Рішення

від 02.10.2009 по справі 4/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.09                                                                                           Справа№ 4/76

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З.  з участю представників відкритого акціонерного товариства  комерційний банк «Надра»Скрута Л.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу  за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Добрі меблі” до відкритого акціонерного товариства  комерційний банк «Надра»Філія ВАТ КБ «Надра»Львівське регіональне управління  про визнання недійсним правочину – договору поруки від 27 вересня 2006 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Добрі меблі” 10 червня 2009 року  звернулося  до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства  комерційний банк «Надра»Філія ВАТ КБ «Надра» Львівське регіональне управління,  просить суд визнати недійсним    договір поруки від 27 вересня 2006 року, укладений  між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»,  товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-К»та товариством з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі». Згідно з цим договором поручитель (товариство з обмеженою відповідальністю „Добрі меблі” )  поручився  перед кредитором (відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»)  за   належне виконання товариством  з обмеженою відповідальністю «Явір-К»(позичальник) зобов»язань за кредитною угодою № 113/2004 від 09 квітня 2004 року з усіма подальшими змінами до нього, в тому числі, повернути до 31 березня 2009 року кредит у сумі 328506,00 Євро. Позивач стверджує, що на дату укладення оспорюваного договору поруки, 27 вересня 2006 року, сторонами забезпечено виконання неіснуючого зобов»язання, оскільки на той час  такі істотні умови кредитної угоди № 113/2004,  як сума і строк кредиту діяли в новій редакції від 20 липня 2005 року –сума кредиту становила 163929,07 євро замість 328506,00 євро, а строк повернення кредиту визначений 01 лютого 2010 року, а не 31 березня 2009 року.  Тому позивач вважає, що сторонами договору поруки  не досягнуто згоди по всіх істотних умовах,  зміст договору поруки суперечить положенням ст.ст.553,554 Цивільного кодексу України. Крім того, кредитна угода № 113/2004 від 09 квітня 2004 року не передбачала  такого виду забезпечення зобов»язання позичальника, як порука. Пунктом 5.8. кредитного договору № 113/2004 забезпеченням кредиту визначено заставу  нежитлових приміщень, обладнання, майнових прав. Тому укладення договору поруки  ддля забезпечення  виконання зобов»язання за кредитною угодою № 113/2004 суперечить вимогам  ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.345 Господарського кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Вважає, що спір підлягає розгляду господарським судом  Львівської області   на підставі  п.п.1, 3 ст.15 ГПК України, оскільки   за договором поруки від 27 вересня 2006 року  саме позивач, як поручитель,  повинен виконати зобов»язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника -  товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К».  Також представник позивача вважає, що за положенням Філія ВАТ КБ «Надра» Львівське регіональне управління, як відособлений підрозділ,   представляє  відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра».

На пропозицію  суду  пояснити в чому саме полягає порушення договором поруки прав та інтересів товариства з обмеженою відповідальністю „Добрі меблі”, представник позивача  пояснила, що  господарським судом Львівської області розглядається справа № 16/132 (25/188) за позовом відкритого акціонерного товариства  комерційний банк «Надра»Філія ВАТ КБ «Надра»Львівське регіональне управління  до  товариства з обмеженою відповідальністю „Добрі меблі”, як поручителя за договором поруки від 27 вересня 2006 року.  Предметом спору у справі № 16/132 (25/188)  є стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю „Добрі меблі” на користь банку 198140,43 грн. заборгованості (26156,32 євро),  що виникла станом на 09 липня 2008 року і яку не сплатило товариством  з обмеженою відповідальністю «Явір-К»- позичальник  за кредитною угодою № 113/2004.      

Позовні вимоги обґрунтовує  ст.ст.203,215,216,548,553,554,638,653,654,1049,1054 Цивільного кодексу України, ст.345 Господарського кодексу України.

Представник  відкритого акціонерного товариства  комерційний банк «Надра»Скрут Л.Б. позов заперечує, вважає такий безпідставним. Адже за умовами оспорюваного договору поручитель повинен виконати зобов»язання  в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитною угодою № 113/2004р. А кредитним договором передбачено право позичальника отримати частину кредиту, що в даному випадку й мало місце, а саме  товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-К» (позичальник) отримало тільки частину кредиту в сумі 163929,07 євро. Також представник відповідача  повідомив, що ухвалою господарського суду Львівської області від 26 серпня 2009 року, постановленою по справі № 6/46-8/62 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К», затверджено звіт та ліквідаційний баланс банкрута  товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К»,  товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-К»ліквідовано, провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К»припинено. В підтвердження сказаного додатково надав суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вважає, що справа повинна розглядатись господарським судом м.Києва за місцезнаходженням юридичної особи відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», а не його філії.

Щодо територіальної  підсудності  цієї справи.

За приписами ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.  Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається на загальних підставах залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

В даному випадку предметом спору є договір поруки,  укладений 27 вересня 2006 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-К»та товариством з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі»за яким позивач  поручився  за виконання   зобов»язань   товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-К»і  повинен виконати зобов»язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника -  товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К», а саме повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені кредитним договором.

Крім того, пунктом 1.4. Положення про філію відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Львівське регіональне управління визначено, що філіє не є юридичною особою, входить до складу банку на правах відокремленого структурного підрозділу, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, виступає від імені банку перед третіми особами, установами, підприємствами, організаціями усіх форм власності.

З урахуванням викладеного спір підлягає розгляду господарським судом Львівської області.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази суд вважає, що в позові слід відмовити повністю з наступних підстав.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Статтею3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими є, зокрема, свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

 Відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) названих вище вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з матеріалами справи  відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (кредитор)  та товариство  з обмеженою відповідальністю «Явір-К»(позичальник)  09 квітня 2004 року уклали кредитну угоду № 113/2004 за умовами якої  банк  зобов»язався надати  позичальнику  кредит у сумі 328506,00 євро з кінцевим терміном повернення кредитних коштів   не пізніше березня 2009 року.  А 20 липня 2005 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до кредитної угоди № 113/2004 від 09 квітня 2004 року, якою внесли зміни в графік погашення зобов»язань товариства  з обмеженою відповідальністю «Явір-К», а саме позичальник повинен був  в період з  липня 2005 року до 01 лютого 2010 року сплатити банку загальну суму 163929,07 євро.

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»(кредитор), товариство  з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі»(поручитель) та товариство  з обмеженою відповідальністю «Явір-К»(позичальник) 27 вересня 2006 року уклали  договір поруки.   Згідно з цим договором товариство  з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі»(поручитель) поручився  перед  відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(кредитором) за належне виконання товариством  з обмеженою відповідальністю «Явір-К»(позичальник) зобов»язань за кредитною угодою № 113/2004 від 09 квітня 2004 року з усіма подальшими змінами до нього, в тому числі: повернути до 31 березня 2009 року кредит у сумі 328506,00 Євро; сплатити відсотки за користування кредитними коштами; сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором;  сплатити можливі штрафні санкції (п.1.1.).  За умовами договору поруки поручитель зобов»язався відповідати перед кредитором у повному обсязі (п.1.2.).  При цьому поручитель підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору (п.1.5.).  За умовами пункту 5.3. договору дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов»язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов»язань згідно з умовами цього договору.

Дійсність договору поруки від 27 вересня 2006 року заперечує поручитель -   товариство з обмеженою відповідальністю „Добрі меблі”.

Відповідно до вимог ст. ст.553, 554, 559  Цивільного кодексу України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання  боржником.  Порукою може забезпечуватись виконання  зобов»язання частково або в повному обсязі.  У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Порука   припиняється  з припиненням забезпеченого нею зобов»язання.

Дійсно, на дату  укладення оспорюваного договору  поруки, 27 вересня 2006 року,  такі умови кредитної угоди № 113/2004,  як сума і строк кредиту діяли в новій редакції від 20 липня 2005 року –сума кредиту становила 163929,07 євро замість 328506,00 євро, а строк повернення кредиту визначений 01 лютого 2010 року, а не 31 березня 2009 року. Проте, як стверджено пунктом 5.1. оспорюваного договору,  поручитель підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору. Позивач не пояснив суду чому, за таких обставин,  він  вважає  цей договір недійсним.

Щодо  підстав  укладення  договору поруки з метою  забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором № 113/2004 від 09 квітня 2004 року  суд констатує наступне.  

 За приписами п.2 ст.4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього кодексу.

Статтею 546 Цивільного кодексу України  встановлено види забезпечення виконання зобов»язання –неустойка, порука, гарантія, застава, при тримання, завдаток та вказано, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов»язання.  Статтею 548 Цивільного кодексу України визначено загальні умови забезпечення виконання зобов»язання, зокрема,  передбачено, що виконання основного зобов»язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено укладення договору поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку та  відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання  боржником.   

Статтею 2  кредитної угоди № 113/2004 визначено терміни, що мають таке значення в цій кредитній угоді та чинних додаткових угодах до неї, зокрема,  термін  «Гарантійні документи»- це будь-які угоди, укладені банком з позичальником та/або третіми особами, з метою забезпечення  виконання зобов»язань позичальника за цією угодою.

Те, що пунктом 5.8. кредитної угоди № 113/2004, як забезпечення кредиту, передбачено   заставу нежитлових приміщень, обладнання і майнових прав, не заперечує і не відміняє встановленого законом права укладати договори про забезпечення виконання договірних зобов»язань, а також не  відміняє і не спростовує приписи статті 2  кредитної угоди № 113/2004, яка, як гарантійні документи,  трактує будь-які угоди, укладені банком з позичальником та/або третіми особами, з метою забезпечення  виконання зобов»язань позичальника за цією угодою.

Таким чином, викладене спростовує твердження позивача про те, що  кредитною угодою № 113/2004 передбачено тільки один вид забезпечення кредиту –застава нежитлових приміщень, обладнання і майнових прав ( п.5.8. кредитного договору), а тому укладення договору поруки  суперечить приписам  ч.2 ст.345 Господарського кодексу України та умовам кредитної угоди.

Крім того, ухвалою господарського суду Львівської області від 26 серпня 2008 року, постановленою по справі № 6/46-8/62 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К», затверджено звіт та ліквідаційний баланс банкрута  товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К»,  товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-К»ліквідовано, провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К»припинено.  Серед іншого, в ухвалі  вказано,  що  забезпечені заставою   вимоги кредитора першої черги –ЛРУ ВАТ КБ  «Надра»   в сумі 1182198,05 грн.  сплачені повністю, а  непогашеними в ліквідаційній процедурі через відсутність грошових та майнових активів банкрута (товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К», є вимоги  ЛРУ ВАТ КБ  «Надра»в сумі 117574,89 грн.   

В силу п.6 ст.31, п.п.1,2 ст.32 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»наслідком  незадоволення  вимог кредиторів в судовій процедурі  ліквідації банкрута за недостатністю майна є  погашення  таких  вимог. В цьому разі суд,  на підставі поданого звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та документів, що його підтверджують постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію юридичної особи.

Згідно з п.5.ст.111 Цивільного кодексу України  юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суду надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К» (ідентифікаційний код 31803320),  в якій вказано, що 04 вересня 2008 року  проведена державна реєстрація припинення юридичної особи у зв»язку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до вимог ст.609 Цивільного кодексу України зобов»язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Виходячи з викладеного  зобов»язання товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К» перед відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» за кредитною угодою № 113/2004  припинились   з 04 вересня 2008 року  - дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його  припинення. Саме з цієї дати товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-К»вважається ліквідованим.  А з припиненням зобов»язання товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-К» перед відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» за кредитною угодою № 113/2004 припинилась і  порука  товариства з обмеженою відповідальністю „Добрі меблі” перед відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»за виконання зобов»язання товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-К» за кредитною угодою № 113/2004.  Тобто, договір поруки, укладений  27 вересня 2006 року  між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(кредитор), товариством  з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі»(поручитель) та товариством  з обмеженою відповідальністю «Явір-К»(позичальник) теж  припинено з 04 вересня 2008 року.  Як наслідок,   зобов»язання    товариства з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі»перед відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»за  договором поруки від  27 вересня 2006 року  теж припинено з  04 вересня 2008 року.

За приписами ст.ст.32,33,34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" завданням суду при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб. Згідно з ст. ст. 13, 15, 16 Цивільного кодексу України цивільні права особа повинна здійснювати у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При цьому не допускаються дії особи, що вчиняються способом зловживання правом. Кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Законом не передбачено задоволення позовних вимог щодо захисту права, яке може бути порушено в майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.   Особа, яка звертається до суду, повинна довести наявність суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, за захистом яких вона звертається до суду, та факт їх порушення, невизнання  або оспорювання.

Позивач не назвав і не надав суду жодних доказів  порушення, невизнання або оспорювання  його прав чи інтересів договором поруки, укладеним 27 вересня 2006 року  між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(кредитор), товариством  з обмеженою відповідальністю «Добрі меблі»(поручитель) та товариством  з обмеженою відповідальністю «Явір-К»(позичальник).

Факт розгляду господарським судом Львівської області справи  № 16/132 (25/188) за позовом відкритого акціонерного товариства  комерційний банк «Надра»Філія ВАТ КБ «Надра»Львівське регіональне управління  до  товариства з обмеженою відповідальністю „Добрі меблі”, як поручителя за договором поруки від 27 вересня 2006 року, предметом спору в якій є  стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю „Добрі меблі” на користь банку 198140,43 грн. заборгованості (26156,32 євро),  що виникла станом на 09 липня 2008 року і яку не сплатило товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-К»- позичальник  за кредитною угодою № 113/2004,  не може розглядатись, як   порушення, невизнання  або оспорювання  права.

На підставі викладеного суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд  

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                             Гриців В.М.