Рішення

від 28.09.2009 по справі 13/193-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/193-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" вересня 2009 р.                                                                          Справа № 13/193-09          

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато", м.Біла Церква

до  Товариства з обмеженою відповідальністю"Роксолана-Рось", м.Біла Церква

про визнання договору дійсним

 Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача  Хоменко М.І. - наказ №18 від 25.09.2009р.;

від відповідача Хоменко М.М. - доручення б/н від 28.09.2009р.;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато" (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана-Рось" (далі –відповідач) про визнання договору дійсним та права власності на нежитлову будівлю літ. А1, площею 36,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Б. Церква, вул. Леся Курбаса 7а.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору купівлі-продажу від 27.12.2002 р., укладеного між сторонами та на підставі ст. 220 Цивільного Кодексу України.

Відповідач в судовому засіданні письмових заперечень на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

27 грудня 2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плато»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роксолана-Рось»був укладений Договір купівлі-продажу, згідно з яким Продавець (ТОВ «Роксолана-Рось») зобов'язався передати у власність Покупцеві (ТОВ «Плато») нежитлову будівлю - пункт прокату дитячого, культурного, спортивного та туристського інвентаря площею 36,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, буд.7А, а Покупець (ТОВ «Плато») зобов'язався прийняти Об'єкт і сплатити за нього ціну (3000 (три тисячі) гривень) відповідно до умов, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 додатку до договору від 27.12.2002 р. позивач зобов'язується сплатити відповідачу договірну ціну об'єктів протягом 7 років з дня підписання договору.

Відповідно до п. 3.1 договору передання об'єктів здійснюється відповідачем позивачу в 3 денний строк після підписання договору.

Судом встановлено, що на виконання п. 3.1 договору відповідач передав відповідачу будівлю визначені договором, що підтверджується актом прийому-передачі від 27.12.2002 р., а позивач сплатив за придбане майно 3000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №453 від 11.09.2009 р.

В зв'язку з тим, що в договір не був нотаріально посвідчений та з метою усунення такого порушення вимог закону позивач запропонував відповідачу погоди питання спільного нотаріального посвідчення договору.

Так, 14 серпня 2009 р. ТОВ «Плато»звернулося з листом до ТОВ «Роксолана-Рось»з пропозицією провести нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу від 27 грудня 2002 р. з метою подальшої реєстрації права власності на нежитлову будівлю - пункт прокату дитячого, культурного, спортивного та туристського інвентаря площею 36,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, буд.7А.

19 серпня 2009 р. ТОВ «Роксолана-Рось»листом-відповіддю повідомило про те, що вважає Договір купівлі-продажу від 27 грудня 2002 р., укладений між ТОВ «Плато»та ТОВ «Роксолана-Рось», недійсним.

ТОВ «Плато»виконало всі умови Договору купівлі-продажу від 27 грудня 2002 р. і вважає позицію ТОВ «Роксолана-Рось»неаргументованою та такою, що суперечить чинному законодавству України, а тому на підставі ст. 220 ЦК України просить суд визнати його дійсним.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 зазначеного кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 статті 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 27.12.2002 року сторони домовились щодо усіх істотних умов договору та передбачили у ньому такі істотні умови як об'єкт купівлі-продажу; ціна договору; порядок проведення розрахунків; момент переходу права власності на нерухоме майно.

А також, договір є частково виконаним, що підтверджується платіжним дорученням №453 від 11.09.2009 р.  та  актом прийому-передачі від 27.12.2002 р.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб'єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав;  визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;  припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Разом з тим, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Враховуючи вищенаведені норми закону та враховуючи, що сторони договору домовились щодо усіх його істотних умов, а відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати Договір купівлі-продажу від 27 грудня 2002 р., укладений між ТОВ «Плато»та ТОВ «Роксолана-Рось»дійсним.

3.          Визнати право власності на нежитлову будівлю літ. «А1»площею 36,4 кв.м., що розташована за адресою: м.Біла Церква, вул.Леся Курбаса, 7А, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Плато (Київська обл., м. Б. Церква, бул. 50-річчя Перемоги 11, код 32326528).

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роксолана-Рось" (Київська обл., м. Б. Церква, бул. 50-річчя Перемоги 11, код 19409967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато (Київська обл., м. Б. Церква, бул. 50-річчя Перемоги 11, код 32326528) 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя