Рішення

від 18.08.2010 по справі 23/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            18.08.10                                                                                 Справа№ 23/71 Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі – ТзОВ) “Транс-Сервіс-1 ”, с. Ставчани, до відповідача Приватного підприємства (надалі – ПП) «Мірт», м. Львів, про стягнення 714542,81 грн. За участю представників: від позивача: Вельгош Т.М. – представник, Дідкун І.З. - представник; від відповідача: Дуда Т.В. - представник. Суть спору: ТзОВ “Транс-Сервіс-1 ”, с. Ставчани, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ПП «Мірт», м. Львів, 501263,48 грн. заборгованості, 120893,58 грн. пені, 72185,39 грн. інфляційних, 20200,36 грн. трьох процентів річних та судових витрат у справі. Позовні вимоги мотивовані нормами Договору поставки № 22/04/09-1 Н від 22 квітня 2009 р., а також ст.ст. 16, 22, 509, 526, 530, 629 ЦК України. Позивачем подано суду 10.08.2010 р. заяву про збільшення позовних вимог за № 2371-Н, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача 501263,48 грн. основного боргу, 72185,39 грн. інфляційних, 120893,58 грн. пені, 23331,55 грн. трьох процентів річних та судові витрати у справі. 18.08.2010 р. позивачем в черговий раз змінено позовні вимоги та подано суду заяву за № 1273-Н про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 501263,48 грн. основного боргу, 72185,39 грн. інфляційних, 120448,41 грн. пені, 23633,66 грн. трьох процентів річних та судові витрати у справі.           Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги, викладені у заяві за № 1273-н від 18.08.2010 р. підтримали у повному обсязі.           Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення платежу, що нараховані за період з 30.12.2009 р. по даний момент, застосувати спеціальну позовну давність в частині позовних вимог про стягнення пені за прострочення оплати, що нарахована за період до 26.05.2009 р. і відмовити у стягненні пені, що нарахована за прострочення платежу до 26.05.2009 р. Крім цього, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов»язання, що нарахована за період після 30.12.2009 р. При цьому відповідач посилається на умови Додаткової угоди № 3 до договору поставки та вважає, що цією додатковою угодою припинено грошове зобов»язання відповідача, оскільки він зобов»язався погасити заборгованість іншим товаром.           У судових засіданнях, призначених на 21.06.2010 р. та 10.08.2010 р., оголошувались перерви. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяви від 18.08.2010 р. за № 1273-н, підлягає частковому задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного. Відповідно до ст. ст. 525, 526, 625, 629, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. За договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Між сторонами у справі 22 квітня 2009 р. укладено Договір поставки № 22/04/09-1Н. Згодом до вказаного договору сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 11 травня 2009 р., Додаткову угоду № 2 від 22 липня 2009 р. та Додаткову угоду № 3 від 30 грудня 2009 р.  На виконання умов цього договору з додатковими угодами позивач зобов'язувався поставляти та передавати у власність відповідача Товар, зазначений у Договорі та додаткових угодах до нього, в кількості й на умовах, що ними передбачені, а відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати Товар на умовах, визначених Договором і додатковими угодами. Відповідно до вищезгаданого договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1573346,30 грн., що підтверджується видатковими накладними: №№ ТС-950 від 23 квітня 2009 року на суму 10452,00 грн., ТС-951 від 24 квітня 2009 року на суму 18144,00 грн., ТС-954 від 28 квітня 2009 року на суму 35672,00 грн., ТС-955 від 29 квітня 2009 року на суму 5076,00 грн., ТС-971 від 18 травня 2009 року на суму 17542,00 грн., ТС-972 від 26 травня 2009 року на суму 10057,50 грн., ТС-977 від 29 травня 2009 року на суму 25308,00 грн., ТС-973 від 29 травня 2009 року на суму 356220,00 грн., ТС-974 від 8 червня 2009 року на суму 6188,00 грн., ТС-985 від 18 червня 2009 року на суму 136152,00 грн., ТС-989 від 20 червня 2009 року на суму 31452,00 грн., ТС-1896 від 22 червня 2009 року на суму 5292,00 грн., ТС-2000 від 3 липня 2009 року на суму 25500,00 грн., ТС-2165 від 27 липня 2009 року на суму 56364,00 грн., ТС-2166 від 29 липня 2009 року на суму 30864,00 грн., ТС-2272 від 29 липня 2009 року на суму 8988,00 грн., ТС-2273 від 31 липня 2009 року на суму 19896,00 грн., ТС-2503 від 10 серпня 2009 року на суму 86701,20 грн., ТС-2504 від 21 серпня 2009 року на суму 152378,40 грн., ТС-2505 від 25 серпня 2009 року на суму 45139,20 грн., ТС-2591 від 28 серпня 2009 року на суму 63804,00 грн., ТС-2627 від 31 серпня 2009 року на суму 44856,00 гри., ТС-2758 від 3 вересня 2009 року на суму 30268,80 грн., ТС-2759 від 7 вересня 2009 року на суму 55596,00 грн., ТС-2760 від 8 вересня 2009 року на суму 9972,00 грн., ТС-2803 від 14 вересня 2009 року на суму 69799,20 грн., ТС-2804 від 17 вересня 2009 року на суму 69746,40 грн., ТС-2805 від 21 вересня 2009 року на суму 35143,20 грн., ТС-2827 від 23 вересня 2009 року на суму 45832,80 грн., ТС-2857 від 28 вересня 2009 року на суму 49687,20 грн., ТС-2918 від 16 жовтня 2009 року на суму 5071,20 грн., ТС-2966 від 31 жовтня 2009 року на суму 10183,20 грн. За отриману продукцію відповідач розрахувався частково, сплативши лише 1072082,82 грн., що підтверджується банківськими виписками №№ ТС-00000151 від 29 липня 2009 року на суму 50000,00 грн.; ТС-00000165 від 17 серпня 2009 року на суму 150000,00 грн.; ТС-00000171 від 25 серпня 2009 року на суму 150000,00 грн. ТС-00000174 від 27 серпня 2009 року на суму 200000,00 грн.; а також двома векселями: АА 1885018 від 26 січня 2010 року на суму 49614,98 грн. та АА 1885017 від 26 січня 2010 року на суму 472467,84 грн. Вказане підтверджується Актом приймання-передачі простих векселів від 26 січня 2010 р. Таким чином, на день подання позовної заяви борг відповідача становив 501263,48 грн. Відтак, відповідач у строки, встановлені п. 5.1. договору поставки № 22/04/09-1 Н, отриману продукцію на вказану вище суму не оплатив. У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимогу суду не подані докази, які б спростовували наявність зазначеної заборгованості або свідчили про добровільне її погашення відповідачем на день вирішення справи судом. За таких обставин, 501263,48 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України 72185,39 грн. інфляційних за період прострочення платежу з травня 2009 р. по березень 2010 р. по кожній окремій накладній, з урахуванням усіх часткових оплат відповідача, а також 23633,66 грн. трьох процентів річних за період прострочення з 13.05.2009 р. по 18.08.2010 р. по кожній окремій накладній обґрунтовані й підлягають задоволенню. Висловлені представником відповідача у судовому засіданні доводи про те, що позивачем завищено розмір інфляційних в зв»язку з неврахуванням при визначенні середнього індексу інфляції за травень 2009 р. – березень 2010 р. індексів інфляції за липень-серпень 2009 р., необґрунтовані. При здійсненому судом перерахунку інфляційних за згаданий вище період часу їхній розмір перевищив суму інфляційних, яку позивач просить стягнути з відповідача. Позовні вимоги в частині стягнення пені на підставі п. 6.1. Договору поставки підлягають задоволенню частково в розмірі 120353,81 грн.  Позивачем правильно нараховано розмір пені за період прострочення платежів з 26.05.2009 р. по 13.05.2010 р., виходячи з прострочень платежів відповідача по кожній окремій накладній. Однак, відповідачем у відзиві заявлено вимогу про застосування строків спеціальної позовної давності, встановлених п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки. Враховуючи, що згідно з штемпелем канцелярії суду позов ТзОВ «Транс-Сервіс-1» подано до господарського суду Львівської області 28.05.2010 р., позовні вимоги в частині нарахування пені за 26.05.2009 р. та 27.05.2009 р. задоволенню не підлягають в зв»язку з пропуском строку спеціальної позовної давності. Доводи відповідача про те, що в зв»язку з підписанням сторонами 30.12.2009 р. Додаткової угоди № 3 до Договору поставки його грошові зобов»язання перед позивачем припинились, судом до уваги не беруться як безпідставні. Додаткова угода № 3 від 30.12.2009 р. передбачає, що розрахунок за поставлений товар «може проводиться шляхом передання відповідачем простих векселів …». Відтак, сторони з 30.12.2009 р. встановили ще один можливий, альтернативний, спосіб розрахунків за товар, не скасовуючи при цьому встановлений абз. 1 п. 5.2. Договору спосіб розрахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з абз. 7 п. 26 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15, при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85,116 ГПК України,суд – В И Р І Ш И В: 1. Позов задоволити частково.           Стягнути з Приватного підприємства «Мірт» (79038, м. Львів, вул. Пасічна, 81/12, ідентифікаційний код 22396799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-1» (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, ідентифікаційний код 32602104) 501263,48 грн. заборгованості, 120353,81 грн. пені, 23633,66 грн. трьох процентів річних, 72185,39 грн. інфляційних, 7174,36 грн. державного мита та 235,97 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. 2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. 4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку. Суддя                                                                                             Бортник О.Ю.