Постанова

від 13.07.2011 по справі 2а-3433/11/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року справа №2а-3433/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання: Іллінов О.Е.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Л іхачова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаселектробуд" та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі №2а-3433/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаселектробуд" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі №2а-3433/11/1270 позовні вимоги задоволені частково (а.с.203, 204-205).

Визнано недійсним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська № НОМЕР_1 від 12 квітня 2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40104,75 грн. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаселектробуд» відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач звернулися з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення.

Позивач просив задовольнити його вимоги у повному обсязі, доводячи свою позицію безпідставністю висновків податкового органу щодо нікчемності правочину та як наслідок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ та застосуванні штрафної санкції.

Відповідач просив відмовити позивачу у задоволені вимог у повному обсязі, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказують на правомірність застосування ними штрафної санкції у визначеному ними розмірі, тому як спірний період та порушення податкового законодавства мали місце до 01.01.2011 року, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що до спірних відносин повинен застосовуватися штраф у розмірі 1 грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаселектробуд» (позивач, ТОВ «Донбаселектробуд») є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради 23 квітня 2010 року за № 13821020000017263, включене до ЄДРПОУ за ідентифікаційним номером 37057911 (а.с. 13-26), є платником податку на додану вартість з 09 червня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом № 100287269, індивідуальний податковий номер 370579112348. (а.с. 27)

Одним з основних видів діяльності ТОВ «Донбаселектробуд» згідно Статуту є будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (а.с.65-71).

Як вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2010 року між ТОВ «Донбаселектробуд» (замовник) та приватним підприємством «Імперія Гів» (виконавець) укладено договір № 12/27-90, предметом якого є надання замовнику за плату консультаційних послуг, які полягають в консультуванні з питань розвитку ринку будівництва об'єктів малої генерації та його інфраструктури. Ціна договору становить (довідково) 970000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 160423,00 грн. (а.с. 18-19)

На підтвердження виконання послуг, передбачених договором № 12/27-90 від 02.12.2010 р., 27.12.2010 р. між ТОВ «Донбаселектробуд» та ПП «Імперія Гів» підписано акт здачі-прийняття робіт № иг291203. (а.с. 20). Результатом виконаних робіт є примірник «Аналізу ринку будівництва об'єктів малої генерації» (надалі ОСОБА_3), виконаного ПП «Імперія Гів». (а.с. 79-135)

Також, ПП «Імперія Гів» видано податкові накладні № 151205 від 15.12.2010 на надані консалтингові послуги вартістю 541666,67 грн., ПДВ - 108333,33 грн. та № 271203 від 27.12.2010 на надані консалтингові послуги вартістю 260450,00 грн., ПДВ - 52090,00 грн. (а.с. 21-22).

Виписками з банківських рахунків, вбачається рух активів у процесі здійснення господарської операції та сплата контрагенту за надані послуги. Розрахунки проводились у безготівковій формі (а.с.143-144). Крім того, між ТОВ «Донбаселектробуд» та ПП «Імперія Гів» складений акт взаємозвірки розрахунків станом на 27.05.2011 року (а.с.197).

За наслідками виконання умов зазначеного договору позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит відповідного звітного періоду.

Як платник податку на додану вартість, позивач 19 січня 2011 року подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, у якій ТОВ «Донбаселектробуд» задекларовано податковий кредит у загальній сумі 176890,00 грн., з яких 160423,00 грн. податок на додану вартість за податковими накладними, виданими ПП «Імперія Гів» на підтвердження виконання консалтингових послуг. (а.с. 41-43)

Як вбачається з матеріалів справи у період з 18.03.2011 по 28.03.2011 Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Луганська проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Донбаселектробуд» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010. (а.с. 7-12).

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 29.03.2011 № 568/23/37057911, у якому зазначено, що у періоді, що перевірявся ТОВ «Донбаселектробуд» укладено договір з ПП „Імперія ГІВВ» , консультаційні послуги, надані ПП «Імперія ГІВ» на адресу ТОВ «Донбаселектробуд», не використані останнім в його господарській діяльності у зв'язку з неотриманням доходу від зазначених послуг, в результаті чого зазначені послуги не підпадають у бухгалтерському та податковому обліку під поняття «Витрати». Крім того, відсутність у ПП «Імперія ГІВ» трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, ставить під сумнів виконання інформаційно-консалтингових робіт, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, на думку податкового органу зазначений договір відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином ТОВ «Донбаселектробуд» порушено п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на суму 160423,00 грн. за рахунок включення сум ПДВ від консалтингових послуг, які не були використані в господарській діяльності.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська винесено податкове повідомлення-рішення №0000372310 від 12 квітня 2011 року, яким ТОВ «Донбаселектробуд» збільшено суму грошового зобов'язання шкодування з ПДВ з податку на додану вартість на 160423,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40105,75 грн. В основу порушення покладено п.п.7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону №168. (а.с. 7).

Приймаючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів правомірності формування для себе податкового кредиту за зазначеною господарською операцією, приймаючи висновки податкового органу, як правомірні.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає, що на підставі наявних в матеріалах справи документів первинного обліку, не встановлено допущення позивачем порушень формування податкового кредиту в залежності від настання першої події, в порядку визначеному підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Поставивши під сумнів вартість спірної операції податковий орган безпідставно не врахував факт передачі послуг та їх оплат, сукупність зазначених операцій та підтвердження їх здійснення спростовують нікчемність угод.

Відповідно до наявної податкової накладної виданих ПП «Імперія Гів», на підставі якої позивач включив до складу податкового кредиту звітного періоду грудень 2010 року податок на додану вартість в сумі 160423 грн., колегія суддів зазначає, що зазначена податкова накладна відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

З положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Доводи податкового органу, щодо відсутності доказів використання придбаного товару (аналізу) позивачем у власній господарській операції та отримання відповідного прибутку, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання Аналізу, позивачем був виданий Наказ № 3 від 29.01.2011 та розроблений план заходів на 2011 - 2015 роки по запровадженню на ринок будівництва об'єктів малої генерації Росії, що підтверджує застосування позивачем у власній господарській діяльності Аналізу ринку будівництва об'єктів малої генерації.

Доводи суду першої інстанції, що позивач ТОВ «Донбаселектробуд» не планував та вказаний план заходів не підтверджує можливості його використання у господарській діяльності, суперечить обставинам справи. Відсутність отримання прибутку від придбаного Аналізу, колегія суддів вважає безпідставними виходячи із специфічного змісту та суті здійснення господарської діяльності.

Використання та отримання певного прибутку від застосування даного Аналізу у своїй господарській діяльності, що відповідає виду діяльності позивача, на ринку надання послуг є процесом триваючим, і не може розцінюватися як одномоментний акт, тобто придбав товар (послуги) та відразу реалізував його, отримавши при цьому прибуток.

Доводи податкового органу, що інформація викладена у зазначеному аналізу є загальнодоступною інформацією, розміщеною на інтернетсайтах, а тому не може бути прийнята до уваги, як результат проведення відповідної роботи з надання консалтингових послуг ПП «Імперія ГІВ» є безпідставною, в розумінні самого змісту зазначеного договору. Відсутність посилання в зазначеному аналізі ринку будівництва об'єктів малої генерації на можливість його використання у господарській діяльності ТОВ «Донбаселектробуд» не приймається до уваги колегією суддів.

Колегія суддів не може погодитися з доводами податкового органу, які підтриманні судом першої інстанції, що основним видом діяльності ПП «Імперія Гів» є роздрібна торгівля в неспецiалiзованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, а також будівництво будівель, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспецiалiзованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, послуги з постачання готової їжі, надання інших комерційних послуг.

Зазначені висновки суду засновані на представленій представником відповідача реєстраційної картки Приватного підприємства "Імперія Гів» (ід код 3578890), яке зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. ПП «Імперія Гів» зареєстровано у якості платників податків в ДПІ у м. Херсоні, у період з 26.07.2010 по 11.02.2011 було платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100293935. ПП «Імперія Гів» основних фондів не має, кількість працюючих -1 особа - директор. (а.с. 168-169, 232-235).

Однак, як вбачається із Статуту ПП «Імперія Гів» (а.с.221-231), статтею 5 цього статуту вбачається, що підприємство для отримання прибутку для себе може здійснювати такий вид діяльності, як інформаційна діяльність, маркетингова діяльність та інш. перелік яких є значним. Тобто, визначені у Статуті контрагента основні напрямки діяльності свідчать про можливість здійснення таких видів та надання відповідних послуг. Для даного виду послуг не потрібно мати у своєму штаті значний склад працівників.

Колегія суддів вважає, що саме позивачу належить право вибирати для себе контрагентів, визначати свою фінансову та стратегічну політику при здійснені господарської діяльності, крім того, отриманий та використаний товар по укладеному договору доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами. При чому, позивачем проведена оплата за придбаний товар, що свідчить визначення необхідності отримання для свого підприємства такого специфічного виду товару, як Аналізу ринку будівництва об'єктів малої генерації.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Імперія Гів».

Виходячи із змісту укладеного між позивачем та його контрагентом договору про надання консалтингових послуг №12/27-90 від 02.12.2010 року вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Колегія суддів вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України, Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що за матеріалами справи, вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений акт від 29.03.2011 року, в основу висновків, якого при визначені податкових зобов'язань, покладені принцип визначеності нікчемності правочину, між позивачем та його контрагентом по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття 12 квітня 2011 року суб'єктом владних повноважень спірного податкового повідомлення - рішення.

02.12.2010 року прийнятий ОСОБА_2 України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст..228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площену, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст..228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, т.б. повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, т.б. фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Як суду першої так і апеляційної інстанції будь - яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Наявні документи позивача, як первині, підтверджують факт здійснення господарських опе рацій. Під час апеляційного провадження встановлено не тільки придбання позивачем, за договором у ПП «Імперія Гів», та оплату позивачем за товар, але й ви користання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній в господарській діяльності, що відповідає виду здійснення такої діяльності.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій. При формування для позивача податкового кредиту, були усі встановлені та передбачені законом підстави.

У зв'язку з не підтвердженням наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем порушення підпунктів 5.2.1. пункт у5.2. та підпункту 5.3.9. пункт 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 54.3. статті 54 та пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем є обґрунтованим, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі № 2а-3433/11/1270 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаселектробуд" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі № 2а-3433/11/1270 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 р. у справі № 2а-3433/11/1270 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаселектробуд" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000372310 від 12 квітня 2011 року задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську №0000372310 від 12 квітня 2011 року у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 липня 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 18 липня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

ОСОБА_3