Рішення

від 23.09.2009 по справі 22/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/60

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.09.09 р.                                                                                     Справа № 22/60                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі судового засідання Петровій Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Щебтрансавто”, м.Донецьк,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Ізол”, м.Докучаевськ Донецької області,

про стягнення 260 709,13 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Назаренко Н.В. – довір.,

від відповідача: не з'явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Щебтрансавто”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Ізол”, м.Докучаевськ Донецької області, про стягнення 260 709,13 грн., у тому числі 237 460,03 грн. основного боргу, 15241,74 грн. пені, 1906,33 грн. 3% річних, 6 101,03 грн. інфляційних збитків.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов'язання за договором №П-002008 від 20.11.2008 року, внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №П-002008 від 20.11.2008р., додатки до договору, видаткові накладні, акти прийому-передачі, банківські виписки, акти погашення взаємної заборгованості, рахунки-фактури, акт звірки взаємних розрахунків станом на 07.07.2009 року.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 523, 530, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193,198 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився. 17.09.2009р. через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Відповідач визнає борг частково у сумі 63 828,94 грн., вважає, що решта суми заборгованості підлягає зарахуванню при погашенні взаємних зобов'язань, не погоджується з сумами пені, 3% річних та інфляційних витрат через їх невірний розрахунок.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Оцінивши зміст договору №П-002008 від 20.11.2008р., з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та пункту 1.1. договору Позивач (Постачальник) зобов'язується передати в обумовлені строки у власність Покупця продукцію (піддон дерев'яний 1200х2400), а Покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити товар згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Пункт 6.4. договору фіксує домовленість сторін щодо порядку оплати товару: Покупець здійснює передплату в розмірі 40% вартості товару, залишкова частина вартості у розмірі 60% сплачується протягом 10 банківських днів з моменту поставки.

Згідно з видатковими накладними № РН-00063 від 15.12.2008р., на суму 32800 грн., № РН-00064 від  16.12.2008р., на суму 10575 грн., № РН-00065 від  16.12.2008р., на суму 8250 грн., № РН-00067 від  29.12.2008р., на суму 22350 грн., № РН-0000001 від  16.01.2009р., на суму 25500 грн., № РН-0000002 від  19.01.2009р., на суму  25500 грн., № РН-0000003 від  23.01.2009р., на суму 12750 грн., № РН-0000008 від  02.02.2009р., на суму 25500 грн., № РН-0000009 від  03.02.2009р., на суму 25500 грн., № РН-0000010 від  03.02.2009р., на суму 12750 грн., № РН-0000012 від  06.02.2009р., на суму 38250 грн., № РН-0000013 від  10.02.2009р., на суму 12750 грн., № РН-0000014 від  13.02.2009р., на суму 12750 грн., № РН-0000019від  27.02.2009р., на суму 51000 грн., № РН-0000029 від  24.03.2009р., на суму 51000 грн., № РН-0000030 від  25.03.2009р., на суму 63750 грн., № РН-0000031 від  26.03.2009р., на суму 28043 грн.,  № РН-0000001 від  16.01.2009р., на суму 25500 грн. та актами прийому – передачі від 15.12.2008р., 16.12.2008р., 29.12.2008р., 19.01.2009р., 23.01.2009р., 02.02.2009р., 03.02.2009р., 13.02.2009р., 27.02.2009р., 24.03.2009р., 25.03.2009р., 26.03.2009р., протягом періоду грудень 2008р. – березень 2009 року Постачальник передав товар загальною вартістю 459 018грн. Покупцеві. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на вказаних накладних та актах прийому-передачі. Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов частини 4.2 договору.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні та акти прийому-передачі є належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди Відповідача з належністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по договору щодо передачі товару суду не надавалися.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 221 557, 97 грн. з урахуванням заліку однорідних вимог на суму 32 832, 97 грн., що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку Позивача, які засвідчені установою банку та актами погашення взаємних вимог №1 від 29.04.2009р., №3 від 10.06.2009р.

Проте згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.07.2009 року у Відповідача є наявною кредиторська заборгованість по зазначеному договору в сумі 237 460,03грн. Суд дійшов висновку, що підпис посадової особи та печатка ТОВ „Данко-Ізол” на акті звірки свідчать про визнання боргу в зазначеній сумі.

Твердження представника Відповідача про часткову оплату поставленого товару в сумі 1000грн., які висловлені в судовому засіданні 08.09.2009 року, не підтверджені документально, тому судом відхиляються.

Матеріали справи містять заяви про залік №858 та №859 від 27.08.2009 року, згідно яких Відповідач повідомляє про здійснення зарахування зустрічних однородних (грошових) вимог на загальну суму 173 631,09грн., які виникли з договорів №П-002008 від 20.11.2008 року та №14/04/09/1 від 14.04.2009 року, №26-08/2 від 22.08.2008 року.  Крім того, надано докази відправлення даних заяв Позивачу (поштова квітанція від 28.08.2009 року).

Однак, доводи Відповідача про необхідність зарахування зустрічних однорідних вимог з Позивачем не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

З пояснень представника Позивача, наданих в судовому засіданні, відомо, що ТОВ „Щебтрансавто” не отримало заяв про залік зустрічних вимог, а тому не узгодило їх.

За приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.  Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд вважає, що таке зарахування можливе лише за наступних умов:

-          вимоги мають бути зустрічними;

-          вимоги мають бути однородними;

-          вимоги мають бути ясними.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

Всупереч наведеним нормам Відповідач не надав суду договори №14/04/09/1 від 14.04.2009 року, №26-08/2 від 22.08.2008 року, тому встановити чи має на момент винесення судового рішення останній право вимоги за ними не представляється можливим.

Крім того, Відповідачем не представлено жодного первинного (бухгалтерського) документу, які складалися в процесі виконання даних договорів, в підтвердження сум зарахування.

Таким чином, суд неспроможний підтвердити зустрічність, однорідність та ясність вимог про зарахування 173 631,09грн.

В порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником на момент прийняття рішення суду – не виконане.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних з простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України.

За розрахунком Позивача, який перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, інфляційні витрати становить 6 101,03 грн., 3% річних складають 1 906,33 грн.

У відповідності до норм статті 611 ЦК та пункту 10.7. договору наслідками порушення Відповідачем грошового зобов'язання є сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати від несплаченої суми за кожен день такого прострочення.

За розрахунком Позивача розмір пені станом на 09.07.2009р. складає 15 241,74 грн., однак, суд, перевіривши розрахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, вважає обґрунтованим стягнення пені у розмірі 14 942,82 грн.

В задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи 23.09.2009 року через неможливість бути присутнім його представника відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про можливість розгляду спору відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що свою правову позицію представник Відповідача висловив в судовому засіданні 08.09.2009 року та письмово в відзові на позовну заяву.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 525, 526, 549-551, 611, 625, 655-697, 712 ЦК України, ст. 232, 264-271 ГК України, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Щебтрансавто”, м.Донецьк, до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Ізол”, м.Докучаевськ Донецької області, про стягнення 260 709,13 грн., у тому числі 237 460,03 грн. основного боргу, 15 241,74 грн. пені, 1 906,33 грн. 3% річних, 6 101,03 грн. інфляційних збитків задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Ізол”(85740, Донецька область, м.Докучаевськ, вул Індустріальна, 3, п/р 2600901518567 у філії „Укрексімбанк”, м.Донецьк, МФО 334817, ЄДРПОУ 33176161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Щебтрансавто” (83048, м.Донецьк, вул Артема, 163Д, п/р 26007000100483 у філії ДД ТОВ „УКБ „КАМБІО”, МФО 394523, ЄДРПОУ 35952462) 260 410,18грн., у тому числі 237 460 грн. основного боргу, 14 942,82 грн. пені., 1 906,33 грн. 3% річних, 6 101,03 грн. інфляційних збитків.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко-Ізол”(85740, Донецька область, м.Докучаевськ, вул Індустріальна, 3, п/р 2600901518567 у філії „Укрексімбанк”, м.Донецьк, МФО 334817, ЄДРПОУ 33176161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Щебтрансавто” (83048, м.Донецьк, вул Артема, 163Д, п/р 26007000100483 у філії ДД ТОВ „УКБ „КАМБІО”, МФО 394523, ЄДРПОУ 35952462) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 2 374,60 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 117,86 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення оголошено у судовому засіданні 23.09.2009 року.

6.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя