Постанова

від 08.10.2009 по справі 10/230

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/230

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 жовтня 2009 р.                                                                                    № 10/230  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого      Кочерової Н.О.

суддівМамонтової О.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну  скаргуНаціональної спілки художників України

на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 20.05.2009 року

у справі№ 10/230господарського суду Львівської області

за позовомЛьвівської обласної організації Національної спілки художників України

до

третя особаНаціональної спілки художників України,підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури"колективне підприємство "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика"

проприпинення права власності, визнання недійсним рішення в частині внесення до статутного фонду нерухомого майна

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися  

від відповідача 1: не з'явилися  

від відповідача 2: не з'явилися  

від третьої особи: не з'явилися  

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року Львівська обласна організація Національної спілки художників України звернулася до господарського суду з позовом до Національної спілки художників України про припинення права власності на об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу, що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Мучна,32.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.11.2008 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, колективне підприємство "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика".

В грудні 2008 року колективне підприємство "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика" пред'явило в суді самостійний позов до Національної спілки художників України та просило з урахуванням збільшених позовних вимог просило припинити право власності Національної спілки художників України на об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу та визнати недійсним рішення Національної спілки художників України про створення підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" в частині внесення до статутного фонду нерухомого майна.

Крім того, колективне підприємство "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика" просило вжити заходів до забезпечення позову та заборонити Львівській міській раді, Личаківській районній адміністрації видавати свідоцтво про право власності підприємству об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" на нерухоме майно, внесено до статутного фонду підприємства, а також заборонити обласному комунальному підприємству Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" реєструвати право власності підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" на це майно.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.02.2009 року (суддя О.Довга) відкладено розгляд справи. Залучено до участі в якості співвідповідача підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" Національної спілки художників України. З метою забезпечення позову заборонено Львівській міській раді, Личаківській районній адміністрації видавати свідоцтво про право власності підприємству об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" на нерухоме майно, внесено до статутного фонду підприємства та заборонено обласному комунальному підприємству Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" реєструвати право власності підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" на нерухоме майно, внесене до статутного фонду підприємства.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року (судді: Мельник Г.І. –головуючий, Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.       

Вживаючи заходів до забезпечення позову, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний, виходив з того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В касаційній скарзі Національна спілка художників України просить ухвалу місцевого господарського суду в частині забезпечення позову та постанову апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.26 Господарського процесуального кодексу України про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у справу господарський суд виносить ухвалу.

Однак, ухвала про прийняття позовної заяви колективного підприємства "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика" до розгляду в матеріалах справи відсутня, тоді як заява про забезпечення позову задоволена в повному обсязі, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі.

Згідно ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Співмірність заходів до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії. У разі, якщо необхідність вжиття заходу до забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що у випадку невжиття такого заходу йому буде завдано значної шкоди, він повинен обґрунтувати можливість завдання такої шкоди, її розмір, зв'язок можливої шкоди з предметом спору, а також необхідність і достатність для її запобігання вжиття саме цього заходу до забезпечення позову.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Проте, зазначеного господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про забезпечення позову не врахували, що призвело до винесення незаконних судових рішень, що полягає в наступному.

Предметом позову у даній справі є припинення права власності на об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу та визнання недійсним рішення Національної спілки художників України про створення підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" в частині внесення до статутного фонду нерухомого майна.

Вживаючи заходи до забезпечення позову місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і апеляційний, виходив з того, що колективне підприємство "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика" є законним володільцем майна, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Мучна,32, тоді як Національна спілка художників України внесла його до статутного фонду підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури".  

При цьому, господарський суд посилається на рішення господарського суду Львівської області від 29-30.07.2008 року у справі № 10/10, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 року, яким, серед іншого, визнано за колективним підприємством "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика" право повного господарського відання на об'єкти нерухомого майна за адресою: м.Львів, вул.Мучна,32; зобов'язано обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати право повного господарського відання колективного підприємство "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика", про що видати витяги з реєстру прав на нерухоме майно за адресою: м.Львів, вул.Мучна,32.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року зазначене рішення господарського суду Львівської області та постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі № 10/10 в частині задоволення позовних вимог (за винятком вимоги про визнання недійсним договору оренди) скасовані.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували належність спірного майна  колективному підприємству "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика" судам не надано.

Як свідчить обраний позивачем та третьої особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, спосіб захисту права та/чи інтересу, правомочності власника нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Мучна,32 здійснює Національна спілка художників України.

Відповідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Таким чином, висновок господарського суду першої інстанції про те, що колективне підприємство "Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика" є законним володільцем спірного майна є передчасним.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення.  

Однак, в ухвалі суду першої інстанцій відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.       

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами.

Проте, докази, які б підтверджували внесення Національної спілкою художників України до статутного фонду підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури"  нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Мучна,32 сторонами також не подані, а судами в порушення ст.38 Господарського процесуального кодексу України не витребувані.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем неодноразово подавались заяви про відмову від позову, однак вказані заяви залишились поза увагою суду як першої, так і апеляційної інстанції.

З вказаного випливає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду винесені з порушенням процесуальних вимог щодо підстав та умов застосування заходів до забезпечення позову, а тому вони підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної спілки художників України задовольнити.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 03.02.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року у справі № 10/230 скасувати.

Справу передати для розгляду до господарського суду Львівської області.

 Головуючий                                                                                     Н. Кочерова

 Судді:                                                                                                О.Мамонтова

                                                                                                             М.Черкащенко