Рішення

від 09.10.2009 по справі 37/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/241

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.10.09 р.                                                                                     Справа № 37/241                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 05763642

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕПІТЕЛ ЕНЕРГО СИСТЕМ”,              м. Донецьк, ідентифікаційний код 33418038

про: стягнення основного боргу в сумі 10551000,00грн., пені в сумі 1255713,53грн., 3% річних – 269700,90грн., та інфляції в розмірі 1287222,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Гринько О.Я. (довіреність № 08/23 від 30.12.2008 р.);       

від Відповідача  – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст. 4-4, 81-1 ГПК України  п судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 29.09.2009р. на 09.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Старокраматорський машинобудівний завод”,                    м. Краматорськ (далі – Позивач)  звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕПІТЕЛ ЕНЕРГО СИСТЕМ”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 10551000,00грн., пені в сумі 1255713,53грн., 3% річних – 269700,90грн., та інфляції в розмірі 1287222,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №71/птм-0701/10-П-29-КП від 20.06.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, річних та інфляційної індексації.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір купівлі-продажу №71/птм-0701/10-П-29-КП від 20.06.2007р. з додатками, акти приймання-передачі, довіреності на отримання цінностей, накладні, виписки з особового рахунку, розрахунок суми позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2 , 49, 54, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані документи, як витребувані судом, так і додаткові на підтвердження власної позиції,  для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.35-45, 55, 56).

Відповідач у судове засідання не з'явився, процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доказів сплати стягуваної заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною у якості місця знаходження за матеріалами справи та  згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.55, 56), достовірність яких (відомостей)  презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”  від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, незважаючи на повідомлення (а.с.53) про недоставлену телеграму, надіслану судом додатково, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

У судових засіданнях представник Позивача підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем документи та неявка його представника у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду  докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2007р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №71/птм-0701/10-П-29-КП (а.с.а.с. 8-14), згідно п. 1.1. якого  Продавець зобов'язався здійснити та продати, а Покупець прийняти та сплатити щебенеочисні машини RM-80 UHR в кількості 3-х одиниць у відповідності до специфікації (Додаток №1 – а.с. 15) та Технічному опису (Додаток №2), погодженим сторонами, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. ціна кожної одиниці продукції та загальна ціна договору формується специфікацією №1 та відповідно становлять 16306000грн. (за одиницю) та 48918000грн. (усього),  разом із ПДВ.

Розділ 3 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо умов постачання товару, з яких:

-          постачання продукції від Продавця проводиться на умовах СРТ – станція за визначенням (згідно правил Інкотермс -2000). Вантажоотримувачами продукції є залізничні дороги України (Сублізингоодержувачі), які визначені в Графіку поставки (Додаток №3 – а.с.16) для кожної одиниці продукції (п. 3.2.);

-          продукція вважається переданою Продавцем та прийнятою Покупцем у відповідності до акту приймання-передачі продукції, підписаним Продавцем та Покупцем (п.3.5.).  

Згідно умов розділу 5 зазначеного договору передбачені, зокрема, наступні умови та форма розрахунків:

-          розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України – гривні (п.5.1.) шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.5.4.);

-          порядок проведення розрахунків за кожну одиницю продукції визначений графіком проведення розрахунків (Додаток №4 – а.с.17), який є невід'ємною частиною цього договору (п.5.2.);

-          остаточний розрахунок за кожну одиницю продукції здійснюється протягом 10-ти календарних днів з дня підписання акту приймання – передачі даної одиниці продукції згідно рахунку Продавця (п.5.3.)

Відповідно до  п. 9.2 договору, якщо Покупець порушує, передбачені цим договором строки проведення кінцевих розрахунків за поставлену продукцію, то на ту суму простроченої заборгованості Продавець має право нарахувати пеню, починаючи з наступного дня від дати строку виконання зобов'язань, встановленого цим договором, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожний день  прострочення виконання зобов'язань.

