Постанова

від 08.09.2015 по справі 918/510/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 918/510/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Юрчук М.І. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинський екологічний продукт" на рішення господарського суду Рівненської області від 15.07.15 року у справі № 918/510/15 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинський екологічний продукт"

до Фермерського господарства "АКО"

про стягнення 115684,21 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Лук'янчук С.М., за довіреністю

відповідача - Смоловик О.Ю., за довіреністю, Бабінець І.А., за довіреністю,

У судовому засіданні 25.08.2015 року оголошувалася перерва до 08.09.2015 року.

В судовому засіданні 08.09.2015 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинський екологічний продукт" (далі - ТзОВ "Волинський екологічний продукт") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "АКО" (далі - ФГ "АКО") про стягнення 115684,21 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.07.2015 року у справі № 918/510/15 в позові відмовлено. Рішення суд мотивовано тим, що предметом спору є вимоги про стягнення 115684,21 грн., з яких, 108571,02 грн. - інфляційні нарахування та 7113,19 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 року у справі № 918/259/14 задоволено позов ТзОВ "Волинський екологічний продукт" до ФГ "АКО", зобов'язано ФГ "АКО" виконати умови договору поставки № 04/01 від 03.10.2013 року щодо поставки ТзОВ "Волинський екологічний продукт" овочевої продукції - картоплі у кількості 164910 кг. Ухвалою господарського суду Рівненського від 29.07.2014 року у справі № 918/259/14 змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 року у справі № 918/259/14 шляхом стягнення з ФГ "АКО" на користь ТзОВ "Волинський екологічний продукт" 362800,00 грн. вартості овочевої продукції - картоплі у кількості 164910 кг, зазначеної в наказі господарського суду Рівненської області від 27.05.2014 року № 918/259/14. Місцевий господарський суд вважав, що винесення господарським судом Рівненської області ухвали про зміну способу виконання рішення не змінює характер правовідносин сторін, який не був пов'язаний із виконанням відповідачем грошових зобов'язань, що виключає можливість застосування до даних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТзОВ "Волинський екологічний продукт" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 15.07.2015 року у справі № 918/510/15 скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом Рівненської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представники відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Господарськими судами у справі встановлено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 року у справі № 918/259/14 задоволено позов ТзОВ "Волинський екологічний продукт" до ФГ "АКО", зобов'язано ФГ "АКО" виконати умови договору поставки № 04/01 від 03.10.2013 року щодо поставки ТзОВ "Волинський екологічний продукт" овочевої продукції - картоплі у кількості 164910 кг.

09.07.2014 року ТзОВ "Волинський екологічний продукт" звернулось до господарського суду Рівненської області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення.

Ухвалою господарського суду Рівненського від 29.07.2014 року у справі № 918/259/14, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2014 року, задоволено заяву ТзОВ "Волинський екологічний продукт", змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 року у справі № 918/259/14 шляхом стягнення з ФГ "АКО" на користь ТзОВ "Волинський екологічний продукт" 362800,00 грн. вартості овочевої продукції - картоплі у кількості 164910 кг, зазначеної в наказі господарського суду Рівненської області від 27.05.2014 року № 918/259/14.

За наслідками примусового виконання вказаного судового рішення та ухвали господарського суду Рівненського від 29.07.2014 року, підрозділом державної виконавчої служби 17.01.2015 року було стягнуто з ФГ "АКО" та перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 36554,55 грн., а 01.04.2015 року стягнуто та перераховано позивачеві решту суми присуджених з відповідача грошових коштів в розмірі 326245,45 грн.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені ст. 11 ЦК України, згідно якої, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно з п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, зі змінами і доповненнями, грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, зі змінами і доповненнями, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (ст. 121 ГПК України), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, зі змінами і доповненнями, за приписом ч. 5 ст. 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року у справі №6-113цс14 Верховний Суд України виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. За змістом норми ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З врахуванням правової позиції Верховного Суду України, слід визнати, що присуджена до стягнення сума ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.07.2014 року у справі № 918/510/15, яка набрало законної сили, є грошовими (борговими) зобов'язаннями, відтак нарахування на вищезазначену суму інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є правомірними та обґрунтованими.

Доводи відповідача, що присуджені до стягнення сума на підставі ухвали господарського суду Рівненської області від 29.07.2014 року у справі № 918/510/15 не є грошовим зобов'язанням, а тому положення ст. 625 ЦК України до них не застосовуються є помилковими та їх слід відхилити. Посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 є помилковим, оскільки даним рішенням тлумачення положень ст. 625 ЦК України не надавалось.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови в позові, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної зави та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинський екологічний продукт" задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 15.07.2015 року у справі № 918/510/15 скасувати в частині відмови в позові.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинський екологічний продукт" до Фермерського господарства "АКО" про стягнення 115684,21 грн. задоволити.

Стягнути з Фермерського господарства "АКО" (35431, Рівненська область, Млинівський район, с. Острожець, код 22559624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинський екологічний продукт" (33014, Рівненська область, місто Рівне, вул. Степана Бандери, 57, кв. 38, код 38370918) 7113,19 грн. 3% річних, 108571,02 інфляційних втрат, 2323,68 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Видати наказ.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Фермерського господарства "АКО" (35431, Рівненська область, Млинівський район, с. Острожець, код 22559624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинський екологічний продукт" (33014, Рівненська область, місто Рівне, вул. Степана Бандери, 57, кв. 38, код 38370918) 1156,86 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідні накази.

5. Матеріали справи № 918/510/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.