Рішення

від 04.09.2009 по справі 8/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.09                                                                                 Справа № 8/172

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Лисичанського Центру електрозв'язку № 5 Луганської філії ВАТ «Укртелеком»,             м. Лисичанськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фінансово–інвестиційної фірми «Рита-ЛТД», м. Лисичанськ-18 Луганської області ,-

про стягнення 758 грн. 15 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Брехуновій Г.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Смірнов К.М. - юрисконсульт, - довіреність № 171 від 22.07.08 року;                  

від відповідача –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

основного боргу по оплаті телекомунікаційних послуг у сумі 619,24 грн., наданих за період з 01.07.08 року по 01.05.09 року,  інфляційних нарахувань у сумі 80,81 грн., 3% річних у сумі 11,63 грн. та пені за період з 01.07.08 року по 30.04.09 року у сумі 46,47 грн.;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 18 серпня до 04 вересня 2009 року –у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 04.09.09 року, представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №373 про надання послуг електрозв'язку, укладеного між сторонами 01.08.2002 року.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явивсяё явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно довідці державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради  №3921516 від 12.08.09 року 05.03.08 року до ЄДРПОУ внесено  судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи (запис №3, реєстраційний запис 1381410002001205), - тобто відповідача як юридичну особу станом на час вирішення цього спору по суті  не припинено (ч.2 ст.33 Закону України від 15.05.03 року №755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»); його юридичною адресою була та є на даний час місто  Лисичанськ, вул. Гумовиків, 1.

На цю адресу судом 05.08.09 року за вих. №736 та 20.08.09 року за вих. №853 спрямовано ухвали суду про призначення справи до судового слухання.

          Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          За таких обставин суд вважає, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, з огляду на що, керуючись ч.3  ст. 22, ст.ст.43 та 75 ГПК України, він вважає за можливе розглянути спір по суті  за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

1. 01.08.2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Центру електрозв'язку №5 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», місто Лисичанськ (Підприємство зв'язку, яке є структурним підрозділом вищеназваної філії, що підтверджується Статутом позивача) та Виробничо-комерційною фірмою  «Рита-ЛТД»(Споживач) укладено договір  про надання послуг електрозв'язку №373, за умовами  якого Підприємство зв'язку надає Споживачу послуги електрозв'язку, перераховані в додатку №1, і безплатні послуги, перераховані в додатку №2 (пункт 1 договору), а Споживач має право користуватися додатковими (сервісними)  видами послуг, які надаються по телефону (п. 3.1.3), користуватися телефонним зв'язком із спецслужбами (п. 3.1.4), користуватися автоматичним міжміським та міжнародним  телефонним зв'язком, якщо це передбачено технічними можливостями  обладнання АТС (п.3.1.11), користуватися міжміським та міжнародним телефонним зв'язком  за допомогою оператора за попереднім замовленням (п. 3.1.12).

Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні  телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8); своєчасно вносити плату за користування радіоточкою (п. 3.2.16).

Послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п. 4.1); Споживач сплачує послуги електрозв'язку  за спільно погодженою авансовою системою оплати (п. 4.2); Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги (п. 4.3); розрахунки за фактично отримані  в кредит послуги електрозв'язку  та кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п. 4.5).

У разі застосування авансової системи  оплати Споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості у розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6).

У разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад  встановлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового  періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки (п.5.8).

Цей договір набирає чинності  з дня підписання і діє п'ять років (п.7.1).

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п. 7.2).

Згідно матеріалам справи договір є чинним на час розгляду цього спору.

На виконання умов договору Підприємством зв'язку (позивачем) за період з 01.07.08 року по 30.04.09 року включно відповідачу надано послуг електрозв'язку на суму 619,24 грн.

З матеріалів справи (розрахунок суми боргу) вбачається, що Споживачем не вжито заходів до погашення  суми основного боргу, у зв'язку з чим станом на 01.06.09 року вона складає 619,24 грн. та підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи:

розрахунком суми заборгованості відповідача;

рахунками про надання послуг електрозв'язку №5103736: від 31.07.08 року на суму 104,23 грн.; від 31.08.08 року на суму 104,23 грн.; від 30.09.08 року на суму 104,23 грн.; від 31.10.08 року на суму 146,66 грн.;  від 30.11.08 року на суму 146,66 грн.; від 31.12.08 року на суму 110,66 грн.

Останній, крім основного боргу, також визначив відповідачу по справі:

інфляційні нарахування  у сумі 80,81 грн.,

           3% річних у сумі 11,63 грн.,

           пеню за період з 01.07.08 року по 30.04.09 року у сумі 46,47 грн., а всього –758,15 грн.

Відповідач не оспорив та не спростував позов.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Правовідносини, які є предметом розгляду по цій справі, виникли між сторонами з 01.08.2002 року, тобто під час дії Цивільного кодексу УРСР  1963 року, та продовжують мати місце після 01.01.04 року –після набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі –ЦКУ), з огляду на що суд, керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, при вирішенні цього спору керується ЦКУ.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

           Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

          За  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

           Положення   цієї  глави  можуть  застосовуватися  до  всіх договорів  про  надання  послуг,  якщо  це  не   суперечить   суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, -  здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором, - тобто діяти у відповідності до пунктів 3.2.8, 3.2.16, 4.1-4.3 та 4.5-4.6  договору.

          Однак він у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим  порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що  якщо договором передбачено  надання послуг за плату, замовник  зобов'язаний оплатити  надану йому послугу  у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) встановлено, що  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Саме така домовленість між сторонами закріплена у п. 4.8 вищезгаданого договору.

          З наданого позивачем до справи розрахунку пені вбачається, що його визначено за період, який перевищує 6 місяців, а саме: за період з 01.07.08 року по 30.04.09 року.

          Однак, згідно вищецитованій нормі ГКУ позивач мав право нарахувати пеню за період 6 місяців  від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, - тобто за період з 01.07.08 року по 31.12.08 року включно позивач мав право нарахувати пеню у сумі  41,88 грн. (46,47 грн. –41,88грн.).

          Тобто пеня за період з 01.01.09 року по 30.04.09 року у сумі 4,59 грн. (46,47 грн. –41,88грн.) нарахована безпідставно та стягненню не підлягає.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 259 ЦКУ встановлено скорочений –річний –термін для стягнення пені. Позивач не дотримався цієї вимоги закону щодо стягнення пені за липень 2008 року, оскільки до суду він звернувся 31.07.09 року, тобто річний термін для стягнення пені за липень 2008 року  скінчився 01.08.09 року.

          Керуючись п.1  ч.2 ст. 259 ЦКУ та ст. 50 ГПК України, суд не стягує на користь позивача пеню за липень 2008 року у сумі 0,17 грн., з огляду на що загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 41,71 грн. (41,88 грн. –0,17 грн.).   

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що  вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково  - на загальну суму 753,39 грн. (619,24 грн. + 41,71 грн.+ 80,81 грн. +11,63 грн.) з підстав,  про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд дійшов наступного.

Позивач припустився помилки при сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Так, він на підставі платіжного доручення №2360 від 25.06.09 року сплатив їх у сумі 315,00 грн.

Як вбачається з конверта, у якому позов надійшов до суду, позивач звернувся до суду 27.07.09 року.

Станом на вказану дату Кабінетом Міністрів України  було скасовано власну постанову від 18.04.09 року № (набрала чинності з 18.07.09 року), згідно якій витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які підлягали сплаті на користь Державного бюджету України у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, яка з 01.07.09 року становить 630,00 грн.,  тобто 315,00 грн., - з 18.07.09 року повинні сплачуватися у розмірі 118,00 грн.

Тобто сума надмірної сплати витрат становить  197,00 грн. (315,00 гр. –118,00 грн.), - вона підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду, а саме: державне мито –у сумі  101,36 грн.(102,00 грн. –0,64 грн.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –у сумі  117,25 грн. (118,00 грн. –0,75 грн.).

Решта судових витрат підлягають покладенню на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 202,259,509,525,526,527, 530, 610-614,901 та 903 Цивільного кодексу України; ст.232 Господарського кодексу України,  керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75 та  82-85 Господарського процесуального кодексу  України,  суд

в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити частково.

           2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фінансово–інвестиційної фірми «Рита-ЛТД», ідентифікаційний код 20165986, яка знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Гумовиків,1 Луганської області, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центр електрозв'язку №5 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», місто Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 01182820, який знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, просп. Леніна, 58 Луганської області, -  основний борг на надані послуги електрозв'язку  у сумі  619  (шістсот дев'ятнадцять) грн. 24 коп., інфляційні нарахування у сумі 80 (вісімдесят) грн. 81 коп., 3% річних у сумі 11 (одинадцять) грн. 63 коп., пеню у сумі 41 (сорок одна) грн. 71 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 101 (сто одна) грн. 36 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  117 (сто сімнадцять) грн. 25 коп.;  видати наказ після набрання рішенням чинності.

          3.У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

          4.Решту судових витрат покласти на позивача.

          5.Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі  Центр електрозв'язку №5 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», місто Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 01182820, який знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, просп. Леніна, 58 Луганської області, - надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 00 коп.

          Підставою для повернення вказаної суми грошових коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 04.09.09 року за згодою представника позивача  оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Рішення  може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –07 вересня 2009 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа