Постанова

від 29.09.2009 по справі 31/135

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/135

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.09.2009                                                                                           № 31/135

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача          не з'явився

від відповідача          Шкідченко Д.В. – за дов. № 22/5202 від 28.08.2009

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2009

 у справі № 31/135 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Дельта-Капітал"

 до                                                   Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 964702 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення позивача № 681, 682, 686, 687, 688 від 15.01.2009, № 704 від 03.02.2009 та № 717 від 17.02.2009 на суму 849 000,00 грн. згідно Договором № 444 на банківське обслуговування з використанням системи «КЛІЄНТ-БАНК» від 26.05.2008, стягнути з відповідача 35 702,00 грн. пені, 80 000,00 грн. вартість юридичних послуг, крім того, 9 647,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 у справі № 31/135 позовні   вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-КАПІТАЛ» задоволені.

Зобов'язано Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» виконати платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-КАПІТАЛ» № 681, 682, 686, 687, 688 від 15.01.2009, № 704 від 03.02.2009 та № 717 від 17.02.2009.

Стягнуто з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-КАПІТАЛ» 35 702,00 грн. пені, 55 000,00 грн. витрат на адвокатські послуги, 9 647,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 у справі № 31/135 мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставин щодо порушення зобов'язань за Договором банківського рахунку від 26.05.2008, а саме щодо своєчасного перерахування грошових коштів позивача на додатковий рахунок, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення підлягають задоволенню. Також судом задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 35 702,00 грн. пені, оскільки зобов'язання банку виникли до дня введення мораторію. Заявлені до стягнення 80 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката зменшені до 55 000,00 грн., враховуючи розумність витрат та ціни позову на ринку юридичних послуг.  

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 у справі № 31/135 повністю, провадження у справі в частині вимог щодо зобов'язання Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» виконати платіжні доручення  № 681 від 15.01.2009 на суму 100 000,00 грн., № 682 від 15.01.2009 на суму 100 000,00 грн., № 686 від 15.01.2009 на суму 100 000,00 грн., № 687 від 15.01.2009 на суму 100 000,00 грн., № 688 від 15.01.2009 на суму 100 000,00 грн., № 704 від 03.02.2009 на суму 123 000,00 грн. та № 717 від 17.02.2009 на суму 226 000,00 грн. припинити, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та вартості юридичних послуг відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги. Процесуальні документи направлені позивачеві на адресу, яка зазначена в позовній заяві, у договорі, свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, статуті підприємства тощо.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне:

26.05.2008 між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-КАПІТАЛ» (позивач у справі) був укладений Договір банківського рахунку (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач відкриває позивачу рахунок № 265053153501/980, відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження позивача про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, проведення операцій по рахунку (з використанням узгоджених систем).

Згідно пункту 2.1. Договору № 444 дистанційне обслуговування здійснюється за допомогою програмного комплексу «Клієнт-Банк» із застосуванням електронних розрахункових документів відповідно до вимог чинного законодавства та нормативних актів НБУ.

Відповідно до пункту 2.3.3. Договору відповідач зобов'язується виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку.

26.05.2008 між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 444 на банківське обслуговування з використанням системи «КЛІЄНТ-БАНК» (надалі – Договір № 444).

Відповідно до пункту 3.1.2. Договору № 444 відповідач зобов'язується виконувати платежі клієнта відповідно до черговості надходження електронних розрахункових документів та в межах залишків коштів на рахунках клієнта.

15.01.2009 з використанням системи «КЛІЄНТ-БАНК» позивач надав розпорядження відповідачу на переказ коштів платіжними дорученнями № 681, № 682, № 686, № 687, № 688.

03.02.2009 відповідачу на виконання було надано платіжне доручення № 704 та 17.02.2009 - платіжне доручення № 717.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач свої зобов'язання щодо перерахування коштів згідно вищезазначених платіжних доручень не виконав.   

Згідно пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок одержувача.

Пунктом 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлений обов'язок банку виконати доручення клієнта протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа (пункт 21.1. статті 21 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), яким відповідно до пункту 22.1. статті 21 зазначеного Закону є платіжне доручення.

Згідно пункту 30.1. статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Таким чином, платіжне доручення для банку є обов'язковим, яке виконується не пізніше наступного операційного дня та вважається виконаним з моменту зарахування переказаної суми коштів на розрахунковий рахунок отримувача.

Отже, платіжні доручення позивача не були виконані відповідачем у встановлені строки. Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення позивача правомірно задоволені судом.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне списання /зарахування коштів з рахунків/на рахунки клієнта відповідач несе відповідальність згідно з чинним законодавством, включаючи завдані клієнту збитки.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом

Так, відповідно до пункту 32.2. статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 35 702,00 грн. пені за несвоєчасне перерахування грошових коштів позивача на додатковий рахунок є обґрунтованими, підтверджується наданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Заперечення скаржника щодо нарахування пені у зв'язку з введенням мораторію, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 23.03.2009 N 1157 до відповідача з 24.03.2009 введено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 24.03.2009 до 23.03.2010. Тимчасовим адміністратором Банку призначено фізичну особу - незалежного експерта Яцуру Андрія Семеновича. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 24.03.2009 до 23.09.2009.

Мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до частин 1, 2 статті 85  Закону України «Про банки і банківську діяльність» з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Зобов'язання банку з перерахування грошових коштів позивача на додатковий рахунок настало 17.02.2009, тобто до призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію.

Згідно частин 3-5 статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» протягом дії мораторію:

1)          забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2)          не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Законом не заборонено вкладнику під час дії мораторію звертатися до суду за захистом своїх порушених прав. Введення мораторію не може бути підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог, які правомірно заявлені у зв'язку з порушенням банком зобов'язань. Як зазначалося, протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України. Проте видача таких документів у разі прийняття судового рішення про стягнення не заборонена.

Оскільки пеня нарахована станом на 11.03.2009 до введення мораторію, а саме до 24.03.2009 то і заперечення та доводи відповідача в цій частині безпідставні.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, щодо того, що Господарський суд міста Києва мав припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі частини 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не відмовлявся від виконання платіжних доручень поданих позивачем, а надав пояснення затримки виконання платіжних доручень, а саме: у зв'язку з недостатністю грошових коштів на кореспондентському рахунку Банку, колегією судді до уваги не приймається, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог частини 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  припиняє провадження у справі у разі відсутності предмету спору, зокрема, у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Даний перелік є вичерпним. Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для  припинення провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2009 у справі № 31/135 в частині стягнення з відповідача 55 000,00 грн. витрат на адвокатські послуги з наступних підстав.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на  позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати включають оплату послуг адвоката. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.1992  N 2887-XII (із змінами та доповненнями) адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції  України в  порядку, визначеному  Кабінетом Міністрів України (статті 1, 4 Закону).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи Договору № 20/01-09 від 20.01.2009, останній укладено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська група юридичного консалтингу».

Згідно копії платіжного доручення № 167 від 06.02.2009, що міститься у матеріалах справи, позивачем було сплачено на рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська група юридичного консалтингу» 80 000,00 грн. в графі «Призначення платежу» зазначено: Оплата за юридичні послуги згідно рах.-факт. №  060209 від 06.02.2009 до дог.               № 20/01-09 від 20.01.2009 в т.ч. ПДВ 13 334 грн..

У такому випадку діяльність по наданню юридичних послуг слід вважати підприємницькою, відшкодування таких витрат в порядку статті 49 Господарський процесуальний кодекс України не передбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду по даній справі підлягає зміні, апеляційна скарга Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» - задоволенню  частково.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 у справі № 31/135 змінити.

3. Позов задовольнити частково.

          4. Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (04050, м. Київ,               вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ 19338316, к/р 32000190901 в РКЦ НБУ по Києву і Київській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Капітал» (03039 м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 6, код ЄДРПОУ 32576808, к/р 26507004014001 в Київській філії ВАТ КБ «Південкомбанк» м. Києва, МФО 320876) 35 702 (тридцять п'ять тисяч сімсот дві) грн. пені, 8 847 (вісім тисяч вісімсот сорок сім) грн. витрат по сплаті державного мита, 108 (сто вісім) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

          5. Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (04050, м. Київ,               вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ 19338316, к/р 32000190901 в РКЦ НБУ по Києву і Київській області) в доход державного бюджету України 4 245 (чотири тисячі двісті сорок п'ять) грн. недоплачену суму державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

              6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

           7. У задоволенні стягнення 55 000,00 грн. витрат на адвокатські послуги відмовити.

                 8. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 у справі              № 31/135 залишити без змін.

          9. Матеріали справи № 31/135 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді