Рішення

від 20.08.2007 по справі 2-59/07

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ Іменем України

РІШЕННЯ Іменем України

20 серпня 2007 року                                                                                       Справа

№ 2-59/07

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Турецької І.О.

при секретарі - Скоріній Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача по первісному позову - ОСОБА_4

від відповідачів по первісному позову - ОСОБА_5

від відповідача по зустрічному позову - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому зсіданні в залі суду у

м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в будівництві цегляного

паркану та за зустрічним позовом ОСОБА_2

та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права

власності

ВСТАНОВИВ:

Відповідачі по первісному позову, вимоги ОСОБА_1 про

усунення перешкод з їх боку в будівництві цегляного паркану, якій передбачений

проектом реконструкції між їх земельними ділянками - не визнали, посилаючись на

те, що чинне законодавство, а саме ст. 108 ч. 2 ЗК України, забороняє без їх

згоди зруйнування існуючій та будівництво іншої огорожі, що розмежує їх

земельні ділянки. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідачі суду пояснили, що

приблизно з 1960 р. межовим знаком, якій розділяв суміжні земельні ділянки між

ними та колишнім власником ОСОБА_7, був штахетний паркан висотою 1,5 м.. Цім

парканом вони користувалися спільно за домовленістю між ними.

У червні 2003 р. власником 3/8 частини домоволодіння, яка

належала ОСОБА_7 став позивач ОСОБА_1, якій

без їх, згоди порушив існуючий межовий знак та побудував по довжині 9,5 кв. м. розділювальний   паркан із листів полікарбонату.

Однак, з метою дотримання правил

добросусідства, вони дали згоду на існуючій паркан, але категорично заперечують

проти будівництва позивачем цегляного паркану висотою 1.9 м., над глухою

частиною якого, висотою 0,5 м буде - полікарбонат.

Відповідачі вважають, що даний паркан буде шкідливо

впливати на освітлення не тільки приміщення їх, кухні, яка знаходиться на

відстані приблизно 1 м від паркану, а також на освітлення земельної ділянці.

Також відповідачі, заперечуючи проти вимог, пояснили, що у 2004 p., коли виникло

питання про оформлення права власності на кожного із сумісних землекористувачів

на землю, ними була підписана і нотаріально посвідчена угода про порядок

користування земельними ділянками. Підписуючи дану угоду, всі сторони по даної

справі зобов'язувалися не чинити перешкод в експлуатації та обслуговуванню

житлових будинків. На думку відповідачів, позивач ОСОБА_1 порушує укладену ними

угоду.

Позивач по первісному позову

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод з боку ОСОБА_2, ОСОБА_3 в будівництві цегляного паркану, якій передбачений проектом реконструкції

між земельними ділянками, які перебувають у їх власності.

Представник позивача у судовому засіданні, підтримуючи

позовні вимоги, суду пояснив, що з червня 2003 року  ОСОБА_1 є власником 3/8 частини житлового

будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

У червні 2003 року ОСОБА_1 та суміжний власник даного будинку ОСОБА_6, якій

є відповідачем по зустрічному позову для проведення реконструкції частин

житлового будинку АДРЕСА_1 отримали наступні документи:

·дозвіл інспекції

державного архітектурно - будівельного контролю м. Одеси за №623/03 від

17.09.2003 р.;

·висновок

Одеської обласної санітарно епідеміологічної станції за № 751 від 14.08.2003 p.;

·висновок

Управління пожежної безпеки в Одеській області за№ 16/1/3421 від 21.08.2003р. ;

2

·розпорядження Приморської районної адміністрації № 2029 від 15.09. 2003 р.

про надання дозволу на реконструкцію;

·висновок

Управління інженерного захисту території міста та розвитку побережжя за № 1390

від 19.08.2003 р.,

розпорядження Приморської районної адміністрації № 2861

від 03.09.2004 р." Про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту

реконструкції - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно з

яким, будинку, що належить ОСОБА_1, була присвоєна нова поштова адреса, а саме:

АДРЕСА_1. Як пояснили у судовому засіданні

позивач і його представник, в проекті реконструкції даного житлового будинку

передбачений паркан, якій розмежовує його земельну ділянку із земельною

ділянкою відповідачів.

Цій паркан не може мати глухої частини вище 1.9 м., а над

глухою частиною висотою 0,5 м може бути полікарбонат - світлий, не кольоровий

або прозорій.

Відповідачі перешкоджають йому в будівництві даного

паркану, замість існуючого - із полікарбонату. Перешкоди в здійсненні

будівництва виражаються в тому, що відповідачі знищують фундамент під парканом,

викликають робітників міліції, коли здійснюються будівництво, постійно

пристроюють скандали.

Докази, на які посилається позивач це - висновок судової

будівельної - технічної експертизи та висновок Одеської державної академії

будівництва і архітектури „Аналіз зміни інсоляції і освітленості в забудові при

реконструкції житлового будинку на дві сім'ї по АДРЕСА_1, із яких убачається,

що глухої розділювальний   паркан,

висотою не більш 1,9 м. не буде суперечити вимогам БН.

Відповідачі по первісному позову,

звернулися до суду з зустрічними позовом, в якому просять заборонити ОСОБА_1

будівництво цегляної огорожі яка розмежує їх земельні ділянки, зобов'язати ОСОБА_1

та ОСОБА_6 демонтувати верхню частину цегляної огорожі, яка знаходиться в

їхньому спільному користуванні, зобов'язати ОСОБА_1, знизити на її фасаді

рівень яскравості освітлення.

При цьому, вони посилаються на те, що кінці літа 2003

року, при реконструкції житлових будинків, відповідачами

по даному позову, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був збудований кам'яний паркан,

висотою три метри, якій розмежував їхні земельні ділянки. Сторони домовилися,

що відповідачі після підписання нотаріально посвідченої угоди, відносно порядку

користування земельними ділянками, знизять висоту даного кам'яного паркану до

1,70 м.. Даний обов'язок відповідачі, стосовно сумісного межового знака -

виконали. Але, у вересні 2005 року, висота зазначеної цегляної огорожі знову

була збільшена до трьох метрів. Крім того,

на фасаді цієї огорожі, ОСОБА_1 були встановлені яркі лампи денного світла,

вони постійно світять у вікна південного фасаду, чім причиняють

шкідливий вплив на їх нервову систему. Відповідач

по зустрічному позову ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_6 зустрічний позов

не визнали, по наступним підставам.

Так, ОСОБА_1 відносно вимог, які стосуються заборони в

будівництві цегляного паркану, не заперечував

проти того, що до того, як він став власником домоволодіння між земельними

ділянками існував межовий знак у вигляді штахетного паркану висотою 1,5

м..

Він наполягає на будівництві цегляного паркану, висотою

1,9 м із добудовою полікарбонату на тій підставі, що у нього з подружжями   ОСОБА_2 неприємні стосунки і він не бажає їх

бачити. Нині існуючій паркан, на його думку залишитися не може, тому що сім'я

ОСОБА_2 його постійно порушує.

ОСОБА_1 підтвердив, що для того, щоб здійснити

приватизацію земельних ділянок, він пообіцяв ОСОБА_2

знизити рівень паркану до 1,7 м., якій розділяє земельні ділянки його та

відповідача ОСОБА_6 Свою обіцянку він виконав, однак, через рік даний

кам'яний паркан знову почав складати 2,65 м. Відповідачі вважають, що даний

паркан, встановлений за їх взаємною згодою, є межовим знаком, якій ними спільно

використовується і ні чиїх прав не порушує, в тому числі і ОСОБА_2.

Відповідачі вважають, що лампи

денного світла, які встановлені на заборі, не можуть чинити шкідливий вплив на

нервову систему чоловіка й жінки ОСОБА_2, тому що після 20 годин, вони не

працюють. Суд, з'ясував обставини справи, та перевірив їх доказами, вважає, що

в задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов

підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом

установлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про права власності на спадщину з грудня 2005 р. є власником 1/8 частини

домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складалося у цілому з чотирьох кам'яних

житлових будинків під літ. "А", "Б", "В",

"Г" та господарських будівель, розташованих на земельної ділянці

розміром 740 кв. м..

3

ОСОБА_1 на

підставі договору купівлі

- продажу, якій був

укладений у червні 2003 р.

Став власником 3\8 частин житлової будівлі по АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 у той же

період часу, став власником 1\2 частини даного домоволодіння.

15.09.2003 р. Приморською районною адміністрацією

Одеської міської ради було прийнято

розпорядження про надання дозволу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на

реконструкцію частини домоволодіння по АДРЕСА_1.

Проект на реконструкцію даних частин домоволодіння,

виготовила фірма "Архпроект МДМ" під керівництвом позивача по справі

- ОСОБА_1

Відповідно, до даного проекту, межові споруди, які

існували раніше між земельними ділянками, сумісними користувачами яких були:

ОСОБА_2 та колишні власники частин будинку, повинні бути  ліквідовані і встановлені інші.

Так, між земельною ділянкою, яка знаходилася у

користуванні ОСОБА_1 та земельною ділянкою, яка знаходилася у користуванні

ОСОБА_6 встановлена межова споруда у вигляді кам'яного забору, висотою 2, 65 м.

Між земельною ділянкою, яка знаходилася у користуванні

ОСОБА_1 та земельною ділянкою, яка знаходилася у користуванні ОСОБА_3, проектом

рекомендована установка глухого розділювального паркану не більш 1,9 м. з

добудовою висотою 0,5 м листів полікарбонату. Як, вбачається з "Висновку змін

інсоляції і освітлення в забудові при реконструкції жилого будинку на дві сім'ї

по АДРЕСА_1" даний паркан буде задовольняти нормам освітлення жилої

кімнати та кухні, які належать ОСОБА_3.

Причиною, звернення ОСОБА_1 до суду, є перешкода з боку

подружжя ОСОБА_2 встановити даний паркан, замість існуючого паркану у вигляді

оштукатуреного цоколя, висотою 0,8 см та листів полікарбонату в металевих

стійках.

Як, вбачається з пояснень

відповідачів по зустрічному позову приблизно з 1960 р. межовим знаком, якій розділяв

суміжні земельні ділянки між ними та колишнім власником ОСОБА_7, був штахетний

паркан висотою 1,5 м.. Цім парканом вони користувалися спільно за домовленістю

між ними. Після 2003 p.,

а саме, після того, як власником домоволодіння встав ОСОБА_1, ним, був

побудований по довжині 9,5 кв.

м.   вищевказаний

розділювальний   паркан із листів

полікарбонату.

Дані обставини позивач визнав та їх не спростовував.

Даючи правову

оцінку даним вимогам позивача по первісному позову та запереченням відповідача,

суд виходив із вимог ст. ст. 103, 108 ЗК України.

Діючий Земельний кодекс України

передбачає обов'язки власників та користувачів земельних ділянок по їх,

користуванню. Так, загальним принципом користування земельною ділянкою, згідно

до ч. 1 ст. 103 ЗК України є -обрання

такого способу використання земельних ділянок відповідно до їх, цільового

призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних

ділянок завдається найменше незручностей. Стаття 108 ЗК України передбачає, що

межовою спорудою є паркан, або інша споруда, якими відокремлені сусідні

земельні ділянки. Частина 2 даної статті забороняє змінювати або ліквідувати

існуючу спільну межову споруду, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому

її існуванні. Як, вказувалося вище, межова споруда, яка відокремлювала земельні

ділянки сторін по первісному позову, була у вигляді штахетного паркану, якій

без згоди суміжного користувача ОСОБА_2 , ОСОБА_1, був ліквідований і замість

нього, побудований у вигляді оштукатуреного цоколя, висотою 0,8 см та листів

полікарбонату в металевих стійках. У процесі судового розгляду, подружжя

ОСОБА_2 дали згоду на існування даного паркану і не заявляли вимог про його

знесення. Суд, вважає, що побудова позивачем паркану, якій передбачений

проектом реконструкції його будівлі, суперечить вимогам ч. 2 ст. 108 ЗК

України. При цьому, не можуть бути прийняти до уваги, висновки спеціаліста та

експерта, відносно того, що права відповідачів, як власників будівлі та

земельної ділянки при існуванні даної межової споруди не будуть порушені,

оскільки ч. 2 ст. 108 ЗК України, не ставить у залежність ліквідацію або зміну

межового знаку від того, що це не буде порушувати права іншого

землекористувача. Єдиною вимогою даної статті, є - згода сусіда спільної

межової споруди. Більш того, слід зазначити, що 19 липня 2004 р.

землекористувачі суміжних ділянок, а саме сторони по справі, підписали та

нотаріально посвідчили заяву про порядок користування земельними ділянками.

Підписуючи дану заяву, вони зобов'язувалися не чинити перешкод в експлуатації

та обслуговуванню житлових будинків. В "Акті визначення меж земельної

ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1" вказано, що в натурі межі

ділянки закріплені межовими знаками, всі присутні ознайомлені з ними. Межові

знаки, передані на зберігання користувачу земельної ділянки.

4

З

вищевикладеного, можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 порушує свої зобов'язання

щодо порядка користування земельною ділянкою.

Аналізуючи вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по зустрічному

позову, суд приходить до наступних висновків.

Вимога позивачів, яка стосується заборони відповідачу

ОСОБА_1 будівництва іншого замість існуючого межового знаку, підлягає

задоволенню на підставах, викладених у правовому аналізу первісного позову.

Вимоги, які стосуються зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 демонтувати

верхню частину цегляної огорожі, яка розмежує їх земельні ділянки, а також

зобов'язання   ОСОБА_1 знизити рівень

яскравості освітлення на фасаді спірної цегляної огорожі, не підлягають

задоволенню тому, що вони не найшли свого підтвердження в ході судового

засідання.

Так, земельні ділянки, які знаходяться в користуванні

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є суміжними і мають

загальну границю розділу. За взаємною згодою, відповідно до вимог ст. 103 ЗК

України, ними був установлений межовий знак у вигляді кам'яного паркану

довжиною 20,08 м та висотою 2,65 м..

Відповідно до експертного висновку, вбачається, що висота

кам'яного паркану, не перешкоджає рівню природного світла в денний час доби,

відносно приміщень житлового будинку, належних ОСОБА_2.

Крім того, даний межовий знак, не знаходиться у

користуванні у ОСОБА_2 і для його заміни не вимагалася його згода.

Позивачі не надалі суду доказів про

те, що даний межовий знак порушує їх земельні права, а також права

власника будинку.

Також, вони не надалі суду доказів про те, що яскравість

освітлення, яке знаходиться на даному межовому знаку,   причиняє дискомфорт та шкоду їх здоров'ю.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог, тобто обов'язок доказування лежить на стороні, суд, згідно з ч. 4 даної

статті лише сприяє всебічному й повному з'ясуванню обставин справи.

Обов'язок суду по всебічному й повному з'ясуванню

обставин справи був виконаний шляхом

задоволення клопотання сторін по призначенню   судової будівельної технічної експертизи.

Однак, експерт не надав суду відповіді, стосовно питання

щодо з'ясування обставин про те, якою яскравістю повинно бути освітлення на

межовому знаку по причині того, що це не входить до його компетенції.

Інших заяв, про забезпечення доказів від позивачів

ОСОБА_2 не надходило. Позивачі не надали і не повідомили суд, про наявність

будь -яких інших фактичних даних, на підставі яких, суд міг встановити

наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують їх вимоги..

Керуючись ст. ст. 6, 10, 11,208,

209,212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову про заборону ОСОБА_2,

ОСОБА_3   перешкоджати в будівництві

паркану, висотою глухої частини - 1,9 м. та частини - 0,5 м із листів світлого

полікарбонату - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6

про усунення перешкод у здійсненні права власності -задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_1 будівництво паркану висотою глухої

частини - 1,9 м. та частини - 0,5 м із листів світлого полікарбонату.

В задоволенні вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 демонтувати

частину паркану, якій розділяє їх земельні ділянки до висоти 1,70 м. -

відмовити. В задоволенні вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 знизити освітлення

ламп, що знаходяться на фасаді паркану, якій розділяє земельні ділянки ОСОБА_1

та ОСОБА_6 - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10

денного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про

апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана в 20 денний строк, рішення

суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання

апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після

розгляду справи апеляційним судом.