Рішення

від 27.07.2009 по справі 33/330

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/330

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/330

27.07.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Системи опалення євроформат»

до                    відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»

про                   відновлення становища, яке існувало до порушення.

За участю представників сторін:

від позивача:      Джуринська І.В. - представник за довіреністю № 7 від 26.06.2009 року;

від відповідача: Варяничко С.В. - представник за довіреністю б/н від 11.02.2009 року.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Системи опалення євроформат»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»відновлення становища, яке існувало до порушення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 21.03.2008  року було укладено договір № 14443 банківського рахунку.

Згідно з п. 1.1. договору банк відкриває клієнту (позивачеві) поточний (мультивалютний) рахунок № 26003014443001 (далі –рахунок) у гривні, долар США, Євро, Росіійські рублі для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.    Операції за рахунком здійснюються після отримання банком від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 2.3.3. договору банк бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Позивач, відповідно до п.п. 4.2.-4.4. договору, надав в операційний час до банку для виконання платіжні доручення, а саме:

-          платіжне доручення № 649 від 30.01.2009 року на суму 7 402,00 грн.;

- платіжне доручення № 24 від 16.04.2009 року на суму 4 350,00 грн.;

- платіжне доручення № 25 від 16.04.2009 року на суму 9743,00 грн.;

Зазначені платіжні доручення були прийняті та проведені банком в день надходження, відповідно до відмітки банку на платіжних дорученнях.

27.03.2009 року відповідач безпідставно повернув позивачеві списані банком кошти за платіжним дорученням № 649 від 30.01.2009 року з призначенням: повернення не проведеної суми у зв'язку з переносом у картотеку платежів., що не сплачені в строк з вини банку. 17.04.2009 року таким же чином були безпідставно повернені списані грошові кошти за платіжними дорученнями № 24 від 16.04.2009 року та № 25 від 16.04.2009 року.

Таким чином, відповідач перерахував кошти позивачеві, який вже не був власником цих коштів, оскільки з дати валютування, зазначеній в платіжних дорученнях, власниками коштів стали одержувачі.

Листом № 61 від 06.05.2009 року позивач повідомив відповідачеві про безпідставно повернені кошти та повідомив, що не є власником цих коштів.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви з рахунку позивача не списані безпідставно повернені кошти згідно платіжних доручень № 649 від 30.01.2009 року, № 24 від 16.04.2009 року та № 25 від 16.04.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року порушено провадження у справі № 33/330, розгляд справи призначено на 30.06.2009 року.

30.06.2009 року з'явились представники сторін та подали документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/330 від 22.05.2009 року.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, для надання додаткових доказів по справі, судом оголошена перерва до 27.07.2009 року.

У судове засідання 27.07.2009 року з'явились представники сторін. Представник позивача через загальний відділ діловодства подав заяву про збільшення позовних вимог.

Суд відхилив заяву представника позивача про збільшення позовних вимог у зв'язку з її необґрунтованістю.

Представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог, яку підтримав в судовому засіданні, надав пояснення по справі та просив зобов'язати відповідача виконати платіжне доручення № 649 від 30.01.2009 року, стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні подав надав пояснення по справі відповідно до яких позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Системи опалення євроформат»та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» 21.03.2008  року було укладено договір № 14443 банківського рахунку.

Згідно ч.1 стаття 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України  договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з п. 1.1. договору банк відкриває клієнту (позивачеві) поточний (мультивалютний) рахунок № 26003014443001 (далі –рахунок) у гривні, долар США, Євро, Росіійські рублі для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.    Операції за рахунком здійснюються після отримання банком від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п. 2.3.3. договору банк бере на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Позивач, відповідно до п.п. 4.2.-4.4. договору, надав в операційний час до банку для виконання платіжні доручення, а саме:

-          платіжне доручення № 649 від 30.01.2009 року на суму 7 402,00 грн.;

- платіжне доручення № 24 від 16.04.2009 року на суму 4 350,00 грн.;

- платіжне доручення № 25 від 16.04.2009 року на суму 9743,00 грн.;

Відповідно до п. 2.2.1. договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.  

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Зазначені платіжні доручення були прийняті та проведені банком в день надходження відповідно до відмітки банку на платіжних дорученнях, а саме: № 649 від 30.01.2009 року проведене банком 30.01.2009 року, № 24 від 16.04.2009 року проведене банком 17.04.2009 року, № 25 від 16.04.2009 року проведене банком 17.04.2009 року.

27.03.2009 року відповідач безпідставно повернув позивачеві списані банком кошти за платіжним дорученням № 649 від 30.01.2009 року з призначенням: повернення не проведеної суми у зв'язку з переносом у картотеку платежів., що не сплачені в строк з вини банку. 17.04.2009 року таким же чином були безпідставно повернені списані грошові кошти за платіжними дорученнями № 24 від 16.04.2009 року та № 25 від 16.04.2009 року.

Таким чином, відповідач перерахував кошти позивачеві, який вже не був власником цих коштів, оскільки з дати валютування, зазначеній в платіжних дорученнях, власниками коштів стали одержувачі.

Листом № 61 від 06.05.2009 року позивач повідомив відповідачеві про безпідставно повернені кошти та повідомив, що не є власником цих коштів.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що платіжні доручення № 24 від 16.04.2009 року та № 25 від 16.04.2009 року виконані банком, що підтверджується меморіальними органами, які знаходяться в матеріалах справи. Представник позивача підтвердив вказаний факт виконання вищеназваних платіжних доручень та просив припинити провадження в частині зобов'язання виконання платіжних доручень № 24 від 16.04.2009 року та № 25 від 16.04.2009 року.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, факт невиконання відповідачем платіжних доручень № 24 від 16.04.2009 року та № 25 від 16.04.2009 року спростовано, оскільки вказані платіжні доручення виконані відповідачем, і цей факт не заперечується позивачем, тому суд припиняє провадження у справі в частині зобов'язання виконання платіжних доручень № 24 від 16.04.2009 року та № 25 від 16.04.2009 року. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, суд встановив, що Відповідач не виконав платіжне доручення № 649 від 30.01.2009 року.

Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частини 1 статті 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору № 14443 банківського рахунку від 21.03.2008  року, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення № 649 від 30.01.2009 року, визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за договором.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача виконати платіжне доручення, зазначене вище.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Оскільки вимога позивача про зобов'язання вчинити певні дії є немайновою вимогою то відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача в сумі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині зобов'язання виконання платіжних доручень № 24 від 16.04.2009 року та № 25 від 16.04.2009 року.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Зобов'язати відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; к/р № 32002180102 в Головному управління НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456) виконати платіжне доручення № 649 від 30.01.2009 року товариства з обмеженою відповідальністю «Системи опалення євроформат»(04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17, літера Ш; р/р 2600000100301 в ВАТ КБ «Глобус», МФО 380526, код ЄДРПОУ 34956876).

4.Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Системи опалення євроформат»(04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17, літера Ш; р/р 2600000100301 в ВАТ КБ «Глобус», МФО 380526, код ЄДРПОУ 34956876) витрати  по сплаті державного мита у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                               С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 27.09.2009 року.