Рішення

від 28.09.2009 по справі 22/326

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/326

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/326

28.09.09

За позовом   Відкритого акціонерного товариства «Подільський цемент»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнітел Україна»

про                 стягнення боргу та штрафних санкцій

                                                                                                          суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача       Кох В.Є. (довіреність від 29.11.2006р.);

від відповідача   не з'явились;

28.09.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

           Відкрите акціонерне товариство «Подільський цемент» (надалі ВАТ «Подільський цемент», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнітел Україна»(надалі ТОВ «Омнітел Україна», відповідач) 323 445, 63 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 26 550 грн. пені, всього 349 995, 63 грн..

           Згідно з поясненнями за вих. № 16/50, що отримані судом 11.09.2009р., позивачем уточнені позовні вимоги, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 311 267, 94 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 26 555 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 21/08-23 від 22.05.2008р. позивачем здійснено передплату товару, однак відповідачем свої зобов'язання не виконані, грошові кошти у повному обсязі на розрахунковий рахунок підприємства не повернуто. Станом на день вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 295 000 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням вимог Цивільного кодексу України. Також заявлено до стягнення суму пені за прострочення поставки, нарахування якої передбачено договором, інфляційні збитки та три проценти річних.   

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 06.07.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 21.08.2009р..

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

           22 травня 2008р. між ВАТ «Подільський цемент»та ТОВ «Омнітел Україна»укладено договір купівлі-продажу № 21/08-23 за умовами якого останнє зобов'язувалось продати покупцеві МДК-4 на ЗИЛ (полив+щітка+плуг) у кількості однієї штуки по ціні 295 000 грн. за одиницю.

У відповідності до п. 2.2 Договору оплата товару покупцем здійснюється згідно рахунку-фактури при дотриманні графіка надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця:

- не менше 70% попередня оплата;

- остаточна сума на протязі 30-ти банківських днів з моменту підписання отримання товару

Згідно п. 3.1, 3.2 договору строк поставки товару на протязі 30 банківських днів з моменту підписання договору; здача-приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця з підписанням акту прийому-передачі, який являється невід'ємною частиною договору.

На виконання зобов'язань, що виникли для ВАТ «Подільський цемент»з договору  № 21/08-23 від 22.05.2008р. позивачем на користь відповідача перераховано 22.05.2008р. –295 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2546. В свою чергу відповідачем зобов'язань з поставки оплаченого транспортного засобу  у строки обумовлені в договорі не виконано, доказів зворотнього суду не представлено, грошових коштів не повернуто.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Кошти в сумі 295 000 грн. сплачені позивачем як те і передбачено договором у відповідності з положенням п. 2.1, 2.2 договору, сплата здійснена 22.05.2008р. без порушення встановлених строків.

В силу положень договору (п. 3.1) строк поставки товару погоджений сторонами протягом 30 банківських днів з моменту підписання договору та враховуючи наведені положення договору та перерахування коштів на рахунок відповідача в якості передплати згідно платіжного доручення № 2546 від 22.05.2008р., поставка товару мала бути здійснена не пізніше 03.07.2008р..

Оплаченого товару відповідачем на користь позивача не передано, доказів виконання зобов'язань щодо передання транспортного засобу по договору № 21/08-23 від 22.05.2008р. суду не представлено, відповідачем зазначеного факту не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки зобов'язань з передачі оплаченого товару відповідачем не виконано, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою за вих. № 3786 від 25.12.2008р. про повернення сплачених грошових коштів.

Отриманими гарантійними листами від відповідача за вих. № 2201/1 від 22.01.2009р., № 1002/1 від 10.02.2009р. останній просив вибачення за порушення договірних обов'язків та гарантував повернути перераховані грошові кошти у строк до 23.02.2009р., до 10.03.2009р..

Грошових коштів у зазначені в таких листах строки відповідач не повернув, матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв'язку з чим вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 295 000 грн. через невиконання відповідачем умов договору № 21/08-23 від 22.05.2008р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Як про те зазначено у договорі (п. 5.2) за несвоєчасну передачу товару, передбачену у п. 3.1, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0, 05% від вартості простроченого товару, але не більше подвійного розміру облікової ставки НБУ.

За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача згідно розрахунку суду складає 25 812, 50 грн. (295 000 грн. х 0, 05% х 175), розрахунок здійснений за період з 04.07.2008р. по 25.12.2008р., оскільки саме у вказаному періоді відповідачем допущено прострочення поставки, а 25.12.2008р. такі зобовязання для відповідача припинились у зв'язку з відмовою позивача у прийнятті виконання зобовязання за договором та направленням вимоги про повернення суми передплати.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобов'язань не виникало, положення договору № 21/08-23 від 22.05.2008р. не передбачають зобов'язань ТОВ «Омнітел»щодо повернення грошових коштів в разі не поставки товару, що є предметом договору, не містять строку для виконання зобов'язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов'язки з передачі покупцю транспортного засобу, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання не грошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання. Суд також звертає увагу позивача на те, що передбачені ст. 625 ЦК України 3 % річних за своєю правовою природою не є процентами за користування чужими грошовими коштами, можливість стягнення яких передбачена ст. 536 ЦК України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявленого клопотання про стягнення з відповідача суми 17, 36 грн., як витрат, які позивач поніс при отриманні довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій, суд відзначає наступне.

В абзаці другому пункту 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Довідку, у зв'язку з отриманням якої позивачем понесені витрати в розмірі 17, 36 грн., позивач зобов'язаний був надати на вимоги ухвали суду. Звернення до суду є правом, а не обов'язком позивача, а виконання вимог суду обумовлене положеннями ст. 33 ГПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно понесення зазначених позивачем витрат обумовлено насамперед необхідністю доведення обставин на які зроблені посилання, і такі витрати не можуть бути покладені на відповідача. Вказані витрати не є іншими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 3 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312, 50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 3 469, 37 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнітел Україна»(юрид. адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 12-А. кімната АПП; адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська 14, оф. 207, р/р 26000175485300 в Акціонерному комерційному інноваційному банку «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30859545) на користь Відкритого акціонерного товариства «Подільський цемент»(32300, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, с. Гуменці, р/р 26006890031564 в Кам'янець-Подільському відділенні Хмельницької ФАКБ «Укрсоцбанк», МФО 315018, ідент. код 00293091) 295 000 грн. (двісті дев'яносто п'ять тисяч гривень) суми попередньої оплати, 25 812, 50 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот дванадцять гривень 50 копійок) пені,  3 469, 37 грн. (три тисячі чотириста шістдесят дев'ять гривень 37 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 12.10.2009