Рішення

від 25.08.2015 по справі 5011-30/13256-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2015Справа №5011-30/13256-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ «ДПЗКУ» «Дубненський комбінат хлібопродуктів»

за участю Прокуратури міста Києва

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Дацьків А.І. - довіреність №5-А від 05.08.2015 року;

від відповідача: Охріменко О.О. - довіреність №06.02.2015 від 06.02.2015 року;

від прокуратури: Жовтун Н.В. - посвідчення №019901 від 21.08.2013 року

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна"; далі - позивач, поклажодавець) до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ «ДПЗКУ» «Дубненський комбінат хлібопродуктів» (далі по тексту - відповідач, зерновий склад) про зобов'язання відповідача відвантажити позивачу ріпак вагою 717 049,00 кг відповідно до складської квитанції на зерно № 228 від 07.09.2012., який належить позивачу на праві власності.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем вимог діючого законодавства України та умов Договору складського зберігання зерна №3 від 05.07.2012. в частині не відвантаження на вимогу позивача ріпака вагою 717 049,00 кг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2014 року №5011-30/13256-2012 (судді Ващенко Т.М., Бондаренко Г.П., Трофименко Т.Ю.) позов задоволено повністю; Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 1; ідентифікаційний код 37243279) в особі філії "Дубненський комбінат хлібопродуктів" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Залізнична, б. 50; ідентифікаційний код 37506080) відвантажити Товариству з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, б. 16-А; ідентифікаційний код 20027449) ріпак вагою 717 049,00 (сімсот сімнадцять тисяч сорок дев'ять) кг відповідно до складської квитанції на зерно № 228 від 07.09.12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2014 року №5011-30/13256-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 року Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у справі №5011-30/13256-2012 та рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суд м. Києва № 04-23/904 від 08.07.2015 року, у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи №5011-30/13256-2012 до господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за наслідками якого справу було призначено на суддю Якименко М.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Якименко М.М.) від 13.07.2015 року прийнято справу №5011-30/13256-2012 до свого провадження та призначено її розгляд на 25.08.2015 року.

21.08.2015 року через канцелярію суду представник позивача подав письмові пояснення.

В судовому засіданні 25.08.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача позовні вимоги не визнав та подав відзив на позовну заяву, представник прокуратури заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 25.08.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратур, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2012 року між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" (Зерновий склад) та ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (Поклажодавець) укладено Договір складського зберігання зерна №3 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Поклажодавець зобов'язався передати, а Зерновий склад зобов'язався прийняти на зберігання олійні культури (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2012 року, надавати додаткові послуги, відповідно до додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як, одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених Договором.

Пунктом 1.2 Договору сторони узгодили, що Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання Зерна за культурами і класами.

Згідно з пунктом 1.3 розділу Договору зерно, що доставляється на зберігання Зерновому складу згідно із договором є власністю Поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном Поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого Договором, крім випадків, передбачених пунктом 4.2.5 договору.

Пунктом 3.4 Договору сторони визначили, що вид, кількість і якість прийнятого на зберігання Зерна зазначається в складському документі.

За приписами пункту 3.13 Договору, зерно вважається відвантаженим Зерновим складом з моменту видачі акта-розрахунку на зерно та товаротранспортної накладної. Зерно вважається переоформленим Зерновим складом з моменту видачі та підписання сторонами акта-розрахунку на зерно та складського документа.

Пунктом 4.1.5 Договору сторони передбачили, що Зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного дня після прийняття його на зберігання.

Відповідно до п. 4.1.10 Договору Зерновий склад зобов'язався повернути зерно за першою вимогою Поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився за умови, якщо Поклажодавець за 10 днів до передбачуваної дати відвантаження зерна подає письмову заяву, в якій повинно зазначатись найменування культури, її кількість, якість за класом, група згідно зі стандартами, вид транспорту, залізнична станція призначення, реквізити одержувача, дата відвантаження.

01.08.2012 року між ПП Цюрпітою О.М. (Постачальник) та ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (Покупець) укладено Договір поставки №519/1-077614 (далі по тексту - Договір поставки), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти й оплатити наступну прокудукцію: Ріпак 1 класу, урожаю 2012 року у термін та на умовах, передбачених у цьому Договорі.

На виконання умов Договору поставки ПП Цюрпіта О.М. передав ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" 1 292,973 тонн ріпаку 1 класу, що підтверджується накладною №136 від 01.08.2012 року.

Відповідачем на підставі Договору прийнято на зберігання від позивача насіння ріпаку першого класу в кількості 1 292 973,00 кг урожаю 2012 року, що підтверджується складською квитанцією на зерно №146 від 01.08.2012 р. з приміткою "переоформлено з ФОП Цюрпіта О.М.". Вказана складська квитанція була анульована і на залишок насіння ріпаку першого класу урожаю 2012 року заліковою вагою 717 049,00 кг була виписана складська квитанція на зерно №228 від 07.09.2012 р.

Листом №201 від 10.09.2012 р. позивач звернувся до відповідача з проханням роз'яснити причину відмови навантаження ріпаку 1 класу у вагони зерновози в кількості 717 049,00 кг., якій належить ТОВ "АСТІ (Україна)" згідно складської квитанції серія АФ №497007 від 07.09.2012 р.

Листом від 10.09.2012 року №254 відповідач повідомив позивача, що ріпак згідно складської квитанції серії АФ №497007 від 07.09.2012 року в кількості 717 049,00 кг. знаходиться під арештом згідно постанови про приєднання речових доказів СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області від 04.09.2012 року.

Відповідач листом №235 від 14.09.2012 р. відмовив позивачу у відвантаженні ріпака в кількості 717 049,00 кг., у зв'язку з тим, що СВ Дубенський МВ УМВС України надало заборону на його відчуження, оскільки він придбаний шахрайським шляхом.

Листом №206 від 13.09.2012 р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою негайно розпочати відвантаження ріпаку першого класу урожаю 2012 року в кількості 717 049,00 кг.

14.09.2012 р. листом №214 позивач звернувся до відповідача з вимогою не допустити переміщення ріпаку першого класу урожаю 2012 року в кількості 717 049,00 кг. за межі зернового складу.

Згідно витягу №5620 з реєстру складських документів ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" що станом на 14 год. 30 хв. 21.09.2012 року ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" зберігало на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зерно згідно договору складського зберігання від 05.07.2012 №3, найменування зерна: насіння ріпаку І класу, фізична вага 717049 кг., термін зберігання на складі - до 31.05.2013 року.

11.09.20012 року начальником СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області підполковником міліції І.М. Гай винесено постанову про визначення місця зберігання речових доказів, згідно якої було вирішено передати для зберігання голові СВК ім. Лесі Українки Женевському Ростиславу Васильовичу 158129 кг. ріпаку.

12.09.20012 року начальником СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області підполковником міліції І.М. Гай винесені постанови про визначення місця зберігання речових доказів, згідно яких було вирішено передати для зберігання:

- голові СВК "Нива" Козарику Петру Олександровичу 34775 кг. ріпаку;

- голові СФГ "Серпанок" Музиці Богдану Мироновичу 89130 кг. ріпаку;

- голові ФГ "Нива" Гуменюку Петру Васильовичу 215109 кг. ріпаку;

13.09.20012 року начальником СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області підполковником міліції І.М. Гай винесені постанови про визначення місця зберігання речових доказів, згідно яких було вирішено передати для зберігання:

- голові ДП "Еліта" інституту сільського господарства Західного полісся НААН Мартинюку Олександру Михайловичу 82835 кг. ріпаку;

- голові ДП "Еліта" інституту сільського господарства Західного полісся НААН Мартинюку Олександру Михайловичу 244039 кг. ріпаку.

14.09.20012 року начальником СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області підполковником міліції І.М. Гай винесені постанови про визначення місця зберігання речових доказів, згідно яких було вирішено передати для зберігання голові ТОВ ім. Маркіяна Шашкевича Жабурняку Анатолію Петровичу 917109 кг. ріпаку.

01.10.20012 року начальником СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області підполковником міліції І.М. Гай було винесено постанову про визначення місця зберігання речових доказів, згідно якої вирішено передати для зберігання голові СФГ "Шанс" Тарасюку Володимиру Васильовичу 34417 кг. ріпаку.

У період вересень - жовтень 2012 року здійснено відповідне передання та переміщення ріпаку, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказами, накладними та актами - приймання передачі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем вимог діючого законодавства України та умов Договору складського зберігання зерна №3 від 05.07.2012. в частині не відвантаження на вимогу позивача ріпака вагою 717 049,00 кг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до присів статті 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності .

Статтею 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно з ст.. 952 ЦК України, поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.

Відповідно до положень статті 956 ЦК України, товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Статтею 957 ЦК України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

За приписами статті 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

Вказані приписи кореспондуються з приписами статей 24, 32, 33, 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Суд констатує, що повернення зерна його законним власникам здійснювалось ПАТ «ДПЗКУ» на виконання вимог слідчого у кримінальній справі та вироку суду, а тому у діях ПАТ «ДПЗКУ» відсутня вина у вигляді втрати чи пошкодження зерна у формі умислу чи необережності, а тому ПАТ «ДПЗКУ» не зобов'язаний нести відповідальність за неповернення зерна Позивачу.

При цьому, вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19.03.2013 у справі №1705/3486/2012 встановлено, що Подставкін А.Ф. шахрайським шляхом з корисливих мотивів заволодів зерном ріпаку товаровиробників сільськогосподарської продукції, яке зберігалось на зерноскладах філії публічного акціонерного товариства «Державна продовольча зернова компанія України «Дубенський комбінат хлібопродуктів». Отже, Позивач передав на зберігання зерно, що вибуло з володіння законних власників в результаті шахрайства, та вимагає повернення йому вказане зерно, яке не являється його власністю.

Як встановлено Вищим господарським судом України, питання про повернення речових доказів по кримінальній справі було вирішено шляхом повернення сільгоспвиробникам та залишення їм у розпорядження зерна ріпаку.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 10.01.2013 року у справі №1705/3412/2012 та вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19.03.2013 у справі №1705/3486/2012 встановлено відсутність права власності Позивача на Зерно, а відтак позовні вимоги про повернення Зерна Позивачу не підлягають задоволенню, оскільки при цьому ПАТ «ДПЗКУ» буде зобов'язане повернути спірне зерно особі, яка не є його власником після того, як вказане зерно було повернуто законним власникам.

Згідно з ст.. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Покладення збитків, яких Позивач зазнав у зв'язку з придбанням краденого майна на ПАТ «ДПЗКУ» суперечить нормам чинного законодавства, оскільки ПАТ «ДПЗКУ» позивачу збитків не завдавало, а передання ріпаку (який був речовим доказом у кримінальному провадженні) законним власникам здійснене на виконання вироку суду.

При цьому, в діях ПАТ «ДПЗКУ» відсутній умисел на невиконання Договору або необережність, наслідком якої можна було би вважати неповернення позивачу ріпаку. Відповідач діяв на виконання законних вимог слідчого та вироку суду у кримінальній справі.

Разом з цим, порушення кримінальної справи, за результатами розгляду якої винесено вирок на підставі якого відбулась передача зерна його законним власникам, є саме тим випадком, внаслідок чого зерновий склад позбавився можливості розпоряджатися насінням ріпаку, що є підставлю для звільнення його від відповідальності за невиконання умов Договору.

Суд акцентує увагу, що порушення прав ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» відбулося внаслідок злочинних дій Подставкіна А.Ф.

Відповідно до ч. 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частина 2 ст. 328 ЦК України встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на встановлення вироком суду незаконності набуття права власності на Зерно, ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» не є власником зерна.

Виходячи з того, що керівництво ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» не знало про незаконність набуття права власності на зерно ФОП Цюрпіта, Позивач є не власником Зерна, а лише добросовісним набувачем.

Статус та права добросовісного набувача чужого майна врегульовані нормами чинного законодавства, однак відповідно до норм цивільного кодексу України ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» не набуло права власності на Зерно та відповідно не мало права вимагати його повернення.

Зазначений висновок випливає зі змісту статті 330 ЦК України, згідно з якою якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з пунктами 2 та 3 ч. 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

- було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

- вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що Позивач не є власником ріпаку вагою 717 049,00 кг., вказаний ріпак на підставі вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19.03.2013 у справі №1705/3486/2012 повернуто його законному власнику, а тому в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу майно яке не належить на праві власності позивачу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 01.09.2015 року.