Постанова

від 13.10.2009 по справі 34/292-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/292-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2009 року                                    Справа №  34/292-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Ясир Л.О. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 13.10.2009р. № 811)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:  

позивача –Годованець Віра Вікторівна, довіреність № 24-10-2/08  від 24.10.08;

відповідача –  Матвєєва Тетяна Володимирівна, довіреність № 52-16/116  від 23.12.08;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  29.01.2009 року                                    

у справі №  34/292-08                            

за позовом  приватної виробничо-комерційної фірми “УРЕТАН СЕРВІС”, м.Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг

про  стягнення 31 698 грн. 14 коп.  

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                             

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2009р. (суддя Примак С.А.) по справі № 34/292-08 за позовом приватної виробничо-комерційної фірми “УРЕТАН СЕРВІС”, м.Дніпропетровськ (далі –ПВКФ “УРЕТАН СЕРВІС”) до відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг (далі – ВАТ “Південний ГЗК”) про стягнення 31 698 грн. 14 коп. позов було задоволено частково та стягнено з відповідача на користь позивача 30 870 грн. 62 коп. основного боргу, 1121 грн. 06 коп. інфляції, 255 грн. 76 коп. –3% річних, 322 грн. 49 коп. витрат по держмиту, 113 грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову –відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого товару, в частині відмови в позові –неправильним розрахунком позивачем інфляційних збитків та 3% річних.

          Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ВАТ “Південний ГЗК” м.Кривий Ріг, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

          - господарський суд не звернув увагу на доводи відповідача про те, що у видатковій накладній № РН-0000048 від 20.11.2007р. на поставку товару підставою поставки зазначений договір № ДГ-813д від 24.11.2006р., який між сторонами не укладався;

          - також відповідно до договору № 813д від 24.11.2006р., укладеному між сторонами відповідно до специфікації № 2 позивач повинен був поставити відповідачу полу циліндри теплоізоляційні різних діаметрів  та хомути для трубопроводів різних діаметрів, тобто, назва поставленого товару не збігається з товаром зазначеним в договорі;

          - також господарський суд не звернув уваги на те, що позивач, як на підставу своїх вимог, послався на рахунки № 02/10-1 та № 2/11-1 від 02.10.2008р., які відсутні у відповідача, не направлялись позивачем; разом з претензією позивач направив відповідачу рахунки №№ 02/10/1 та 02/11/1 від 02.10.2008р., в яких також міститься посилання на договір № ДГ-813д, якого між сторонами не існує.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ТОВ “УРЕТАН СЕРВІС” м.Дніпропетровськ –проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

          24.11.2006р. між ТОВ “УРЕТАН СЕРВІС” м.Дніпропетровськ (“постачальник” за договором, позивач по справі) та ВАТ “Південний ГЗК” м.Кривий Ріг (“покупець” за договором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір № 813д, відповідно до умов якого “постачальник” зобов'язався передати у власність, а “покупець” прийняти та оплатити товар згідно додатку –специфікації на умовах цього договору; найменування товару, його кількість та якість, ціна за одиницю та по позиціях, а також загальна вартість товару зазначаються в додатках-специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (розділ 1, п.2.1 р.2 договору (а.с.12-14, т.1)).

          Пунктами 3.1, 3.2 розділу 3 договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється протягом дії цього договору; конкретні поставки узгоджуються сторонами шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами; поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад “покупця”.

          Пунктом 4.1 р.4 договору сторони узгодили, що ціна товару зазначається в специфікації на відповідну поставку товару.

          Розділом 5 сторони визначили, що оплата товару “покупцем” здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених “постачальником”; при цьому в рахунку зазначається ціна товару, визначена в специфікації; оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок “постачальника” протягом 1 банківського дня з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар (п.п.5.1, 5.2 договору).

          Пунктом 6.1 р.6 договору сторони визначили перелік документів, які передаються “постачальником” “покупцю” разом з товаром, зокрема, рахунок-фактуру, податкову накладну.

Пунктом 6.2 р.6 договору сторони визначили, що оригінали або копії зазначених документів передаються “покупцю” або уповноваженому ним представнику “із рук в руки” або іншим шляхом. Зазначені документи передаються “постачальником” “покупцю” за фактом поставки товару.

Пунктом 10.1 сторони передбачили, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.

До договору, в якості додатків №№ 1, 2 було оформлено сторонами та підписано специфікації № 1 та № 2 (відповідно), згідно яких визначено найменування товару, кількість, одиниці виміру, вартість товару та строки поставки (а.с.14, т.1, з оборотом)).

Докази, підтверджуючи факт розірвання договору № 813д в встановленому законом порядку, визнання його недійсним повністю або в будь-якій частині відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін відповідно до ст.33 ГПК України судам обох інстанцій.

20.11.2007р. позивачем на підставі довіреності відповідача серії ЯНТ № 179829 від 21.11.2007р. (а.с.16, т.1), яка містить посилання відповідача на договір № ДГ-813д, по видатковій накладні № РН-0000048 від 20.11.2007р. (а.с.15, т.1) було здійснено поставку продукції на загальну суму 30 870 грн. 62 коп. Факт отримання товару на суму 30 870 грн. 62 коп. підтверджується матеріалами справи, не спростовується відповідачем жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.   

На оплату зазначеної продукції позивачем було оформлено рахунок-фактуру № СФ-0000053 від 20.11.2007р. (а.с.17, т.1).

02.10.2008р. листом № 02-10-2008-2 позивач звернувся до відповідача з претензією, яка містила вимогу про оплату товару, в якості додатку до претензії позивачем були направлені відповідачу рахунки №№ 2/10-1, 2/11-1 від 02.10.2008р. (а.с.8-9, т.1). Зазначену претензію було направлено відповідачеві, що підтверджується фіскальним чеком № 5869 від 08.10.2008р. та поштовим описом від 08.10.2008р. (а.с.10-11, т.1). Вказана претензія від 02.10.2008р. містить вимогу про оплату 30 870 грн. 62 коп. за поставлений товар.

Докази перерахування 30 870 грн. 62 коп., повернення товару на суму 30 870 грн. 62 коп. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Відповідач на зазначену претензію відповіді не надав. В судових засіданнях зазначав про те, що договір № ДГ-813д від 24.11.2006р., який зазначений в рахунках на оплату між сторонами не укладався, асортимент товару, поставлений по накладній від 20.11.2007р. не передбачений умовами договору № 813д від 24.11.2006р. Як свідчать пояснення представників обох сторін, договір № ДГ-813д від 24.11.2006р. між сторонами не укладався, відсутній.

21.01.2009р. позивач звернувся до господарського суду з заявою в порядку ст.22 ГПК України про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просив господарський суд вважати підставою позову видаткову накладну № РН-0000048 від 20.11.2007р., довіреність серії ЯНТ №179829 від 21.11.2007р. та претензію від 02.10.2008р. № 02-10/08, також просив стягнути з відповідача на користь позивача 30 870 грн. 62 коп. основного боргу, 2349 грн. 25 коп. –інфляційних, 268 грн. 95 коп. – 3% річних та витрати по справі (а.с.33-34, т.1). Зазначену заяву було прийнято господарським судом до розгляду.

Частинами 1, 2 ст.509 ЦК України регламентовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, зокрема, виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки форма такої вимоги законом не регламентована, то кредитор може звернутись до боржника з вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України в будь-який спосіб, тобто, як шляхом направлення рахунку, листа, претензії, телеграми тощо. Отже, таку вимогу було заявлено позивачем шляхом пред'явлення претензії (а.с.8-11, т.1)

Враховуючи викладене, господарським судом зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 30 870 грн. 62 коп. боргу, а в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних рішення господарського суду слід змінити, виходячи з наступних підстав.

Оскільки позивачем претензію відповідачу було надіслано 08.10.2008р. (а.с.8-11, т.1), то 3% річних нараховуються за період з 20.10.2008р. по 29.01.2009р. і підлягають стягненню в сумі 258 грн. 81 коп. (з урахуванням строків поштового перебігу та семиденного строку (ч.2 ст.530 ЦК України)).

Щодо вимог в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, то ці вимоги підлягають задоволенню за листопад-грудень 2008 року, січень 2009р.

Позовні вимоги щодо стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за жовтень 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ” індекс інфляції нараховується в середньому за місяць, тому якщо сума обраховується в період з 1 по 15 число місяця індекс інфляції нараховується за цілий місяць, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.  

Враховуючи, що позивачем сума боргу з урахуванням індексу інфляції обраховується з 20.10.2008р., то розрахунок інфляційних збитків слід починати з листопада 2008 року.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2006 грн. 58 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період листопад 2008 року –січень 2009 року.

Доводи відповідача про те, що в позові слід відмовити, оскільки вимоги заявлені по договору № Дг-813д від 24.11.2006р., який між сторонами не укладався не приймаються, так як у відповідності до ст.22 ГПК України позивач змінив підстави позову (а.с.33-34, т.1), просив суд стягнути заборгованість за накладною № РН-0000048 від 20.11.2007р. на підставі ст.530, 625 ЦК України.     

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг –задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2009р. по справі № 34/292-08 –змінити.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг на користь товариства з обмеженою відповідальністю “УРЕТАН СЕРВІС” м.Дніпропетровськ  30870 грн. 62 коп. боргу, 258 грн. 81 коп. –3% річних, 2006 грн. 58 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 334 грн. 90 коп. витрат по держмиту, 116 грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В задоволенні решти позову –відмовити.  

          Видачу наказу згідно зі ст.ст.116-118 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.  

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    Л.О.Ясир