Постанова

від 18.11.2015 по справі 918/510/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 918/510/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представників: позивача - Шевчука В.С. дов. б/н від 18 травня 2015 року, відповідача - Бабінця І.А. дов. № 6 від 28 травня 2015 року та Терещенко О.М. дов. № 2 від 16 березня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Фермерського господарства "АКО" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2015 року у справі Господарського суду Рівненської області за позовом ТОВ "Волинський екологічний продукт" до Фермерського господарства "АКО" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ТОВ "Волинський екологічний продукт" (далі - позивач) звернулось до Фермерського господарства "АКО" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 3 % річних від простроченої суми в розмірі 7113 гривень 19 коп. та суми втрат коштів від інфляції в розмірі 108571 гривень 02 коп. (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог від 10 червня 2015 року та про часткову відмову від позову від 6 липня 2015 року).

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 04/01 овочевої продукції від 3 жовтня 2013 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Волинський екологічний продукт" задоволено.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2015 року скасовано в частині відмови у позові.

У цій частині прийнято нове рішення.

Задоволено позов ТОВ "Волинський екологічний продукт" до Фермерського господарства "АКО" про стягнення 115684 гривень 21 коп.

З Фермерського господарства "АКО" стягнуто на користь ТОВ "Волинський екологічний продукт" 7113 гривень 19 коп. - 3 % річних та 108571 гривень 02 коп. втрат коштів від інфляції.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Фермерське господарство "АКО" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2015 року та залишити в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2015 року.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. ст. 11, 625 Цивільного кодексу України, оскільки рішенням встановлено не грошовий, а товарний обов'язок.

Зазначає, що твердження апеляційного господарського суду про те, що ухвала суду про зміну способу виконання рішення є рішенням в розумінні ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, яке може породжувати саме грошове зобов'язання, суперечить нормам ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Стверджує, що ухвала про зміну способу виконання рішення не є самостійним актом вирішення спору, не може змінювати саме рішення по суті, а являється допоміжним процесуальним документом.

Вказує, що, у порушення ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції взято за основу підставу позову, яка була змінена позивачем після початку розгляду справи по суті.

Зазначає, що викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої прийнято рішення є порушенням ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, посилається на порушення судом ст. ст. 251, 253 Цивільного кодексу України щодо правильності нарахування сум 3 % річних та втрат коштів від інфляції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2014 року у справі № 918/259/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2014 року, задоволено позовні вимоги ТОВ "Волинський екологічний продукт" до Фермерського господарства "АКО" про зобов'язання виконати умови договору. Зобов'язано Фермерське господарство "АКО" виконати умови укладеного між сторонами договору № 04/01 від 3 жовтня 2013 року шляхом поставки картоплі у кількості 164910 кг.

27 травня 2014 на виконання вказаного рішення Господарським судом Рівненської області видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2014 року у вказаній справі змінено спосіб та порядок виконання рішення шляхом стягнення з Фермерського господарства "АКО" на користь ТОВ "Волинський екологічний продукт" 362800 гривень 00 коп. вартості 164910 кг картоплі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача сум втрат коштів від інфляції та 3 % річних, ТОВ "Волинський екологічний продукт" послалось на несвоєчасне виконання Фермерським господарством "АКО" обов'язку щодо повернення 362800 гривень 00 коп., який виник на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2014 року у справі № 918/259/14 та трансформувався у грошове зобов'язання на підставі ухвали цього суду від 29 липня 2014 року.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду, сума, присуджена до стягнення ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2014 року у справі № 918/510/15, яка набрала законної сили, є грошовим (борговим) зобов'язанням, відтак, нарахування на вказану суму втрат коштів від інфляції та 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірним та обгрунтованим.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Встановлено, що сума грошових коштів, визначена ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2014 року у справі № 918/259/14 про зміну способу та порядку виконання прийнятого у цій справі рішення, сплачена позивачу: 17 січня 2015 року на рахунок ТОВ "Волинський екологічний продукт" надійшло 36554 гривень 55 коп., 1 квітня 2014 року - 326245 гривень 45 коп., що підтверджується копіями звітів про дебетові операції по рахунку позивача.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, за змістом наведених положень, грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2014 року у справі № 918/259/14 визначено негрошовий обов'язок Фермерського господарства "АКО", який виник на підставі укладеного сторонами договору № 04/01 від 3 жовтня 2013 року з поставки картоплі у кількості 164910 кг. Вказаним рішенням підтверджено наявність між сторонами правовідносин з поставки спірного товару.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2014 року у вказаній справі змінено спосіб та порядок виконання зазначеного рішення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 362800 гривень 00 коп. вартості 164910 кг. картоплі.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Ухвали, передбачені ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, спрямовані на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу, є допоміжними процесуальними актами (документами) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення. Такі ухвали мають похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті (рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року).

Таким чином, ухвала Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2014 року про зміну способу виконання рішення у справі № 918/259/14 не є самостійним судовим рішенням у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, оскільки не породжує нового зобов'язання учасника процесу та не припиняє майнового обов'язку, встановленого рішенням від 15 травня 2014 року у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що враховуючи, що обов'язок, встановлений вказаним рішенням місцевого господарського суду, з поставки товару позивачу є негрошовим, а зазначена ухвала суду не породжує нового зобов'язання, яке є грошовим, а лише змінює спосіб та порядок виконання рішення по суті спору у зв'язку з наявністю обставин, які унеможливлюють його виконання.

Разом з тим, як на підставу своїх вимог ТОВ "Волинський екологічний продукт" послалось на ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 2 якої передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у Фермерського господарства "АКО" на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 15 травня 2014 року, з урахуванням ухвали про зміну способу та порядку виконання рішення від 29 липня 2014 року, виникло негрошове зобов'язання з поставки товару, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача сум, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання, у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Наведене не враховано апеляційним господарським судом при перегляді спору, у зв'язку з чим суд дійшов помилкових висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача заявлених сум 3 % річних та втрат коштів від інфляції.

З огляду на викладене, постанову суду апеляційної інстанції визнати законною та обгрунтованою не можна, тому вона підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду прийняте за повного встановлення усіх обставин справи, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування ч. 5 ст. 11, ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, отже,підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-11Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2015 року.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2015 року залишити без змін.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир