Постанова

від 06.10.2009 по справі 33/137-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/137-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2009 р.                                                           Справа № 33/137-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., судді Білоусова Я.О. ,  Фоміна В. О.

при секретарі –Бєляєвій І. І.

за участю представників:

позивача –  Юрченко І.М., дов. 221/40  від 31.12.08р.           

відповідача – Юркова Т.С., дов. 5158/290 від 30.12.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2677Х/2 на рішення господарського суду Харківської області від 17.08.09 по справі № 33/137-09

за позовом  позовом  Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" , м. Київ

до  Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків

про стягнення 28013332,01 грн., -

встановила:

                        У липні 2009 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ звернулась в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз, про стягнення 28013332,01грн., у тому числі 18082204,10грн. основного боргу, 3476093,39грн. пені, 5932564,08грн. інфляційних витрат та 522470,44грн. 3% річних за договором №06/07-2768 на постачання природного газу, укладеного між сторонами 29.12.07р., а  також просив судові витрати по справі  покласти на відповідача.

 Рішенням господарського суду від 17 серпня 2009р. по справі №33/137-09 (суддя Савченко А.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 18082204,10грн.  основного боргу, 3476093,39грн.  пені, 5932564,08грн.  інфляційних витрат,  522470,44грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 17 серпня 2009 по справі № 33/137-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги  посилається на те, що  судом першої інстанції не враховано, що  відповідно до п. 1.2  договору природний газ постачається  за даним договором, використовується ВАТ «Харківгаз»виключно подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі  обсяги розбалансування (відтоків/притоків). Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору. Щомісячними  постановами НКРЕ про затвердження  на (відповідний місяць) 2008 року нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, що надійшли від населення та установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів для ВАТ «Харківгаз»встановлений тариф перерахування  коштів на поточний рахунок ДК «Газ України»НАК «Нафтобаз України»в процентному відношенні від коштів, що надходять на поточний рахунок  ВАТ «Харківгаз»із спеціальним режимом використання. Відповідно до Алгоритму  отримані ВАТ «Харківгаз»від населення грошові кошти в той же день перераховуються ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України». Крім того, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач надавав до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій до 0,00грн., довідку щодо збитковості підприємства, однак судом першої інстанції не прийнята до уваги масштабність збитковості підприємства.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою, в зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що спірні відносини між сторонами спору виникли на підставі договору на постачання природного газу №06/07- 2768 від 29.12.2007р. і стосуються виключно цих суб'єктів господарювання. Відповідно до умов вказаного договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача протягом січня-грудня 2008року природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах даного договору. При цьому, умовами договору не встановлена залежність виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті отриманих обсягів природного газу від дій третіх осіб, а також сплати споживачами послуг з газопостачання. Позивач вказує, що Алгоритм  розподілу коштів не визначає строків в межах яких повинні розраховуватись  між собою газопостачальна (ДК «Газ України») та газозбутова («ВАТ «Харківгаз») організації за укладеними між ними договорами. Зміст послідовних дій, визначений  у пункті 5 Алгоритму розподілу коштів, визначає лише порядок розподілу коштів між учасниками відносин з постачання природного газу, які надійшли на розподільчий рахунок і ніяким  чином не припиняє обов'язку відповідача оплатити  кредитору борг.Крім того позивач зазначив, що його вимоги  не стосуються виключно коштів, що надходили на розподільчий  рахунок від споживачів природного газу.

                             Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального і процесуального права, колегія суддів  встановила наступне.

29.12.07р. року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та  ВАТ „Харківгаз” (Покупець) був укладений договір №06/07-2768 на постачання природного газу. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати у власність покупцю в 2008 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти природний газ та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.5.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачеві природний газ на протязі січня - грудня 2008р. на загальну суму 260952198,07грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вказано договором або законом.

Оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання укладеного сторонами договору  в частині своєчасного погашення боргу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині задоволення  позовних вимог щодо суми основного боргу та стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений природний газ в сумі 18082204,10грн.

Щодо позовних вимог ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 5932564, 08 грн.  та  3% річних в сумі 522470, 44 грн. , колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Вказаною статтею також встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 218 Господарського кодексу України також встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається  обставинами, які є підставою для звільнення  боржника від господарсько-правової відповідальності. Згідно зі ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин  у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість  виконання  і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити  штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.  

          Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині  позовних вимог та стягнення з відповідача інфляційних в сумі 5932564,08грн. та 3% річних в сумі 522470,44грн., а також щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних та річних.

 Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розділом 6 договору сторони передбачили відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору, зокрема, п. 6.2. сторони встановили, що  в разі несплати або несвоєчасної оплати  у строки, зазначені п. 5.1 даного договору, покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено в рішенні суду першої інстанції відповідачем не надано доказів в обґрунтування  клопотання про зменшення розміру пені.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що оскільки відповідачем взагалі не визнається сума заборгованості за позовом, то клопотання  про зменшення розміру нарахованої пені до  0грн.є безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині  стягнення з відповідача пені в сумі 3476093,39 грн.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано те, що відповідно до п.5.1 договору розподіл коштів здійснюється покупцем відповідно до порядку, який встановлено постановою НКРЕ "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтобаз України" за поставлений природний газ " №759 від 12.07.2000р., виходячи з наступного.

Алгоритм  розподілу коштів не визначає строків в межах яких повинні розраховуватись  між собою газопостачальна (ДК «Газ України») та газозбутова («ВАТ «Харківгаз») організації за укладеними між ними договорами. Зміст послідовних дій, визначений  у пункті 5 Алгоритму розподілу коштів, визначає лише порядок розподілу коштів між учасниками відносин з постачання природного газу, які надійшли на розподільчий рахунок і ніяким  чином не припиняє обов'язку відповідача оплатити  кредитору борг.

Даний Алгоритм визначає лише послідовність дій підприємств та банків, що їх  обслуговують, при надходженні коштів на розподільний рахунок підприємств  за поставлений  природний газ і його приписи не впливають на домовленість сторін за договором.            

В апеляційній скарзі відповідач в обґрунтування своїх заперечень щодо наявності заборгованості  також  вказує, що відповідно до  п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246, із змінами, внесеними  постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 13.06.2007 року, газопостачальними підприємствами станом на 1 січня 2008 року було проведено споживачам (фізичним особам, яким надаються послуги газопостачання) перерахунок оплати вартості  використаного природного газу залежно обсягу його фактичного використання газу у попередньому році.

Оскільки визначення обсягів природного газу  та його вартості в актах приймання-передачі газу за договором за січень-грудень 2008 року здійснювалось наприкінці кожного звітного періоду (щомісячно) відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України № 1697  від 08.12.2006 року «Про заходи щодо подальшого  вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів», п. 10 Правил надання населенню послуг з газопостачання  фактично змінилася і ціна на газ за договором № 06/07-2768/195 від 29.12.2007 року, укладеним між ВАТ «Харківгаз»та ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України».

За результатами проведеного перерахунку за підсумками 2008 року на виконання постанови  Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999 року ВАТ  «Харківгаз»провело перерахунок  вартості  використаного природного газу населенням Харківської області та направило на адресу  позивача скориговані акти передачі-приймання природного газу. Вказані акти з боку позивача не підписані, однак даний факт проігноровано судом першої інстанції.

Судова колегія вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного

Відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 2246 розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюються починаючи  з 1 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими  залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, і у разі їх відсутності  - за нормами споживання природного газу.

Відповідно до п. 1.1 Правил, ці Правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами та фізичними особами –споживачами газу.

Відповідно до постанови НКРЕ «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання  газопостачальних підприємств та визнання деяких постанов НКРЕ такими, що втратили чинність»№ 1529 від 25.12.2008 року, газопостачальне підприємство –суб'єкт господарювання, який здійснює постачання природного газу за регульованим тарифом на підставі відповідної  ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

ДК «Газ України»не є газопостачальним підприємством і не є учасником  договірних відносин відповідача з населенням, так як не постачає безпосередньо населенню природний газ за регульованим тарифом, не має ліцензії на постачання природного газу населенню за регульованим тарифом, а має ліцензію на постачання  природного газу за нерегульованим тарифом, тому відносини населення з ВАТ «Харківгаз»не породжують для позивача  відповідних прав та обов'язків.

          Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення господарського суду Харківської області від 17.08. 2009 по справі № 33/137-09 таким, що  прийняте у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга  відповідача  задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів , -          

п о с т а н о в и л а:

         Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду  Харківської області від 17 серпня 2009 по справі № 33/137-09 залишити без змін.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця  в касаційному порядку  до  Вищого господарського суду України.

         Головуючий суддя                                                                    Лакіза В.В.  

                                 Судді                                                                    Білоусова Я.О.  

                                                                                                               Фоміна В. О.  

Повний текст постанови підписано 06.10.2009р.