Рішення

від 07.10.2010 по справі 2-670-10

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2-670-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в

складі головуючого судді Ходоровського Б.В., при секретарі Котюк Т.А. розглянувши в м. Нетішин справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви та усних пояснень позивачки, її представника в судовому засіданні, сторони з 1990 року стали проживати в громадянському шлюбі.

Від попереднього шлюбу мала сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_4 08 жовтня 1993 року.

21 липня 2004 року сторони зареєстрували шлюб.

У вересні 2004 року вона отримала квартиру АДРЕСА_1, що є трьохкімнатною, проте на відповідача означене житло не отримувала, в ордер вписаний він не був.

06 жовтня 2005 року квартира була приватизована на неї та дітей.

В 2006 році відповідач фактично припинив шлюбні відносини, причиною яких стали його відносини з іншою жінкою.

15 листопада 2007 року син загинув, що пов'язує з неправомірними діями відповідача.

Під час шлюбу між сторонами постійно виникали сварки, скандали, непорозуміння.

21 серпня 2008року шлюб між сторонами розірвано за її позовом.

Дочка навчається у навчальному закладі м. Хмельницький.

27 лютого 2010 року відповідач вчинив протиправні дії, побив її в квартирі, з приводу чого зверталася в міліцію, тоді приходили сусіди.

19 березня 2010 року знову вчинив протиправні дії, бив вночі в квартирі, з приводу чого зверталася в міліцію, йому одночасно за 27 лютого 2010 року та 19 березня 2010 року винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сімї.

26 березня 2010 року у службу в справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради зверталася дочка і 09 квітня 2010 року офіційно його попереджено про відповідальність за насильство в сімї.

19 квітня 2010 року знову вчинив насильство в сімї по відношенню до дочки.

На протязі пів року в квартирі не проживає, бо боїться, відповідача ненавидить, він не має права на її житло, в м. Хмельницькому має інше житло, винен у смерті її сина, якому було 20 років, жодного щасливого дня в її життя з ним не було, з 2001 року підтримує відносини з сусідкою, до позивачки має зневажливе відношення, літом поміняла замка, щоб він не мав доступу до квартири, проте через два тижні він поміняв іншого замка, брати ключі від квартири в нього не хоче, бо боїться, бажає щоб його виселили, в минулі роки в правоохоронні органи не зверталася.

Оскільки систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для неї та дочки проживання із ним в одній квартирі, а заходи запобігання виявилися безрезультатними, просить виселити відповідача з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

Відповідач позов не визнав і пояснив, що з ОСОБА_1 3.1. проживає в одній квартирі АДРЕСА_1. Після отримання нею квартири зробив в ній ремонт.

Після розірвання шлюбу залишився проживати у квартирі.

Наприкінці січня 2010 року позивачка стала вживати дії, направлені на штучне створення доказів його неправомірної поведінки.

Виганяє з квартири, заставляє виселитися, викидає особисті речі та одяг. Вночі вривається в кімнату, погрожує вбивством кримінальними авторитетами, міліцією, судами, виражається нецензурною лайкою, відкриває вікна і кричить що він її вбиває, такі факти мали місце і при працівниках міліції, погрожує вчинити самогубство, налаштовує дочку, щоб тавиганяла його з квартири, на добровільний розподіл майна не погоджується, хоче заволодіти всім нажитим майном.

Зокрема, в лютому прийшла до його кімнати, стала бити і вимагати, щоб виселився, кричати що вбиває, після чого ним та нею були викликані працівники міліції, в подальшому стала щось підсипати в їжу, погрожувати, що любими способами виживе з квартири, а в м. Хмельницькому квартиру поділить пополам.

19 березня 2010 року близько 01 години влаштувала сварку, а після зробила заяву в міліцію, що він вчинив насильство в сімї.

В липні, приїхавши з Росії з роботи ге зміг потрапити в квартиру, бо поміняла замка, в результаті чого змушений був міняти серцевину, з квартири вивезла всі електротовари на суму 15000 гривень, про що зізналася в міліції, в серпні 2010 року проколола ножицями йому вену.

Крім того зазначив, що і її мати не змогла з нею проживати через психологічну несумісність з дочкою. До смерті її сина, в чому звинувачує, ніякого відношення не має. В позові просить відмовити.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Згідно змісту ст. 116 Житлового кодексу України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Так, обґрунтованість заперечень відповідача об'єктивно підтверджується: свідоцтвом про народження, згідно якого ОСОБА_5 народилася 08 жовтня 1993 року, батьками її є ОСОБА_2, ОСОБА_1 (а.с.21);

ксерокопією паспорта на ім'я ОСОБА_2, згідно якого він з 15 червня 2005 року є зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.23);

рішенням Нетішинського міського суду від 21 серпня 2008 року, згідно якого шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано (а.с.13);

довідкою будинкоуправління від 26 березня 2010 року згідно якої в квартирі АДРЕСА_3, житловою площею 37,4 квадратних метри проживають ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.12);

протоколом про адміністративне правопорушення від 26 березня 201 Ороку № 000730, згідно якого 19 березня 201 Ороку близько 1 години в м. Нетішин АДРЕСА_4 ОСОБА_2 виражався в адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_1 словами нецензурної лайки. Дії кваліфіковані за ст. 173-2 КУпАП (а.с.17);

листом начальника служби у справах дітей від 12 квітня 2010 року на ім'я ОСОБА_5, згідно якого звернення від 26 березня 2010 розглянуто. 09 квітня 2010 року відбулася зустріч з батьком ОСОБА_2, його попереджено про відповідальність згідно чинного законодавства за здійснення насильства в сімї, рекомендовано створити нормальні умови для життя та виховання неповнолітньої дочки, сприяти налагодженню сімейних стосунків, при цьому пообіцяв не здійснювати психологічного насильства над ОСОБА_5 та її матір'ю, не влаштовувати сварок (а.с.15);

заявою ОСОБА_1 3.1. від 19 квітня 2010 року на ім'я В.о начальника Нетішинського міського відділу міліції, згідно якої просить прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_2, який 17 квітня 2009 року виражався нецензурними словами в адресу доіжи ОСОБА_5, завдав їй тілесний ушкоджень, але від проходження судово- медичного обстеження відмовляється, так як тілесні ушкодження є незначними (а.с.20);

довідкою № 68 від 17 травня 2010 року голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по Старокостянтинівському шосе № 7 Б «Моноліт» м. Хмельницького, згідно якої ОСОБА_2 належить на правах приватної власності квартира № 95 в будинку 7 б по вул. Старокостянтинівське шосе м. Хмельницького. Будинок обладнаний газом, водопроводом та каналізацією. Будинок згідно рішення загальних зборівмешканців будинку, переобладнується під індивідуальне опалення кожної квартири. В квартирі ОСОБА_2 в зв'язку з майбутнім переобладнанням на автономне опалення відсутні газ та гаряча вода. Всі роботи, пов'язані з облаштуванням індивідуального опалення та постачання гарячої води в квартирі, повинні бути проведенні за рахунок власника квартири (а.с.31);

довідкою старшого секретаря Нетішинського міського суду від ЗО серпня 2010 року № сп.01-16 відповідно якої станом на 30 серпня 2010 року справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, на розгляд до суду протягом 2009-2010 р.р. не надходили.

Таким чином, судом не встановлено навмисних дії відповідача, безпосередньо пов'язаних з явною неповагою до звичайних правил спільного проживання (скандали, дебоші, образи, заподіяння тілесних ушкоджень), навмисне ігнорування встановлених правил користування житловими і підсобними приміщеннями, невиконання вимог про дотримання тиші у квартирі, інші навмисні дії, що перешкоджають нормальному проживанню у квартирі або житловому будинку, а встановлено, що між сторонами по справі виникли неприязні взаємини, які самі по собі не можуть бути підставою для виселення.

Крім того позивачкою не надані суду постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, рішення суду про притягнення до відповідальності, протоколи та постанови громадських організацій, трудових колективів, що засудили дії відповідача, а надані лише факти звернення до відповідних органів зі скаргами на порушення правил співжиття, що не є підставою для виселення.

Суд не приймає як докази два офіційні попередження дільничних працівників міл ції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 19 квітня 2010 року, за події що мали місце 25 лютого 2010 року та 19 березня 2010 року про неприпустимість вчинення насильства в сімї (а.с.18, 19), оскільки такі зроблені в один день і відповідно не можуть бути доказами стосовно вимог ст. 116 ЖК України, крім того згідно їх тексту ОСОБА_2 з ними не згоден, посилаючись що насильства в сімї не вчиняв.

У зв'язку з відсутністю доказів безрезультативності застосування до ОСОБА_2 заходів попередження і громадського впливу суд і не приймає покази свідків по означечій справі щодо порушення відповідачем правил проживання у квартирі, зокрема:

ОСОБА_10, яка зазначила, що причиною конфліктів між сторонами є те, що в сімю вмішалася інша жінка, відповідач наносив для позивачки тілесні ушкодження, ображав і його необхідно виселити;

ОСОБА_11, який зазначив, що є братом позивачки, відповідач все життя сестру ображав, порушував подружню вірність, втратив людську честь та гідність;

ОСОБА_12, яка зазначила, що знає сторін з 1991 року, з позивачкою разом працювали, відповідач знущався над позивачкою, привселюдно ображав, приходила в синяках, є хитрим, жорстоким;

ОСОБА_13 яка зазначила, що в сімї сторін в лютому, березні 2010 року були скандали, крики, позивачка жалілася, що він не дає їй спокійно жити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 116 ЖК України,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області через Нетішинський міський суд.

Суддя Б.В. Ходоровський