Згідно ч.4 наведеної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, оскільки з даним позовом позивач звернувся лише 25.05.2011р., що виходить за межі річного строку, з урахуванням заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, вимога про стягнення з останнього пені у сумі 678,73грн. задоволенню не підлягає.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття»м.Луганськ підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2011р. у справі №18/82/2011 - частковому скасуванню.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції, підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку зі звільненням позивача від сплати держмита перерозподілу не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття»м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2011р. (повний текст від 15.08.2011р.) у справі №18/82/2011-задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2011р. (повний текст від 15.08.2011р.) у справі №18/82/2011 -скасувати в частині стягнення пені.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття»м. Луганськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчого комітету Луганської міської ради м. Луганськ, про стягнення 34 963,34грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття»м. Луганськ на користь Луганської міської ради м. Луганськ 34 284,61грн. заборгованості по орендній платі за землю. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Все для шиття» м. Луганськ на користь державного бюджету України 342,84грн. держмита та 231,42грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

ОСОБА_3

Надруковано примірників - 6

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі

1-господарському суду

1-ДАГС