Ухвала

від 01.09.2015 по справі 826/11932/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/15878/14

К/800/15526/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Енерго» (далі - Товариство) та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 вересня 2013 року, окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 вересня 2013 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі № 826/11932/13-а за адміністративним позовом Товариства до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ №0002792220, №0002782220 від 24.04.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

5 вересня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

5 вересня 2013 року окремою ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, встановлені порушення ДПІ вимоги ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень.

Товариство та ДПІ звернулися із касаційними скаргами про скасування постанови і ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвал Київського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 8.04.2013 року до 9.04.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо достовірності нарахування та сплати ним податку на додану вартість, податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Євростеп Плюс», за наслідками якої 9.04.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижений податок на додану вартість, у розмірі 82 882,00 грн., а також у порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижений податок на прибуток, у розмірі 103 604,00 грн.

24 квітня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: №0002792220 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 59 937,00 грн., №0002782220 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 47 950,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову та прийняття окремої ухвали обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суди правильно зазначили, що наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції Товариства з його контрагентом не мали товарний (реальний) характер, виходячи з наступного.

Суди встановили, що у кримінальній справі №1-1503/11, порушеній відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 , ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України , встановлено, що на території м. Києва у період 2008-2010 років діяла організована група осіб, метою якої було сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість, в ухиленні від сплати податку до державного бюджету шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей (проведення безтоварних операцій) через ланцюг транзитних та фіктивних підприємств, які фінансово - господарською діяльністю не займалися, у тому числі і контрагент Товариства - ТОВ «Євростеп Плюс».

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підроблювали документи (прибуткові та податкові накладні, договори, акти приймання здачі виконання робіт) про неіснуючі факти купівлі товарів (робіт, послуг) у підприємств «транзитерів», які в свою чергу начебто закуповують ці товари (роботи, послуги) у підприємств з ознаками фіктивності, а підприємство користувач послуг конвертаційного центру отримує право на кредит з податку на додану вартість.

Обставини щодо фіктивної діяльності ТОВ «Євростеп Плюс», яке фактично не займався фінансово-господарською діяльністю, встановлені постановою Голосіївського районного суду від 12.12.2011 року, що набрала законної сили, винесена за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Суди обґрунтовано зазначили, що надані Товариством первинні документи щодо реалізації товару (шин, вузлів, тощо) на користь інших суб'єктів господарювання не свідчать про безспірність факту реальності (товарності) господарських операцій Товариства з ТОВ «Євростеп Плюс», з огляду на те, що Товариством не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, і не доведено того, що товари відпущені саме ТОВ «Євростеп Плюс».

Щодо окремої ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 вересня 2013 року слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, можуть полягати у неналежному виконанні посадовими особами обов'язків, передбачених законом, перевищенні влади чи зловживанні нею тощо.

Постановляючи окрему ухвалу суди зазначили, що підставою для її ухвалення стали порушення податковим органом, які полягали у невиконанні вимог ухвали суду від 31.07.2013 року в частині зобов'язання податкового органу у строк до 5.09.2013 року надати суду документальні докази для підтвердження правовірності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Суди обґрунтовано зазначили, що податковим органом не були надані у встановлений судом строк витребувані докази, які податковий орган міг надати скориставшись Автоматизованою інформаційною системою (АІС) «Податки».

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційних скаргах, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Енерго» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 вересня 2013 року, окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 вересня 2013 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.