Рішення

від 23.09.2009 по справі 22/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/77

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.09.09 р.                                                                                     Справа № 22/77                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Петровій Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник», м.Запоріжжя,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет», м.Донецьк,

про стягнення 120 300,00 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Михайличенко М.Г.довіреність від 02.09.2009р.,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Супутник», м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет», м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 120 300 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №5 від 03.01.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №5 від 03.01.2008р., специфікацію №1 від 03.01.2008р. до вказаного договору, накладну №180 від 02.09.2008р., довіреність серії НБЙ №597604 від 01.09.2008р., податкову накладну від 02.09.2008 р. № 217, накладну №204 від 26.09.2008р., податкову накладну №245 від 26.09.2008р., акт здачі-приймання робіт транспортно-експлуатаційних послуг за 26.09.2008р., товарно-транспортну накладну серії 01АА від 26.09.2008р., акт звіряння розрахунків станом на 01.12.2008р., претензію на суму 120 300 грн. з доказами направлення її Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 1,2 12, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 628, 712 Цивільного кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав заяву, якою зменшив позовні вимоги у зв'язку з частковим погашенням боргу Відповідачем. Просить стягнути з останнього 80 000 грн. основного боргу та судові витрати.

На підставі статті 22 ГПК України, яка передбачає, що позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, враховуючи що ці  дії не суперечать  законодавству  та не  порушують  права і охоронювані законом інтереси будь-кого, суд приймає до уваги зазначену заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов та витребуваних ухвалою суду документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, зазначена Відповідачем в договорі №5 від 03.01.2008 року, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

03.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супутник» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» (Покупець)  укладено договір №5.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України та на підставі пунктів 1.1., 3.1. даного договору Продавець (Позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця (Відповідача) продукцію у кількості, асортименті і за ціною,  що вказані  у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлену продукцію.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що відвантаження продукції здійснюється після перерахування передоплати на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно зі специфікацією №1 на поставку товару за договором №5 від 03.01.2008р. сторони домовилися про асортимент продукції, що постачається та її ціну, а саме домовилися, що поставляється слабомагнітна фракція за ціною 760,00 грн. (без ПДВ) за 1т та пиловидний матеріал за ціною 780,00 грн. (без ПДВ) за 1т. Крім того, Покупець має оплатити транспортні витрати.

Згідно з видатковими накладними №180 від 02.09.2008р. та №204 від 26.09.2008р. Продавець передав Покупцеві товар загальною вартістю 120 300 грн. Цей факт підтверджується і податковими накладними від 02.09.2008р. та 26.09.2008р. Повноваження представника Відповідача на отримання матеріальних цінностей від Позивача за договором №5 від 03.01.2008р. підтверджуються довіреністю серії НБЙ №597604.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов'язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір №5 від 03.01.2008 року.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.5.1. договору приймання-передача партій продукції підтверджується видатковими та податковими накладними.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) підприємство самостійно визначає облікову політику, а також розробляє систему і форми внутрішнього господарського обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Крім того, відповідно до статті 9 цього ж Закону (996-14), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити перелік обов'язкових реквізитів, зокрема щодо змісту та обсягу господарської операції, а також одиниці її виміру.

Враховуючи наведене, для відображення господарських операцій підприємство може використовувати як відповідні типові форми первинного обліку, так й інші первинні документи, що фіксують факти здійснення цих операцій.

Довіреність на одержання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - товарно-транспортну накладну на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові та податкові накладні, довіреність на отримання матеріальних цінностей є належними доказами здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім саме в межах договору № 5 від 03.01.2008р. Докази незгоди останнього з належністю виконання Постачальником своїх зобов'язань щодо передачі товару суду не надавалися.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2008р. Відповідач мав перед Позивачем кредиторську заборгованість у сумі 120 300,00 грн. Суд дійшов висновку, що підпис посадової особи та печатка ТОВ «Віва Мет» на акті звірки свідчать про визнання боргу в зазначеній сумі.

В процесі розгляду справи Відповідачем борг сплачено частково на суму 40 300грн. В частині стягнення цієї суми боргу провадження по справі підлягає припиненню.

Проте грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем на суму 80 000 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане. Наведене є порушенням статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Позивачем до матеріалів справи додано претензію, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості. Факт направлення зазначеного документу підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою квитанцією від 15.05.2009 року.

Таким чином, відповідно до норм статті 530 ЦК України з урахуванням терміну поштового перебігу (5 днів) строк виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару у Відповідача настав 27.05.2009 року.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник», м.Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет», м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 80 000 грн. слід задовольнити.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник», м.Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет», м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 80 000 грн., задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва Мет» (83117, м.Донецьк, вул Бахметьєва,  34, р/р 26002098062271 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 32717615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник» (69084, м.Запоріжжя, вул. Димитрова, 44, р/р 26001205488098 в ЗРУ „Приватбанк” м.Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 20483006) 80 000 грн. боргу, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1203 грн., та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

3.          Рішення оголошено у судовому засіданні 23.09.2009 року.

4.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя