Постанова

від 22.10.2012 по справі 12/168пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.10.2012 р. справа №12/168пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 -підприємець.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2012р. (повний текст від 08.08.2012р.) у справі №12/168пн (суддя Сковородіна О.М.)

за позовом Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області

про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Маріупольська міська рада, м. Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області, про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,005329га під розміщення торгівельного павільйону, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. 50 років Жовтня, 21, та привести її у придатний для використання стан, включаючи знос торгівельного павільйону.

Клопотанням від 12.01.2010р. про зміну предмету позову позивач в порядку ст. 22 ГПК України просив позовні вимоги вважати такими: зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,005329га по бул. Жовтня, 21 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, та привести її у придатний для використання стан, включаючи знос торгівельного павільйону, яку він самовільно використовує з моменту закінчення строку дії (15.05.2005р.) договору оренди земельної ділянки від 23.06.2003р., зареєстрований у Маріупольській міській раді 24.06.2003р. за №71.

Ухвалою від 24.02.2010р. провадження у справі №12/168пн в порядку ст.ст. 41, 79 ГПК України було зупинено у зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи.

21.07.2010р. на адресу господарського суду Донецької області від експертної установи надійшло повідомлення про неможливість проведення дослідження, у зв'язку з чим ухвалою від 06.06.2012р. провадження у справі №12/168пн було поновлено.

Рішенням від 03.08.2012р. у справі №12/168пн господарський суд Донецької області позовні вимоги з урахуванням клопотання позивача в порядку ст. 22 ГПК України задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що по-перше, відповідачем не було доведено факту того, що об'єкт (торгівельний павільйон), розташований на спірній земельній ділянці, є об'єктом нерухомості, а отже до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 120 Земельного кодексу України. Крім того, з огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач не оформив права власності або права користування спірною земельною ділянкою та не зареєстрував його у встановленому законом порядку, чим порушив приписи Земельного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції не здійснив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про хід розгляду справи, оскільки процесуальні документи направлялись ним не за юридичною адресою підприємця. Крім того, апелянт зазначив про виготовлення ним технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, надання Бюро судових експертиз висновку про те, що спірний торгівельний павільйон є одноповерховим нежитловим будинком, який є капітальною спорудою, сплату за весь період користування земельною ділянкою земельного податку, в підтвердження чого надав до апеляційної скарги відповідні документи.

Вищевикладене, на думку скаржника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2003р. між приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендарем) та Маріупольською міською радою (орендодавцем) було укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №71 від 24.06.2003р.), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,005329га, яка знаходиться на бул. 50 років Жовтня, 21 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (експлуатація і обслуговування торгового павільйону).

Згідно п. 1 договору, на земельній ділянці знаходиться торговий павільйон.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що він укладається до 15.05.2005р. (з 18.12.2002р.).

В подальшому, 18.11.2003р. ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 торговий павільйон, розташований у місті Маріуполі по бульвару 50 років Жовтня, двадцять один, на території Орджонікідзевського району міста Маріуполя, на земельній ділянці Маріупольської міської ради, про що було укладено договір, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Маріупольської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі з №1-2528.

Пунктом 2 вказаного договору купівлі-продажу визначено, що право власності на торговий павільйон не пред'явлено. На вказану земельну ділянку розміром 0,005329га є договір оренди.

Разом з цим, в матеріалах справи наявні відповіді Управління Держкомзему у місті Маріуполі Донецької області №2009/3654 від 05.11.2009р. та Міського бюро технічної інвентаризації міського відділу комунального господарства №10225 від 23.11.2009р., відповідно яких інформації про наявність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розташовані за адресою: б. 50 років Жовтня, 21, на, зокрема, ПП ОСОБА_1, станом на 04.11.2009р. немає, як і інформації про наявність нерухомого майна та правовстановлюючих документів ПП Завгородньої на торгівельний павільйон, розташований за вказаною адресою.

Крім того, спеціалістом відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради 12.10.2009р. було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складно акт, яким зафіксовано, що ФОП ОСОБА_2 самовільно зайнята та використовується земельна ділянка площею 0,005329га із земель житлової та громадської забудови під розміщення торгового павільйону. Приписом №78/2009 від 12.10.2009р. ФОП ОСОБА_1 було зобов'язано усунути виявлені порушення, звільнивши самовільно зайняту земельну ділянку у 10-денний строк.

07.12.2009р. спеціалістом відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради було проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_2, складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_2 самовільно зайнята та використовується земельна ділянка під розміщення торговельного павільйону із земель житлової та громадської забудови по бул. 50 років Жовтня, 21, без правовстановлюючих документів (до державної реєстрації прав власності _користування (оренди) на земельну ділянку), що є порушенням вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані акти були оскаржені ФОП ОСОБА_2 в порядку адміністративного судочинства, проте доказів вирішення питання про визнання їх недійсними чи скасування до матеріалів справи не надано.

Оскільки у встановлений строк виявлені порушення земельного законодавства усунуті не були, Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з відповідним позовом, а клопотанням від 12.01.2010р. в порядку ст. 22 ГПК України змінила предмет позову.

Ухвалою від 24.02.2010р. за клопотанням відповідача господарський суд Донецької області призначив судову будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої ставив наступне запитання: чи є об'єктом нерухомості торговельний павільйон, розташований на земельній ділянці площею 0,005329га по бул. 50 років Жовтня, 21 в Орджонікідзевскому районі м. Маріуполя, який належить ОСОБА_1?

Згідно повідомлення №1168/23 від 09.07.2010р. Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, проведення дослідження не виявилось можливим через не представлення з невідомих причин для обстеження об'єкту дослідження (торгівельного павільйону) та не проведення оплати експертних досліджень.

З огляду на викладене, матеріали справи №12/168пн були повернути до господарського суду Донецької області, провадження у справі поновлено.

В ході розгляду справи позивачем було надано до матеріалів справи акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.07.2012р., згідно якого гр. ОСОБА_1 умови припису №78/2009 від 12.10.2009р. не виконала, самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,005329га під розміщення торгівельного павільйону із земель житлової та громадської забудови за адресою: бул. 50 років Жовтня, 21 у Орджонікідзевському районі міста, не звільнила та не привела у придатний до використання стан, що є порушенням ст.ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Донецької області уточнені в порядку ст. 22 ГПК України позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки -це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.10.2009р., від 07.12.2009р., від 23.07.2012р., приписом №78/2009 від 12.10.2009р.) підтверджений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,005329га для розміщення торгівельного павільйону за адресою: бул. 50 років Жовтня, 21 у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Крім того, хоч вищевказані документи і оскаржувались відповідачем в порядку адміністративного судочинства, доказів визнання дій посадових осіб при проведенні перевірок незаконними до матеріалів справи не надано, як і доказів скасування або визнання недійсними вказаних актів та припису.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів наявності у відповідача відповідних правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, судова колегія вважає доведеним факт самовільного зайняття ФОП ОСОБА_2 спірної земельної ділянки на землях житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не доведено, що торгівельний павільйон, розташований на спірній земельній ділянці, є об'єктом нерухомості, а також не надано доказів реєстрації права власності на нього. Додані до апеляційної скарги копію технічного паспорту на громадський будинок та копію експертного дослідження спеціаліста Бюро судових експертиз Азовської юридичної агенції №20 судова колегія до уваги не приймає, оскільки вони не є належним підтвердженням вищевикладеного з огляду на приписи чинного законодавства. Крім того, заявник в порушення ст. 101 ГПК України не обґрунтував неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції.

До того ж, докази сплати відповідачем земельного податку та відсутності податкової заборгованості не спростовують факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та її використання без оформлення встановлених законодавством документів, оскільки, з огляду на додані до апеляційної скарги договір №142 від 04.10.2005р. на виконання землевпорядної документації та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідач ще у 2005р. мав можливість оформити належним чином право користування спірною земельною ділянкою, проте в порушення вимог земельного законодавства цього не зробив.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За висновком апеляційного господарського суду, суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки матеріалами справи доведений факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, позовні вимоги з урахуванням уточнення про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,005329га по бул. Жовтня, 21 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, та привести її у придатний для використання стан, включаючи знос торгівельного павільйону, яку він самовільно використовує з моменту закінчення строку дії (15.05.2005р.) договору оренди земельної ділянки від 23.06.2003р., зареєстрованого у Маріупольській міській раді 24.06.2003р. за №71, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується тверджень скаржника про неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду даної справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на невірне зазначення у позовній заяві номеру будинку в адресі відповідача, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення №12446450 про отримання кореспонденції господарського суду Донецької області гр. ОСОБА_2. Крім того, матеріали справи містять низку заяв та клопотань відповідача у справі (від 11.11.2009р., від 26.11.2009р., від 09.12.2009р., від 11.01.2010р., від 09.02.2010р., від 24.02.2010р.), відзив на позовну заяву від 24.02.2010р. Також, представники відповідача були присутні у судових засіданнях 09.02.2010р. та 24.02.2010р., а отже твердження ФОП ОСОБА_2 про необізнаність щодо наявності вказаного спору, ходу розгляду справи №12/168пн, є безпідставними та необґрунтованими.

Інші доводи відповідача в апеляційній скарзі апеляційний господарський суд також до уваги також не приймає за необґрунтованістю.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2012р. у справі №12/168пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до с. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2012р. (повний текст від 08.08.2012р.) у справі №12/168пн -залишити без змін.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2012р. (повний текст від 08.08.2012р.) у справі №12/168пн-залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

ОСОБА_4

Надруковано примірників-5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС