Постанова

від 01.10.2009 по справі 32/300

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/300

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 жовтня 2009 р.                                                                                    № 32/300  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

Головуючий суддяСудді:Борденюк Є.М.Могил С.К., (доповідач)Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Смак"

на ухвалугосподарського суду міста Києва від 09.06.2009 року

у справі№ 32/300 господарського суду міста Києва

за позовомТОВ "Дабл Кофе Україна"

доТОВ "Смак"

простягнення 8 689 381,52 грн.,

за участю представників сторін :

позивача :Косогубова М.Г.,

відповідача :Ілюшко С.А.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року ТОВ "Дабл Кофе Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Смак" про зобов'язання відповідача надати у користування позивачу земельну ділянку, що прилягає до об'єкта оренди, та про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору оренди, а саме: помилково сплаченої суми орендної плати, відшкодування витрат на отримання необхідних дозволів та погоджень на замовлення проведення робіт по підвищенню потужності електромереж, суми неодержаних доходів та додаткових витрат за користування послугами електростанцій.

Водночас позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом: накладення арешту на нежиле приміщення площею 354,20 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 17, яке є об'єктом договору оренди та перебуває в користуванні позивача, заборони відповідачу укладати, змінювати, розривати будь-які договори щодо цього майна, розпоряджатись або передавати це майно у заставу (іпотеку), заборони відповідачу, ВАТ "Київводоканал" та КП "Хрещатик" розривати та/чи змінювати умови договорів, відмовлятись від обслуговування, припиняти обслуговування та/чи водопостачання, газопостачання вказаного нежилого приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2009 року  зазначену заяву позивача задоволено частково: накладено арешт на вказане нежиле приміщення та заборонено відповідачу укладати, змінювати, розривати будь-які договори, розпоряджатись або передавати у заставу (іпотеку) зазначене нерухоме майно до вирішення спору по суті.

ТОВ "Смак" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати у повному обсязі. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено передбачених Господарським процесуальним кодексом України обставин, що можуть свідчити про неможливість виконання рішення суду. При цьому, скаржник наголошує на тому, що звертаючись з позовом та заявою про забезпечення позову, ТОВ "Дабл Кофе Україна" намагається ухилитися від виконання взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендних платежів.

Перевіривши правильність застосування місцевим судом норм процесуального права на підставі наявних матеріалів справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

У підпункті 1.1 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як зазначив місцевий господарський суд, позивач, обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, посилається на неправомірне підвищення відповідачем суми орендної плати та розірвання договору оренди, укладеного між сторонами у справі № 32/300, та, у зв'язку з несплатою позивачем підвищеної орендної плати, відповідач вимагає від позивача повернути об'єкт оренди, незважаючи на те, що строк дії договору не закінчився. При цьому, на думку позивача, відповідач намагається відчужити об'єкт оренди, що і стало підставою для звернення з відповідною заявою.

При розгляді заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд визнав її обґрунтованою частково, та, враховуючи, що метою укладення відповідного договору оренди між сторонами є влаштування у вказаних нежилих приміщеннях закладу громадського харчування, дійшов висновку, що користування об'єктом оренди є необхідною умовою для здійснення господарської діяльності позивача. При цьому, судом першої інстанції встановлено наявність зв'язку між визначеним предметом спору і заходами до забезпечення позову, визнано їх адекватність позовним вимогам та спрямованість на попередження порушень прав позивача і виконання рішення суду.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені у заяві доводи заслуговують на увагу, а невжиття запобіжних заходів щодо об'єкту оренди дійсно може унеможливити чи утруднити виконання рішення господарського суду.   

Пунктом 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи мають бути співрозмірні з заявленими позовними вимогами та не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи.

Звертаючись з вимогою скасувати ухвалу місцевого суду, скаржник наголошує на тому, що наклавши арешт на майно, яке належить ТОВ "Смак", господарський суд першої інстанції задовольнив необґрунтовані та недоведені вимоги позивача, при цьому, не врахував, що такий арешт всупереч законодавству є прямим втручанням у господарську діяльність відповідача.

Проте, судовою колегією вказані доводи скаржника не приймаються з огляду на їх безпідставність.

Так, посилання скаржника на те, що накладення арешту перешкоджає його господарській діяльності є необґрунтованими, оскільки, укладаючи договір оренди відповідач погодився передати належне йому нерухоме майно в користування позивачу на строк 120 календарних місяців, який починає обчислюватись з 61 дня від дня підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкта оренди.

З наведеного слідує, що накладаючи арешт на зазначене майно на час розгляду даної справи, господарським судом першої інстанції не вчинено будь-яких заходів, які можуть бути розцінені як втручання у господарську діяльність відповідача, який мав намір передати майно позивачу в довгострокову оренду. При цьому, відповідач, наголошуючи на недоведеності позивачем мотивів вжиття відповідних заходів, не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо  порушення позивачем умов укладеного договору оренди та достатніх доказів на підтвердження дотримання встановленого порядку розірвання вказаного договору, що також свідчить про безпідставність доводів скаржника щодо порушення оскаржуваною ухвалою його прав як власника майна.

Окрім того, наявні матеріали справи та подана відповідачем касаційна скарга свідчать про те, що спір між сторонами справи виник у зв'язку із невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, які виникли саме на підставі договору оренди. Відтак, тільки після всебічного та повного розгляду судом всіх обставин справи в їх сукупності на підставі закону, можливо буде достеменно встановити, чи мало місце порушення договору позивачем або відповідачем.

Проте, у разі відчуження відповідачем вказаного об'єкту оренди до розгляду справи по суті, виконання рішення суду про задоволення позовних вимог стане неможливим.

Враховуючи, що предметом позовних вимог є стягнення 8 689 381,52 грн. та зобов'язання відповідача виконати умови договору оренди, суд касаційної інстанції на підставі викладеного дійшов висновку, про співрозмірність, адекватність та необхідність вжиття вказаних заходів, відтак, і про відповідність винесеної судом ухвали вимогам статей 66, 67 ГПК України.

З огляду на викладене, а також, враховуючи, що жодними доводами скаржника не спростовано висновки суду першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та підстав для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2009 року у справі № 32/300  залишити без змін.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.

Судді :

Могил С.К.

Самусенко С.С.