Рішення

від 29.12.2008 по справі 2-3646/2008

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№2-3646/2008

         Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

29   грудня  2008 року                                                                     

м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області

                        у складі: головуючого судді            

      Діденко С.О.

за участю секретаря                                 Сухіна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.

Добропілля цивільну справу  за позовом

ОСОБА_1 до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю

“Святогорівське” про захист права власності,

В С Т А Н О В И В:

11 вересня  2008

року ОСОБА_1 та інші звернулись до Добропільського міськрайонного суду

Донецької області до СТОВ “Святогорівське” про захист права власності,

відшкодування судових витрат на правову допомогу.

 Ухвалою судді

Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 4 грудня 2008 року

позов роз”єднано  у самостійні

провадження.

Позивач ОСОБА_1, представник відповідача  Дерев'янко П.І., представник позивача  ОСОБА_2, в судове засідання  29 грудня 

2008 року не з'явились, направили суду заяви з проханням  розглянути справу в їх  відсутність, позивач свої  вимоги підтримує в  повному обсязі.

Вивчивши матеріали цивільної справи   та керуючись 

правилами статі 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу в

відсутність представника позивача ОСОБА_2, позивача ОСОБА_1, представника

відповідача  Дерев'янко П.І.,  по матеріалам, які є в наявності в справі,

направивши по місцю мешкання сторін 

копію рішення суду для відома.

             В обґрунтування своїх вимог в позовній заяві

ОСОБА_1  виклала, що 3 січня 2006 року

було укладено договір оренди належної йому земельної частки  (пай) зі СТОВ “Святогорівське”. Відповідно до

умов договору орендар використовував землю для своїх сільськогосподарських

потреб та сплачував за користування орендну плату. У 2008 році їй  було виділено земельну ділянку  в натурі та відповідно до розпорядження

Добропільської райдержадміністрації № 362 від 18 серпня 2008 року на  земельну ділянку  видано та відповідним чином зареєстрований

державний акт на право власності.

У зв'язку з отриманням державного акту та у зв'язку  з неналежним виконанням орендарем умов

договору, незадовільними умовами договору (зокрема рівнем орендної плати) ним

було вирішено не укладати договір оренди земельної ділянки зі СТОВ

“Святогорівське” та самостійно використовувати вказану земельну ділянку на

власний розсуд.

Вона  неодноразово

в усному та письмовому вигляді повідомляла керівництво СТОВ “Святогорівське” та

органи державної влади про виділення земельних ділянок в натурі та про свою

незгоду продовжувати відносини щодо оренди належної їй землі.

До теперішнього часу СТОВ “Святогорівське” звільняти

належну земельну ділянку не бажає, більш того, за допомогою найнятих

відповідачем охоронців оточило поля, де розташовані земельні ділянки, як його

так і інших орендодавців. При спробі потрапити на вказані земельні ділянки,

охоронці відповідача примусово, з використанням фізичної сили, забороняли це

робити.

Про вказаний факт було повідомлено Добропільський МРВ

УМВС України у Донецькій області.

Вона  вважає дії

відповідача незаконними та такими, що порушують її  право приватної власності на належну йому

земельну ділянку, що закріплено ст. 41 Конституції України.

            Договір оренди  земельної частки укладено на термін до 2010

року, у зв'язку з чим він нібито має право використовувати вказані земельні

ділянки саме до 2010 року. Однак таке ствердження  суперечить нормам чинного законодавства з

наступних причин.

            Відповідно до п.17 Перехідних

положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку

(пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими  документами при реалізації ними права  вимоги на відведення земельної частки (паю) в  натурі (на місцевості) відповідно до

законодавства і є дійсними лише до виділення власникам земельних часток (паїв)

у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних акті на право

власності на землю.

            Після отримання нею державного акту

на право власності на земельну ділянку сертифікати на право на земельну ділянку

(пай) стали недійсними, зник предмет договору - перестало існувати право на

земельну частку (пай), оскільки з'явилися окремі індивідуально визначені

земельні ділянки, змінився статус орендодавців, оскільки вони стали власниками

окремих земельних ділянок.

            Відповідно до ст. 34 Закону України

“Про оренду землі” у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний

повернути орендодавцеві земельну ділянку. Орендар не має права утримувати

земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

            В позовній заяві позивач

ОСОБА_1  просить визнати дії відповідача

щодо утримання належних позивачам земельних ділянок та вчинення перешкод щодо

вільного користування ними незаконними. Зобов'язати відповідача звільнити

вказані земельні ділянки, також не перешкоджати користуватися належними

позивачам земельними ділянками. Стягнути 

з відповідача судові витрати та 

витрати на правову допомогу 200 грн., інші витрати.

            Вивчивши

матеріали цивільної справи, суд  прийшов

до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що  3 січня 2006 року  укладено 

договір оренди земельної частки (паю), затвердженого Наказом Державного

комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5,  між ОСОБА_1 та СТОВ “Святогорівське”

Добропільського району в сел. Святогорівка 

Добропільського району Донецької області. Відповідно до умов договору

орендар використовував землю для своїх сільськогосподарських потреб та

сплачував за користування орендну плату в розмірі, оговореної в договорі.

Відповідно до п.2.3 вказано термін дії Договору, а

саме  що договір складено сторонами

терміном на 5 років. Початок дії Договору 03.01.2006 року, закінчення  31 грудня 2010 року. Договір може бути

припинений у будь-який час за взаємної згоди Сторін. Сторони не мають права

відмовитись від виконання умов цього Договору 

в односторонньому порядку.  За

Орендодавцем зберігаються всі права 

розпорядження земельною часткою (паєм). В разі переходу права власності

до інших осіб Договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно розпорядження Добропільської райдержадміністрації

№ 362 від 18 серпня 2008 року 

ОСОБА_1  було виділено земельну

ділянку  в натурі та   видано державний акт на право власності  на земельну ділянку площею 7,0805 га у межах

згідно з планом  на території

Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області, який

було  відповідним   чином 

зареєстровано (реквізити правовстановлюючого документа Серія НОМЕР_1

від  29 серпня 2008 року,  кадастровий 

номер земельної ділянки 1422055500:01:000:0085). Цільове

призначення  (використання) земельної

ділянки для ведення товарного сільськогосподарського  виробництва .

Як вбачається з Розділу 1Х “Прикінцевих та

перехідних положень” Закону України “Про оренду землі”, після виділення в

натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)

договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право

власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і

може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди

допускається лише у випадках, визначених цим Законом, тому з моменту отримання

ОСОБА_1    державного акту на право

приватної власності на землю, вона 

набула   статусу власника

земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору

оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.

Також, положеннями  п. 17 розділу Х “Перехідні положення”

України  Земельного кодексу України,

передбачають, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані

громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними

права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості)

відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай)

є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв)  у натурі (на місцевості) земельних ділянок та

видачі їм державних актів на право власності на землю.

З огляду на зазначене, 

з часу отримання  ОСОБА_1  державного акту на право приватної власності

на землю вона набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет

оренди та статус орендодавців, а тому договір слід вважати припиненим.

Положення п. 8 розділу Х “Перехідні положення” Земельного

кодексу України та Розділу  1Х

“Прикінцеві та перехідні положення” Закону 

України “Про оренду землі” щодо переукладання договору оренди земельної

частки (паю) не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і

передбачають право, а не обов'язок на переукладання договору оренди.

Відповідно до ст. 34 Закону України “Про оренду землі” у

разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути

орендодавцеві земельну ділянку. Орендар не має права утримувати земельну

ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

 СТОВ не може

примусити позивача ОСОБА_1  надати

земельну ділянку для користування згідно Договору про оренду земельної

ділянки,  бо змінився  предмет оренди та статус орендодавців.

               За загальним правилом і згідно зі ст. 638 ЦК

України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що

визначені законом як істотні  або є

необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за

заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, а в даному випадку істотною

умовою договору є предмет договору, а саме, що ОСОБА_1 набула  статус власника земельної ділянки, тому  договір від 3 січня 2006 року укладений між

ним та СТОВ “Святогорівське” слід вважати припиненим, бо змінився предмет

договору  та статус сторін в договорі.

Також, як вбачається зі ст. 373 ЦК України, власник

земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її

цільового призначення,  і ОСОБА_1, як

власника земельної ділянки, не можливо встановити  порядок розпоряджання її власністю, також

згідно зі ст.321 ЦК України і ст. 41 Конституції України право власності  є нерушимим. Ніхто не може бути протиправно

позбавлений цього права або обмежений у його здійснення.

 З   роз'яснень 

Пленуму Верховного Суду України в п. 1 постанови від 29 грудня 1976 року

№ 11 “Про судове рішення” (зі змінами та доповненнями), судове   рішення є

найважливішим  актом  правосуддя, 

і є законним  тоді,  коли 

суд,  виконавши  всі 

вимоги цивільного процесуального 

законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних  правовідносин, а при їх відсутності - на

підставі закону,  що регулює  подібні 

відносини,  або виходячи із

загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається

рішення,  в якому повно  відображені обставини,  які мають значення для даної справи, висновки

суду про встановлені   обставини   і  

правові   наслідки   є  

вичерпними, відповідають 

дійсності  і  підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні. 

               Вивчивши матеріали справи,    суд

вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження  вимоги 

ОСОБА_1 в повному обсязі, бо вони  

ґрунтуються і відповідають вимогам чинного законодавства.

               З 29 серпня 2008 року, тобто з

моменту отримання ОСОБА_1  державного

акту на право приватної власності на землю, вона набула статусу власника

земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору

оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.

В свою чергу сертифікати на право на земельну

частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв)  у натурі (на місцевості) земельних ділянок та

видачі їм державних актів на право власності на землю. Оренда  земельної частки (паю) та

оренда   земельної  ділянки за предметом є суттєво різними

відносинами. У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються   орендні відносини щодо  права на земельну частку (пай), не визначену

в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Згідно з чинним законодавством, положень п. 8 розділу Х “Перехідні положення” Земельного

кодексу України та Розділу  1Х

“Прикінцеві та перехідні положення” Закону 

України “Про оренду землі” щодо переукладання договору оренди земельної

частки (паю) не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і

передбачають право, а не обов'язок на переукладання договору оренди, тому

позиція позивача ОСОБА_1 ґрунтується і відповідає вимогам чинного

законодавства, що  з  часу отримання нею державного акту на право

приватної власності на землю вона 

набувши  статусу власника

земельної ділянки, має право розпоряджатися своєю власністю за власним

розсудом, і виходячи з цього, позовні вимоги ОСОБА_1   підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК країни, на підставі

ст.ст. 

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського

товариства з обмеженою відповідальністю “Святогорівське” про захист права

власності, відшкодування судових витрат та на правову допомогу, задовольнити.

            Визнати

дії Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

“Святогорівське” щодо утримання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 та

вчинення перешкод щодо вільного користування нею, незаконними.

Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою

відповідальністю “Святогорівське” 

звільнити  земельну ділянку, яка

належить на праві власності ОСОБА_1, згідно державного акту  Серія 

НОМЕР_1від 29 серпня 2008 року, кадастровий номер 1422055500:01:000:0085.

Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою

відповідальністю “Святогорівське”  не

перешкоджати користуватися належною ОСОБА_1земельною  ділянкою.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю “Святогорівське”   на

користь ОСОБА_1судові витрати:   витрати

на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7,50 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського  товариства з обмеженою відповідальністю

“Святогорівське”  на користь ОСОБА_1

витрати на правову допомогу  в сумі 200

(двісті) гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в

Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд

протягом 20 днів після подання заяви про оскарження, яка може бути подана

протягом 10 днів після оголошення рішення.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Копію рішення направити СТОВ “Святогорівське”,  ОСОБА_1, для відома.

Головуючий суддя                                                    

С.О.Діденко