Ухвала

від 29.06.2006 по справі 29/442

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/442

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 29.06.06 р.          № 29/442

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                              Голюк Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Прокопенко О. Ю. – по довіреності.

 від відповідача - Українець Т. С. – по довіреності.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 19.04.2006

 у справі № 29/442  (Митрохіна А.В.)

 за позовом           Закритого акціонерного товариства українська страхова компанія "Вікторія - М"

 до           ДПІ у Печерському районі м. Києва

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача            

 про          визнання частково недійсним повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

 Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 01.09.2005 р.

          Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.04.2006 р. у справі № 29/442 позов Акціонерного товариства закритого типу „Українська страхова компанія „Вікторія-М” до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення був задоволений, а саме: було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення            № 682317/0 від 16.09.2004 р., видане ДПІ у Печерському районі м. Києва, в частині визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток за перший квартал 2004 р. в сумі 574 800, 00 грн. та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку в сумі 402 350, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить її скасувати з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.ст. 1, 15 Закону України „Про систему оподаткування”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року було відкрито апеляційне провадження у справі № 29/442.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 року було закінчено підготовку справи № 29/442 до апеляційного розгляду та призначено розгляд справи на 29.06.2006 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за результатами планової документальної перевірки з питань дотримання позивачем податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 р. по 31.03.2004 р. та на підставі акту № 55/23-1714/13335038 від 14.09.2004 р. (далі – акт перевірки).

Перевіркою було встановлено, що у першому кварталі 2004 року позивач не здійснював оподаткування податком на прибуток власної господарської діяльності, посилаючись на ст. 7 Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої підприємства, розташовані в зоні гарантованого добровільного відселення, звільнені від сплати податку на прибуток.

Проте, на думку відповідача, посилання позивачем на ст. 7 Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” є неправомірним. Таку позицію відповідач обґрунтовує наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Щодо справляння податку на прибуток підприємств, таким Законом є Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р.

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. Отже, відповідач вирішив, що позивач пільгами по оподаткуванню прибутку не користується, і що звільнення ним від оподаткування податком на прибуток у першому кварталі 2004 року валових внесків від страхової діяльності та від інших джерел, ніж страхова діяльність, було неправомірним, оскільки Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачені пільги для підприємств, які здійснюють господарську діяльність у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження у першому кварталі 2004 року суми податкового зобов'язання по податку на прибуток від усіх видів діяльності за даними перевірки на суму 574 800, 00 грн. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що сума валових внесків від страхової діяльності та інших джерел у першому кварталі 2004 року припадає на період з 30.01.2004 р., тобто після дати реєстрації позивача в смт. Іванків. Сума штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку у першому кварталі 2004 року склала 402 350, 00 грн.

Однак, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. З матеріалів справи вбачається, що з 30.01.2004 року місцем державної реєстрації позивача та відповідно провадження ним господарської діяльності є смт. Іванків (Київська обл.), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 30399 від 29.12.2001 року та статутом позивача.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів УРСР від 23.07.1991 р. № 106 „Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” смт. Іванків Київської області входить до складу зони гарантованого добровільного відселення.

Преамбулою Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідницьку та іншу діяльність у цих зонах. У Законі наведено перелік заходів щодо забезпечення господарської діяльності у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіологічного контролю, і одним із таких заходів було передбачене ч. 1 ст. 7 Закону звільнення господарюючих суб'єктів від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.

Закон України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” прийнятий Верховною радою УРСР 27.02.1991 року. Постановою Верховної ради УРСР „Про порядок введення в дію Закону Української РСР „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”   № 795-ХІІ від 28.02.1991 р. Закон введено в дію з 01.07.1991 р.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України „Про податок на прибуток підприємств і організацій” № 12-92 від 26.12.92 р. дію ч. 1 ст. 7 Закону було зупинено в частині звільнення від оподаткування прибутку. При цьому, Декрет КМУ „Про податок на прибуток підприємств і організацій”, зупиняючи дію ч. 1 ст. 7 Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, містив в собі ідентичну норму, тобто встановлював пільговий режим оподаткування діяльності підприємств, розташованих в зоні (п. 6 ст. 7 Декрету). У 1994 році вказаний Декрет втратив чинність у зв'язку із введенням в дію Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., і відповідно відновилась дія ч. 1 ст. 7 Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині оподаткування прибутку.

Відповідно до положень Закону України „Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів з питань оподаткування підакцизних товарів” від 22.12.95 р. № 498/95-ВР, ч. 1 ст. 7 Закону „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” втратила чинність в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються. Згідно Закону України „Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України з питань оподаткування товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України”                   № 608/96-ВР від 17.12.96 р., ч. 1 ст. 7 Закону „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” втратила чинність в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.

Відповідно до положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” № 2285-ІУ від 23.12.2004 р., дію ч. 1 ст. 7 Закону „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” було зупинено на 2005 рік в частині сплати додаткового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти.

Згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”  № 2505-ІУ від 25.03.2005 р., ч. 1 ст. 7 Закону „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” було виключено. Закон „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”  набув чинності 31.03.2005 р. і відповідно з цієї дати ч. 1 ст. 7 Закону „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” припинила дію у повному обсязі.

Таким чином, частиною 1 ст. 7 Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” – в редакції, що була чинною у період, який був предметом дослідження податкової перевірки – було передбачено, що підприємства, об'єднання і організації, розташовані в зоні гарантованого добровільного відселення, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів, крім сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, та крім сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість із підакцизних товарів, що імпортуються. При цьому, вказана норма пов'язує розповсюдження пільгового режиму оподаткування, встановленого цією нормою, лише із фактом розташування підприємства у зоні гарантованого добровільного відселення або зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те,  що позивач з дати реєстрації в смт. Іванків у першому кварталі 2004 року був звільнений від сплати податку на прибуток з доходів отриманих від провадження господарської діяльності, як особа, що користувалася пільговим режим оподаткування згідно ч. 1 ст. 7 Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Стосовно посилання відповідача на ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування”, відповідно до якої пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, необхідно зазначити наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Законом України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлюється особливий правовий режим діяльності підприємств, розташованих на відповідній території, в тому числі і режим оподаткування, а не окремі пільги по оподаткуванню, і що Закон України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” відносно правового режиму господарювання на відповідній території є пріоритетним по відношенню до інших законодавчих актів з питань оподаткування. Крім того, відповідно до пункту 4.4.1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймаються на користь платника податків.

Відповідно до п. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03.03.2004 року, яким встановлено, що позивач, як підприємство, що розташоване в зоні гарантованого добровільного відселення, на дату прийняття рішення користувався пільгами по оподаткуванню і не повинен був здійснювати оподаткування податком на прибуток власної господарської діяльності. 03.04.2004 року зазначене рішення набрало законної сили та, згідно пояснень сторін, є чинним до теперішнього часу.

Крім того, судовою колегією береться до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи № 97 від 19.01.2006 р., проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який міститься в матеріалах справи. За результатами проведення якої було встановлено, що висновки ДПІ у Печерському районі міста Києва, викладені в Акті № 55/23-1714/13335038 від 14.09.2004 р. „Про результаті планової документальної перевірки Акціонерного товариства закритого типу „Українська страхова компанія „Вікторія-М”, код ЕДПОУ 13335038 з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 р. по 31.03.2004 р.” щодо зниження податкового зобов'язання по податку на прибуток, не можуть вважатися документально та нормативно обґрунтованими, оскільки припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків відповідно до різних норм нормативних актів.

Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що постанова Господарського суду м. Києва від 19.04.2006 р. у справі № 29/442 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

 Керуючись  ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України,  апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Постанову  Господарського суду  м. Києва від 19.04.06 р. у справі № 29/442   залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили негайно. Касаційна скарга може бути подана до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.            

 3. Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва

 Головуючий суддя          Зеленін  В.О.

 Судді

           Рєпіна  Л.О.

          Синиця  О.Ф.