На виконання умов договору, Позивачем 28.08.2007р., 18.11.2007р. та 28.10.2008р.  була здійснена Відповідачу поставка товару, передбаченого Специфікацією № 1(а.с.15), що підтверджується накладними (а.с.а.с.20, 28, 31), довіреностями на отримання продукції (а.с.а.с.19, 27, 30) та актами приймання – передачі продукції (а.с.а.с. 18, 26, 29) на загальну суму 48918000грн. разом із ПДВ.

В свою чергу, Відповідач, згідно наявних банківських виписок (а.с.а.с.21-25)  отриманий товар сплатив частково – у сумі 17265000грн. (12.07.2007р.), 10551000грн. (07.09.2007р.) та 10551000грн. (08.11.2007р.) – усього 38367000грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з вимогою про сплату залишку заборгованості у сумі 10551000,00грн., та нарахованої пені в сумі 1255713,53грн., 3% річних – 269700,90грн., і інфляція в розмірі 1287222,00грн .

Відповідач  процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся поро судові засідання.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки вони є грошовими, пов'язані підставами виникнення (порушенням грошових зобов'язань за договором поставки) і наданими доказами, їх об'єднання не тільки не суперечить ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, але й сприяє дотриманню принципу процесуальної економії та реалізації права на ефективний судовий захист, гарантований ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору купівлі-продажу №71/птм-0701/10-П-29-КП від 20.06.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу №71/птм-0701/10-П-29-КП від 20.06.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до Додатку №4  договору купівлі-продажу №71/птм-0701/10-П-29-КП від 20.06.2007р. та проведення остаточного розрахунку за кожну одиницю продукції протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі цієї одиниці. При цьому суд зауважує, що наявність або відсутність виставленого рахунку Позивача в розглядуваному випадку не має значення, оскільки і сума, і період належного розрахунку у повній визначаються умовами договору та змістом акту приймання-передачі.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем були виконані зобов'язання з постачання обумовленої сторонами продукції, натомість Відповідач належним чином не виконав своїх грошових зобов'язань – доказів протилежного  всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем не надано. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення  у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію підтверджується матеріалами справи, Відповідачем не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 10551000,00грн.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, здійснивши перевірку арифметичних розрахунку  позовних вимог  (а.с.32) в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” з урахуванням висновку щодо останнього дня (07.11.2008р.) періоду належного виконання грошового зобов'язання зі сплати щебенеочисної машини, отриманої за актом №1071/0701-008 від 28.10.2008р. (а.с.18), та, відповідно, дати виникнення прострочення – 08.11.2008р.,  дійшов висновку про обґрунтованість нарахування інфляційної індексації та 3% річних за період з 08.11.2008р. по 14.09.2009р. включно – в сумі 1285115,46грн. та 269572,96грн. відповідно.

Арифметичний недолік у розрахунку Позивача зумовлений використанням спрощених значень ставок відсотків.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати придбаного товару сформульована безпосередньо у п. 9.2 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Здійснивши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині – в сумі 1254689,95грн.

Арифметичний недолік у розрахунку Позивача зумовлений використанням спрощених значень ставок відсотків.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 05763642) до Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕПІТЕЛ ЕНЕРГО СИСТЕМ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33418038) про стягнення основного боргу в сумі 10551000,00грн., пені в сумі 1255713,53грн., 3% річних – 269700,90грн., та інфляції в розмірі 1287222,00грн.  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕПІТЕЛ ЕНЕРГО СИСТЕМ”,              м. Донецьк (ідентифікаційний код 33418038) на користь Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 05763642) основний борг в сумі 10551000,00грн., пеню в сумі 1254689,95грн., 3% річних – 269572,96грн., та інфляції в розмірі 1285115,46грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо інфляційної індексації, 3% річних та пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕПІТЕЛ ЕНЕРГО СИСТЕМ”,              м. Донецьк (ідентифікаційний код 33418038) на користь Відкритого акціонерного товариства „Старокраматорський машинобудівний завод”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 05763642) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі  25493грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 94 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.10.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя